Постанова

від 25.07.2023 по справі 904/3485/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3485/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Рябуха О.В., довіреність №180123ПТ від 18.01.2023, представник;

від відповідача: представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 (повне рішення складено 14.03.2023, суддя Васильєв О.Ю.) у справі №904/3485/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд», м. Дніпро

про стягнення 278 827, 91 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд» на свою користь боргу в сумі 204 059,54 грн, неустойки в сумі 71 420,83 грн, 3% річних у сумі 350, 67 грн, інфляційних втрат у сумі 2 996, 87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого за договором №1109ПТ0006 від 01.09.2014.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/3485/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» 204 059,54г грн заборгованості, 71 420,83 грн неустойки, 294,90 грн 3% річних, 2 226,75 грн інфляційних втрат та 4 170,03 грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю, доведеністю та правомірністю заявлених позовних вимог у задоволеній судом частині. Також судом встановлено неправильне визначення позивачем початку періоду прострочення заборгованості по видатковим накладним №802БПДН38600004 від 08.02.2022 на суму 10 639,94 грн, №302БПДН38600003 від 03.02.2022 на суму 11 976,07 грн з урахуванням п. 4.1 договору, що вплинуло на розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, які задоволені за період з 04.05.2022 по 11.10.2022. Судом зазначено, що відповідачем не доведено, що порушення зобов`язання з оплати товару сталося внаслідок обставин непереборної сили, що виключає підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/3485/22 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- товар на суму 35 521,78 грн поставлений не був, про що свідчать непідписані відповідачем видаткові накладні та відсутність фактичного руху товару, чого судом першої інстанції враховано не було;

-податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товару) не є самостійними доказами на підтвердження вчинення господарської операції;

-судом ухвалено однобічне рішення та прийняті до уваги тільки доводи позивача.

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 03.04.2023 для розгляду справи №904/3485/22 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів: Кощеєва І.М., Березкіної О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2023 зазначеною колегією суддів після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/3485/22; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 25.07.2023.

22.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/3485/22 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

- податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним;

- відповідач за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних відніс суми податку до свого податкового кредиту в порядку ст. 198.1 Податкового кодексу України, таким чином прийняв податковий кредит, чим підтвердив факт поставки товару;

- відповідачем не надано жодного ґрунтовного підтвердження порушення судом першої інстанції будь-яких норм матеріального чи процесуального права.

24.07.2023 у зв`язку з відпусткою суддів Березкіної О.В., Кощеєва І.М. по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу №904/3485/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Дарміна М.О., Чус О.В., якою її прийнято до свого провадження ухвалою суду від 25.07.2023.

У судовому засіданні 25.07.2023 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/3485/22 без змін.

Відповідач явку представника в судове засідання 25.07.2023 не забезпечив, надіслав до суду клопотання від 24.07.2023 про відкладення розгляду справи у зв`язку зі зміною 24.07.2023 представника.

Враховуючи положення ч. ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що коло представників юридичної особи не обмежено, наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору, а процесуальний строк розгляду апеляційної скарги обмежений, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1109ПТ0006 (надалі договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця лакофарбну продукцію, а покупець - прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Номенклатурний перелік, асортимент, ціна товару узгоджуються сторонами відповідно прайс-листа продавця, що с невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Кількість та вартість товару, що постачається за цим договором, визначається відповідно фактичного відвантаження товару та зазначається у видаткових накладних (п.1.3 договору).

Загальна вартість договору визначається сумою вартості всіх партій товару, відвантажених за цим договором (п.3.1 договору).

Ціна товару встановлюється затвердженими, діючими на момент виставлення рахунку-фактури, цінами продавця й узгоджується з покупцем відповідно до п. 1.2. цього договору (п.3.2 договору).

Форма оплати - 100 % оплата поставленої (відвантаженої) партії товару на підставі отриманих накладних протягом 90 календарних днів з моменту постачання (відвантаження) партії товару (п.4.1 договору).

Відповідно до п.8.4 договору за прострочення виконання зобов`язань по оплаті продукції, передбачених договором, більше ніж 60 календарних днів, покупець сплачує неустойку в розмірі 35% від вартості неоплаченої частини поставленої на його адресу партії товару згідно умов даного договору.

Згідно п.11.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 16.01.2019) він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення. Якщо за 30 календарних днів до вказаної дати жодна із сторін не направила іншій письмове повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 204 059,54 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №102БПДН38600001 від 01.02.2022 на суму 1 513,78 грн (не підписана відповідачем), №102БПДН38600002 від 01.02.2022 на суму 4 629,48 грн (не підписана відповідачем), №102БПДН38600003 від 01.02.2022 на суму 3 261,67 грн (не підписана відповідачем), №102БПДН38600004 від 01.02.2022 на суму 6 079,97 грн (не підписана відповідачем), №302БПДН38600003 від 03.02.2022 на суму 11 976,07 грн (підписана обома сторонами), № 402БПДН38600001 від 04.02.2022 на суму 58 298,06 грн (не підписана відповідачем), № 702БПДН38600002 від 08.02.2022 на суму 87 623,69 грн (не підписана відповідачем), №802БПДН38600004 від 08.02.2022 на суму 10 639,94 грн (підписана обома сторонами), №1402БПДН38600001 від 14.02.2022 на суму 7 143,44 грн (не підписана відповідачем), №1802БПДН38600002 від 18.02.2022 на суму 1 520,40 грн (не підписана відповідачем), №1802БПДН38600003 від 18.02.2022 на суму 6 743,57 грн (не підписана відповідачем), №2302БПДН38600002 від 23.02.2022 на суму 4 629,48 грн (не підписана відповідачем).

Відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на свою користь борг у сумі 204 059,54 грн, неустойку в розмірі 35% в сумі 71 420,83 грн, 3% річних за загальний період з 04.04.2022 по 11.10.2022 в сумі 350,67 грн, інфляційні втрати за період: квітень вересень 2022 року в сумі 2 996,87 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з постачання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), визначено, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення обов`язковими реквізитами документа є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо не буде доведено зворотного.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Схожий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17.

Верховним Судом у постанові від 11.07.2023 по справі №905/1223/21 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого передбачалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід врахувати, що фактичне здійснення господарської операції повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним виконанням.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у ній відповідачем було підписано та передано позивачу видаткові накладні № 402БПДН38600001 від 04.02.2022 на суму 58 298,06 грн та № 702БПДН38600002 від 08.02.2022 на суму 87 623,69 грн.

Позивачем надані податкові накладні щодо реєстрації видаткових накладних за спірною поставкою з відміткою про доставку контрагенту. За даними господарськими операціями на підставі наданих позивачем податкових накладних відповідач отримав право на віднесення сум податку до податкового кредиту в порядку ст. 198.1 Податкового кодексу України.

З метою перевірки цього твердження судом першої інстанції ухвалою суду від 07.12.2022 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд» копію податкової декларації з ПДВ за лютий 2022 року, реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2022 року, уточнюючий розрахунок до ПДВ - декларації за лютий 2022 року.

Згідно наданої відповідачем копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2022 року спірні операції з поставки товару за договором на підставі видаткових накладних №102БПДН38600001 від 01.02.2022-на суму 1 513,78 грн, №102БПДН38600002 від 01.02.2022 на суму 4 629,48 грн, №102БПДН38600003 від 01.02.2022 на суму 3 261,67 грн, №102БПДН38600004 від 01.02.2022 на суму 6 079,97 грн, №302БПДН38600003 від 03.02.2022 на суму 11 976,07 грн , № 402БПДН38600001 від 04.02.2022 на суму 58 298,06 грн, № 702БПДН38600002 від 08.02.2022 на суму 87 623,69 грн, №802БПДН38600004 від 08.02.2022 на суму 10 639,94 грн, №1402БПДН38600001 від 14.02.2022 на суму 7 143,44 грн, №1802БПДН38600002 від 18.02.2022 на суму 1 520,40 грн, №1802БПДН38600003 від 18.02.2022 на суму 6 743,57 грн, №2302БПДН38600002 від 23.02.2022 на суму 4 629,48 грн відображені Товариством з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд» в податковій звітності товариства.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем факту поставки відповідачу товару на загальну суму 204 059,54 грн, наданими відповідачем доказами щодо реєстрації податкових накладних за спірними видатковими накладними підтверджується вчинення ним дій з отримання товару та засвідчується воля до настання відповідних правових наслідків. Доказів оплати товару відповідачем не надано, отже вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 204 059,54 грн є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Апеляційна скарга не містить доводів та вимог в частині стягнення з відповідача оскаржуваним рішенням неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, тому, з урахуванням положень ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не надає оцінки рішенню суду в цій частині.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/3485/22 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/3485/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/3485/22 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю «Рім-Буд».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 27.07.2023.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін