Постанова

від 20.07.2023 по справі 635/6423/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/6423/18 Номер провадження 22-ц/814/605/23Головуючий у 1-й інстанції Шинкарчук Я.А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сальної Н.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Панасенка П.П.,

представника відповідача адвоката Гречко С.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Панасенка П.П., на рішенняХарківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 , третя особа - Гаражно-будівельний кооператив «Околиця-1» (ГБК «Околиця - 1») про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації вартості майна та визнання права власності

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, відповідно до остаточно сформульованих позовних вимог від 14.11.2019 прохав:

- визнати садовий будинок АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості спільного майна подружжя - 1/2 частини вказаного садового будинку у розмірі 662217,00 грн;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на автомобіль Volkswagen Т4, пасажирський-В, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 2, 461, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , з виплатою на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості вказаного автомобіля у розмірі 59500,00 грн;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва гаража № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з виплатою на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва вказаного гаража у розмірі 55 800 грн;

- зарахувати зустрічні вимоги ОСОБА_2 на суму 55 800 гривень та 59 500 гривень та зменшити на цю суму розмір компенсації, належної до стягнення з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 жовтня 2008 року, який було розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2016 року.

Вказував, що за час проживання в шлюбі подружжям набуто наступне майно:

- садовий будинок АДРЕСА_1 ;

- автомобіль Volkswagen T4, днз НОМЕР_2 ;

- гараж № НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_2 .

В добровільному порядку сторони порядок поділу спільного майна не вирішили, згода з приводу поділу майна між ними не досягнена.

Спірний автомобіль придбано ними під час шлюбу, 23.12.2011, та хоч він і був зареєстрований за відповідачкою, - є спільною власністю подружжя, ринкова вартість якого станом на 23 квітня 2018 року становить 119 000,00 грн.

Спірний гараж є об`єктом незавершеного будівництва. Оскільки до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації права власності на таке майно, воно не є об`єктом цивільного обороту, суд може визнати лише право за стороною спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи такого майна.

Щодо спірного садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, позивач наполягає на тому, що такі він був побудований ними спільно у 2015-2016 роках під час перебування у зареєстрованому шлюбі, на підтвердження чого надав датовані фотокопії будинку та прилеглої території із басейном, а також технічний паспорт на будинок ПП «АРІАЛ-ТЕХНО» від 25.08.2016. Проте, у 2017 році відповідачка самостійно здійснила державну реєстрацію права власності на вказаний будинок, а 04 серпня 2018 року продала його гр. ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що має право на компенсацію 1/2 частини вартості цього будинку. Ринкова вартість будинку згідно зі Звітом про оцінку майна від 08 травня 2018 року становить 1 225434,00 грн.

Також, позивач вказував, що у відповідності до договору підрядну № RT-1550 від 07 серпня 2015 року ним було замовлено та оплачено виконання робіт з монтажу, підключення електрообладнання та запуску басейну на території вказаного будинку вартістю 99 000 грн.

Отже, позивачем підраховано, що ринкова вартість майна садового будинку включає також витрати з установки та підключення басейна, і, відповідно, становить 1 324 434 гривень (1 225 434,00 + 99 000), тоді як підрахована компенсація позивачу у розмірі 1/2 частини вартості проданого майна становить 662 217 гривень (1 324 434:2).

РішеннямХарківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на автомобіль Volkswagen Т4, пасажирський-В, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_4 , об`ємом двигуна 2, 461, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , з виплатою ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості автомобіля Volkswagen Т4, пасажирський-В, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 2, 461, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , у розмірі 59 500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за звернення до суду у розмірі 376,19 грн.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказанимрішеннямнепогодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку в частинівідмови тапрохав ухвалитив ційчастині новерішення,яким задовольнитийого позовнівимоги щодовизнання садовогобудинку спільноюсумісною власністю подружжя та стягнення з відповідача 1/2 частини його вартості, а також щодо визнання за ним права власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва спірного гаражу.

В апеляційній скарзі вказував, що судом не було повно та всебічно встановлено обставини справи.

Посилаючись на судову практику Верховного Суду у справах № 156/1040/16-ц від 10.04.2019, № 707/1359/16-ц від 08.05.2019, № 760/8675/15-ц від 28.08.2018 та Верховного суду України № 716/53/15-ц від 15.11.2017, вказував, що побудований подружжям під час перебування у шлюбі садовий будинок, право власності на який було зареєстровано за одним із подружжя після розірвання шлюбу, - є спільним сумісним майном. Реєстрація права власності не є способом набуття права власності (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 № 91010987/18).

Вказував, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального та матеріального права, зокрема, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації п. 3.1 в редакції станом на 25.08.2016, безпідставно поставив під сумнів дані технічного паспорту ПП «АРІАЛ-ТЕХНО» від 25.08.2016 на спірний садовий будинок, наданий на його замовлення, який підтверджує будівництво будинку у 2016 році разом із висновком про технічний стан будівельних конструкцій будинку, виготовленим ПП «АРІАЛ-ТЕХНО» станом на 2016 рік на підставі натурного огляду будинку та господарських будівель. (а.с. 27-34). Технічний паспорт на спірний будинок, виготовлений у 2016 році ПП «АРІАЛ-ТЕХНО» має однакову юридичну силу із технічним паспортом 2017 року, виготовленим КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» на замовлення відповідачки, оскільки відповідно до п. 3.1 вказаної Інструкції, інвентаризація проводиться незалежно від того, чи побудовані об`єкти за відповідно оформленими документами чи самочинно. Технічний паспорт від 25.08.2016 був виготовлений на підставі первинної інвентаризації спірного садового будинку (інв. справа № 6), під час якої виявлено самочинно збудований будинок (про що зазначено у техпаспорті). Отже,суд надавневірну оцінкутехнічному паспорту первинної інвентаризації ПП«АРІАЛ-ТЕХНО»від 25.08.2016, як доказу у справі, та дійшов помилкового висновку, що спірний будинок згідно з технічним паспортом від 25.10.2017 був побудований саме у 2017 році (після розірвання шлюбу).

Спірний садовий будинок з басейном та надвірними будівлями об`єктивно не могли бути побудовано за 15 днів - з 10.10.2017 з дня повідомлення відповідачкою Департаменту ДАБІ у Харківській області про початок виконання будівельних робіт, до 25.10.2017 декларація про готовність об`єкта до експлуатації.

Факт будівництва спірного будинку та басейну у 2015-2016 роках підтверджується, окрім технічного паспорту первинної інвентаризації, датованими фотокопіями, на яких зображено будівництво будинку, прибудинкова територія та басейн, яким суд першої інстанції не надав жодної оцінки та безпідставно вважав їх недостатніми доказами для встановлення факту будівництва будинку у 2016 році (у період перебування у шлюбі). Щодо будівництва басейну, вважає, що суд безпідставно відхилив докази на його придбання позивачем та встановлення саме на території спірного домоволодіння. Не взяв до уваги, що у специфікації № 1550 від 07.08.2015 (а.с. 35) зазначено адресу доставки Харківська обл с. Бобровка, що входить до складу Кулиничівської селищної ради. Судом було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про виклик свідків.

Вказував, що надані стороною відповідача докази, декларації про майновий стан та доходи відповідачки за 2016-2018 роки та платіжні документи на придбання будівельних матеріалів не є належними і достатніми доказами про те, що вона за власні кошти побудувала спірний будинок. Відповідачкою не спростовано презумпцію спільності майна подружжя.

Щодо спірного гаражу вказував, що відповідач не заперечувала проти позовних вимог в цій частині, визнавала сплату ним членських внесків та будівництво ним гаражу; ці факти також підтверджені третьою особою у справі ГБК «Околиця -1» у письмових поясненнях, та відповіддю ГБК «Околиця -1» на адвокатський запит.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 03жовтня 2008року, який було розірвано на підставі рішення київського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2016 року. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час перебування сторін у шлюбі, що не заперечувалось сторонами, ними спільно було придбано транспорт марки «Volkswagen», модель «Т4», тип «пасажирський-В», сірого кольору, номер шасі (Кузова, рами НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2461, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , який, згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , зареєстровано 23 грудня 20 11 року за ОСОБА_2 . (а. с. 59-60 т. 1)

Згідно з Інформаційною довідкою, наданою суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМУ МФ № 7894 від 13.04.2013), станом на 23-25 квітня 2018 року ринкова вартість колісного транспортного засобу - автобусу VOLKSWAGEN 4 пасажирський-В 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, складає 119 000,00 грн (а.с. 61-64 т. 1).

Також, в ході розгляду справи установлено, що у користуванні подружжя перебував гараж № НОМЕР_3 у будинок АДРЕСА_3 .

У відповідності з Інформаційною довідкою, наданою суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , станом на 11 листопада 2019 року вартість гаражного боксу № НОМЕР_3 , загальною площею 39,90 кв.м, розташованого у ГБК «Околиця-1» за адресою: АДРЕСА_2 , становить 111 600,00 грн (а.с. 174-182 т. 2).

Як встановлено з копії книжки члена Гаражно-будівельного кооперативу «Околиця-1» на гараж № НОМЕР_3 площею 18 кв.м, по АДРЕСА_2 (а.с. 12 т. 2), виданої головою кооперативу Карапутіним В.М. на ім`я ОСОБА_2 , було здійснено пайові внески на суми: 360,00, 405,00, 480,00, 20,00, 1 600,00, 1 860,00. Оцінюючи вказаний доказ, місцевий суд зазначив, що встановити періоди, за які було здійснено вказані оплати відповідних пайових внесків, не видається можливим, через нечіткість та непослідовність їх написання.

Також, згідно з текстом листа керівника Гаражно-будівельного кооперативу «Околиця-1» Карапутіна В.М. за вих № 64 від 10.04.2019, який надійшов до суду засобами поштового зв`язку 08.05.2019 (а.с. 141 т. 1), місцевим судом установлено, що « ОСОБА_1 є власником даного гаражу, здійснював його будівництво та сплату членських внесків за останній». Оцінюючи вказаний доказ, місцевий суд зазначив, що, між тим, у відповіді голови гаражно-будівельного кооперативу «Околиця-1» Карапутіна В.М. на адвокатський запит за вих. No16 від 11.11.2019 (а.с. 75 т. 2) також вказані суперечливі відомості, а саме: « ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пайові внески за гараж № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не сплачували. ОСОБА_1 сплачував членські внески за гараж № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , до 2018 року. Записи про сплату внесків у книжці члена Гаражно-будівельного кооперативу «Околиця-1», гараж № НОМЕР_3 , є записами про сплату членських внесків».

Місцевим судом зазначено, що будь яких інших доказів щодо спірного гаражу сторонами не було надано до суду. Відтак, з наданих суду доказів неможливо встановити достовірно хто із сторін справи є дійсним членом Гаражно-будівельного кооперативу «Околиця-1», коли саме відбулося включення сторони справи до членів кооперативу, чи сплачені членські внески в повному обсязі, а також чи оформлено право власності на спірний гараж за ким-небудь.

Щодо спірного садового будинку місцевим судом установлено наступне.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31 серпня 2017 року № 15726-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0600 га, в тому числі багаторічні насадження площею 0,0436 га, та землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами площею 0,0164 га (кадастровий номер 6325157300:01:013:0074) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення індивідуального садівництва, розташовану в садовому товаристві «Лілія», ділянка № НОМЕР_8 , за межами населених пунктів на території Кулиничівської селищної рали Харківського району Харківської області (а.с. 8 т. 2).

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державна реєстрація права власності на земельну ділянку в садовому товаристві «Лілія», ділянка № НОМЕР_8 , за межами населених пунктів на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області (кадастровий номер 6325 157300:01:013:0074), здійснена ОСОБА_2 12 вересня 2017 року (а.с. 10 т. 2).

На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої 13.11.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ХК141173171247, 21 листопада 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Іващенко Оленою Іванівною зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на садовий будинок АДРЕСА_4 » з господарськими будівлями та спорудами, загальною (а.с. 11 т. 2) площею 77,3 кв.м, в садівничому товаристві «Лілія» Кулиничівської селищної ради Харківського району.

04 квітня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Я.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 333, ОСОБА_2 відчужила вказаний вище садовий будинок ОСОБА_3 (а.с. 65-68 т. 1).

Згідно Звіту про оцінку, виконаної ПП «Агентство оцінки майна та землі», вбачається, що ринкова вартість садового будинку АДРЕСА_1 , станом на 08 травня 2018 року становила 1 225 434,00 гривень (а.с. 46-47 т. 1).

В тексті позовної заяви, основною обставиною, яку ОСОБА_1 доводить, було зведення спірного садового будинку в період перебування сторін у шлюбі, зокрема, у 2016 році, на противагу даним, зазначеним у технічному паспорті, виготовленому 25 жовтня 2017 року Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації».

Так, за даними технічного паспорту, виготовленого 25жовтня 2017року Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» (а.с. 48-57 т. 1), спірний садовий будинок зведено у 2017 році, зокрема, до Департаменту ДАБІ у Харківській області 10 жовтня 2017 року подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт ХК 061172902112.

В обґрунтування приведених позивачем доводів, ним подано суду копію технічного паспорту на садовий (дачний) будинок, виготовленого 25серпня 2016року (а.с. 21-26 т. 1), а також фото будівництва за 2015 та 2016 роки (а.с. 92-107 т. 2).

У відповідності до копії технічного паспорту на садовий (дачний) будинок, виготовленого 25 серпня 2016 року Приватним підприємством «АРІАЛ-ТЕХНО» на замовлення ОСОБА_1 (а.с. 21-26 т. 1; а.с. 70-73 т. 2; 166-168 т. 2) вбачається, що садовий (дачний) будинок літ. «А-і» та інші споруди (побудови) на ділянці № НОМЕР_8 в садовому товаристві «Лілія» Кулиничівскої селищної ради Харківського району зведено самочинно у 2016 році.

Між іншим, з матеріалів справи встановлено, що у листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя (справа № 640/17437/16-ц). З копії наданого рішення Київського районного суду м.Харкова від 12 вересня 2017 року в задоволенні позовну ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 34-36 т. 2). Так, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень у цивільній справі № 640/17437/16-ц постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частину спільного сумісного майна, а саме: автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель «818», 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_9 , державний номерний знак НОМЕР_10 ; причеп марки «ОДИСЕЙ», модель «5.11», 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_11 , державний номерний знак НОМЕР_12 ; причеп марки «КРД», модель «050100», 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_13 , державний номерний знак НОМЕР_14 . Вказаною постановою стягнено ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4454 грн. Відтак, з приведеного вбачається, що питання про розподіл іншої частини спільного сумісного майна подружжя, про яку заявлено у даному позові, не було вирішено.

Як дійшоввисновку місцевийсуд,позивач доводитьпоширення режимуспільної сумісноївласності подружжяна садовийбудинок,оскільки зайого доводамивідповідне будівництворозпочалося щеу 2015та 2016роках,тобто зачас перебуваннясторін ушлюбі.На підтвердженняцього нимподано технічнийпаспорт ПП«АРІАЛ-ТЕХНО від 25 серпня 2016 року, виготовлений на його замовлення, за даними якого спірний садовий будинок на ділянці АДРЕСА_5 , зведено у 2016 році. На противагу приведеним доказам, відповідачем подано суду докази того, що лише 27.11.2017 (вже більш ніж через рік після розірвання шлюбу між сторонами), після отримання відповідачем у власність відповідної земельної ділянки (серпень 2017 року), на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої 13.11.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області ХК141173171247, зареєстровано право власності на спірний садовий будинок за ОСОБА_2 .

Так,згідно технічногопаспорта КП«Харківське районнебюро технічноїінвентаризації» від25жовтня 2017року,спірний садовийбудинок зведеноу 2017році,зокрема,до ДепартаментуДАБІ уХарківській області10жовтня 2017року подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт ХК 061 1 72902112.

Отже, сторонами надано суду два різні за вказівкою року побудови технічні паспорти, з приводу технічної інвентаризації одного і того ж об`єкта нерухомості.

Надаючи їмоцінку,суд першоїінстанції зазначив,що данітехнічного паспортукомунального підприємства«Харківське районнебюро технічноїінвентаризації»,були підставоюдля проведеннядержавної реєстраціїправа власностіна спірнийсадовий будинок,а отжебули визнанідостатніми дляздійснення відповідноїреєстрації.Між іншим,їх дійсністьніким неоспорено.Однак,відомості технічногопаспорту,складеного ПП«АРІАЛ-ТЕХНО»у 2016році,судом ставлятьсяпід сумнів,адже станомна 2016рік сторонамине отриманодозволу набудівництво навідповідній земельнійділянці,як іне булодоказів відведенняземельної ділянкисторонам длятаких цілей.

Посилання позивача на документи про встановлення басейну, суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки вони не містять чіткої вказівки, за якою саме адресою відбулося встановлення замовленого ОСОБА_1 басейна.

Також, позивачем на підтвердження доводів початку будівництва спірного садового будинку в період перебування сторін у шлюбі, задля доведення поширення на відповідне майно презумпції спільної сумісної власності, надано фотознімки. Однак, самих лише фотознімків, суд першої інстанції визнав недостатніми для встановлення факту будівництва спірного садового будинку у 2016 році, а саме, у період перебування сторін у шлюбі.

Між тим, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі № 909/175/18 зазначив, що це правило застосовується лише «при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва».

Позивачем також не було доведено належними доказами придбання будівельних матеріалів у період 2015-2016 років, які були використані для будівництва спірного садового будинку. З приведеного вбачається, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів поширення на спірний садовий будинок АДРЕСА_5 режиму спільної сумісної власності, оскільки не доведено набуття такого майна в період перебування у шлюбі та (або) спільність коштів, за які таке майно було набуте (джерело набуття), а також мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Позовні вимоги щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя садового будинку АДРЕСА_5 та стягнення на користь позивача 1/2 частини його вартості не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що на вказане майно дійсно поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя.

Щодо спірного автомобіля місцевим судом установлено наступне.

Судом установлено та не заперечувалось сторонами, що спірний транспортний засіб марки «Volkswagen», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , зареєстровано 23 грудня 2011 року за ОСОБА_2 (а.с. 59-60 т. 1), придбано за кошти сторін в період їх перебування у зареєстрованому шлюбі.

Даний транспортний засіб на момент розгляду справи в суді перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_6 .

Згідно з Інформаційною довідкою, наданою суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , станом на 23-25 квітня 2018 року ринкова вартість колісного транспортного засобу - автобусу VOLKSWAGEN T4 пасажирський-В 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_15 , сірого кольору складає 119 000,00 гривень (а.с. 61-64 т. 1).

Оцінивши надані суду докази та позицію відповідача, яка не заперечувала проти виплати на її користь грошової компенсації замість її частки у власності на вказаний автомобіль, місцевий суд дійшов до висновку про можливість визнання за позивачем в порядку поділу майна подружжя права власності на автомобіль Volkswagen T4, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_15 , з виплатою на користь відповідача грошової компенсації належної їй 1/2 частки вартості автомобіля у розмірі 59 500 грн.

В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Щодо вимог про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва спірного гаража

Відмовляючи у позові в цій частині, місцевим судом було установлено, що з копії книжки члена Гаражно-будівельного кооперативу «Околиця-1» на гараж НОМЕР_16 площею 18 кв.м, по АДРЕСА_2 (а.с. 12 том 2), виданої головою кооперативу Карапутіним В. М., дана книжка видана на ім?я ОСОБА_2 приведено вище у рішенні, а тому суд їх не приймає до уваги.

Проте, всі інші докази у справі з приводу даної частини вимог містять протиріччя, з наданих суду доказів неможливо встановити достовірно хто із сторін справи є дійсним членом Гаражно-будівельного кооперативу «Околиця-1», коли саме відбулося включення до членів кооперативу, чи сплачені членські внески в повному обсязі, а також чи оформлено на сьогоднішній право власності на гараж № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, Пленум Верховного Суду України у пункті 8 Постанови від 28 червня 1991 року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльність Гаражно-будівельних кооперативів» роз`яснив, що член Гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки гаражє неподільниммайном,у разіспору міжподружжям питанняпро залишеннягаража одномуз нихі присудженнягрошової компенсаціїза часткув майні іншому розв`язується з урахуванням правил шлюбно-сімейного законодавства. Вказане підтверджено й судовою практикою, зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 640/11441/15-ц (провадження № 61-3005в18) в постанові від 23 травня 2018 року вказав, що пайові внески в гаражно-будівельному кооперативі саме у вигляді грошових коштів є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і враховуючи, що такі внески можуть бути трансформовані в неподільну річ, зокрема об`єкт права власності у вигляді гаражного боксу, то за кожним із подружжя слід визнати право власності на належну кожному з них частку в пайовому внеску в гаражно-будівельному кооперативі і залишити це майно у їх спільній власності.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про кооперацію» вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації; членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання. Паєм є майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. 3 приведеного вбачається, що пайові внески саме у вигляді грошових коштів є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя і, враховуючи, що такі внески можуть бути трансформовані в неподільну річ, зокрема об`єкт права власності у вигляді гаражного боксу.

Відтак,місцевий суддійшов висновку,що обранийпозивачем спосібзахисту порушеногоправа єне ефективним, оскільки не спрямований на його відновлення, не відповідає змісту відповідного права й характеру його обмеження, а тому відмовив у задоволенні вимоги щодо визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва гаража № НОМЕР_3 . Суд також відмовляє в задоволенні вимоги про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва гаража, адже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є не ефективний та не спрямований на його відновлення. Натомість, саме пайові внески в гаражно-будівельному кооперативі у вигляді грошових коштів є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і, враховуючи, що такі внески можуть бути трансформовані в неподільну річ, зокрема об`єкт права власності у вигляді гаражного боксу, то за кожним із подружжя слід визнавати право власності на належну кожному з них частку в пайовому внеску в гаражно-будівельному кооперативі. Однак, така вимога перед судом не була визначена.

Вимога про зарахування зустрічних вимог та зменшення розміру компенсації, що підлягає стягненню, є похідною від вимог про визнання спільною сумісною власністю садового будинку АДРЕСА_5 , стягнення 1/2 частини його вартості та визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва гаража № НОМЕР_3 , а відтак вона теж не підлягає задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Право спільної сумісної власності подружжя врегульоване главою 8 Сімейного кодексу України.

Відповідно достатті 60СК Українимайно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ч. ч. 1-2 статті 60)

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Між тим, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі № 909/175/18 зазначив, що це правило застосовується лише «при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва».

Верховний Суд від 29.06.2022 у справі №372/2118/16-ц дійшов правового висновку про можливість поділу цього будинку між подружжям, які за спільні кошти та під час перебування у шлюбі побудували спірний об`єкт нерухомості.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов. Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Разом з тим, садовий будинок не є самочинним будівництвом, якщо його введено в експлуатацію, а тому воно може бути об`єктом поділу між подружжям, незважаючи на реєстрацію права власності на нього за особою, яка не є забудовником садового будинку.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів). (ст.ст.12,81,89 ЦПКУкраїни)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість,у цивільнихсправах законне вимагаєтакого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Щодо спірного будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 жовтня 2008 року, який між ними було розірвано 19.10.2016 на підставі рішення суду.

На підтвердження доводів про те, що спірний будинок було побудовано у 2015-2016 роках (у період перебування сторін у шлюбі), позивачем було надано фотокопії будинку та прибудинкової території, із зображенням будівництва, будинку, басейну. Окрім фотокарток, також надано копію технічного паспорту на садовий будинок, виготовленого 25серпня 2016 року Приватним підприємством «АРІАЛ-ТЕХНО» (а.с. 70-72 т. 1) на його замовлення, в якому зазначено споруди на території земельної ділянки № НОМЕР_8 в садовому товаристві «Лілія» Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, які збудовано у 2016 році; висновок ПП «АРІАЛ-ТЕХНО» (а.с. 27-34 т. 1) про технічний стан будівельних конструкцій садового будинку станом на 2016 рік.

Відповідач у відзиві на позов зазначала, що спірний будинок побудований нею вже після розірвання шлюбу із позивачем, оскільки тільки у 2017 році у передбаченому законом порядку їй було відведено земельну ділянку під будівництво, затверджено проект землеустрою, вона оформила право власності на земельну ділянку, а 17.11.2017 зареєструвала право власності на будинок (а.с. 3 т. 2)

Згідно з ч. ч. 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Місцевий суд надав невірну оцінку технічному паспорту на садовий будинок, який було виготовлено 25 серпня 2016 року ПП «АРІАЛ-ТЕХНО», надавши перевагу технічному паспорту КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» на вказаний будинок, виготовленому на замовлення відповідачки у 25.10.2017, посилаючись на те, що дані саме з цього технічного паспорту були підставою для проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок за відповідачкою, та безпідставно поставив під сумнів дані технічного паспорту 25 серпня 2016 року, з якого вбачається, що спірний будинок зведено у 2016, посилаючись на те, що станом на 2016 рік не було отримано дозволу на будівництво та не відведено земельну ділянку для даних цілей.

Місцевий суд не врахував, що відповідно до п. 3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 (в редакції станом на 25.08.2016), технічній інвентаризації підлягають об`єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди.

Тобто, технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений 25 серпня 2016 року ПП «АРІАЛ-ТЕХНО», є належним документом первинної інвентаризації будинку у відповідний часовий період, а тому є належним доказом на підтвердження факту побудови будинку у 2016 році, тобто, у період перебування сторін у шлюбі, і законність вказаного документу, як доказу у справі, відповідачем не спростована.

Так, згідно з технічним паспортом на спірний будинок, виготовленим 25 серпня 2016 року ПП «АРІАЛ-ТЕХНО», вбачається, що на земельній ділянці № НОМЕР_8 у садовому товаристві «Лілія» Кулинічевської селищної ради Харківського району наявні наступні об`єкти 2016 року побудови: садовий будинок - А-1, загальною площею 77,30 кв.м; напівпідвал ппд, погріб - ап мансарда мс; лазня Б; ганок б; альтанка В; басейн Г.

Зазначення прописом у технічному паспорті на садовий будинок, виготовленому КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 25.10.2017, про те, що: «повідомлення про початок виконання будівельних робіт подане до Департаменту ДАБІ у Харківській області від 10.10.2017» (а.с. 50-51 т. 1), не спростовує факту, що садовий будинок, напівпідвал, погріб, мансарда, лазня, ганок, альтанка, басейн 2016 року побудови згідно з первинною інвентаризацієюспірного садовогобудинку (інв. справа № 6).

Наявність у технічному паспорті первинної інвентаризації примітки: «замовлення на виконання робіт від замовника не надходило», що підтверджує самочинність будівництва, не впливає на можливість поділу будинку, як спільного майна подружжя, оскільки після розірвання шлюбу самочинне будівництво було узаконене відповідачкою (виділено земельну ділянку під зазначені цілі, отримано дозвіл на будівництво, введено його в експлуатацію), тому спірний будинок може бути об`єктом поділу між подружжям, незважаючи на реєстрацію права власності на нього за відповідачкою вже після розірвання шлюбу.

Також, з висновку ПП «АРІАЛ-ТЕХНО» (а.с. 27-34 т. 1) про технічний стан будівельних конструкцій садового будинку та господарських споруд, наданого на підставі натурного обстеження садового будинку та господарських споруд, якому суд першої інстанції взагалі не надав оцінки, вбачається наступна конструктивна характеристика будинку станом на 2016 рік: фундамент (бетонні блоки, глибина залягання 3,2 м) стан задовільний; зовнішні стіни (цегла на цементно-пісочному розчині, товщина стін 250 мм) стан нормальний; перекриття (залізобетонні плити перекриття, товщиною 220 мм) стан задовільний; покрівля (двосхила, металопрофільовані листи по дерев`яним несучим конструкціям та решетуванні ін.) - стан нормальний; віконні блоки (металопластик) - стан задовільний; дверні блоки (металеві, дерев`яні) - стан задовільний; підлога (виконані за конструктивним шаром: ґрунт, гідроізоляція, лінолеум, дерево, керамічна плитка) - стан нормальний; зовнішні оздоблення (кладка під розшивку швів) - стан задовільний; внутрішнє оздоблення (стелі, стіни штукатурка з наступним обклеюванням шпалерами) - стан нормальний; водостік (організований) - стан задовільний. Інженерне забезпечення будинку: опалення задовільне; електропостачання та електроустаткування (надземний кабель від опори; у приміщеннях прихована проводка) - стан нормальний; каналізація (надвірна вбиральня).

З урахуванням сукупності зібраних у справі доказів, зокрема, технічного паспорту на спірний будинок від 25серпня 2016року,наданих позивачемфотокопій будинкута прибудинковоїтериторії датованих2015-2016р.р.,яких судвважав недостатніми,відхиливши доказовезначення вказаноготехнічного паспорту,а такожвраховуючи висновок ПП «АРІАЛ-ТЕХНО» про технічний стан будівельних конструкцій садового будинку та господарських споруд станом на 2016 рік, апеляційний суд вважає, що факт побудови спірного садового будинку у 2016 році під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі є більш вірогідним, ніж твердження відповідачки про те, що будівництво будинку розпочалось вже після розірвання шлюбу, а саме з дати повідомлення Департаменту ДАБІ про початок виконання будівельних робіт (10.10.2017) по день прийняття об`єкта в експлуатацію (25.10.2017).

Відповідачем не доведено належними і достатніми доказами своїх доводів, що спірний будинок був побудований за її особисті кошти у 2017 році вже після розірвання шлюбу, отже, не спростовано презумпції спільності вказаного майна. Не є такими доказами цього декларації про доходи відповідачки (а.с. 13-28 т. 2) та платіжні документи на придбання ОСОБА_2 будівельних матеріалів у вересні 2017 року (а.с. 234-243 т. 2). Належних доказів того, що її частина у власності на спірний будинок є більшою, ніж позивача, за рахунок здійснення нею у 2017 році (після розірвання шлюбу) остаточного оздоблення будинку, - відповідач не надала.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо визначення розміру компенсації за спірний будинок.

Згідно із Звітом про оцінку майна від 08.05.2018 ПП «Агентство оцінки майна та землі», вбачається, що ринкова вартість садового будинку АДРЕСА_1 , станом на 08 травня 2018 року становить 1 225 434,00 гривень (а.с. 46-47 том 1).

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, що відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Разом із тим, позивач безпідставно вважає, що має право на компенсацію 1/2 частини вартості цього будинку з урахуванням ціни наявного на прибудинковій території басейну вартістю 99 000 гривень.

Апеляційний суд зазначає, що басейн не може оцінюватися окремо від будинку і додаватись до оцінки будинку окремо, оскільки він входить до характеристики всього домоволодіння згідно з технічним паспортом на будинок, а також Звіт про оцінку майна від 08.05.2018 вже включає басейн у складі об`єкта оцінки (а.с. 47 т. 1)

Таким чином, суму компенсації слід визначити у розмірі 612717 грн (із розрахунку:

1 225 434,00 / 2).

Щодо спірного гаражу та зарахування зустрічних вимог щодо стягнення компенсації.

Суд першої інстанції вірно установив, що докази у справі з приводу спірного гаражу містять протиріччя. З наданих до суду доказів неможливо достовірно встановити, хто із сторін у справі є дійсним членом Гаражно-будівельного кооперативу «Околиця-1», коли саме відбулося включення до членів кооперативу, чи сплачені членські внески в повному обсязі, а також чи оформлено на сьогоднішній день право власності на гараж № НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_2 .

Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову за недоведеністю, тоді як висновок суду першої інстанції про неефективність обраного позивачем способу правового захисту є передчасним.

Щодо позовної вимоги про зарахування зустрічних вимог щодо копменсації вартості часток у спільному майні, апеляційний суд зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині, що стосується визнання за позивачем права власності на автомобіль з одночасним стягненням компенсації на користь відповідача не оскаржувалось та судом першої інстанції було відмовлено у зарахуванні зустрічних вимог (у тому числі цих), тому апеляційний суд не вбачає підстав для такого взаємозарахування компенсацій, що, в свою чергу, не буде порушувати прав та інтересів сторін у справі.

Щодо інших доводів апеляційної скарги.

Інші доводиапеляційної скаргине єістотними татакими,що потребуютьдетального аналізу. Колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (серія A,Ruiz Torija v. Spain№ 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставою дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни рішенняє невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено 8 810,00 грн судового збору, що підтверджено оригіналом квитанції № 00.0.1116907988.1 від 23.08.2018 (а.с. 1 т. 1), що відповідає визначеному частиною 2 статі 4 Закону України «Про судовий збір» граничному розміру судового збору, який підлягав сплаті при зверненні до суду фізичної особи із позовом майнового характеру (1 762,00 грн х 5 = 8 810,00 грн).

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог (59 500,00 + 612 717 = 672 217 грн) та ціни позову (1 390 626,00 грн), - позов задоволено на 48%, відповідно, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4228,80 (8 810 х 48%).

За подачу апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 13215 грн (а.с. 94 т. 3), тому компенсації за рахунок відповідача підлягає 6343,20 грн (13215 х 48%).

Сумарно, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 10 572 грн (6343,20 + 4228,80)

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Панасенка П.П., - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2021 року в оскаржуваній частині - скасувати.

Визнати садовий будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 77,3 кв.м з господарськими будівлями та спорудами (літ. А1 - садовий будинок, літ. ппд - напівпідвал, літ. ап - погріб, літ. мс - мансарда, літ. Б - лазня, літ. б - ганок, літ. В - альтанка, літ. Г - басейн, літ. К - колонка, літ. Я - вигрібна яма, № 1 - ворота, № 2 - паркан, № 3 - хвіртка, № 4 паркан, І - замощення, навісом), що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, Кулиничівська селищна рада, «Лілія» садівниче товариство, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості спільного майна подружжя - 1/2 частини вказаного садового будинку - у розмірі 612717,00 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 10572 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 липня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді В.М. Триголов

О.А. Лобов