Постанова

від 26.07.2023 по справі 702/594/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

м. Черкаси

справа № 702/594/22 провадження № 22-ц/821/848/23 категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Бородійчука В.Г.,

суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача адвокат Невгад Олександр Вікторович

відповідач: Селянське (фермерське) господарство «Юлія»

представник відповідача адвокат Добреля Володимир Юрійович

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Невгада Олександра Вікторовича на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Юлія» про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку та виплатити орендну плату.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

03 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до СФГ «Юлія» в якому просила розірвати Договір оренди та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 2,130 га. кадастровий номер 7123488500:03:001:0046, зобов`язати повернути у володіння і користування спірну земельну ділянку та виплатити орендну плату за весь строк оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 0253089, виданого 28 березня 2003 року належить земельна ділянка за кадастровим номером 7123488500:03:001:0046 площею 2,1111 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка розташована на території с. Шабастівка Черкаської обл.

Вищевказана земельна ділянка перебуває в оренді СФГ «Юлія». Екземпляр договору оренди землі від 10 березня 2013 року та додаткову угоду від 22 січня 2021 позивачу не вручалися та з умовами договору не була ознайомлена.

Відповідач не сплачував орендну плату та не надавав послуг в рахунок орендної плати, що на думку позивача є підставою для розірвання спірного договору оренди, повернення земельної ділянки та зобов`язання відповідача виплатити орендну плату за весь строк користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів обгрунтованість своїх вимог щодо систематичного невиконання відповідачем умов спірного договору оренди земельної ділянки щодо несплати їй орендної плати. Більше того, під час судового розгляду справи відповідачем доведено, що він добросовісно виконував свої обов`язки і заборгованість щодо виплати орендної плати за землю відсутня.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Невгада О.В. оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Невгад О.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції помилково не врахував, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо сплати орендної плати, нехтує термінами сплати орендної плати та ігнорує вимоги позивача.

Зазначено, що договір оренди не передбачає сплату орендної плати наперед, з позивачем це питання не погоджувалось і він своєї згоди на зміну умов договору не надавав. Стверджує, що законодавством не передбачено, що первинний фінансовий документ (видатковий касовий ордер) може змінювати умови договору. Наданий відповідачем видатковий касовий ордер не є додатком до договору оренди чи додатковою угодою сторін, а тому висновок суду, що сторони погодили у письмовій формі сплату орендної плати наперед не відповідає дійсності, а тому є хибним. В підтвердження своїх вимог, ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду від 22 лютого 2023 у справі № 703/2495/21 (провадження №61-12107св22).

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника СФГ «Юлія» - Добрелі В.Ю. зазначено, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків районного суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Зазначено, що застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 703/2495/21, на які посилається особа, що подає апеляційну скаргу не можуть бути прийняті у даному випадку, оскільки висновок у наведеній справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними.

Відповідач стверджує, що з касових ордерів, наданих відповідачем, можливо встановити, що гроші отримуються за оренду земельної ділянки і у кожному з них вказано конкретні часові періоди, за які сплачуються грошові кошти, у ордері від 21 листопада 2018 року за 2019, 2020, 2021 роки в сумі 39000 грн.

Вказана сума з урахуванням можливої майбутньої індексації та утриманням податків є такими, що перевищують суму зобов`язань СФГ «Юлія» за цим договором оренди.

Тому, цілком обґрунтовано судом першої інстанції враховано положення ст. 531 ЦК України, оскільки зміст видаткових касових ордерів свідчить про те, що позивач погодився на отримання орендної плати за майбутні періоди згідно з укладеним договором оренди землі у загальному розмірі, а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, та зроблено висновок, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами.

Представник відповідача вважає, що судове рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування немає.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

02травня 2023року доЧеркаського апеляційногосуду надійшлаапеляційна скаргапредставника ОСОБА_1 -адвоката НевгадаО.В.на рішенняМонастирищенського районногосуду Черкаськоїобласті від17березня 2023року усправі запозовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Юлія» про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку та виплатити орендну плату.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 червня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2013 року між ОСОБА_1 та СФГ «ЮЛІЯ» укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розміром 2,111 га., кадастровий номер 7123488500:03:001:0046 та додаткова угода від 25 лютого 2016 року, про що у державному реєстрі було вчинено відповідні записи.

Власником зазначеної земельної ділянки на час укладання договорів є ОСОБА_1 ..

Відповідно до п. 5, 9 вказаного договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 81 821 грн. а розмір орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки, визначений у розмірі 2 484,63 грн.

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди від 25 лютого 2016 термін дії договору оренди продовжений до 31 грудня 2031 року та збільшено орендну плату у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки, яка визначена у розмірі 3 985 грн.

Пунктом 11 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди.

Згідно з видатковим касовим ордером СФГ «Юлія» від 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за земельну ділянку за період 2016-2017 роки в сумі 6 300 гривень, що підтверджується її підписом (а.с. 125).

Згідно з видатковим касовим ордером СФГ «Юлія» від 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за земельну ділянку за період 2019-2021 роки в сумі 39 000 грн., що підтверджується її підписом (а.с. 105).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено категорії справ, що відносяться до малозначних.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18 травня 2018 року).

У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ч.1 ст. 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Закон України «Про оренду землі» визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2013 року між ОСОБА_1 та СФГ «Юлія» було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розміром 2,111 га, кадастровий номер 7123488500:03:001:0046 (а.с. 49-52) та додаткова угода від 25 лютого 2016 року (а.с. 124), про що у державному реєстрі було вчинено відповідні записи.

Власником зазначеної земельної ділянки на час укладання договорів є ОСОБА_1 ..

Як вбачається з п. 5, 9 вказаного договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 81821 грн. а розмір орендної плати, 3% від нормативної грошової оцінки, визначений у розмірі 2454 грн. 63 коп.

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди від 25 лютого 2016 року термін дії договору оренди продовжений до 31 грудня 2031 року та збільшено орендну плату у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки, яка визначена у розмірі 3 985 грн.

Пунктом 11 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди (а.с. 50).

Згідно з видатковим касовим ордером СФГ «Юлія» від 21 листопада 2018 року, ОСОБА_1 отримала орендну плату за земельну ділянку за період 2019, 2020, 2021 роки в сумі 39 000 грн., що підтверджується її підписом (а.с. 56).

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що в позовній заяві позивач як на підставу для дострокового розірвання договору оренди землі посилається на те, що відповідач не виплачує йому орендну плату за договором, чим порушив домовленість між сторонами.

Відповідно до пункту 28 вказаного договору оренди (а.с. 51) орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати, але незважаючи, що позивач уклав з відповідачем додаткову угоду про продовження договірних відносин матеріали справи не містять доказів звернення позивача до орендаря з питань своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Верховного Суду по справі № 614/805/16-ц від 27 червня 2018 року зазначено, що доказами отримання коштів позивачем у рахунок сплати орендної плати можуть бути лише письмові докази, за таких обставин, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги видатковий касовий ордер від 21 листопада 2018 року, як належний доказ отримання ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди землі від 10 березня 2013 року.

Згідно зі статтею 531ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та положення укладеного між сторонами договору оренди не містять заборон на сплату орендної плати авансом за наступні роки користування земельною ділянкою.

Враховуючи положення ст. 531 ЦК України, зміст видаткового касового ордеру від 21 листопада 2018 року свідчить про те, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17 та від 20 листопада 2019 у справі № 704/236/17.

Крім того, суд першої інстанції вірно дійшов висновку та врахував, що представник позивача не заперечував отримання ОСОБА_1 орендної плати від СФГ «Юлія» з часу укладання договору оренди землі до січня 2019 року, а також підтвердження видатковим касовим ордером виплату орендної плати позивачу за 2019-2021 роки в сумі 39 000 грн., тобто в більшому розмірі ніж передбачено умовами договору, тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати.

Також районний суд правильно не прийняв до уваги позицію представника позивача, що видатковий касовий ордер, яким відповідач обґрунтовує виплату орендної плати, позивачем не підписувались, оскільки це не підтверджено належними доказами.

Твердження представника позивача про відсутність в видатковому касовому ордері прізвищ підписантів, а саме керівника та головного бухгалтера СФГ «Юлія», не спростовують змісту даних доказів в частині отримання позивачем орендної плати.

Встановивши, що заборгованість відповідача перед позивачем щодо виплати орендної плати за землю відсутня, орендар добросовісно виконував свої зобов`язання за договором оренди землі, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість тверджень позивача щодо систематичного невиконання відповідачем умов спірного договору оренди земельної ділянки щодо сплати йому орендної плати та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Такі висновки районного суду ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Колегія суддів відхиляє доводи особи, що подає апеляційну скаргу, про те що Верховний Суд в своїй постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 703/2495/21 (провадження № 61-12107св22) вказує на те, що можливість сплати позивачу орендної плати за договором оренди землі наперед має бути передбачена саме договором; та зазначає, що договір оренди землі не передбачає сплату орендної плати наперед, з ОСОБА_1 це питання не погоджувалось і вона своєї згоди на зміну умов договору не надавала. Колегія суддів зауважує, що висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року за наслідками розгляду справи № 426/6529/20 судом було зроблено висновок,відповідно до якого в разі відсутності в умовах договору домовленості про сплату орендної плати авансом, саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність такої сплати авансу на адресу позивача та довести, що між сторонами було закріплено право сплати авансових платежів по договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з видатковим касовим ордером СФГ «Юлія» від 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за земельну ділянку за період 2019-2021 роки в сумі 39000 грн., що підтверджується її підписом (а.с. 105).

Так, у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 (ЄДРСР, реєстр. № 86137638) зазначено, що«при вирішенні спору апеляційним судом надана належна оцінка видатковому касовому ордеру, підписаному позивачем, відповідно до якої останньому видана орендна плата за земельний пай за майбутні періоди у розмірі 25 000 грн. Вказаний касовий ордер і дії орендаря за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди. Згідно зі ст. 531 ЦК боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.Чинне законодавствопро орендуземлі немістить заборонисплати орендноїплати замайбутні періодикористування земельноюділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій ст. 14 Закону № 161. Отже, у орендаря станом на день пред`явлення позову була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою».

Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19 (ЄДРСР, реєстр. № 97966658).

Отже, враховуючи вище встановлені обставини справи, приведені висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Невгада Олександра Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Юлія» про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку та виплатити орендну плату залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2023 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко