Рішення

від 24.07.2023 по справі 910/7108/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2023Справа № 910/7108/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літораль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Сервіс»

про стягнення 61.261,75 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

05.05.2023 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Літораль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Сервіс» про стягнення 61.261,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди № 357 нежитлового приміщення від 06.12.2021, відповідачу передано у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 36,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 67, що підтверджується актом прийняття-здачі приміщень від 01.01.2022. Відповідно до умов договору нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення; розмір орендної плати за користування 1 кв.м площу приміщень за місяць складає 150,00 грн, включаючи ПДВ; встановлену орендну плату, відшкодування вартості комунальних послуг та сплату вартості інших послуг, передбачених договором, за поточний місяць відповідач зобов`язується перераховувати на поточний рахунок позивача не пізніше 10 числа поточного місяця; не одержання створеного та відправленого позивачем відповідно до умов договору рахунку-фактури на оплату орендної плати не є підставою для звільнення відповідача від сплати оплати орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 61.261,75 грн, з яких 50.554,81 грн основного боргу, 8.656,65 грн пені, 1.530,89 грн інфляційних втрат, 519,40 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7108/23 від 12.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

15.05.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7108/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

07.06.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що умовами п. 3.3 договору передбачено сплату орендарем гарантійного платежу у разі несплати якої у встановлений договором строк договір втрачає чинність. Оскільки з наданих позивачем доказів оплати вбачається, що гарантійний платіж не сплачено, договір оренди нежитлового приміщення № 357 від 06.12.2021 втратив чинність. Відповідно до сплачених відповідачем грошових коштів оплата здійснена за оренду по 01.03.2022, згідно чого на думку відповідача, сторони фактично дійшли згоди що договір втратив чинність з 01.03.2022. Зазначає, що від позивача пропозицій про складання акту приймання-передачі орендованого приміщення до відповідача не надходило, натомість позивач самостійно змінив замок на вхідних дверях орендованого приміщення, про що ніяких актів відповідачу не надавав. Відповідач вважає, що позивач звернувшись з вимогою про стягнення пені після 01.03.2023 пропустив річний строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, у зв`язку з чим просить застосувати строк позовної давності до цієї вимоги, оскільки договір втратив чинності з 01.03.2022.

20.06.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 132.436,75 грн, з яких 50.554,81 грн основного боргу, 8.656,65 грн пені, 1.530,89 грн інфляційних втрат, 519,40 грн 3% річних, 71.175,00 грн штрафу.

Суд розглянувши дану заяву відзначає наступне

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

При цьому, суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Однак, з наведеного вбачається, що позивачем у заяві про зміну предмету позову фактично заявлено нову (додаткову) позовну вимогу майнового характеру, яку не було викладено у позові, зокрема, про стягнення 71.175,00 грн неустойки за час прострочення повернення майна в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п.

Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що заява позивача про зміну предмету позову не являється відповідною заявою в розумінні господарського процесуального законодавства, оскільки містить у собі прохання про розгляд судом нової додаткової позовної вимоги, яка фактично є іншим позовом.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову.

20.06.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендодавця до орендаря, так і від орендаря до орендодавця. Тобто фактом припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця. Якщо відповідач вважає, що договір оренди припинено в зв`язку з тим, що ним не сплачено забезпечувальний платіж, то позивач вказує на те, що в своєму ж відзиві відповідач стверджує, що договір діяв до 31.03.2022, тобто він визнає, що сторони погодили умови договору навіть без сплати забезпечувального платежу. Позивач зазначає, що згідно акту приймання-передачі майна договір оренди почав свій строк з 01.01.2022 та у зв`язку з тим, що відповідач прийняв та продовжив користуватись приміщенням, договір оренди продовжує діяти не дивлячись на те, що відповідачем не сплачено забезпечувального платежу в строк визначений в п. 3.3. договору. Тобто дві сторони договору погодили його дію без сплати забезпечувального платежу (тобто вчинили конклюдентні дії) підписали акт приймання передачі майна, відповідач здійснив оплату саме по договору, а позивач прийняв її. Жодних заперечень проти продовження дії договору оренди у зв`язку із несплатою гарантійного платежу відповідачем висловлено не було. Враховуючи, що відповідач не направив акт приймання-передачі (повернення) майна позивачу, договір оренди не припинив свою дію, тому строк позовної давності визначений в ст. 258 ЦК України, не може бути застосований до спірних правовідносин.

03.07.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову.

05.07.2023 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано відповідь на відзив на заяву про зміну предмету позову.

19.07.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на заяву про зміну предмету позову.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Літораль» (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськ Сервіс» (відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 357 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 36,5 кв. м (далі - приміщення або об`єкт оренди), що знаходиться в корпусі L, відновна вартість яких складає шістсот дві тисячі триста грн, (далі - будівля), за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67 для використання під склад згідно з планом розміщення 404-111-775 (додаток А).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору оренди не виконано основного обов`язку орендаря, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі та іншим платежам в розмірі 50.554,81 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 8.656,65 грн пені, 1.530,89 грн інфляційні втрати та 519,40 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 1.2 договору приміщення передається орендарю в оренду з інженерними комунікаціями та іншими технічними системами відповідно до умов цього договору. Передача приміщення орендареві оформляється актом прийняття-здачі (додаток Б), підписаним сторонами цього договору. В акті прийняття-здачі вказується стан приміщення, наявні інженерні комунікації та інші технічні системи, тощо. Приміщення вважається переданим в оренду після підписання акта прийняття-здачі.

Відповідно до п. 9.2 договору строк оренди у відповідності до умов цього договору встановлюється з дати підписання акта прийняття-здачі приміщення, до дати повернення приміщення, що засвідчується актом прийняття-здачі.

Сторони зобов`язуються підписати акт прийняття-здачі приміщення не пізніше 01.01.2022.

01.01.2022 сторонами складено акт прийняття-здачі приміщень, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 36,5 кв.м згідно з планом розміщення 404-111-775 за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору він набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2022 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 6.1.1 договору він припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що продовження строку дії цього договору належить підтвердити згодою обох сторін у письмовому вигляді.

Згідно з п. 6.7 договору орендар, що виконує усі свої зобов`язання за цим договором, за два місяці до закінчення строку дії договору має письмово повідомити орендодавця про наміри щодо укладення договору оренди приміщення на новий строк, та має переважне право на укладення договору оренди приміщення на новий строк на узгоджених сторонами умовах, сторони мають за один місяць до дати припинення дії цього договору оформити новий договір оренди.

Доказів того, що сторони виявили бажання продовжити договірні відносини у письмовому вигляді сторонами не подано та матеріали справи не містять. За таких обставин суд погоджується з твердженнями позивача, що договір є припиненим з 01.01.2023.

Посилання відповідача на те, що у зв`язку з припиненням сплати відповідачем орендних платежів фактично сторони дійшли згоди, що договір втратив чинність з 01.03.2022 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Розділом 6 договору «Припинення договору» також передбачено можливість дострокового розірвання договору:

6.2.1 За ініціативою орендодавця, зокрема, у випадку не надходження платежів за поточний місяць (орендної плати, відшкодування вартості комунальних та вартості інших послуг, передбачених договором) до кінця поточного місяця. У даному випадку договір вважається розірваним у разі направлення орендарю письмового повідомлення орендодавцем про розірвання договору з відповідної дати.

6.2.2. За ініціативою орендаря якщо орендодавець не виконує зобов`язання, визначені договором.

6.2.3. За згодою сторін.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря/орендодавця, орендар/орендодавець зобов`язаний повідомити орендодавця/орендаря про це за два місяці (крім абзацу четвертого пункту 6.2.1).

Згідно з п. 6.4 договору договір вважається розірваним з дати, вказаної у повідомленні про розірвання договору та/або дати оформлення акта прийняття-здачі приміщення.

У всіх випадках припинення дії договору або його дострокового розірвання, орендар передає орендодавцю приміщення у термін, згідно з п. 2.4.1 цього договору. Факт передачі засвідчується актом прийняття-здачі приміщення, який сторони повинні підписати (п. 6.5 договору).

Відповідно до п. 2.4.1 договору орендар зобов`язаний у день припинення або дострокового розірвання цього договору, зазначений у відповідному повідомленні про розірвання цього договору, звільнити орендовані приміщення від свого майна та передати їх орендодавцю у стані, що відповідає акту прийняття-здачі на момент передачі в оренду, враховуючи звичайний знос та виконані поліпшення. Прийняття-здача приміщення засвідчується актом прийняття-здачі, підписаним сторонами цього договору. Прострочення орендарем строку повернення приміщення та/або відмова підписати акт прийняття-здачі не є підставою та не дає право на продовження (пролонгацію) договору. При цьому стан приміщення визначається орендодавцем самостійно і вважається погодженим орендарем.

Орендодавець в односторонньому порядку складає акт прийняття-здачі приміщення у випадку встановлення відсутності орендаря за місцем оренди приміщення або у випадку не підписання орендарем акта прийняття-здачі. Такий акт, а також вказана в ньому сума заборгованості орендаря, в тому числі на відновлення приміщення, вважається погодженими орендарем.

Оскільки відповідачем не подано жодних доказів вчинення сторонами дій щодо дострокового розірвання договору (чи за ініціативою орендодавця, чи за ініціативою орендаря або за згодою сторін) та відсутність підписаного між сторонами акту прийняття-здачі приміщення з оренди, у суду відсутні підстави вважати, що договір є припиненим з 01.03.2023.

Відповідно до п. 2.2 договору орендодавець зобов`язаний

2.2.1 Забезпечити орендаря енергоносіями у погоджених обсягах у відповідності до його потреб та погодженої категорійності, враховуючи можливі випадки припинення або обмеження енергопостачання, передбачені цим договором та чинним законодавством.

2.2.2. Формувати до 5-го числа поточного місяця орендарю рахунки-фактури на перерахування відповідних платежів, передбачених цим договором. Орендодавець створює рахунки-фактури в електронній формі та відправляє за адресою електронної пошти, що вказана орендарем.

2.2.3. Оформлювати орендарю щомісячні акти про надання послуг за договором та податкові накладні.

Сторони домовилися, що оригіналом первинного документу (щомісячні акти) на виконання даного Договору є документ складений у електронній або паперовій формі (за зверненням орендаря), з усіма обов`язковими реквізитами первинного документу відповідно до вимог законодавства. Сторони домовились, що обмін всіх первинних документів в електронній формі між сторонами здійснюється з використанням програмного забезпечення «M-E.Doc» або в паперовій формі (за зверненням орендаря). Електронні первинні документи обов`язково мають бути підписані електронними цифровими підписами осіб, що зазначені в цих документах, з обох сторін, та електронними цифровими підписами печаток сторін (за наявності).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1 договору визначено, що розмір орендної плати за користування 1 кв.м площі приміщень за місяць за цим договором складає 150,00 грн, включаючи ПДВ. Орендна плата нараховується з дати передачі приміщення в оренду згідно з актом прийняття-здачі.

Відповідно до п. 3.2 договору встановлену орендну плату, відшкодування вартості комунальних послуг та сплату вартості інших послуг, передбачених договором, за поточний місяць орендар зобов`язується перераховувати на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.

Розмір відшкодування орендарем вартості комунальних послуг за поточний місяць визначається виходячи з розміру фактичного споживання енергоносіїв у попередньому місяці або розрахунково у вигляді передоплати, за перший місяць - розрахунково.

У наступному місяці орендодавець здійснює коригування розміру відшкодування вартості комунальних послуг, виходячи з розміру фактичного споживання енергоносіїв орендарем у поточному місяці, визначених відповідно до розділу 4 договору.

Орендна плата, відшкодування вартості комунальних послуг та вартість інших послуг, передбачених договором, за перший місяць оренди сплачуються орендарем протягом п`яти робочих днів з дати підписання акту прийняття-здачі приміщення.

Згідно з п. 3.3 договору протягом п`яти робочих днів з дати підписання договору, з метою забезпечення виконання орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати, відшкодування вартості комунальних послуг та сплаті вартості інших послуг, передбачених догово, сплаті неустойки та відшкодування збитків, орендар сплачує гарантійний платіж (завдаток) в розмірі місячної вартості експлуатаційних послуг та місячної орендної плати (останній місяць оренди приміщення) на підставі окремого рахунку-фактури орендодавця.

Визначений цим пунктом гарантійний платіж може бути зарахований за останній місяць оренди приміщення або використаний орендодавцем в порядку черговості, встановленому п. 3.9 договору, без погодження з орендарем, але з письмовим повідомленням

орендаря. У разі, якщо сума гарантійного платежу буде недостатньою або буде використана частково (повністю), про що орендодавець письмово повідомляє орендаря, орендар додатково на підставі окремого рахунку-фактури протягом п`яти робочих днів перераховує відповідну суму гарантійного платежу до розміру, що визначений цим договором.

У разі несплати орендарем у встановлений строк плати за перший місяць оренди приміщення за договором та гарантійного платежу, договір втрачає чинність.

Зі змісту наведеного пункту вбачається, що відповідач має сплатити позивачу гарантійний платіж (завдаток) у визначений строк на підставі виставленого окремого рахунку-фактури позивача несплата якого в свою чергу має наслідком втрату чинності договору.

Оскільки матеріали справи не містять складеного позивачем рахунку-фактури на сплату гарантійного платежу (завдатку) та доказів його виставлення відповідачу у останнього не виник обов`язок по його сплаті, а отже відсутні підстави вважати договір таким, що втратив чинність на підставі положень п. 3.3 договору.

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем вчинено дії, які спростовують факт втрати чинності договору на підставі положень п. 3.3 договору, а саме після спливу п`ятиденного строку з дня підписання договору відповідачем прийнято приміщення за актом приймання-здачі приміщення, здійснено оплату орендних платежів за договором за січень та лютий 2022 року.

За умовами п. 3.4 договору орендар має щомісячно одержувати створений та відправлений орендодавцем в електронній формі рахунок-фактуру на оплату орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплату вартості інших послуг, передбачених договором.

Згідно з п. 3.5 договору не одержання створеного та відправленого орендодавцем відповідно до умов цього договору рахунку-фактури не є підставою звільнення орендаря від сплати орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.1 договору орендар відшкодовує орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, опалення), якими він користується в об`єкті оренди. Відшкодування витрат за комунальні послуги відбувається на підставі виставлених орендодавцем рахунків - фактур у відповідності до наведених в договорі методик.

Згідно з п. 4.4 договору орендар сплачує орендодавцю вартість експлуатаційних послуг. До експлуатаційних послуг входить:

а) утримання в належному стані загальної території - прибирання доріг та тротуарів від снігу, льоду та сміття, посипка доріг, тротуарів сіллю від ожеледиці, вивіз побутових відходів, освітлення території, озеленення, косіння газонів;

б) утримання прибудинкової території - прибирання, озеленення, забезпечення роботи систем освітлення;

в) утримання загальних місць будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди (вхідні холи, коридори, сходи, туалети) - прибирання, ремонт;

г) утримання спеціально відведених місць для розміщення автомобілів (за зверненням орендаря).

Вартість експлуатаційних послуг складає 10,20 грн, включаючи ПДВ, в місяць з одного квадратного метра орендованого приміщення. Вартість експлуатаційних послуг може бути змінена орендодавцем в період строку дії договору у разі збільшення його витрат на надання цих послуг, про що письмово повідомляє орендаря.

Відповідно до п. 8.11 договору усі рахунки-фактури, акти надання послуг та інші електронні документи за цим договором будуть вважатися створеними орендодавцем, якщо вони відправлені в електронній формі з електронної пошти орендодавця за адресою електронної пошти, що вказана орендарем. Підтвердження одержання адресатом (орендарем) електронного документа не вимагається.

У розділі 10 договору наведено наступні адреси електронної пошти

орендодавця - littoral21@gmail.com

орендаря - pecherskservice@gmail.com

В матеріалах справи наявні наступні виписані позивачем рахунки на оплату

№ ЛІ000000133 від 01.01.2022 на суму 5.847,30 грн, з яких 5.475,00 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ000000346 від 01.01.2022 на суму 37,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ ЛІ000000866 від 01.02.2022 на суму 5.847,30 грн, з яких 5.475,00 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ0000000665 від 01.02.2022 на суму 53,76 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; обслуговування електричних мереж; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості); споживання ел.енергії (відшкодування вартості));

№ ЛІ000001395 від 01.03.2022 на суму 2.014,80 грн, з яких 1.624,50 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ000001181 від 01.03.2022 на суму 46,43 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання ел.енергії (відшкодування вартості); обслуговування електричних мереж; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ ЛІ000001614 від 01.04.2022 на суму 3.109,80 грн, з яких 2.737,50 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ000001820 від 01.04.2022 на суму 35,98 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; обслуговування електричних мереж; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості); споживання ел.енергії (відшкодування вартості));

№ ЛІ000002037 від 01.05.2022 на суму 4.204,80 грн, з яких 3.832,50 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ000002247 від 01.06.2022 на суму 5.847,30 грн, з яких 5.475,00 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ000002459 від 01.07.2022 на суму 5.847,30 грн, з яких 5.475,00 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ000002660 від 01.08.2022 на суму 5.847,30 грн, з яких 5.475,00 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ000002844 від 01.08.2022 на суму 42,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ ЛІ000003056 від 01.09.2022 на суму 5.847,30 грн, з яких 5.475,00 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ0000003238 від 01.09.2022 на суму 42,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ ЛІ000003451 від 01.10.2022 на суму 5.847,30 грн, з яких 5.475,00 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ000003638 від 01.10.2022 на суму 42,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ ЛІ000003828 від 01.11.2022 на суму 5.847,30 грн, з яких 5.475,00 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ000004010 від 01.11.2022 на суму 42,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ ЛІ000004232 від 01.12.2022 на суму 5.847,30 грн, з яких 5.475,00 грн за оренду приміщення та 372,30 грн експлуатаційні послуги;

№ ЛІ000004417 від 01.12.2022 на суму 42,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості)).

Також в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які з боку орендаря не підписані та не скріплені печаткою:

№ 1139 від 31.03.2022 на суму 46,43 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання ел.енергії (відшкодування вартості); обслуговування електричних мереж; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ 1363 від 31.03.2022 на суму 2.014,80 грн (експлуатаційні послуги та оренда);

№ 1572 від 30.04.2022 на суму 3.109,80 грн (експлуатаційні послуги та оренда);

№ 1785 від 30.04.2022 на суму 35,98 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; обслуговування електричних мереж; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості); споживання ел.енергії (відшкодування вартості));

№ 1991 від 31.05.2022 на суму 4.204,80 грн (експлуатаційні послуги та оренда);

№ 2213 від 30.06.2022 на суму 5.847,30 грн (експлуатаційні послуги та оренда);

№ 2423 від 31.07.2022 на суму 5.847,30 грн (експлуатаційні послуги та оренда);

№ 2626 від 31.08.2022 на суму 5.847,30 грн (експлуатаційні послуги та оренда);

№ 2810 від 31.08.2022 на суму 42,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ 3009 від 30.09.2022 на суму 5.847,30 грн (експлуатаційні послуги та оренда);

№ 3191 від 30.09.2022 на суму 42,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ 3392 від 31.10.2022 на суму 5.847,30 грн (експлуатаційні послуги та оренда);

№ 3579 від 31.10.2022 на суму 42,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ 3776 від 30.11.2022 на суму 5.847,30 грн (експлуатаційні послуги та оренда);

№ 3958 від 30.11.2022 на суму 42,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості));

№ 4149 від 31.12.2022 на суму 5.847,30 грн (експлуатаційні послуги та оренда);

№ 4334 від 31.12.2022 на суму 42,38 грн (обслуговування мереж водопостачання та водовідведення; споживання холодної води та скинуті стоки (відшкодування вартості)).

Доказів надіслання позивачем на наведену вище адресу електронної пошти відповідача або будь-якими іншими засобами відправлення рахунків та актів не подано.

Разом з цим, відповідачем у відзиві не наведено заперечень щодо отримання рахунків та актів, що свідчить про їх отримання відповідачем.

Відповідно до п. 2.4.16 договору орендар зобов`язаний затвердити (підписати) акт наданих послуг до 5 (п`ятого) числа наступного місяця за звітнім, або у цей же період надати обґрунтовані зауваження. Затвердити (підписати) акт звірки взаєморозрахунків протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня його отримання, або у цей же період надати обґрунтовані зауваження. У разі не затвердження (не підписання, відхилення, повернення) у визначений строк акта звірки взаєморозрахунків та/або акта наданих послуг, вказаний акт вважається затвердженим (підписаним) орендарем.

Відповідачем доказів того, що ним було надано позивачу обґрунтовані зауваження або заперечення щодо наданих послуг не подано.

Як вбачається з наданих позивачем наступних платіжних доручень відповідачем було здійснено часткову оплату за договором в загальному розмірі 11.785,74 грн, а саме

№ 43 від 02.02.2022 на суму 5.847,30 грн (згідно рахунку № 133 від 01.01.2022);

№ 44 від 02.02.2022 на суму 37,38 грн (згідно рахунку № 346 від 01.01.2022);

№ 56 від 11.07.2022 на суму 1.000,00 грн (згідно рахунку № 866 від 01.02.2022);

№ 57 від 13.07.2022 на суму 2.000,00 грн (згідно рахунку № 866 від 01.02.2022);

№ 58 від 17.08.2022 на суму 2.000,00 грн (згідно рахунку № 866 від 01.02.2022);

№ 59 від 12.09.2022 на суму 53,76 грн (згідно рахунку № 665 від 01.02.2022);

№ 60 від 12.09.2022 на суму 500,00 грн (згідно рахунку № 866 від 01.02.2022);

№ 61 від 29.09.2022 на суму 347,30 грн (згідно рахунку № 866 від 01.02.2022).

Отже, з наданих платіжних доручень вбачається, що відповідачем в повному обсязі сплачено виставлені позивачем рахунки на оплату № ЛІ000000133 від 01.01.2022, № ЛІ000000346 від 01.01.2022, № ЛІ000000866 від 01.02.2022, № ЛІ0000000665 від 01.02.2022 (за січень та лютий 2022 року).

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати та інших платежів за договором в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 50.554,81 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті орендної плати за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 50.554,81 грн боргу.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату орендних платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі повного або часткового ненадходження коштів (орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором) на поточний рахунок орендодавця до вказаного у договорі строку, орендар сплачує штраф в розмірі:

- 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочки при надходженні

коштів з 11 по 25 число поточного місяця;

- денної орендної плати за кожен день прострочки по день фактичної сплати, виходячи від суми прострочених платежів, при надходженні коштів після 25 числа поточного місяця.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати орендних платежів за договором, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, обмежений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання, проте передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати та експлуатаційних послуг відповідач повністю не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 8.656,65 грн (на суму боргу 50.554,81 грн за період з 01.01.2023 по 05.05.2023).

Відповідач заперечуючи проти позову просить суд застосувати строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 згаданої статті).

Отже, штрафні санкції можуть бути розраховані та стягнені за рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна заява подана до суду 05.05.2023.

З огляду на те, що договором сторони передбачили інший період нарахування пені ніж встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також те, що пеня нарахована за період з 01.01.2023 по 05.05.2023, суд приходить до висновку, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду позивачем не пропущено строк позовної давності для нарахування пені.

Крім цього, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу країни доповнено пунктом 19 наступного змісту «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.»

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати та інших платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.530,89 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 50.554,81 грн за період з 01.01.2023 по 31.03.2023) та 519,40 грн 3% річних (нарахованих на суму 50.554,81 грн за період з 01.01.2023 по 05.05.2023).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 519,40 грн 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.530,89 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Літораль» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Сервіс» (01021, м. Київ, пров. Виноградний, 1/11, офіс 1, код ЄДРПОУ 39509848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літораль» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, код ЄДРПОУ 31723443) 50.554 (п`ятдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 81 коп. основного боргу, 1.530 (одна тисяча п`ятсот тридцять) грн 89 коп. інфляційних втрат, 519 (п`ятсот дев`ятнадцять) грн 40 коп. 3% річних, 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова