Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/330/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2023Справа № 910/330/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» (01103, місто Київ, МИХАЙЛА БОЙЧУКА , будинок 4Б) до за участю проРелігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» (01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ МІЧУРІНА, будинок 64) Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), 2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), 3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ). стягнення заборгованості у розмірі 384 388 грн. 65 коп.

Представники:

Від Позивача: Деркач Т.Г. (представник на підставі довіреності);

Від Відповідача: Гавриленко Р.М. (представник на підставі ордеру);

Від Третіх осіб: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дочірнє підприємство «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 384 388 грн. 65 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року відкрито провадження у справі № 910/330/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

09.02.2023 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якій просив зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №757/19322/22-ц за позовом Релігійної організації «Благодійне місійне товариство «Слово Життя» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новицька Тетяна Олексіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, Київська міська рада, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частини житлового будинку та скасування державної реєстрації та рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у задоволенні клопотання Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» про зупинення провадження у справі №910/330/23 за позовом Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» до Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 384 388 грн. 65 коп. до набрання законної сили рішенням у справі №757/19322/22-ц відмовлено.

10.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, та клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року поновлено Релігійній організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» по справі №910/330/23, прийнято відзив Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» на позовну заяву Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» по справі №910/330/23 до розгляду, залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).

20.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.05.2023 року.

20.04.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

У підготовче судове засідання 10.05.2023 року з`явились представники позивача та відповідача; представники третіх осіб не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2023 року.

31.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення з додатковими доказами по справі.

31.05.2023 року судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.06.2023 року.

В судовому засіданні 21.06.2023 року представник позивача заявив усне клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення строку для подання доказів та долучення доказів, поданих разом з письмовими поясненнями 31.05.2023 року, до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, з метою забезпечення правильного, всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, задоволено клопотання Позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлено строк для подання доказів та долучено докази, подані разом з письмовими поясненнями 31.05.2023 року, до матеріалів справи, зобов`язано Позивача надати докази на підтвердження направлення письмових пояснень з додатками на адресу Відповідача; встановлено Відповідачу строк до п`яти днів з дня отримання письмових пояснень для надання своїх письмових пояснень чи заперечень та відкладено підготовче судове засідання на 05.07.2023 року.

22.06.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли докази на підтвердження направлення письмових пояснень з додатками на адресу Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.07.2023 року.

В судовому засіданні 26 липня 2023 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову. Представники Третіх осіб не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що Треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Третіх осіб не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26 липня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

03.01.2017 року між Дочірнім підприємством «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» (Постачальник) та Релігійною організацією «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Споживачу в 2017 році природний газ в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов`язався прийняти та своєчасно сплачувати Постачальнику вартість газу в розмірах, строки та порядку, передбачених цим Договором. (т.1 а.с. 11-19)

Згідно з п.1.4 Договору право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача у пунктах призначення, що визначені у п.1.3 цього Договору.

Відповідно до п.2.7 Договору фактичний об?єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті Споживачем, підтверджується підписаним між Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Складання та підписання Сторонами актів приймання-передачі газу відбувається в наступному порядку:

2.7.1. Споживач, до 5 (п?ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов?язаний надати Постачальнику засвідчену копію акту наданих послуг розподілу (транспортування) газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та Оператором ГРМ/Оператором ГТС. в іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим Договором газу застосовуються дані Оператора ГРМ/Оператора ГТС про об?єм розподіленого (протранспортованого) Споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до Оператора ГРМ/Оператора ГТС для отримання даних про об?єм газу, розподіленого (протранспортованого) для Споживача протягом розрахункового місяця.

2.7 2. На підставі відомостей, отриманих в порядку, передбаченому пп. 2.7.1 цього Договору, Постачальник протягом трьох робочих днів готує, підписує у уповноваженого представника, скріплює печаткою та надає для підписання Споживачу два примірники акту приймання - передачі природного газу за розрахунковий період.

2.7.3. Споживач, протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу, зобов?язується повернути Постачальнику один примірник акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, та скріплений печаткою (за її наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

2.7.4. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ/Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права вернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником. Відсутність у Споживача підписаних актів приймання-передачі газу не є підставою для порушення строку остаточного розрахунку, встановленого цим Договором (пункти 4.4. та 4.5) та не звільняє його від відповідальності за порушення цих строків. (п.2.8 Договору)

Розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються останнім за ціною 3 048,9333грн., крім того ПІДВ 20 %, разом з ПІДВ 3 658,7200 грн. за 1000 (одну тисячу) куб. м.(у тому числі тариф на транспортування газу магістральними газопроводами).. (п.4.1 Договору)

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата вартості планового об?єму поставки газу здійснюється Споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об?єму постачання газу, визначеного в п. 1.2. Договору.

4.6.2. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об?єму (обсягу) газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

4.6.3. У випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

4.6.4. У разі переплати Споживачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати газу в наступному розрахунковому періоді.

4.6.5. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п?ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

4.6.6. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 01.01.2017 року до 31.1.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення. (п.10.1 Договору)

Згідно з п.п.10.2, 10.3 Договору Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, Сторони мають внести зміни до п. 1.2. Договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк. Зміна, припинення чи розірвання Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору або за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та Договором

Додатковими угодами від 29.12.2017 року, від 29.12.2018 року, від 24.12.2019 року, від 22.12.2020 року до Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року Сторони внесли зміни до п.п.1.2, 10.1 договору. (т.1 а.с.20-23)

Так, Додатковою угодою від 22.12.2020 року до Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року Сторони доповнили п.1.2: «Середньодобові та місячні планові об`єми постачання газу в 2021 році становить: січень - 4,0 місячний, 0,129 середньодобовий; лютий - 4,0 місячний, 0,143 середньодобовий; березень - 2,0 місячний, 0,065 середньодобовий; квітень - 2,0 місячний, 0,067 середньодобовий; листопад - 2,0 місячний, 0,067 середньодобовий; грудень - 4,0 місячний, 0,129 середньодобовий». Договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання до 31.1.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення. (п.10.1 Договору)

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року Позивач у період лютий 2020 року - серпень 2021 року передав у власність Споживачу природний газ, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами прийому - передачі природного газу від 29.02.2020 року на суму 33 608 грн. 78 коп., 31.03.2020 року на суму 33 903 грн. 43 коп., 30.04.2020 року на суму 133 грн. 64 коп., 31.05.2020 року на суму 88 грн. 44 коп., 30.06.2020 року на суму 86 грн. 30 коп., 31.07.2020 року на суму 53 грн. 54 коп., 31.08.2020 року на суму 80 грн. 90 коп., 30.09.2020 року на суму 170 грн. 34 коп., від 31.10.2020 року на суму 159 грн. 96 коп., від 30.11.2020 року на суму 3 333 грн. 59 коп., від 31.12.2020 року на суму 27 162 грн. 52 коп., від 28.02.2021 року на суму 23 332 грн. 62 коп., від 31.01.2021 року на суму 30 326 грн. 12 коп., від 31.03.2021 року на суму 20 940 грн. 04 коп., від 30.04.2021 року на суму 2 425 грн. 54 коп., від 31.05.2021 року на суму 275 грн. 90 коп., від 30.06.2021 року на суму 322 грн. 50 коп., від 31.07.2021 року на суму 386 грн. 86 коп., від 31.08.2021 року на суму 547 грн. 21 коп., від 31.08.2021 року на суму 547 грн. 21 коп., а загалом на суму в розмірі 177 347 грн. 23 коп. (т.1 а.с.27-37) та здійснив часткову оплату у загальному розмірі 177 564 грн. 27 коп.. що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. (т.1 а.с.48-67)

Крім того, на виконання умов Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року Позивач листом №191/01 від 17.10.2022 року надіслав на адресу Відповідача Акти прийому - передачі природного газу від 30.09.2021 року на суму 693 грн. 00 коп., від 31.10.2021 року на суму 854 грн. 02 коп., від 30.11.2021 року на суму 38 036 грн. 26 коп., від 31.12.2021 року на суму 15 537 грн. 23 коп., від 31.01.2022 року на суму 77 703 грн. 25 коп., від 28.02.2023 року на суму 108 256 грн. 85 коп., від 31.03.2022 року на суму 67 425 грн. 13 коп., від 30.04.2022 року на суму 920 грн. 18 коп., від 31.05.2022 року на суму 720 грн. 14 коп., від 30.06.2022 року на суму 800 грн. 16 коп., а загалом на суму в розмірі 310 946 грн. 22 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 18.10.2022 р., фіскального чеку, списку згрупованих цінних відправлень. (т.1 а.с.24-26,38-47)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Дочірнім підприємством «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» становить 310 596 грн. 86 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» 3% річних у розмірі 8 080 грн. 20 коп., інфляційні у розмірі 65 711 грн. 59 коп.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки станом на 03.01.2017 року за Відповідачем не було зареєстровано жодних об`єктів нерухомого майна, а тому договір укладено не з належною особою. Крім того, додаткова угода б/н від 22.12.2020 року є нікчемною, оскільки укладена неуповноваженою особою, ОСОБА_4. не був уповноважений підписувати додаткову угоду, оскільки 14.11.2020 року припинено його повноваження як президента Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ». Крім того, за отриманий газ до 31.12.2020 року Відповідач повністю розрахувався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з п.п.10.2, 10.3 Договору Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, Сторони мають внести зміни до п. 1.2. Договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк. Зміна, припинення чи розірвання Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору або за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та Договором

Додатковою угодою від 22.12.2020 року до Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року Сторони доповнили п.1.2: «Середньодобові та місячні планові об`єми постачання газу в 2021 році становить: січень - 4,0 місячний, 0,129 середньодобовий; лютий - 4,0 місячний, 0,143 середньодобовий; березень - 2,0 місячний, 0,065 середньодобовий; квітень - 2,0 місячний, 0,067 середньодобовий; листопад - 2,0 місячний, 0,067 середньодобовий; грудень - 4,0 місячний, 0,129 середньодобовий». Договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання до 31.1.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення. (п.10.1 Договору) (т.1 а.с.23)

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що додаткова угода б/н від 22.12.2020 року є нікчемною, оскільки укладена неуповноваженою особою, ОСОБА_4. не був уповноважений підписувати додаткову угоду, оскільки 14.11.2020 року припинено його повноваження як президента Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ».

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що зі змісту Спірного договору випливає, що сторонами погоджено, в тому числі, предмет договору, ціну, умови оплати, умови поставки, права й обов`язки сторін, відповідальність сторін, інші.

Відповідно до положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Додаткова угода від 22.12.2020 року до Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року від імені Споживача підписана ОСОБА_4., який діяв на підставі Статуту, й скріплена печаткою Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ».

Відповідно до ч.3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

13.11.2020 року на зібранні загальних зборів Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ», яке оформлене протоколом № 13-11/2020 та іменованому "загальними зборами членів товариства", були прийняті рішення, зокрема, про:

- обрання головою зборів ОСОБА_5 , секретарем зборів ОСОБА_6 надання їм повноважень підписати протокол загальних зборів членів товариства та тимчасове покладення обов`язків по головуванню на зборах на ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю на зборах президента товариства ОСОБА_4 ;

- припинення з 13.11.2020 повноважень членів правління, визначення нового кількісного складу правління товариства і обрання з 14.11.2020 нового персонального складу правління в особі: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;

- відсторонення від посади президента товариства ОСОБА_4 і звернення до новообраного правління товариства з поданням про його звільнення, а також призначення нового керівника. (т.1 а.с.143-146)

14.11.2020 року новим правлінням Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 14-11/20, про:

- звільнення ОСОБА_4 з посади президента товариства з 14.11.2020 і обрання новим президентом ОСОБА_8 з 15.11.2020;

- проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство, які містяться в ЄДР та призначення уповноваженої особи на проведення державної реєстрації відповідних змін відомостей про товариство. (а.с.147-148)

01.12.2020 державним реєстратором Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустовою М. Є. було проведено реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» в частині зміни відомостей про керівника товариства (внесення відомостей про ОСОБА_8 ) за №1000701070004037627. (т.1 а.с.149)

Крім того, як встановлено Судом, у липні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Релігійної організації "Благодійне місійне товариство "Слово життя" та Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті про визнання недійним рішення, оформленого протоколом №13/11-2020 загальних зборів РО "Слово життя" від 13.11.2020; визнання недійним рішення, оформленого протоколом №14/11-2020 засідання правління РО "Слово життя" від 14.11.2020 та скасування реєстраційної дії (запису) №1000701070004037627 в ЄДР про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи), проведеної щодо відповідача 1 01.12.2020 державним реєстратором відповідача 2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/11872/21 у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 року по справі №910/11872/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.02.2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/11872/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/11872/21 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/11872/21 залишено без змін. (т.1 а.с.150-178)

Відповідно до вимог статей 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Аналогічні висновки неодноразово були викладені Верховним Судом, зокрема і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 89 ЦК України визначено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом (ч. 1 ст. 88 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, при вирішенні питання наявності повноважень у особи, яка звертається від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, в тому числі і щодо укладення договору, суду, необхідно дослідити документи, на підставі яких відповідна особа уповноважена діяти від імені юридичної особи незалежно в порядку самопредставництва, а також перевірити наявність відповідних відомостей та документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, саме ОСОБА_8., а не ОСОБА_4. в момент підписання Додаткової угоди від 22.12.2020 року до Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року був уповноважений діяти від імені Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» без довіреності, як керівник зазначеного підприємства в порядку самопредставництва та відповідно укладати додаткові угоди до договору.

За таких підстав, враховуючи те, що вказана інформація (щодо зміни керівника Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ») була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.12.2020 року, тобто до дати укладення додаткової угоди від 22.12.2020 року, такі відомості можуть бути використані у спорі з третьою особою, а Дочірнє підприємство «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» мало можливість використати вказані відомості з метою ідентифікації уповноваженої особи Відповідача.

Таким чином, Суд зазначає, що Додаткова угода від 22.12.2020 року до Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року була підписана неуповноваженою особою Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ», проте Відповідач в свою чергу не звертався до суду з відповідним позовом в частині визнання вказаної угоди недійсною.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу (в редакції, чинній у спірний період) підставою для постачання природного газу споживачу є:

наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до пункту 3 розділу II Правил постачання природного газу договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код.

Згідно з пунктом 5 розділу II Правил постачання природного газу договір постачання природного газу повинен містити такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду договору: річні, місячні та/або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та/або допустиме їх відхилення; порядок перегляду та коригування підтверджених обсягів природного газу, у тому числі протягом розрахункового періоду; строк дії договору та умови і порядок його продовження, припинення чи розірвання, у тому числі інформація щодо можливості його одностороннього розірвання. (п.5 розділу ІІ Правил постачання природного газу)

Усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. У будь-якому випадку вся відповідна інформація має бути надана споживачеві до укладення договору. (абз. 2 п. 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу).

Пунктом 9 розділу ІІ Правил постачання природного газу передбачено, що Постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

Відповідно до пунктів 9 та 19 розділу II Правил постачання природного газу постачальник зобов`язаний забезпечувати споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу на умовах, визначених договором постачання природного газу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у січні 2017 року - грудні 2020 року існували відносини з постачання природного газу відповідно до умов Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року й додаткових угод до нього №1 від 29.12.2017 р., від 29.12.2018 р., від 24.12.2019 р. У вказаному Договорі й додаткових угодах до нього чітко встановлено період поставки природного газу (по грудень 2020 року) й обсяг поставки газу (середньодобові та місячні планові об`єми постачання газу в конкретному місяці).

Згідно з п.п.10.2, 10.3 Договору Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, Сторони мають внести зміни до п. 1.2. Договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк. Зміна, припинення чи розірвання Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору або за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та Договором

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів заявлення кожною зі Сторін про припинення дії Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року або перегляд його умов на 2021 рік, внаслідок чого було укладено додаткову угоду від 22.12.2020 року, якою Сторони доповнили п.1.2: «Середньодобові та місячні планові об`єми постачання газу в 2021 році становить: січень - 4,0 місячний, 0,129 середньодобовий; лютий - 4,0 місячний, 0,143 середньодобовий; березень - 2,0 місячний, 0,065 середньодобовий; квітень - 2,0 місячний, 0,067 середньодобовий; листопад - 2,0 місячний, 0,067 середньодобовий; грудень - 4,0 місячний, 0,129 середньодобовий». Договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання до 31.1.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення. (п.10.1 Договору) (т.1 а.с.23)

Однак, Судом встановлено вище, що вказана додаткова угода від 22.12.2020 року до Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року підписана неуповноваженою особою, а тому Суд зазначає, що Сторонами не були узгоджені об`єми постачання газу в 2021 році Споживачу й строк дії договору в частині постачання газу, які є істотними та обов`язковими для цього виду договору відповідно до Правил постачання природного газу. Крім того, матеріали справи також не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження погодження планових обсягів постачання газу на 2022 рік шляхом укладення відповідної додаткової угоди до Договору відповідно до п.10.2 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року Позивач у період лютий 2020 року - серпень 2021 року передав у власність Споживачу природний газ, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами прийому - передачі природного газу від 29.02.2020 року на суму 33 608 грн. 78 коп., 31.03.2020 року на суму 33 903 грн. 43 коп., 30.04.2020 року на суму 133 грн. 64 коп., 31.05.2020 року на суму 88 грн. 44 коп., 30.06.2020 року на суму 86 грн. 30 коп., 31.07.2020 року на суму 53 грн. 54 коп., 31.08.2020 року на суму 80 грн. 90 коп., 30.09.2020 року на суму 170 грн. 34 коп., від 31.10.2020 року на суму 159 грн. 96 коп., від 30.11.2020 року на суму 3 333 грн. 59 коп., від 31.12.2020 року на суму 27 162 грн. 52 коп., від 28.02.2021 року на суму 23 332 грн. 62 коп., від 31.01.2021 року на суму 30 326 грн. 12 коп., від 31.03.2021 року на суму 20 940 грн. 04 коп., які підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (т. 1 а.с.27-32) та здійснив часткову оплату за період з 28.02.2020 року по 15.12.2020 року у загальному розмірі 71 487 грн. 60 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу: «за газ за лютий 2020 р. - листопад 2020 р., згідно дог.№251250/Е від 03.01.2017р.» (т.1 а.с.48-54) Так, Суд звертає увагу, що вказані Акти прийому - передачі природного газу з боку споживача підписані ОСОБА_4. й скріплені печаткою Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ».

Крім того, в матеріалах справи наявні Акти прийому - передачі природного газу від 30.04.2021 року на суму 2 425 грн. 54 коп., від 31.05.2021 року на суму 275 грн. 90 коп., від 30.06.2021 року на суму 322 грн. 50 коп., від 31.07.2021 року на суму 386 грн. 86 коп., від 31.08.2021 року на суму 547 грн. 21 коп., а загалом на суму в розмірі 3 958 грн. 01 коп., складені на виконання умов Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року, які підписані представником Споживача ОСОБА_4. й скріплені печаткою Релігійної організації «МІСІОНЕРСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ "СЛОВО ЖИТТЯ» (Ідентифікаційний код юридичної особи 39686018). (т.1 а.с.35-37)

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9);

За змістом пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 пункту 2 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто, письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарську операцію, є первинні бухгалтерські документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити, в залежності від характеру операції, які засвідчуються підписом уповноваженої особи на здійснення відповідної господарських операцій.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що акти прийому - передачі природного газу є первинними документами бухгалтерського обліку у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

Проте, Суд зазначає, що Акти прийому - передачі природного газу за період січень 2021 року - березень 2021 року підписані неуповноваженою особою Відповідача та Акти прийому - передачі природного газу за період квітень 2021 року - серпень 2021 року на загальну суму в розмірі 3 958 грн. 01 коп. підписані неуповноваженою особою Відповідача й не скріплені печаткою останнього, а іншої юридичної особи - Релігійної організації «МІСІОНЕРСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ "СЛОВО ЖИТТЯ» (Ідентифікаційний код юридичної особи 39686018), а тому не є первинними документами в розумінні вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" й не підтверджують факт здійснення господарської операції на виконання умов Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року й Суд не приймає їх до уваги.

Також на підтвердження здійснення поставки природного газу на виконання умов Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року за період вересень 2021 року - червень 2022 року Позивач надав Акти прийому - передачі природного газу від 30.09.2021 року на суму 693 грн. 00 коп., від 31.10.2021 року на суму 854 грн. 02 коп., від 30.11.2021 року на суму 38 036 грн. 26 коп., від 31.12.2021 року на суму 15 537 грн. 25 коп., від 31.01.2022 року на суму 77 703 грн. 25 коп., від 28.02.2022 року на суму 108 256 грн. 85 коп., від 31.03.2022 року на суму 67 425 грн. 13 коп., від 30.04.2022 року на суму 920 грн. 18 коп., від 31.05.2022 року на суму 720 грн. 14 коп., від 30.06.2022 року на суму 800 грн. 16 коп., а загалом на суму в розмірі 310 946 грн. 22 коп., які підписані в односторонньому порядку Позивачем й скріплені печаткою Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ». (т.1 а.с.38-47)

Позивач листом №191/01 від 17.10.2022 року надіслав на адресу Відповідача вказані Акти прийому - передачі природного газу, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 18.10.2022 р., фіскального чеку, списку згрупованих цінних відправлень. (т.1 а.с.24-26)

Відповідно до п.2.7 Договору фактичний об?єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті Споживачем, підтверджується підписаним між Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Складання та підписання Сторонами актів приймання-передачі газу відбувається в наступному порядку:

2.7.1. Споживач, до 5 (п?ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов?язаний надати Постачальнику засвідчену копію акту наданих послуг розподілу (транспортування) газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та Оператором ГРМ/Оператором ГТС. В іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим Договором газу застосовуються дані Оператора ГРМ/Оператора ГТС про об?єм розподіленого (протранспортованого) Споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до Оператора ГРМ/Оператора ГТС для отримання даних про об?єм газу, розподіленого (протранспортованого) для Споживача протягом розрахункового місяця.

2.7 2. На підставі відомостей, отриманих в порядку, передбаченому пп. 2.7.1 цього Договору, Постачальник протягом трьох робочих днів готує, підписує у уповноваженого представника, скріплює печаткою та надає для підписання Споживачу два примірники акту приймання - передачі природного газу за розрахунковий період.

2.7.3. Споживач, протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу, зобов?язується повернути Постачальнику один примірник акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, та скріплений печаткою (за її наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

2.7.4. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ/Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права вернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником. Відсутність у Споживача підписаних актів приймання-передачі газу не є підставою для порушення строку остаточного розрахунку, встановленого цим Договором (пункти 4.4. та 4.5) та не звільняє його від відповідальності за порушення цих строків. (п.2.8 Договору)

Суд зазначає, що матеріали справи не містять вмотивованої відмови Відповідача від підписання Актів прийому - передачі природного газу за період вересень 2021 року - червень 2022 року, однак підписані Позивачем в односторонньому порядку акти приймання-передачі не можуть розглядатися в якості належних та допустимих доказів споживання природного газу у зазначеному в ньому розмірі на зазначену суму, з огляду на відсутність узгодженого Сторонами об`єму постачання природного газу у 2021 -2022 роках й строку дії договору в частині постачання природного газу.

За таких обставин, обсяг постачання Позивачем Відповідачеві природного газу протягом 2021 - 2022 років підлягає доведенню на загальних підставах, що виключає підстави для застосування наведеного вище пункту 2.7 Договору щодо порядку визначення фактичного обсягу поставленого природного газу, і, відповідно, є відсутніми підстави вважати підписані лише з боку постачальника акти приймання-передачі природного газу (за відсутності вмотивованої відмови споживача від підписання такого акта) належними та допустимими доказами щодо обсягу поставленого газу.

За приписами п.6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Відповідно до п.5 глави 1 Розділу I Кодексу ГТС, алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). ( п.2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС).

За вимогами п.3 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи оператор газотранспортної системи здійснює остаточну алокацію щодобових відборів замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням інформації про прогнозовані та фактичні обсяги споживання по кожному окремому споживачу замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням вимог цієї глави.

Проте, матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження передачі Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку інформації остаточної алокації відборів споживача за спірний період 2021-2022 роки, що є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

В той же час, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина 1). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (частина 2).

Верховний Суд у постановах від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20 дійшов висновку, що зі змісту норми частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

В матеріалах справи наявні платіжні доручення за період 28.02.2020 р. - 15.12.2020 р. на загальну суму 71 487 грн. 60 коп. із зазначенням призначення платежу: «за газ за лютий 2020 р. - листопад 2020 р., згідно дог.№251250/Е від 03.01.2017р.» (т.1 а.с.48-54), які не є доказами схвалення Релігійною організацією «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» правочину - додаткової угоди від 22.12.2020 року до Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року, оскільки у призначенні платежів зазначено чіткий період, який охоплює лише 2020 рік.

Крім того, в матеріалах справи наявні меморіальні ордери, платіжні доручення за період 21.01.2021 року - 31.12.2021 року на загальну суму 90 863 грн. 89 коп. та довідка АТ «Сенс Банк» №56823-83/2022 від 22.12.2020 року про перерахування РО «БМТ «Слово життя» (код ЄДРПОУ 39835779) 02.02.2021 р. в сумі 15212 грн. 78 коп. із зазначенням призначення платежу: «оплата за газ згідно договору 251250 по акту БИ-2583 від 31.10.20р. платник РО «БМТ «Слово життя» ЄДРПОУ 19342654 ч/з ОСОБА_4.» (т.1 а.с.56-67)

Як вбачається з меморіальних ордерів, платіжних доручень, платником були ОСОБА_10, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 із зазначенням призначення платежів: «Релігійна організація «Благодійне місійне товариство «Слово життя» дог. №251250/Е від 03.01.2017», «оплата по дог №251250/Е від 03.01.2017 Благодійне місійне товариство «Слово життя»», «за газ природний імпортов для релігійних організацій зг рах на оплату №51250/1254 за березень 2021 РВ ТЧ від РО «БМТ «СЛОВО ЖИТТЯ», «за квітень згідно договору №251250/Е від 03.01.2017», «аванс рах №251250/1254 від 30.04.2021 на травень», «рахунок на оплату №251250/1821 від 30.06.2021 на 07.2021», «рах на оплату №251250/1821 від 30.06.2021 за вересень 2021», «авансовий рахунок на оплату №251250/3069 від 30.11.2021 на 12.2021». Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноважень вказаних фізичних осіб діяти від імені Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ», доказів виставлення вказаних рахунків Відповідачу саме на виконання умов спірного Договору, а тому здійснення часткової оплати фізичними особами на користь Позивача не свідчить про наступне схвалення правочину Відповідачем в частині здійснення поставки природного газу у 2021-2022 роках.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи у даній справі, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження погодження Сторонами істотних та обов`язкових для цього виду договору відповідно до Правил постачання природного умов щодо об`ємів постачання природного газу в 2021 - 2022 роках Споживачу й строку дії договору в частині постачання газу, здійснення поставки газу у заявлених обсягах природного газу відповідачу, а також факту його споживання в межах укладеного Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року, що виключає можливість задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 310 596 грн. 86 коп. в межах заявлених підстав позову. Таким чином, позовні вимоги Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» до Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» в частині стягнення заборгованості у розмірі 310 596 грн. 86 коп. задоволенню не підлягають.

В той же час, на підтвердження факту фактичного щомісячного об`єму (обсягу) спожитого природного газу споживачем - Релігійною організацією «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» за період з лютого 2020 р. по червень 2022 р. Позивачем надані відомості Оператора ГРМ, а саме реєстри відборів природного газу по споживачам АТ «Київгаз». (т.2 а.с.13-42) Вказані відомості можуть підтверджувати об`єм (обсяг) фактичного споживання природного газу споживачем - Релігійною організацією «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» поза межами Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року.

Так, Суд зазначає, що за змістом частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зауважити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі №405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Однак, Суд звертає увагу, що в межах розгляду справи №910/330/23 Позивачем не була подана заява про зміну предмета або підстави позову відповідно до норм чинного законодавства України, а тому Судом досліджувались позовні вимоги Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» до Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 384 388 грн. 65 коп. на підставі саме Договору постачання природного газу (для релігійних організацій) №251250/Е від 03.01.2017 року, про що зазначено вище у судовому рішенні. Суд звертає увагу, що наявність заборгованості Відповідача за фактичне споживання природного газу поза межами договірних відносин Сторін може бути розглянута уповноваженим судом в межах заявлених підстав та предмету позову Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ».

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.03.2020 р. по 20.12.2022 р. у розмірі 8 080 грн. 20 коп. та інфляційні у розмірі 65 711 грн. 59 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, вказані позовні вимоги Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов`язання, в задоволенні якого Судом відмовлено.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» до Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 384 388 грн. 65 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ» до Релігійної організації «БЛАГОДІЙНЕ МІСІЙНЕ ТОВАРИСТВО «СЛОВО ЖИТТЯ» про стягнення заборгованості у розмірі 384 388 грн. 65 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 липня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин