Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/9141/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2023Справа № 910/9141/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця-Ост»доМіністерства оборони Українипростягнення 3 381 242,55 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Войнаровський О.В.від відповідача:Кузьменко О.В., Ільчишин А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні судді Господарського суду міста Києва Чебикіної С.О. перебувала справа №910/9141/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця-Ост» (надалі - «Товариство») до Міністерства оборони України про стягнення 5 000 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 скасовано, справу №910/9141/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 справу №910/9141/21 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено підготовче засідання на 22.05.2023.

22.05.2023 представником позивача подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в які позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 102 206,60 грн., інфляційні у розмірі 1 074 608,28 грн. та 3% річних у розмірі 204 427,67 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши подану позивачем заяву, встановив, що вона подана з дотриманням приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а відтак була прийнята судом для подальшого розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 12.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2023.

Судове засідання 05.07.2023 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці та було перенесено на 26.07.2023.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судове засідання з`явилися, надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували.

В судовому засіданні 26.07.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2018 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством (виконавець) укладено державний контракт №362/5/18/36 на виконання робіт за державним контрактом (надалі - «Контракт»), за умовами п. 1 якого позивач зобов`язався виконати роботи з проектування та нового будівництва (реконструкції) об`єкту спеціального призначення - Єдиного центру безпеки Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України, а саме: роботи з «реконструкції підземної частини будівлі по вул. Дегтярівській, 13/24 у Шевченківському районі м. Києва під Єдиний центр безпеки» за етапами, в обсягах та у терміни, що зазначені в календарному плані виконання робіт за державним оборонним замовленням згідно з додатком № 1 до контракту, а замовник зобов`язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Згідно умов пункту 9 Контракту замовник оплачує виконані роботи відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3).

Відповідно до п. 11 Контракту розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 30 календарних днів від дня підписання акту приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за умови надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача за даним кодом видатків.

Згідно умов пункту 16 Контракту кінцеві розрахунки за виконані виконавцем роботи, здійснюються у місячний термін після виконання всіх передбачених контрактом робіт та отримання сертифікату на об`єкт.

За змістом пункту 18 Контракту Міністерство приймає виконану відповідачем роботу та протягом 10 календарних днів підписує оформлені в установленому порядку акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які перевірені представниками технічного нагляду.

Відповідно до п. 19 Контракту роботи вважаються прийнятими з моменту підписання замовником актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які виконавець надає в паперовому вигляді у чотирьох примірниках по накладній, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Якість передбачених цим контрактом робіт повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів у галузі будівництва, проектній документації та умовам контракту (пункт 21 Контракту).

Відповідно до пункту 30 Контракту прийняття в експлуатацію закінченої реконструкції об`єкту здійснюється робочою комісією на підставі проектно-кошторисної документації, вимог державних стандартів, будівельних норм і правил.

За змістом п. 32 Контракту за результатами роботи робочої комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченої реконструкції об`єкту, який підписується виконавцем та затверджується замовником.

Згідно з пунктом 34 Контракту недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі виконаних робіт та при введенні об`єкта в експлуатацію, які виникли з вини виконавця, повинні бути усунуті ним протягом строків, визначених робочою комісією, що приймає об`єкт.

Пунктом 43 Контракту передбачено, що виконавець гарантує якість виконаних робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектно-кошторисній документації, та можливість експлуатації об`єкту відповідно до контракту протягом 10 років.

Як вказує позивач, ним була виконана частина передбачених Контрактом робіт у грудні 2019 року вартістю 23 141 104,92 грн., які прийняті відповідачем без будь-яких зауважень чи заперечень, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акт приймання виконаних будівельних робіт №1 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2019 року, акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт до акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, а також підсумкову відомість ресурсів за грудень 2019 року.

У свою чергу, Міністерством оборони України не надано доказів оплати заборгованості перед Товариством у сумі 23 141 104,92 грн., проте незважаючи на наявність заборгованості відповідача у вказаній сумі, позивач просив стягнути з відповідача лише її частину - 4 900 000,00 грн., а також частину від загальної суми інфляційних збитків» у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 скасовано, справу №910/9141/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Судом, з урахуванням приписів ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, враховано вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у даній справі, та встановлено наступне.

Зокрема, касаційний суд, передаючи справу на новий розгляд, вказав на те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували наступні обставини справи.

Так, підставою настання обов`язку з проведення розрахунків за виконані роботи є:

по-перше, сам факт такого виконання, підтвердженого відповідними актами і довідкою;

по-друге, в тій частині оплати, що виходить за межі 95% договірної ціни (остаточний розрахунок), - отримання сертифіката на об`єкт (навіть якщо відповідні роботи виконано належним чином, і це підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3);

- з урахуванням договірної ціни за Контрактом (420 777 966,00 грн.) 5% від суми, що підлягає сплаті Товариству після отримання сертифіката на об`єкт, складає 21 038 898,32 грн.;

- неоплаченою на час розгляду даної справи була частина робіт, виконання яких підтверджено актом КБ-2в та довідкою КБ-3 за грудень 2019 на суму 23 141 104,92 грн.;

- з урахуванням умови пункту 16 Контракту до отримання сертифіката на об`єкт позивач міг би претендувати на ту частину заборгованості, яка в сукупності з попередньо перерахованими йому коштами не перевищувала б 95% договірної ціни за Контрактом, що становить 2 102 206, 60 грн. (з розрахунку 23 141 104, 92 - 21 038 898,32).

Також Верховний Суд вказав на те, що поза межами судового розгляду залишилися зазначені відповідачем обставини, пов`язані з розглядом господарськими судами справи №910/20366/20, в якій рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін за результатами апеляційного і касаційного розгляду, задоволено позов Міністерства оборони України до Товариства, і останнє зобов`язано замінити на об`єкті модулі в кількості 64 шт.

Позивачем було враховано вказівки Верховного Суду щодо частини заборгованості, яка може бути стягнута з відповідача в межах даного спору, у зв`язку з чим подано заяву про зменшення позовних вимог та визначено спірну суму основного боргу у розмірі 2 102 206,60 грн.

Щодо стягнення вказаної суми заборгованості суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно з частинами 1, 2 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Позивач вказує, що на виконання умов Контракту ним у грудні 2019 року були виконані роботи вартістю 23 141 104,92 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акт приймання виконаних будівельних робіт №1 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2019 року, акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт до акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, а також підсумкову відомість ресурсів за грудень 2019 року.

При цьому, позивач вказує, що виконані у грудні 2019 року підрядні роботи були прийняті відповідачем без зауважень та підписані вказані первинні бухгалтерські документи, проте такі роботи не були оплачені, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

В той же час, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дія без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права (постанови Верховного Суду від 17.02.2022 у справі №911/698/21 (911/1116/21), від 02.02.2022 у справі №922/1474/21, від 12.01.2022 у справі №910/429/20).

При цьому суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 Цивільного кодексу України (ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Тобто, правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути відмова в позові (постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №905/2291/19, від 17.11.2021 у справі №757/30424/18-ц, від 08.07.2020 у справі №214/5314/17, від 03.06.2020 у справі №318/89/18).

Судом встановлено, що на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/20366/20 за позовом Міністерства оборони України до Товариства про зобов`язання відповідача замінити встановлені модулі оперативної пам`яті HPE 8 GB 1Rx8 PC-4-26 66V-R Smart Kit у кількості 128 шт. на модулі оперативної пам`яті HPE 16 GB (1x16 GB) Single Rankx4 DDR4-226 CAS-19-19-19 Реестр, арт. 815098-D21 у кількості 64 шт., які передбачені укладеним між сторонами Контрактом.

В межах даної справи судом було встановлено, що роботи зі встановлення спірного обладнання були виконані Товариством у червні 2019 року, що підтверджується підписаними 26.06.2019 представниками обох сторін та скріпленими їх печатками документами: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, актом № 1 приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в, а також актом вартості устаткування, придбаного виконавцем робіт.

Проте, ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про те, що встановлення відповідачем на об`єкті модулів оперативної пам`яті HPE 8 GB 1Rx8 PC-4-26 66V-R Smart Kit замість модулів HPE 16 GB (1x16 GB) Single Rankx4 DDR4-226 CAS-19-19-19 Реестр, арт. 815098-D21 у кількості 64 шт. є порушенням умов укладеного сторонами Контракту, у зв`язку з чим позовні вимоги Міністерства оборони України були задоволені повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/20366/20 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 та постановою Верховного Суду від 08.12.2022.

В той же час, станом на момент розгляду даної справи жодних доказів виконання вказаного рішення суду позивачем не надано, що свідчить про недобросовісну поведінку Товариства як учасника правовідносин (виконавця) за Контрактом.

Більш того, на розгляді Господарського суду міста Києва також перебувала справа №910/79/22 за позовом Міністерства оборони України до Товариства про зобов`язання відповідача повернути 30 твердотільних накопичувачів НРЕ 3 PAR 20000 15.36TB SAS SFF (2.5in), арт. Р9М61В, вилучених на підставі акту прийому-передачі від 27.08.2020 в межах виконання робіт за контрактом.

В межах вказаної справи судом було встановлено, що відповідно до завдання на проектування від 13.12.2018 державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» було розроблено проектну документацію по об`єкту «реконструкція підземної частини будівлі по вул. Дегтярівській, 13/24 у Шевченківському районі м. Києва під Єдиний центр безпеки». Вказаним завданням передбачено розміщення на об`єкті обладнання, а саме твердотільні накопичувачі НРЕ 3 PAR 20000 15.36TB SAS SFF (2.5in), арт. Р9М61В у кількості 126 штук.

Роботи зі встановлення спірного обладнання були виконані Товариством у вересні 2019 року, що підтверджується підписаними 02.10.2019 представниками обох сторін та скріпленими їх печатками документами: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 та актом №1 приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в.

Проте, вподальшому Товариство вилучило у Міністерства оборони України 30 твердотільних накопичувачів НРЕ 3 PAR 20000 15.36TB SAS SFF (2.5in), арт. Р9М61В загальною вартістю 66 585 184,20 грн.

Судом під час розгляду справи №910/79/22 встановлено, що вилучення Товариством майна, встановленого на виконання умов Контракту, було необґрунтованим, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, зобов`язано Товариство повернути 30 твердотільних накопичувачів НРЕ 3 PAR 20000 15.36TB SAS SFF (2.5in), арт. Р9М61В, вилучених на підставі акту прийому-передачі від 27.08.2020, та встановити їх на штатні місця

Вказане рішення, яке залишене без змін та набрало законної сили, також не було виконано Товариством, що додатково підтверджує порушення останнім презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, обставини неналежного виконання Товариством зобов`язань за Контрактом є преюдиційними та повторному доведенню не підлягають.

Натомість, за наявності доведених рішеннями судів неодноразових порушень Товариством умов укладеного Контракту, позивач наголошує на своїх позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України заборгованості, а також заявляє вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних.

При цьому, саме з огляду на недобросовісну поведінку Товариства та невиконання рішень судів у справах Господарського суду міста Києва №910/20366/20 та №910/79/22, Міністерство оборони України позбавлене можливості ввести об`єкт в експлуатацію в установленому законом порядку.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Наступними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває на момент вирішення даного спору по суті.

З огляду на все викладене суд констатує, що в умовах воєнного стану, під час дії якого пріоритетним є створення умов безпеки та безперебійної діяльності як Міністерства оборони України, так і всіх підприємств оборонно-промислового комплексу та їх органів, вчинення Товариством дій, що зумовлюють перешкоди в їх створенні, розцінюються судом як порушення ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України та є підставою для відмови в задоволенні даного позову.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця-Ост» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.07.2023.

Суддя В.П. Босий