Рішення

від 27.07.2023 по справі 910/8296/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2023Справа № 910/8296/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком"

про стягнення 525 121,56 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 525 121,56 грн., з яких: 378 000,00 грн. - безпідставно набуті кошти, 127 639,15 грн. - інфляційні втрати, 19 482,41 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним відповідно до платіжних доручень від 22.06.2021 року № 14740 на суму 60 000,00 грн. та від 29.07.2021 року № 14882 на суму 480 000,00 грн. в якості підтвердження серйозності намірів щодо укладення між сторонами договору на проведення будівельно-монтажних робіт було перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 540 000,00 грн. Зважаючи на не досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов такого договору, позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремком" про необхідність повернення сплачених ним коштів. Оскільки відповідач безпідставно утримувані ним кошти повернув частково, сплативши Товариству з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" лише 162 000,00 грн., позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком" решту суми безпідставно отриманих ним коштів у розмірі 378 000,00 грн., а також нарахував та заявив до стягнення компенсаційні виплати у вищенаведених розмірах.

Крім того, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" просило суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у цій справі, попередній (орієнтовний) розмір яких склав 20 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2023 року відкрито провадження у справі № 910/8296/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

05.07.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача, в якій останній повідомив, що докази на підтвердження розміру понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" витрат на оплату професійної правничої допомоги будуть надані суду в установлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк, а саме протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду в цій справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 31.05.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/8296/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 16-Б, офіс 177, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105494419188.

Проте, відправлення з трек-номером 0105494419188 вручене відповідачу не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 31.05.2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення від 22.06.2021 року № 14740 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком" грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн. Призначенням цього платежу є: "Оплата за будівельно-монтажні роботи згідно рах. № 2 від 18.06.2021 р., дог. № U21004 C1, у сумі 50 000,00 грн., ПДВ - 20 % 10 000,00 грн.".

Крім того, згідно з платіжним дорученням від 29.07.2021 року № 14882 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком" грошові кошти у розмірі 480 000,00 грн. Призначенням наведеного платежу є: "Оплата за роботи зг. дог. U21004 C1 від 14.06.2021р. та рах. № 3 від 22.07.21 р., у сумі 400 000,00 грн., ПДВ - 20 % 80 000,00 грн.".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" посилалося на те, що вказані грошові кошти у загальному розмірі 540 000,00 грн. були сплачені на рахунок відповідача в якості підтвердження серйозності намірів щодо укладення між сторонами договору на проведення будівельно-монтажних робіт. Проте сторонами домовленості щодо всіх істотних умов такого договору досягнуто не було, а відповідні переговори закінчилися безуспішно, з огляду на що жодних договорів за № U21004 C1, або будь-яких інших договорів, у 2021 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремком" укладено не було.

10.09.2021 року позивач за допомогою телефонного зв`язку усно повідомив відповідача про необхідність повернення безпідставно набутих останнім коштів.

Однак відповідач безпідставно утримувані ним кошти повернув частково, сплативши Товариству з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" за платіжним дорученням від 10.09.2021 року № 89 на суму 150 000,00 грн. та за платіжним дорученням від 16.02.2022 року № 1 на суму 12 000,00 грн. грошові кошти у загальному розмірі лише 162 000,00 грн., заборгувавши таким чином позивачу 378 000,00 грн.

09.02.2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.01.2022 року № 83/22 про повернення безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів, а також нарахованих компенсаційних виплат.

Оскільки зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення, а сума коштів у розмірі 378 000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремком" у добровільному порядку позивачу не повернута, останній для захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, приписами частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз змісту статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 910/1238/17.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Тотожний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року в справі № 910/9072/17.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 року в справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 року в справі № 539/3403/17. Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 року в справі № 910/16334/19.

Приписами статей 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що грошові кошти у загальному розмірі 540 000,00 грн. були сплачені позивачем на рахунок відповідача в якості підтвердження серйозності намірів щодо укладення між сторонами у справі договору на проведення будівельно-монтажних робіт. Проте, сторонами домовленості щодо всіх істотних умов такого договору досягнуто не було, а відповідні переговори закінчилися безуспішно.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що наведена сума грошових коштів, за твердженням позивача та з урахуванням наведених ним обставин та підстав позову, фактично слугувала меті забезпечення виконання його обов`язків як особи, зацікавленої в укладенні відповідного договору, в переддоговірних правовідносинах.

Відтак, наведене забезпечення підлягає припиненню у разі припинення переговорів за умови добросовісності такої особи, оскільки у цьому разі авансовані кошти втрачають свою функцію: перестають виконувати функцію забезпечення та не можуть бути зараховані в оплату товару/послуг за договором. Тоді відпадає правова підстава набуття означених коштів, оскільки переддоговірні правовідносини за участі добросовісної особи, виконання обов`язків якої було забезпечено, припинені без укладення договору, внаслідок чого такі кошти підлягають поверненню відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

За висновками Великої Палати Верховного Суду прояви обов`язків сторін на переддоговірній стадії та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (постанова від 29.09.2020 року в справі № 688/2908/16-ц (пункт 37)).

Отже, недобросовісну поведінку може становити не будь-яке, а саме необґрунтоване припинення переговорів. Водночас матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження недобросовісної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" в процедурі переддоговірних правовідносин щодо укладення з відповідачем договору на проведення будівельно-монтажних робіт та доказів необґрунтованого припинення переговорів з боку позивача.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності між сторонами договірних або зобов`язальних відносин, а також докази фактичного виконання відповідачем будівельно-монтажних робіт на суму отриманих ним від позивача грошових коштів у загальному розмірі 540 000,00 грн.

Доказів протилежного станом на момент вирішення спору відповідачем суду надано не було.

У той же час, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" вказувало, що відповідач безпідставно утримувані ним кошти повернув частково, сплативши позивачу лише 162 000,00 грн. та заборгувавши таким чином останньому 378 000,00 грн.

На підтвердження означених обставин часткового повернення відповідачем грошових коштів Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" надало суду копії відповідних платіжних документів.

Так, відповідно до платіжного доручення від 10.09.2021 року № 89 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремком" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн. Призначенням цього платежу є: "Повернення надлишково перерахованих грошових коштів згідно Листа № 55/21 від 08.09.2021 р., в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.".

Крім того, згідно з платіжним дорученням від 16.02.2022 року № 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремком" сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн. Призначенням наведеного платежу є: "Повернення надлишково перерахованих грошових коштів згідно Листа № 55/21 від 08.09.2021 р., в т.ч. ПДВ - 2 000,00 грн.".

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком" згідно з платіжними дорученнями від 22.06.2021 року № 14740 на суму 60 000,00 грн. та від 29.07.2021 року № 14882 на суму 480 000,00 грн. грошові кошти в частині неповернутої відповідачем суми у розмірі 378 000,00 грн. (стягнення якої є предметом спору в цій справі) за фактичної відсутності договірних відносин між сторонами та інших підстав для здійснення їх перерахунку, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач є особою, яка утримує спірну суму грошових коштів без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, і, як наслідок, зобов`язана повернути позивачу це майно (кошти).

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем не було повернуто спірної суми грошових коштів у добровільному порядку, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком" безпідставно утримуваних коштів у розмірі 378 000,00 грн., у зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих сум 3 % річних у розмірі 19 482,41 грн. та інфляційних втрат у сумі 127 639,15 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому, в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року в справі № 14-16цс18.

Так, за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів, позивачем заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком" 19 482,41 грн. 3 % річних, нарахованих у період з 10.09.2021 року по 23.05.2023 року на відповідні суми неповернутих відповідачем коштів, а також 127 639,15 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми грошових коштів протягом наведеного періоду.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин без фактичного укладення відповідного договору та погодження між сторонами конкретного строку виконання зобов`язань або повернення коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України застосуванню підлягають положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" посилалося на те, що внаслідок недосягнення між сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору на проведення будівельно-монтажних робіт та безуспішного закінчення відповідних переговорів, 10.09.2021 року позивач за допомогою телефонного зв`язку усно повідомив відповідача про необхідність повернення безпідставно набутих останнім коштів.

Однак, жодних доказів на підтвердження фактичного припинення між сторонами переддоговірних правовідносин саме з 10.09.2021 року, а також доказів звернення до відповідача з вимогою повернути безпідставно набуті останнім кошти внаслідок припинення переговорів сторін, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" надано суду не було.

Крім того, з призначення здійснених відповідачем за платіжними дорученнями від 10.09.2021 року № 89 та від 16.02.2022 року № 1 платежів вбачається, що останні здійснювалися з метою повернення надлишково перерахованих грошових коштів згідно листа від 08.09.2021 року № 55/21. Однак матеріали справи означеного листа від 08.09.2021 року № 55/21 не містять, що позбавляє суд можливості дослідити зміст цього листа та встановити дійсну підставу повернення відповідачем на користь позивача грошових коштів на загальну суму 162 000,00 грн. (стягнення яких, однак, до предмета спору в цій справі не входить).

Посилання позивача на те, що першим днем прострочення повернення відповідачем спірної суми грошових коштів є 10.09.2021 року, оскільки саме цього дня Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремком" здійснило часткове повернення безпідставно набутих коштів на суму 150 000,00 грн., не беруться судом до уваги з огляду на відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження наведених обставин. Суд також повторно звертає увагу на призначення здійсненого відповідачем 10.09.2021 року платежу, яким є повернення надлишково перерахованих грошових коштів згідно з листом від 08.09.2021 року (який датований раніше, ніж 10.09.2021 року).

У той же час судом встановлено, що 09.02.2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.01.2022 року № 83/22 про повернення безпідставно отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремком" грошових коштів, а також нарахованих компенсаційних виплат.

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями поштової накладної від 09.02.2022 року № 0505062533158, опису вкладення у цінний лист та витягу із сервісу відслідковування поштових відправлень Укрпошти, вищенаведене відправлення позивача з трек-номером 0505062533158 було вручене уповноваженій особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком" 16.02.2022 року.

Суд звертає увагу на те, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення).

Враховуючи подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" докази направлення відповідачу вимоги від 26.01.2022 року № 83/22 про повернення безпідставно утримуваних Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремком" грошових коштів, а також зважаючи на дату отримання відповідачем цієї вимоги - 16.02.2022 року, суд дійшов висновку про те, що першим днем прострочення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремком" обов`язку з повернення позивачу безпідставно утримуваних грошових коштів у розмірі 378 000,00 грн., у розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, є 24.02.2022 року, тобто дата закінчення семиденного строку, обрахованого починаючи від дня пред`явлення вимоги.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 14 105,10 грн., нараховані на суму боргу в розмірі 378 000,00 грн. у період з 24.02.2022 року по 23.05.2023 року. У той же час обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде", є 104 417,78 грн., нараховані на суму боргу в розмірі 378 000,00 грн. протягом березня 2022 року - травня 2023 року.

Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" підлягає 14 105,10 грн. 3 % річних та 104 417,78 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 5 377,31 грн. 3 % річних та 23 221,37 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати (повернення) спірної суми грошових коштів на користь позивача.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремком" (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 16-Б, офіс 177; код ЄДРПОУ 34536388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватценроде" (01033, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 29; код ЄДРПОУ 39030336) 378 000 (триста сімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 14 105 (чотирнадцять тисяч сто п`ять) грн. 10 коп. 3 % річних, 104 417 (сто чотири тисячі чотириста сімнадцять) грн. 78 коп. інфляційних втрат, а також 7 447 (сім тисяч чотириста сорок сім) грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.07.2023 року.

Суддя В.С. Ломака