Рішення

від 27.07.2023 по справі 915/313/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Справа № 915/313/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Кліматехніка" (54052, м.Миколаїв, вул. Океанівська, 32Б, кв. 15; код ЄДРПОУ 32508104, адреса електронної пошти: tov.klimat@meta.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" (57286, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 64; код ЄДРПОУ 32654880, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1)

про: стягнення 260050,15 грн

У С Т А Н О В И В:

21.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Кліматехніка" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № б/н від 21.02.2023 (вх. №2063/23) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" заборгованості за Договором підряду № 8310Т1077 від 25.01.2022 на загальну суму 260050,20 грн, у тому числі: основний борг в сумі 197216,80 грн, пеня за прострочення оплати в сумі 9860,84 грн, 3% річних у сумі 5651,45 грн, інфляційні витрати в сумі 47321,06 грн, а також 3900,77 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2023 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 03.03.2023, до господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви вх. № 3145/23 від 15.03.2023, до якої додано позовну заяву № б/н від 15.03.2023 (в новій редакції) про стягнення з відповідача 260050,15 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2023 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

14.04.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечує, зазначаючи, по-перше, що умовами п. 3.9 договору передбачено здійснення оплати на підставі рахунку субпідрядника (позивача) та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної на суму зобов`язань з ПДВ субпідрядника, з оплати акту, що підлягає, тоді як позивачем не було здійснено реєстрацію податкових накладних; по-друге, за твердженням відповідача, позивачем заявлено невірну суму до стягнення, оскільки фактично за сумою вартості виконаних робіт, зазначеної в актах приймання, є 197217,60 грн, тоді як позивачем помилково вказано 197216,80 грн; по-третє, фактично не заперечуючи належне виконання умов договору, відповідач зауважує про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють нарахування штрафних санкцій, тому у цій частині позовних вимог просить суд відмовити повністю; по-четверте, через зупинення господарської діяльності та блокуванням рахунків відповідач не має змоги виконувати взяті на себе господарські зобов`язання, тому просить суд надати відстрочку виконання рішення суду на один рік.

22.04.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягає на задоволенні позову, зазначаючи, що відповідач фактично визнав позов в повному обсязі, допущена позивачем помилка у сумі боргу є технічною опискою та не впливає на спірні правовідносини, про настання форс-мажорних обставин відповідач позивача не повідомив з дотриманням умов договору підряду, та стосовно надання відстрочення виконання рішення суду позивач зазначає, що відповідні підстави для надання такого відстрочення відсутні.

02.06.2023 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він зауважує, що ним не визнавався позов, навпаки відповідач проти позову заперечує та зазначає, що сторони на власний розсуд погодили такі умови договору в частині його оплати, які передбачають обов`язок позивача (субпідрядника) зареєструвати у ЄРПН податкові накладні на суму виконаних зобов`язань, як підставу для виникнення у відповідача (генпідрядника) зобов`язань здійснити оплату за виконані підрядні роботи.

05.06.2023 від позивача до суду надійшли заперечення проти вказаних додаткових пояснень, в яких він наполягає на тому, що у відповідача виник обов`язок сплати фактично виконаних підрядних робіт за договором незалежно від здійснення реєстрації податкових накладних у ЄРПН, вказана обставина (реєстрація податкових накладних) не може вважатись відкладальною обставиною та не звільняє відповідача від обов`язку оплатити роботи за договором у визначений строк.

05.07.2023 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній наполягає на тому, що наразі строк для оплати вартості виконаних робіт за спірним договором не настав в силу умов п. 3.9 договору, який є дійсним та чинним, і, відповідно, обов`язковим до виконання обома сторонами.

10.07.2023 від позивача до суду надійшли заперечення проти додаткових пояснень, в яких позивач зауважує, що вказані пояснення подані з пропуском строку, встановленого ст. 165 ГПК України, тому вони підлягають залишенню без розгляду.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що сторони скористались своїми процесуальними правами, надавши суду усі наявні пояснення та заперечення, з огляду на тривалість такого обміну, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі за наявними в ній матеріалами у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

25 січня 2022 року за №8310Т1077 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург", як генпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ Кліматехніка", як субпідрядником, був укладений договір підряду, відповідно до умов якого в рамках договору підряду №8310Т1046 від 13.12.2021, укладеного між генпідрядником та ТОВ "МГЗ", як замовником, генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов`язався виконати комплекс робіт з поточних ремонтів обладнання та систем вентиляції, аспірації, пиловловлення, кондиціювання повітря, сантехнічного обладнання та сатураторів, обладнання СТГ (ВВМР та рукавних фільтрів) на об`єктах ТОВ "МГЗ", а генпідрядник, в свою чергу, зобов`язався прийняти результат виконаних субпідрядником робіт та сплатити їх на умовах цього договору.

Умовами п. 3.1. договору його учасники узгодили, що загальна вартість робіт по договору складатиметься з вартості робіт за всіма додатковими угодами, які будуть невід`ємною частиною цього договору.

Вартість робіт за кожний звітний період визначається та оформлюється кошторисами, договірними цінами на конкретні обсяги робіт (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.9 договору погоджений порядок оплати виконаних робіт, а саме, генпідрядник зобов`язаний здійснювати оплату шляхом перерахування коштів на рахунок субпідрядника протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, на підставі рахунку субпідрядника та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної на суму зобов`язань з ПДВ субпідрядника з оплати акту, що підлягає.

Розділом 4 договору його учасники узгодили порядок здачі-приймання виконаних робіт.

Субпідрядник приступає до виконання робіт на об`єкті після оформлення наряду-допуску. При необхідності виконання розриття, субпідрядник оформляє наряд-допуск на виконання земляних робіт (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору здача-прийняття робіт, виконаних у звітному періоді, оформляється актами приймання виконаних робіт. Звітним періодом вважається поточний календарний місяць.

Відповідно до умов п. 4.3 договору, субпідрядник за 7 робочих днів до закінчення звітного періоду зобов`язаний передати до генпідрядника: акти приймання виконаних робіт у відповідному звітному періоді; довідки про вартість виконаних робіт.

Генпідрядник протягом 7 робочих днів з дня отримання зобов`язаний підписати акти, зазначені у п. 4.3, або направити субпідряднику мотивовану відмову від приймання виконаних робіт із зазначенням переліку недоробок та строків їх усунення, обумовлених сторонами. Днем прийняття генпідрядником виконаних робіт є день підписання без зауважень уповноваженим представником генпідрядника акта приймання виконаних робіт (п. 4.4 договору).

У разі порушення субпідрядником вимог п. 4.3, що регулює порядок передачі актів приймання виконаних робіт у звітному періоді, порядок оплати виконаних робіт, встановлений п. 3.9, до зазначених актів не застосовується. У такому разі оплата здійснюється у наступні періоди за наявності коштів у місячному бюджеті генпідрядника (п. 4.6 договору).

Пунктом 4.8 договору визначено, що дата податкової накладної повинна відповідати даті, зазначеній в акті приймання виконаних робіт.

Якщо генпідрядник не розрахувався за попередні етапи виконаних робіт більш ніж за два звітних періоди, або не сплатив інші суми, що належать субпідряднику згідно з договором, субпідрядник має право призупинити виконання робіт. Субпідрядник письмово повідомляє генпідрядника про зупинення виконання робіт до повного погашення заборгованості. Затримка термінів виконання робіт загалом у такому разі буде вважатись з вини генпідрядника. Після погашення генпідрядником заборгованості, субпідрядник зобов`язаний негайно приступити до виконання робіт (п. 4.9 договору).

ТОВ "СВ Кліматехніка", як субпідрядником, на виконання умов вказаного договору, були виконані будівельні роботи, на підтвердження чого складені відповідні акти за №01/02-22/р від 21.02.2022 на суму 137282,00 грн, №02/02-22/р від 21.02.2022 на суму 25268,40 грн та №03/02-22/р від 24.02.2022 на суму 34666,80 грн.

Загальна вартість виконаних робіт за наведеними актами складає 197217,60 грн.

Позивач зазначив у сумі позову до стягнення 197216,80 грн та в подальшому повідомив про відсутність наміру збільшувати ціну позову, отже справа розглядається в межах суми заявленої позивачем до стягнення.

19.12.2022 за вих. №29 направив відповідачу претензію на загальну суму 2328069,00 грн, виходячи із наявної заборгованості за трьома договорами підряду - №88310Т952 від 25.02.2021, №8310Т1077 від 25.01.2022 та №8310Т1058 від 04.01.2022, в т.ч. на суму 197216,80 грн за договором №8310Т1077 від 25.01.2022.

Відповідач отримав вказаний лист 20.12.2022, що підтверджується роздруківкою з трекінгу ДППЗ "Укрпошта", наданою позивачем з позовом.

У зв`язку з несплатою заборгованості за договором підряду №8310Т1077 від 25.01.2022, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зі приписами ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору підряду, виконавши обумовлені сторонами будівельні роботи, які, в свою чергу були прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, про що свідчать підписані та скріплені печатками акти приймання виконаних робіт, а також відсутність заперечень відповідача щодо їх виконання.

Також судом встановлений порядок оплати фактично виконаних робіт за договором, узгоджений сторонами у п. 3.9 договору, а саме - генпідрядник зобов`язаний здійснювати оплату шляхом перерахування коштів на рахунок субпідрядника протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, на підставі рахунку субпідрядника та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної на суму зобов`язань з ПДВ субпідрядника з оплати акту, що підлягає.

Відповідно до п. 6.1.17 договору, субпідрядник зобов`язаний скласти податкову накладну з дотриманням статті 201.1 ПКУ, зареєструвати її в ЄРПН у строк, визначений законодавством.

У разі виникнення спірних питань з контролюючим органом щодо документів бухгалтерського та податкового обліку, виписаних субпідрядником або господарських операцій, що виникли за цим договором, субпідрядник зобов`язується всебічно сприяти вирішенню спірних питань, надавати інформацію, довідки, пояснення, копії документів, оригінали документів для ознайомлення, своєчасно та в повному обсязі надавати відповіді на запити фіскальних органів, у разі необхідності надсилати уповноваженим представникам субпідрядника як свідки для надання показань щодо підтвердження господарських взаємовідносин (п. 6.1.18 договору).

З аналізу наведених норм закону випливає, що умова щодо порядку оплати наданих послуг є істотною умовою договору.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

При укладенні спірного договору підряду сторонами у п. 3.9 договору було погоджено наступний порядок розрахунків - генпідрядник зобов`язаний здійснювати оплату шляхом перерахування коштів на рахунок субпідрядника протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, на підставі рахунку субпідрядника та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної на суму зобов`язань з ПДВ субпідрядника з оплати акту, що підлягає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач фактично тлумачить умови договору таким чином, що оплата за виконані роботи має здійснюватись після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, а реєстрація податкових накладних, на думку позивача, не має бути обов`язковою умовою для здійснення оплати.

Враховуючи доводи позивача, суд вважає за необхідне відмітити, що зміст статті 215 Цивільного кодексу України розрізняє два види недійсних правочинів: нікчемний, тобто такий, недійсність якого встановлена законом, та оспорюваний, тобто такий, щодо якого недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Оскільки, з огляду на законодавчі приписи, спірний правочин не є нікчемним, суд зазначає, що він належить до категорії оспорюваних.

В матеріалах справи відсутні відомості стосовно визнання даного пункту договору недійсним в судовому порядку.

За таких обставин, даний пункт, як і інші умови договору, є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17, від 18.03.2020 у справі №456/2946/17.

Згідно з приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України)

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Суд враховує, що правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України); а в силу статті 629 названого Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведених норм Закону відповідна умова договору, зазначена у пункті 3.9 цього правочину, є обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 Цивільного кодексу України, з урахуванням відсутності в матеріалах справи відомостей про припинення дії згаданого підпункту договору.

З урахуванням наведеного, надаючи оцінку обставинам виникнення у відповідача обов`язку з оплати наданих послуг, суд вказує наступне.

Як встановлено судом, станом на момент розгляду справи податкові накладні не були складені та зареєстровані позивачем в рамках спірного договору підряду.

Позивачем не було надано суду будь-яких пояснень стосовно обставин складання та реєстрації таких податкових накладних.

При цьому, умови пункту 3.9 спірного договору підряду ставлять в залежність повну оплату виконаних робіт з дати підписання сторонами акту приймання виконаних робіт та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної на суму зобов`язань з ПДВ субпідрядника з оплати акту, що підлягає.

За таких обставин, враховуючи, що станом на момент розгляду справи судом податкові накладні не зареєстровані, позов ТОВ "СВ Кліматехніка" фактично є передчасним, оскільки з урахуванням погоджених сторонами умов договору, які є обов`язковими в силу ст. 629 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем свого обов`язку з оплати наданих послуг не настав.

При цьому, суд зазначає, що після реєстрації податкових накладних, у випадку не проведення відповідачем оплати наданих послуг, ТОВ "СВ Кліматехніка" не буде позбавлено права звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості.

Стосовно тверджень представника позивача про те, що відповідач має оплатити суми за виконані підрядні роботи та в подальшому, з урахуванням умов п. 7.16 та п. 7.17 спірного договору підряду, самостійно утримати суми податкового кредиту за незареєстрованими податковими накладними, суд зауважує наступне.

За думкою суду, є неправильним і несправедливим покладення на відповідача відповідного тягара, оскільки у випадку сплати заявленої до стягнення суми без реєстрації податкових накладних відповідач буде позбавлений права включити таку суму до податкового кредиту, натомість жодні правовідносини між відповідачем та податковою службою відсутні. При цьому, суд зауважує, що можливість сплати суми виконаних робіт без урахування 20% ПДВ ані договором, ані чинним законодавством не передбачено.

Також суд відзначає, що такі дії відповідача є його правом, передбаченим умовами договору, а тому не можуть бути застосовані як звільнення від обов`язку виконувати умови п. 3.9, які визначають обов`язковий порядок оплати за виконані роботи.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спірним договором підряду в сумі 197216,80 грн.

Оскільки вимоги позивача про стягнення 9860,84 грн. пені, 47321,06 грн. інфляційних збитків та 5651,45 грн. 3% річних є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, у задоволенні якої судом відмовлено, вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в даному випадку, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська