Рішення

від 28.02.2023 по справі 160/19716/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року Справа № 160/19716/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/19716/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» (вул. Спартака, буд. 58, м. Дніпро, 49125; ідентифікаційний код юридичної особи 44801956) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» до Дніпровської митниці, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000195/1, прийняте 01.12.2022 Дніпровською митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 29.11.2022 для митного оформлення в режимі імпорту товару «текстильне покриття для підлоги», що надійшов з Турецької Республіки за прямим контрактом із виробником «DINARSU IMALAT VE TICARET TURK ANONIM SIRKETI», відповідачу подано митну декларацію №22UA110130022217U9 із заявленою митною вартістю товару на рівні 2,7480 долари США/м2 за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), відповідно до ст.ст. 57-58 Митного кодексу України (далі МК України). Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 МК України відповідачу подано: зовнішньоекономічний контракт від 20.09.2022 №1; специфікацію від 22.09.2022 №1; рахунок-проформу від 22.09.2022; банківське платіжне доручення від 26.09.2022 №1; специфікацію від 15.11.2022 №2; рахунок-проформу від 15.11.2022; банківське платіжне доручення від 16.11.2022 №2; специфікацію від 18.11.2022 №3; рахунок-фактуру (інвойс) від 18.11.2022 №IN02022000002910; е-FATURA від 21.11.2022; митну декларацію країни відправлення від 21.11.2022 №22590400ЕХ00037763; довідку про транспортні витрати від 28.11.2022 №590; рахунок перевізника від 28.11.2022 №590. 01.12.2022 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000195/1 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості резервного, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення до 3,6508 долари США/м2. В оспорюваному рішенні про коригування митної вартості товарів, як зазначає позивач, відсутнє обґрунтоване посилання на те, що виявлена хоча б одна із обставин, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МК України. Позивач вказує, що кількість та ціна товару були узгоджені сторонами у специфікаціях від 22.09.2022 та від 15.11.2022 на рівні 16502,50 м2 та 42906,50 долари США, яка була сплачена двома банківськими переказами від 26.09.2022 (20765,50 долари США) та від 16.11.2022 (22139,00 долари США). 18.11.2022 перед відправкою товару в Україну експортер запропонував придбати ще 214,55 м2 товару за ціною 557,83 долари США, на що позивач погодився, внаслідок чого загальна вартість товару склала 43464,33 долари США, що відображено у специфікації від 18.11.2022 №3 та інвойсі від 18.11.2022. Різниця у 557,83 долари США сплачена банківським переказом від 05.12.2022. Позивач наголошує на тому, що пояснення щодо вказаних обставин були надані відповідачу під час митного оформлення, однак, не були враховані останнім без жодного належного обґрунтування. Разом з тим, зазначає, що відповідачу надавались митна декларація Турецької Республіки від 21.11.2022 №22590400ЕХ00037763, у якій містяться відомості про вартість товару в розмірі 43464,33 долари США, а також документи перевізника ФОП ОСОБА_1 із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару до митного кордону України на рівні 90500,00 грн, які залишені поза увагою митного органу. 01.12.2022 у зв`язку з незгодою із рішенням про коригування митної вартості товарів у порядку ч. 7 ст. 55 МК України позивачем подано нову митну декларацію №22UA110130022449U5, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 163354,74 грн (мито 44149,93 грн, ПДВ 119204,81 грн), відомості про що містяться у графі 47 «Нарахування платежів» та графі «В» «Подробиці розрахунків». З огляду на викладені обставини, позивач вважає рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000195/1 від 01.12.2022 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що й стало підставою для звернення останнього до суду із цією позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 відкрито провадження у справі №160/19716/22 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

11.01.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №535/23), в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, свою позицію обґрунтовує наступним. За митною декларацією, наданою позивачем до митного оформлення, товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 20.09.2022 №1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» та компанією DINARSU IMALAT VE TICARET TURK ANONIM SIRKETI (Туреччина). Згідно з ч. 1 якого, предметом контракту є постачання тафтингового покриття в асортименті, номенклатурі та кількості, зазначених у додатках до контракту. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод), відповідно до ст. 58 МК України. Умовами поставки сторони визначили FCA TR Istanbul. Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за митною декларацією згенеровано наступні форми контролю: 105-2 Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв; 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Посадовою особою Дніпровської митниці відповідно до п. 4.1. ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять наступні розбіжності.

Пунктом 6.2 контракт визначає інвойс як підставу прийняття та оплати товару за кількістю та асортиментом. Проте, у наданих до митного контролю платіжних документах від 26.09.2022 №1, від 16.11.2022 №2 у графі 70 зазначено лише посилання на контракт від 20.09.2022 №1 та не зазначено посилання на інвойс або специфікацію, на підставі яких здійснюється платіж.

Контракт укладено між продавцем і покупцем на декілька поставок на загальну суму 10000000 USD. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України платіжні документи мають містити ідентифікуючі дані ввезеного товару. З наданих платіжних доручень неможливо встановити, до якої саме поставки вони відносяться. Також, якщо співставити суми платіжних доручень №1 та №2, то загальна сума виходить 42906,50 USD. Однак, відповідно до інвойсу від 18.11.2022 загальна сума становить 43464,33 USD. Таким чином, відповідач наголошує на тому, що числові значення сплаченої суми вартості товару не відповідають заявленим даним ні окремо за кожним платіжним документом, ні в їхній сумі. Враховуючи відсутність посилання на відповідні документи, на підставі яких було здійснено платіж (у т.ч. інвойс як зазначено у контракті) та відсутність загальної суми за контрактом неможливо здійснити ідентифікацію платежів за оцінювану партію товару. Заявлені дані та надані до митного контролю документи оплати містять розбіжності в числових значеннях. Платіжне доручення №7 від 05.12.2022 на суму 557,83 USD до митного оформлення не надавалось, цей документ надано до суду при поданні позовної заяви. Митне оформлення товару здійснено відповідно до вимог ч. 7 ст. 55 МК України, термін дії гарантійних зобов`язань спливає 01.03.2023, але декларант не скористався наданим йому правом надання додаткових документів. Разом з тим, відповідач зазначає, що надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. У наданих до митного контролю платіжних дорученнях відсутні печатки та інші відмітки банку. Зазначені розбіжності не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар. Також, зазначає, що надані до митного контролю платіжні доручення сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток, передбачених Положенням №216. Таким чином, відповідач наголошує, що платіжні доручення не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару.

Відповідач також зазначає, що наданий до митного контролю документ: митна декларація країни відправлення від 21.11.2022 №22590400EX00037763 в переліку документів містить інший номер інвойсу (TPS E-Fatura 22243160110886026172489/1-21.11.2022 Var відмінного від задекларованого IN02022000002910), крім того, даний документ не містить сформованого QR-коду, за яким є можливість перевірити такий документ згідно інформаційних ресурсів (наявність такого коду притаманна митним деклараціям із Туреччини). При проведенні митних консультацій декларант стосовно цього зазначив, що з відкритих джерел відомо, що TPS-E-Factura 22243160110886026172489/1-21.11.2022 Var це номер електронного документа, що в електронній базі Туреччини формується експортером при митному оформленні з комерційного інвойсу. Постачальником разом з товаросупровідними документами надано e-Factura, в якій зазначено номер комерційного інвойсу №IN02022000002910 від 18.11.2022. З даного приводу відповідач зазначає, що вказані пояснення не знаходять свого підтвердження, оскільки надана до митного оформлення e-Factura не містить номеру і дати 22243160110886026172489/1-21.11.2022. А тому, твердження позивача не відповідають дійсності.

Відповідач відзначає, зокрема, що згідно Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженого наказом ДМСУ від 06.07.2005 № 639, обмін інформацією з митними службами іноземних держав здійснюють підрозділи Держмитслужби України. Якщо потрібне отримання інформації від митної служби іноземної держави, то митний орган України надсилає обґрунтоване звернення до відповідного підрозділу Держмитслужби України. Тобто, запити до митних органів країни відправлення здійснюються централізовано, через Держмитслужбу України. Направлення запиту та надходження відповіді від митних органів іноземних держав вимагає затрат великої кількості часу.

Поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FCA Istanbul, згідно Інкотермс 2010. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс 2010) FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (...назва місця). Термін «франко-перевізник» означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно базису поставки FCA покупець несе всі види ризиків та всі витрати по переміщенню товару з території продавця. Наданий до митного контролю договір від 16.11.2022 №105 визначає експедитором ФОП ОСОБА_1 . Страхові документи, акти виконаних робіт та документи, що регулюють відносини із особами із зазначенням вартості їх послуг до митного контролю не надано, оскільки згідно відміток транспортної накладної CMR від 21.11.2022 № б/н зазначено особу, що надає транспортні послуги: «PE Lampiha V.G.», крім того, вищезазначений експедитор ФОП ОСОБА_1 відсутній у відповідній графі CMR. Крім того, графа 5 вищезазначеної транспортної накладної не заповнена, отже, не містить товаросупровідних документів (інвойс). Договір з постачальником послуг «PE Lampiha V.G.» серед наданих договорів відсутні.

Митницею, відповідно до ст. 55 МК України проведено консультацію із декларантом. Повідомленням митниці №1 від 30.11.2022 за митною декларацією від 29.11.2022 №UA110130/2022/022217 наведено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом додатково надано прайс-лист від 20.09.2022. Проте, даний документ не містить терміну та період його дії (тобто періоду актуальності цін на товар). Крім того, прайс-лист не містить асортименту товару, хоча, має бути не адресним документом, а загальною пропозицією продукції в даному випадку від виробника. Таким чином, додатково наданий документ не може бути використаний митницею при визначенні митної вартості оцінюваної партії товару. Також, декларантом зазначено, що в платіжних документах наявні печатки банківської установи, проте, відбиток печатки є лише зображенням, накладеним на інше зображення, на якому розміщений платіжний документ, що видно не озброєним оком (лінії документа перекриваються), крім того на платіжному документі відсутні підписи уповноважених осіб. Декларантом зазначено, що оплата за товар здійснена лише на підставі контракту, що відображено в графі 70 платіжного документа, проте, загальна сума за платіжними документами складає 42906,50 доларів США, в той час як відповідно до п. 2.1 контракту від 20.09.2022 №1 сума за договором складає 10000000 доларів США. Листом декларанта від 01.12.2022 № 01/12-1 зазначено про те, що можливість надати інші додаткові документи відсутня. У зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, за основу взята митна вартість товарів, яка оформлена за основним (за ціною договору) методом визначення митної вартості.

З огляду на викладене, відповідач дотримується позиції, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідно до норм чинного законодавства.

17.01.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №4716/23), у якій останній наголошує на тому, що відповідачем невірно розраховано митну вартість товару, зокрема, застосовано курс валюти на дату винесення рішення, а не на день подання позивачем митної декларації. Крім того, наголошує, що причини неможливості застосування відповідачем інших, окрім резервного методів не обґрунтовано останнім. Щодо специфікації №3 позивач зазначає, що для остаточної оплати за товар у розмірі 557,83 долари США останнім було здійснено купівлю готівки у банківській установі за заявкою від 05.12.2022 №5, у якій міститься посилання на митну декларацію, за якою товар був випущений 01.12.2022 у вільний обіг.

19.01.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли пояснення (вх. №5446/23), якими останній додає додаткові докази у справі, а саме: документ, що підтверджує здійснення банківського переказу від 01.12.2022 на підставі рахунку перевізника від 28.11.2022 №590.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №160/19716/23 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» про витребування доказів у справі №160/19716/22 задоволено повністю та витребувано у Дніпровської митниці: копії митної декларації №UA110130/2022/21560; відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Державної митної служби України при встановленні наступних параметрів запиту: «Код товару» - 5703201800; «Режим» - 40; «Дата» - з 01.06.22 до 01.12.22; «Контракт» - всі; параметри « 100 найдешевших (за кг)», « 100 найдорожчих (за кг)» (окремо кожний) параметр «Показати також в валюті» з обранням долара США; параметр «Одним рядком», «Кр.походж.», «Вага нетто з» не застосовувати. Зазначені документи зобов`язано Дніпровську митницю надати до суду в строк до 10.02.2023.

09.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх. №2317/23), у якому останнім зазначено, що на виконання вищевказаної ухвали суду митниця надає витяги із бази даних АСМО «Інспектор» із вищезазначеними параметрами запиту (окремо « 100 найдешевших за кг» та окремо « 100 найдорожчих за кг») та повідомляє суд про неможливість виконання ухвали в частині надання копії митної декларації від 21.11.2022 №22UA110130021560U6 з причин захисту інформації з обмеженим доступом.

09.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли пояснення (вх. №10714/23), у яких останнім зазначено, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 23.01.2023, а також невідповідність дійсним обставинам справи інформації щодо розрахунків митної вартості товару.

17.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли пояснення (вх. №12954/23), у яких останній відзначає, що у наданих відповідачем із клопотанням від 09.02.23 витягах з бази даних митниці містяться відомості про 6 митних оформлень товарів за кодом УКТЗЕД 5703201800 із країною походження Республіка Туреччина в період з 01.06.2022 до 01.12.2022 за відповідними митними деклараціями. 11.02.2023 в процесі збирання доказів направлений адвокатський запит щодо надання ДМСУ інформації про митне оформлення товарів за кодом УКТЗЕД 5703201800. Листом від 15.02.23 № 19/19-02-02/8.19/631 ДМСУ надала інформацію, згідно якої з 01.06.22 до 01.12.22 митними органами здійснено 17 митних оформлень товарів за кодом УКТЗЕД 5703201800 із країною походження Республіка Туреччина, як і у товару позивача, при цьому всі 17 митних оформлень здійснені митними органами із застосуванням основного методу визначення митної вартості. Представник позивача наголошує на тому, що вказане підтверджує наявність у відповідача в розпорядженні відомостей про митні оформлення подібних (аналогічних) товарів та зловживання відповідачем процесуальними правами шляхом надання неповної та недостовірної інформації суду.

23.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №3254/23), у яких останній зазначає, що користувачами ЄАІС Держмитслужби є посадові особи структурних підрозділів Держмитслужби, митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій, інших державних та недержавних органів, яким у встановленому порядку надані відповідні права доступу до інформації в цій системі. Тобто, у посадових осіб митниці є права доступу до ЄАІС саме «перегляду», а права «створення, ведення, конфігурації тощо» належать Державній митній службі України. Додатково відповідач звертає увагу суду, що при здійсненні коригування митної вартості товару контроль співставлення митницею здійснено у найбільш наближений час до часу митного оформлення товарів позивача, а також за такими самими умовами поставки (FCA), а саме: за період з 02.09.2022 по 01.12.2022, що відповідає вимогам МК України. Крім того, відзначає, що підставами прийняття спірного рішення є розбіжності в наданих позивачем до митного контролю документах, а не інформація, наявна в базі даних, на якій акцентує увагу суду представник позивача.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс», ідентифікаційний код юридичної особи 44801956, зареєстроване як юридична особа з 07.06.2022, за адресою: 49125, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Спартака, буд. 58, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002241020000100441. Основний вид господарської діяльності позивача за КВЕД 52.10 Складське господарство.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» (покупець) та «DINARSU IMALAT VE TICARET TURK ANONIM SIRKETI», Бахчелиевлер, Стамбул, Туреччина (продавець) укладено Договір купівлі продажу №1 від 20.09.2022 (далі Договір).

Згідно пункту 1 Договору продавець продає, а покупець купує тафтингове покриття машинного виготовлення на повстяній основі виробництва «DINARSU IMALAT VE TICARET TURK ANONIM SIRKETI», якість, ціни, найменування, комплектність яких вказуватиметься у відповідних Додатках до цього Договору та будуть його невід`ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна сума цього договору складає 10000000,00 доларів США.

Пунктом 4 Договору зазначено, що постачання товарів, купівля-продаж яких є предметом цього Договору, будуть здійснюватися окремими партіями, на підставі заявок (замовлень) покупця не пізніше 30 днів з моменту оплати 50% передплати покупцем. Умова поставки FСА-Стамбул. Можливі зміни умов постачання можуть бути відображені у додатках до цього Договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата товару покупцем за цим Договором здійснюється у доларах США.

Згідно пункту 6.2 Договору покупець здійснює оплату за кожну партію постачаємої продукції на умові 100% передплати, а саме: 50% вартості замовлення перед виготовленням товару, 50% вартості після виготовлення товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунка. Оплата за цим Договором здійснюється у доларах США на розрахунковий рахунок продавця.

Сторонами також складено Специфікації до Договору, які згідно умов Договору, є його невід`ємними частинами: №1 від 22.09.2022 на товар у кількості 15975,00 м2 на суму 41353,00 долари США; №2 від 15.11.2022 на товар у кількості 527,50 м2 на суму 1371,50 долар США; №3 від 18.11.2022 на товар у кількості 214,55 м2 на суму 557,83 долари США.

Продавець виставив позивачу рахунки-проформи: від 22.09.2022, замовлення №1 22.09.2022, на товар у кількості 15975,00 м2 на суму 41353,00 долари США; від 15.11.2022, замовлення №1 22.09.2022, на товар у кількості 527,50 м2 на суму 1371,50 долар США.

Продавець на виконання умов Договору виставив позивачу до сплати інвойс №IN02022000002910, у відповідності до якого загальна вартість поставлених товарів у кількості 16717,05 м2, 464 рулони, а саме: тафтингового покриття машинного виготовлення на повстяній основі (100% PA tufting machine made made felt back runner) торгової марки «PRINT» складає 43464,33 долари США.

Продавцем також складено документ e-FATURA, згідно якого загальна вартість поставлених товарів у кількості 16717,05 м2 складає 43464,33 долари США, умови поставки FCA.

На підставі платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №1 від 26.09.2022 позивачем сплачено 20767,50 доларів США попередньої оплати за товар, згідно Договору купівлі-продажу №1 від 20.09.2022, на користь продавця DINARSU IMALAT VE TICARET T.A.S.

На підставі платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №2 від 16.11.2022 позивачем сплачено 22139,00 доларів США попередньої оплати за товар, згідно Договору купівлі-продажу №1 від 20.09.2022, на користь продавця DINARSU IMALAT VE TICARET T.A.S.

На підставі платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №7 від 05.12.2022 позивачем сплачено 557,83 доларів США попередньої оплати за товар, згідно Договору купівлі-продажу №1 від 20.09.2022, на користь продавця DINARSU IMALAT VE TICARET T.A.S.

Таким чином, на підставі Договору купівлі-продажу №1 від 20.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» було ввезено на митну територію України придбаний товар, а саме: тафтингове покриття машинного виготовлення на повстяній основі (100% PA tufting machine made made felt back runner) торгової марки «PRINT» на загальну суму 43464,33 долари США.

З метою митного оформлення придбаного у Турецькій Республіці та ввезеного на територію України товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» до Дніпровської митниці було подано до митного оформлення електронну митну декларацію форми МД-2 №22UА110130022449U5 на придбаний товар, який зазначений у графі 31 зазначеної декларації: текстильні покриття для підлоги тафтингові, вибивні, у яких ворс, що становить лицьову поверхню, виготовлений з поліаміду; машинного виготовлення на повстяній основі; в рулонах різного розміру. Всього:16717,05 кв. м. (464 рулони). Виробник: DINARSU IMALAT VE TICARET T.A.S., Туреччина.

Зазначені в електронній митній декларації форми МД-2 №22UА110130022449U5 відомості повністю співпадають із зазначеними у митній декларації країни відправлення на товар №22590400ЕХ00037763 від 21.11.2022, копія якої міститься у матеріалах справи.

Перевезення вантажу від пункту навантаження товару до м. Дніпро зафіксовано у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR від 21.11.2022.

Згідно довідки про транспортні витрати за вих. №590 від 28.11.2022, складеної ФОП ОСОБА_1 вартість транспортування вантажу автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 для ТОВ «Дія Люкс» за маршрутом м. Стамбул п/п «Рені» (кордон з Україною) відповідно до СМR № від 21.11.2022 становить 90000 грн (дев`яносто тисяч гривень 00 копійок). Від кордону п/п «Рені» до митниці м. Дніпро 99000 грн (дев`яносто дев`ять тисяч гривень 00 копійок). Експедиторські послуги від м. Стамбул до кордону п/п «Рені» 500 грн, експедиторські послуги від п/п «Рені» до м. Дніпро 500 грн. Навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість доставки. Страхування не проводилося.

ФОП ОСОБА_1 також було виставлено рахунок-фактуру №590 від 28.11.2022 на загальну суму 190000 (сто дев`яносто тисяч) гривень 00 коп.

Сплата позивачем транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 згідно Договору №105 від 16.11.2022 по рахунку №590 від 28.11.2022 у розмірі 190000,00 грн підтверджена платіжною інструкцією №62 від 01.12.2022.

Під час здійснення митного контролю за митною декларацією №22UА110130022449U5 Дніпровською митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, оскільки документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності в наданих позивачем до митного контролю документах.

У зв`язку з означеним декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів подати наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

01.12.2022 позивачем до Дніпровської митниці був направлений лист за вих. №01/12-1 та зауважено, що позивачем надано усі документи для підтвердження митної вартості товару. Разом з тим, до пояснень додано прайс-лист від 20.09.2022.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 01.12.2022 №UA110130/2022/000195/1, яким визначив вартість імпортованого товару за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 3,6508 доларів США за одиницю, загальна сума 61030,61 доларів США.

Підстави прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів мотивовано у повідомленні Дніпровської митниці декларанту наступним:

- пункт 6.2. Договору визначає інвойс як підставу прийняття та оплати товару за кількістю та асортиментом. Проте, у наданих до митного контролю платіжних документах від 26.09.2022 №1, від 16.11.2022 №2 у графі 70 зазначено лише посилання на контракт від 20.09.2022 №1 та не зазначено посилання на інвойс або специфікацію, на підставі яких здійснюється платіж. Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу) не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару;

- у наданих до митного контролю платіжних дорученнях відсутні печатки та інші відмітки банку. Зазначені розбіжності не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар;

- надані до митного контролю платіжні доручення сформовані в електронному вигляді та не містять електронного підпису відповідальної особи платника, тому, платіжні доручення не є документами, що підтверджують факт остаточної оплати товару;

- числові значення сплаченої суми вартості товару не відповідають заявленим даним ні окремо за кожним платіжним документом, ні в їхній сумі;

- наданий до митного контролю документ: митна декларація країни відправлення від 21.11.2022 №22590400ЕХ00037763 в переліку документів містить інший номер інвойсу (TPS E-Fatura 22243160110886026172489/1-21.11.2022 Var, відмінного від задекларованого IN02022000002910), крім того, даний документ не містить сформованого QR-коду за яким є можливість перевірити такий документ згідно інформаційних ресурсів (наявність такого коду притаманна митним деклараціям із Туреччини);

- у розрахунку до ЕМД відсутні відомості щодо експедиційних витрат, наданий до митного контролю договір від 16.11.2022 №105 визначає експедитором ФОП « ОСОБА_1 », відомості про якого відсутні у відповідній графі CMR.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» звернулось до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п.п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі МК України) митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно п. 20 ч. 1 ст. 4 МК України митна декларація заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Відповідно до норм ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Статтею 264 МК України визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.

Відомості про документи, визначені ч. 3 ст. 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу приписів ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1-2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16 та пунктом 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VІ Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000195/1 від 01.12.2022 з причин наявності розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення та запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Слід звернути увагу, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З аналізу наданих для митного оформлення документів слід зазначити, що останні містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари: тафтингове покриття машинного виготовлення на повстяній основі (100% PA tufting machine made made felt back runner) торгової марки «PRINT», код УКТЗЕД 5703201800, а рішення про коригування митної вартості не містить посилання на конкретні розбіжності щодо митної вартості товару.

При цьому, слід урахувати, що інвойс (рахунок-фактура) є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 рахунок-фактура може бути складена у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунка-фактури.

У інвойсі №IN02022000002910 міститься інформація про номер зовнішньоекономічного договору, його предмет та ціну товару, що цілком дає можливість ідентифікувати господарську операцію, її ціну та її учасників.

Копія митної декларації країни відправлення (турецької експортної декларації) від 21.11.2022 №22590400EX00037763 є додатковим документом, що подавався декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і ця митна декларація була належним чином оформлена, відповідно до чинного законодавства Турецької Республіки.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» до оформлення товаросупровідні документи узгоджені між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже, вказані у сукупності відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Слід зазначити, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Рахунок-фактура (англ, invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handelsfaktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, у якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно із загальносвітовою практикою рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також у рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Крім того, суд вказує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №803/3649/15.

Також, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що відбиток печатки банківської установи у платіжних документах є лише зображенням, накладеним на інше зображення, на якому розміщений платіжний документ, що видно неозброєним оком (лінії документа перекриваються), а також що відсутні підписи уповноважених осіб. Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів того, що працівник митного органу, який здійснював візуальний контроль документів, є фахівцем у відповідній сфері та має необхідну кваліфікацію та навички, які б дозволяли йому обґрунтовано встановити наявність ознак підробки документів, а саме: накладення зображення печатки банківської установи на інше зображення, на якому розміщений платіжний документ.

Крім того, слід зазначити, що документи подавались в електронній формі, що свідчить про об`єктивну можливість їх сканування, а також виготовлення певних реквізитів із застосуванням програмного забезпечення.

Стосовно твердження відповідача, що поданий до митного оформлення прайс-лист не містить періоду дії цін, а тому не взято до уваги суд зазначає, що згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, Якість товару (за необхідності), одиниці виміру (Штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено.

Прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Отже, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

При співставленні усіх наданих позивачем документів до митного органу розбіжностей, вказаних в оскарженому рішенні, зокрема, щодо вартості товарів, не вбачається, усі показники є абсолютно однаковими.

Відтак, висновок відповідача, що сформований у рішенні про те, що надані документи мають розбіжності, є безпідставним, а тому, у відповідача не було жодних передбачених законом підстав для визначення вартості імпортованого товару за резервним методом.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Надані відповідачеві для здійснення митного оформлення документи надавали йому повне право під час митного оформлення застосовувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції, зокрема у справах №804/16980/14, № 815/2013/15, про те, що основним методом визначення вартості митної продукції, яка ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операцій).

Кожен наступний метод використовують лише у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Слід також вказати, що митний орган не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а тому відповідачем не наведено достатніх підстав правомірності проведеного митним органом розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою.

За таких обставин, митним органом безпідставно не було взято до уваги вартість товару за ціною контракту.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та це не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально- технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах також за рішенням суб`єкта господарювання.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» для оформлення товару за першим методом було надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. З огляду не це, у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого товару.

При цьому, слід зауважити, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт та додатки до нього.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд зробив висновок, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.

Системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що ненадання повного переліку додатково витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (така ж позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №810/4296/16, у справі № 815/143/17, від 27.02.2019 у справі № 814/1647/16, від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Крім цього, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника з подальшим дотриманням черговості методів, визначених ст. 57 МК України.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 05.03.2019 у справі № 813/1532/17 тау постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-А).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, є цілком необґрунтованими зроблені відповідачем висновки про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом, тобто за ціною договору (контракту).

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем, та які не належать до документів, що підтверджують митну вартість товару, визначених ст. 53 МК України, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, рахунком-фактурою (інвойсом), та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Отже, з викладених правових норм МК України слідує, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); обґрунтування можливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Зважаючи на наведені фактичні обставини, у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися та відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Вказане свідчить про необґрунтованість сумнівів у достовірності проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару оскаржені рішення не містять, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення вимог статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованих товарів не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те правових підстав.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Слід також звернути увагу, що оскаржене рішення не є вмотивованим, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме: відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме: не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.

Отже, в даному випадку, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім цього, неподання декларантом запитуваних відповідачем документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем у оскарженому рішенні не наведено належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, оскаржене рішення є неправомірним, оскільки в ньому не надано належних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Оскільки, відповідно до пункту 7.1. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, то такі, з огляду на визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих під час митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч. 1 ст. 256 МК України відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для коригування митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та вказав, яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих документів.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Отже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000195/1 від 01.12.2022, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскарженого рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскарженого рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

З оскаржених рішень вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000195/1 від 01.12.2022 є обґрунтованими.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява №4909/04, Суд зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню судом повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2481,00 грн, що документально підтверджується квитанцією №8921-8946-1367-9772 від 24.12.2022.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 2481,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 94, 139, 242-243, 245-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» (вул. Спартака, буд. 58, м. Дніпро, 49125; ідентифікаційний код юридичної особи 44801956) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000195/1 від 01.12.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дія Люкс» (вул. Спартака, буд. 58, м. Дніпро, 49125; ідентифікаційний код юридичної особи 44801956) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 28.02.2023.

Суддя О.В. Царікова