Рішення

від 27.07.2023 по справі 280/2805/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2023 року Справа № 280/2805/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 №0008621305, №0008601305, №0008611305.

Крім того, просить поновити строк звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказ про проведення перевірки, повідомлення, акт, складений за результатами її проведення, а також оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлені контролюючим органом засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_2 . Разом із тим, з 1999 року позивач зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_3 , про що свідчить штемпель у паспорті, а тому отримати від податкової будь-яку кореспонденцію вона не могла. При цьому, адреса АДРЕСА_2 це адреса кімнати у гуртожитку Запорізького державного медичного університету, де мешкала позивач під час навчання. Таким чином, у податкового органу відсутні докази щодо належного та вчасного направлення (вручення) позивачу копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а тому проведення такої перевірки створило для платника негативні юридичні наслідки, зокрема, позбавило права подати відповідні документи. Як наслідок, акт перевірки з викладеними у ньому висновками є доказом, здобутим із порушенням закону, й не має юридичної значимості, що виключає компетенцію контролюючого органу вважати доведеними викладені у ньому факти податкових та інших правопорушень, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними. З урахуванням викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.05.2023 визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою; відкрито провадження в адміністративній справі № 280/2805/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 01.06.2023 № 22771), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що до контролюючого органу надійшла інформація від Прокуратури Запорізької області від 08.08.2018 № 04/5-2164-16 про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації по кримінальному провадженню від 18.11.2016 № 32016080000000121 з метою прикриття незаконної діяльності ряду підприємств, а саме: ТОВ «Еко Стандарт-А» (код ЄДРПОУ 38304280), ТОВ «Торгстандарт Плюс» (код ЄДРПОУ 37830852), ТОВ «ТК «Діада» (код ЄДРПОУ 37521114), ТОВ «Сетіка» (код ЄДРПОУ 39566314), ТОВ «Спецремелектромонтаж» (код ЄДРПОУ40057665), ТОВ «Скіфремторг» (код ЄДРПОУ 38869058), ТОВ «Електроспецмонтаж» (код ЄДРПОУ 41062545), ТОВ «Торгсістемс- М» (код ЄДРПОУ 40582439), ТОВ «Беліта» (код ЄДРПОУ 40582465), ТОВ «Панрас» (код ЄДРПОУ 40650646), ТОВ «Нордінгтрейд» (кодза ЄДРПОУ 40881509) та ТОВ «Орбіта ДТ» (код ЄДРПОУ 40756329). Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що з банківських рахунків вищезазначених суб`єктів господарювання перераховувалися грошові кошти на банківські карти фізичних осіб, у тому числі на карту ОСОБА_1 . На підставі ухвали суду у ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» здійснено тимчасовий доступ до речей і документів, під час якого вилучено документи по оформленню банківських рахунків платника податків - фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання, а саме: надана банківська виписка по картковому рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Згідно аналізу банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 отримано дохід у вигляді поповнення карткового рахунку на загальну суму 5021 155,77 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 5021 155,77 грн. Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 11.09.2018 засобами поштового зв`язку направлено запит від 06.09.2018 № 7529/14/08-01-13-05-05 на адресу позивача. Зазначений лист повернувся до контролюючого органу із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.01.2019 № 223 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 18.02.2019. Наказ від 21.01.2019 № 223 та повідомлення № 38/894/14/ НОМЕР_2 направлені на податкову адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 6910703488054 та повернуті до контролюючого органу із відміткою «за закінченням терміну зберігання». За результатами проведеної перевірки складено акт від 01.03.2019 № 91/08-01-13-05/ НОМЕР_3 , на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Акт направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення № 6900504542648 та повернуто контролюючим органом із відміткою «за закінченням терміну зберігання», податкові повідомлення-рішення направлені на податкову адресу платника податків рекомендованим листом з повідомлення про вручення № 6900504957457 та лист був повернутий до контролюючого органу із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Зазначає, що податковою адресою платника податків - фізичної особи визначається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Відповідно до відомостей з Центральної бази Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (ДРФО) ДФС України за 2018 рік щодо реєстраційних даних громадянки ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ), податковою адресою визначена адреса: АДРЕСА_2 . В подальшому, 09.01.2020 Вознесенівською ДПІ ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано файл на зміну податкової адреси ОСОБА_1 , тобто податкова адреса змінена позивачем вже після проведення перевірки. На підставі вищенаведеного ГУ ДПС у Запорізькій області вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

01.06.2023 від відповідача надійшла заява (вх. № 22770), в якій податкова просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження або, у разі відмови в задоволенні даного клопотання, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).

Згідно з пунктом 6 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як зазначено у ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведена необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного з викликом сторін; дана справа є справою незначної складності, оскільки предметом спору є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на суму, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім того, клопотання не містить будь-якої інформації стосовно предмету спору, яка може бути надана сторонами лише у судовому засіданні за участі їх представників та не може бути надана із заявами по суті справи.

Також, 01.06.2023 від позивача надійшло клопотання (вх. № 22769) про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого відповідач посилається на пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 0008621305, № 0008601305, № 0008611305, при цьому із даною позовною заявою до суду вона звернулася 04.03.2023, тобто дійсно із пропущенням шестимісячного строку.

Однак, частиною першою статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою суду від 16.05.2023 про відкриття провадження в адміністративній справі визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою

Отже, питання, яке ставить відповідач, вже вирішено судом.

При цьому, взято до уваги ту обставину, що позивач фактично отримала спірні податкові повідомлення-рішення і ознайомилася із ними у березні 2022 року.

Разом із тим, як зазначає позивач, у зв`язку із початком збройної агресії РФ, вона була вимушена змінити місце проживання, і лише у квітні 2023 року могла звернутися до відповідача з додатковою заявою про надання копії наказу про проведення перевірки та доказів його вручення. Наведене відповідачем не спростовано.

Отже, на думку суду, вказані обставини свідчать про наявність у позивача поважних підстав для пропущення строку звернення до суду.

Звідси, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 21.06.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на підставі пп. 20.1. п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.01.2019 № 223, у період з 18.02.2019 по 22.02.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 18.02.2019, за результатами якої складено акт від 01.03.2019 № 91/08-01-13-05/ НОМЕР_3 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 903 808,04 грн.;

пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 167.1 ст. 167, підпункту 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік у сумі 75 317,35 грн.;

пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 179.1, пп. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік.

На підставі акту перевірки від 01.03.2019 № 91/08-01-13-05/2545311985 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 26.04.2019 № 0008621305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на суму 94 146,69 грн. (з яких 75 317,35 грн. - грошове зобов`язання, 18 829,34 грн. - штрафні санкції);

від 26.04.2019 № 0008601305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 1129 760,05 грн. (з яких 903 808,04 грн. - грошове зобов`язання, 225 952,01 грн. - штрафні санкції);

від 26.04.2019 № 0008611305, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 170,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Встановлене статтями 75 81 ПК України правове регулювання визначає певні обов`язкові умови, за наявності яких перевірка може вважатися такою, що проведена належним чином.

Згідно з пунктами 79.1, 79.2 статті 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З системного аналізу зазначених норм ПК України випливає, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.

Так, пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому, відповідно до приписів пункту 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог статті 77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу ДФС, які здійснюють (очолюють) документальну планову або позапланову невиїзну перевірку, забезпечують надіслання (вручення) платнику податків (його представнику) у порядку та терміни, визначені Кодексом, копії наказу про проведення документальної планової / позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, складеного за формою згідно з додатком 4 - при проведенні документальної планової невиїзної перевірки, а при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки - згідно з додатком 6 до Методичних рекомендацій (додається).

Указаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз`яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Оскаржуючи податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 0008621305, № 0008601305, № 0008611305, ОСОБА_1 фактично не заперечує виявлені контролюючим органом порушення податкового законодавства. Водночас, позивач посилається на порушення відповідачем процедури проведення податкової перевірки, оскільки вона не була належним чином повідомлена про контрольний захід щодо неї, не отримувала наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце її проведення.

Слід зазначити, що в силу ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, суд здійснює розгляд справи в межах підстав позову, а саме досліджує питання дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки.

Як встановлено матеріалами справи, позапланова перевірка проведена відповідно до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.01.2019 № 223 та повідомлення про проведення перевірки від 22.01.2019 № 38/894/14/08-01-13-05. Копія наказу та письмове повідомлення про проведення такої перевірки направлені відповідачем на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_2 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 22.01.2019. Однак, вказані документи не були отримані позивачем та повернулися до контролюючого органу із відміткою «повернення за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

У постановах від 11.06.2020 у справі № 823/1606/17 та від 12.08.2021 у справі № 640/3605/19 Верховний Суд застосував норми статті 42, пункту 79.2 статі 79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстава позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій факту повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний Суд зробив висновок, що наказ був надісланий контролюючим органом в порядку, встановленому законом.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 820/1864/17, від 23.05.2022 у справі №810/3116/18, але не виключно.

Суд також ураховує висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 812/821/17.

Так, Верховний Суд вказав, що у пункті 42.2. ст.42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять.

Стосовно покликань позивача на те, що з 1999 року вона зареєстрована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 24-А, а адреса, на яку контролюючий орган направляв кореспонденцію це кімната у гуртожитку Запорізького державного медичного університету, де мешкала позивач під час навчання, суд зауважує наступне.

Матеріалами справи, зокрема, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України підтверджується, що податковою адресою ОСОБА_1 на момент проведення перевірки є: АДРЕСА_4 .

При цьому, позивач змінила податкову адресу 10.01.2020, тобто після проведення перевірки, про що свідчить лист ГУ ДПС у Запорізькій області (Управління електронних сервісів) від 10.02.2021 № 827/08-01-12-01-07.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З огляду на викладене, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Вказані висновки висловив Верховний Суд у постанові від 27.10.2020 у справі №813/3922/17.

Також, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 280/6228/20, яким з ОСОБА_1 стягнуто податковий борг на підставі податкових повідомлень-рішень від 26.04.2019 № 0008621305, № 0008601305, № 0008611305, і яке набрало законної сили 20.03.2021, установлено, що: «…податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 №0008601305, №0008611305 та №0008621305, а також податкова вимога від 24 вересня 2019 року№52490-50/829 направлялись платнику на його податкову адресу згідно Державного реєстру фізичних осіб платників податків, а саме: АДРЕСА_4 …».

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч. 4 ст. 78 КАС України).

За таких обставин, судом установлено, що наказ про проведення перевірки, повідомлення про її проведення, акт, складений за результатами перевірки, а також оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлені контролюючим органом на податкову адресу позивача. При цьому, та обставина, що позивач за вказаною адресою не проживає, не свідчить про порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки. Будь-яких інших обставин, які, на думку позивача, свідчили б про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_1 не повідомлено, а судом не встановлено.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Запорізькій області від 26.04.2019 № 0008621305, № 0008601305, № 0008611305 та відсутність підстав для їх скасування. Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 27.07.2023.

Суддя Ю.П. Бойченко