Рішення

від 18.07.2023 по справі 813/856/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року

справа №813/856/16

провадження № П/380/17997/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Савка В.А.,

за участю:

представника позивача Васьків І.В.,

представника відповідача- Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства Стрийський вагоноремонтний завод до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (процесуальний правонаступник СДПІ з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС) про скасування податкового повідомлення рішення, -

встановив:

Державне підприємство Стрийський вагоноремонтний завод (далі ДП Стрийський вагоноремонтний завод) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі СДПІ ОВП у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС від 27.10.2015 №0000392220/4221.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Зазначає, що в якості доказу не підтвердження реального виконання господарських операцій є припущення податкового органу про неможливість реального виконання правочинів через відсутність за місцезнаходженням, чи відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, чи неможливість проведення зустрічної перевірки з посиланням на акти ДПІ за місцем їх реєстрації в податкових органах. Вважає, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Покликається на те, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами з метою настання реальних наслідків. Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС від 27.10.2015 №0000392220/4221 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 421 993,88 грн. Стягнуто з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь державного підприємства Стрийський вагоноремонтний завод судовий збір в розмірі 6 329 (шість тисяч триста двадцять дев`ять) грн 90 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 вказана постанова залишена без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2022 замінено відповідача у справі СДПІ з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС на його правонаступника Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке діє як відокремлений підрозділ ДПС України.

Постановою Верховного Суду від 25.11.2022 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (процесуальний правонаступник Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) залишено без задоволення; касаційну скаргу Державне підприємство ``Стрийський вагоноремонтний завод`` задоволено;

постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Державного підприємства ``Стрийський вагоноремонтний завод`` про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.10.2015 №0000392220/4221 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 741 853,62 грн; в цій частині позовних вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 залишено без змін.

Справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 12.12.2022 року. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О.

Ухвалою від 13.12.2022 прийнято до провадження адміністративну справу № 813/856/16, призначено підготовче судове засідання, запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення щодо позову з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 25.11.2022 року.

Ухвалою від 12.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» зареєстровано 14.06.2001, види діяльності: 33.17 ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (основний), 30.20. виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; 10.71 виробництво хліба і хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, 16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 49.20 вантажний залізничний транспорт, інші.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС проведено позапланову виїзну перевірку ДП Стрийський вагоноремонтний завод з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період 2012-2014.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт від 08.10.2015 №145/28-06-42-10/20770332, яким встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту ДП Стрийський вагоноремонтний завод по взаєморозрахунках з його контрагентами, що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 1 442 565 грн.

На підставі вказаного акта перевірки СДПІ ОВП у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС 27.10.2015 винесено податкове повідомлення-рішення №0000392220/424, яким ДП Стрийський вагоноремонтний завод збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 163 847,50 грн, в тому числі за основним платежем 1 442 565 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 721 282,50 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням ДП Стрийський вагоноремонтний завод оскаржило його до суду.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Як встановлено судом, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ДП``СТРИЙСЬКИЙ ВРЗ`` з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування ПДВ за 2012-2014 роки по взаємовідносинах із ТОВ``Українська нафто-газова компанія``, ТОВ``Кальтаір``, ТОВ``Ретус``, ТОВ ВКП``Промислово-Будівельна група``, ПВКП``Укрметалцентр``, ПП``Велес``, ПП``Бурштин-Львів``, ТОВ``Галтехпостач``, ТОВ``Логістика Дистриб`юція Сервіс``, ТОВ``Стек-комп`ютер``, ТОВ``Оріон`` ЛТД, ТОВ``Кварц постач``, ТОВ``Контракт Менеджмент``, ТОВ``Крафт електрик``, ТОВ``Промекспосервіс``, ТОВ``Техінструменткомплект``.

За результатами перевірки складено акт від 08.10.2015 №145/28-06-42-10/20770332 із висновками про порушення ДП``СТРИЙСЬКИЙ ВРЗ`` норм пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201,10 статті 201 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження ПДВ у період, охоплений перевіркою, на загальну суму 1 442 565,00 грн (далі акт перевірки; т. І, а.с. 10-119).

Постановою Верховного Суду від 25.11.2022 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (процесуальний правонаступник Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) залишено без задоволення; касаційну скаргу Державне підприємство ``Стрийський вагоноремонтний завод`` задоволено;

постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Державного підприємства ``Стрийський вагоноремонтний завод`` про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.10.2015 №0000392220/4221 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 741 853,62 грн; в цій частині позовних вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 залишено без змін.

Відповідно до висновків Верховного Суду:

«Водночас, висновок судів про безпідставне формування позивачем податкового кредиту на суму 1 161 235,75 грн (сума грошового зобов`язання за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями згідно з податковим повідомлення рішенням 1 741 853,62 грн) за наслідками операцій з ТОВ ``Українська нафто-газова компанія`` є передчасним.

Судові рішення, в частині висновків яких стосується касаційна скарга позивача, ухвалені з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 05.03.2012 у справі №21-421а11, про те, що: статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю; господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду України та встановлених під час розгляду справи обставин щодо факту порушення кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ``Українська нафто-газова компанія`` (№32015100110000200, №32016230000000026) та наданих у межах цих кримінальних проваджень свідчень керівника вказаного підприємства, який заперечував свою причетність до його створення та діяльності, суди відмовили в частині позовних вимог ДП ``СТРИЙСЬКИЙ ВРЗ`` про скасування податкового повідомлення рішення на суму грошового зобов`язання 1 741 853,62 грн.

Утім, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) відступила від висновку Верховного Суд України у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/14 щодо оцінки фіктивного підприємства контрагента, як обставини, що виключає можливість реальної підприємницької діяльності та права платника на законну податкову вигоду. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зібрані у кримінальному провадженні докази не є доказами в адміністративній справі, а вирок суду може мати преюдиційне значення для адміністративної справи, якщо в ньому встановлені обставини щодо позивача в адміністративній справі.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Також Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У пункті 103 постанови від 07.07.2022 Велика Палата сформулювала висновок, відповідно до якого платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті (пункт 109 постанови).

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Судові рішення у цій справі (в частині, якої стосується касаційна скарга позивача) не відповідають вище наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Беручи до уваги наведене та те, що обставини вчинення господарської операції між ДП ``СТРИЙСЬКИЙ ВРЗ`` та ТОВ``Українська нафто-газова компанія`` та доводи контролюючого орану, покладені в основу висновків акта перевірки про безтоварність цих операцій, що стали підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання згідно з податковим повідомлення-рішення від 27.10.2015 №0000392220/4221 на суму 1 741 853,62 грн, судами не досліджувались, а Верховний Суд, як суд права, відповідно до норми частини першої, другої статті 341 КАС України не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе, судові рішення в частині висновків про відмову в позові згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.»

Що стосується взаємовідносин ДП Стрийський вагоноремонтний завод з ТОВ Українська нафто-газова компанія, то судом встановлено, що між останніми укладено договір поставки природного газу від 14.11.2012 №П/12-254 (том 1 а.с.154-156), згідно з яким ТОВ Українська нафто-газова компанія (Постачальник) зобов`язується передати Покупцю природний газ (товар), а ДП Стрийський вагоноремонтний завод (Покупець) прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

На виконання умов даного договору позивач надав акти передачі-приймання природного газу №1 від 30.11.2012, №2 від 31.12.2012, №3 від 31.01.2013, №4 від 28.02.2013, б/н від 31.03.2013, б/н від 30.04.2013, б/н від 31.05.2013, б/н від 30.06.2013, б/н від 31.07.2013 відповідно до яких ТОВ Українська нафто-газова компанія передав, а ДП Стрийський вагоноремонтний завод, який є кінцевим споживачем, прийняв природний газ, імпортований згідно з кодом УКТ ЗЕД 2711210000 згідно договору №П12-254 від 14.11.2012 у період з листопада 2012 по липень 2013 в загальній кількості 1 625 719 тис.куб.м всього на загальну суму 6 836 118,40 грн в тому числі 1 139 353,07 грн. Дані акти підписані газотранспортною організацією ПАТ Львівгаз, УЕГГ Стрийського відділення газового господарства. (том 1 а.с.160-164).

ДП Стрийський вагоноремонтний завод оплачено отриманий газ згідно платіжних доручень від 07.12.2012, від 18.12.2012, від 28.12.2012, від 09.01.2013, від 15.01.2013, від 07.02.2013, від 01.02.2013, від 08.02.2013, від 28.02.2013, від 04.03.2013, від 05.03.2013, від 28.03.2013, від 29.03.2013, від 15.04.2013, від 30.04.2013, від 17.05.2013, від 31.05.2013, від 12.06.2013, від 23.07.2013 (том.1 а.с. 165-174).

ТОВ Українська нафто-газова компанія виписало ДП Стрийський вагоноремонтний завод податкові накладні №1042 від 30.11.2012 на загальну суму 497 561,05 грн, №738 від 30.12.2012 на загальну суму 885 451,02 грн, №65 від 07.02.2013 на загальну суму 2222,95 грн, №91 від 08.02.2013 на загальну суму 300 000 грн, №193 від 15.01.2013 на загальну суму 300 000,99 грн, №333 від 18.12.2013 на загальну суму 2438,95 грн, №775 від 31.01.2013 на загальну суму 797 777,05 грн, №723 від 28.12.2013 на загальну суму 300 000 грн, №40 від 05.03.2013 на загальну суму 42 913,53 грн, №491 від 28.03.2013 на загальну суму 500 000 грн, №534 від 29.03.2013 на загальну суму 100 000 грн, №671 від 31.03.2013 на загальну суму 547 692,01 грн, №644 від 28.02.2013 на загальну суму 457 086,47 грн, №643 від 28.02.2013 на загальну суму 300 000 грн, №514 від 30.04.2013 на загальну суму 700 000 грн, №142 від 30.04.2013 на загальну суму 2307,99 грн, №86 від 17.05.2013 на загальну суму 200 000 грн, №166 від 31.05.2013 на загальну суму 400 000 грн, №193 від 30.06.2013 на загальну суму 107 998,16 грн, №167 від 23.07.2013 на загальну суму 100 000 грн, №79 від 12.07.2013 на загальну суму 1,84 грн, №335 від 31.07.2013 на загальну суму 423 962,52 грн. (том 1 а.с. 175-196).

Як видно з акта перевірки згідно системи автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС Податковий блок встановлено розбіжність між контрагентами в сумі 1 161 235,75 грн.

Представник відповідача стверджує, що перевіркою не підтверджено фактичне погходження та отримання ДП Стрийський вагоноремонтний завод від ТОВ Українська нафто-газова компанія газу природного імпортного походження, тому податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ Українська нафто-газова компанія вважаються непідтвердженими і, відповідно, не надають права на податковий кредит та витрати.

Як на підставу таких тверджень відповідач вказує, що відповідно до ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 23.05.2016 у справі №776/316/16-к з матеріалів кримінального провадження №32016230000000026 від 28.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України встановлено, що Основ`янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області складено акти Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ Українська нафто-газова компанія щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 по 16.01.2014 №1137/20-38-23-01-04/37764888 від 12.08.2014 та №1175/20-38-22-01-04 від 27.08.2014.

Також, 01.12.2015 оперативними співробітниками СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС до Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва внесено відомості про ТОВ Українська нафто-газова компанія у зв`язку з внесенням до ЄДРС за №32015100110000200 відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України.

В рамках цього кримінального провадження в якості свідка була допитана керівник ТОВ Українська нафто-газова компанія, яка повідомила про непричетність до діяльності зазначеного підприємства.

Таким чином, відповідач стверджує, що особи які контролювали діяльність ТОВ Українська нафто-газова компанія, використовуючи реквізити і банківські рахунки підконтрольного суб`єкта господарської діяльності, документально оформлювали неіснуючі операції на одержання й продаж товарно-матеріальних цінностей в адресу суб`єкта господарської діяльності реального сектору економіки, зокрема і ДП Стрийський вагоноремонтний завод, для відображення в бухгалтерському й податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту й валових витрат.

Крім того, відповідач як на доказ нереальності здійснення господарських операцій ТОВ Українська нафто-газова компанія посилається також на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2016 у справі №760/4396/16-к, відповідно до якої з матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100110000200 від 30.07.2015 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ПАТ Український графіт за ознаками кримінальних правовопорушень, передбачених ч.3 ст. 212 КК України та ч.2 ст. 205 КК України встановлено, що під час проведення досудового розслідування було допитано в якості свідка директора ТОВ Українська нафто-газова компанія, яка пояснила, що вона не має відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Українська нафто-газова компанія, жодного документа вказаного підприємства не підписувала. Таким чином, в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ Українська нафто-газова компанія створено нестанволеними в ході досудового слідства особами без мети здійснення госопдарстької діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності ПАТ Український графіт та інших підприємств, спрямоване на незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віалових витрат підприємств.

Представник позивача стосовно таких тверджень відповідача в судових засіданнях заперечував та зазначав, що в податковому законодавстві діє принцип індивідуальної відповідальності кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, тому ДП Стрийський вагоноремонтний завод не може відповідати за дії ТОВ Українська нафто-газова компанія. Крім того вказував, що вина може бути встановлена лише вироком у кримінальній справі, а проведення досудового розслідування у кримінальній справі не може бути підставою для визнання господарських операцій ДП Стрийський вагоноремонтний завод та ТОВ Українська нафто-газова компанія нереальними.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (норми кодексу у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суд вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об`єкт оподаткування.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з акта перевірки, висновки контролюючого органу про неможливість постачання ТОВ «Українська нафтогазова компанія» природного газу імпортного походження на ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» обґрунтовуються наступним:

-за даними контролюючого органу ТОВ «Українська нафто газова компанія» відсутня за податковою адресою;

-перевіркою платника податків встановлено про ведення останнім транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру;

- не підтверджено фактичне придбання та транспортування газу природного (відсутні реальні постачальники газу);

- не підтверджено імпортне походження даного газу, не встановлено ким фактично імпортований газ на митну територію України, ким сплачено мито, ПДВ та інші обов`язкові платежі при розмитненні імпортованого газу.

З огляду на вищенаведене, контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено фактичне походження та отримання ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» від ТОВ «Українська нафтогазова компанія» газу природного імпортного походження, тому податкові накладні та видаткові накладні, виписані зазначеним підприємством вважаються не підтвердженими і , відповідно, не надають права на податковий кредит та витрати.

Судом встановлено, що позивач підтверджує реальність його господарських операцій з ТОВ Українська нафто-газова компанія наданими до дослідженими вище договором поставки природного газу, податковими та видатковими накладними, актами передачі-приймання природного газу, платіжними дорученнями, на підставі яких позивачем обґрунтовано віднесло суми ПДВ до податкового кредиту.

Водночас судом також встановлено, що за фактом фіктивного підприємства проводитися досудове слідство по кримінальному провадженню №32014100000000036 та порушено кримінальне провадження №32016230000000026 від 28.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України та кримінальне провадження №32015100110000200 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України ТОВ Українська нафто-газова компанія.

В рамках цих кримінальних проваджень в якості свідка була допитана керівник ТОВ Українська нафто-газова компанія, яка повідомила про непричетність до діяльності зазначеного підприємства, в тому числі й первинних документів.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) відступила від висновку Верховного Суд України у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/14 щодо оцінки фіктивного підприємства контрагента, як обставини, що виключає можливість реальної підприємницької діяльності та права платника на законну податкову вигоду. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зібрані у кримінальному провадженні докази не є доказами в адміністративній справі, а вирок суду може мати преюдиційне значення для адміністративної справи, якщо в ньому встановлені обставини щодо позивача в адміністративній справі.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Також Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У пункті 103 постанови від 07.07.2022 Велика Палата сформулювала висновок, відповідно до якого платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті (пункт 109 постанови).

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Окрім того, представником відповідача на вимогу суду долучено листи про надання інформації відносно кримінальних проваджень, відповідно до яких повідомлено, що у провадженні Територіального управління БЕБ у Львівській області не перебуває кримінальне провадження№32016100110000115 та досудове розслідування у такому відповідно не здійснюється; Головний підрозділ детективів БЕБ України не є органом досудового розслідування у кримінальних провадженнях №32015100110000343 від 23.11.2015 та №32015100110000200 від 30.07.2015.

Окрім того, є необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію АІС Податковий блок як на підставу до відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №802/1428/17-а.

Окрім того, посилання контролюючого органу на таку інформацію стосовно господарської діяльності постачальника природного газу не може враховуватись для визначення нереальності господарських операцій між ТОВ «Українська нафто - газова компанія» та позивачем у період листопад 2012 липень 2013, оскільки правовідносини між ТОВ «Лідер» та ТОВ «Українська нафто газова компанія» що відображені в такій інформації виникли у іншому періоді лютий, червень грудень 2013. Аналогічно правовідносини між ТОВ «Українська нафто газова компанія» та ТОВ «Гран Тайм» відображені в інформації виникли у період лютий 2013 січень 2014 року.

Також суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 року у справі №340/422/19, від 10.07.2020 року у справі №120/4723/18-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 27.08.2020 року у справі №820/1379/16, від 17.03.2020 року у справі №826/16705/17, від 20.10.2020 року у справі №806/705/15 тощо).

Обставини понесення платником податку витрат за договором купівлі продажу природного газу підтверджені платіжними дорученнями, які засвідчують факт виконання підприємством зобов`язань по оплаті вартості товару за таким правочином шляхом перерахування грошових коштів. Дані обставини контролюючим органом не заперечуються. Повернення цих коштів до підприємства, наявності у нього та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб) контролюючим органом не встановлено, доказів фізичної відсутності товару, використання придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності контролюючим органом не встановлено.

Позивач та його контрагент у період здійснення спірних господарських операцій були зареєстрованими платниками ПДВ, податкові накладні оформлені відповідно до вимог ПК України, містять усі необхідні реквізити. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Українська нафто газова компанія» за №200038360 анульоване лише 24.06.2014. Тоді як операції між позивачем та його контрагентом здійснені у період з листопада 2012 по липень 2013 року.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, при укладені договору з даним контрагентом останній надав йому на підтвердження правосуб`єктності протокол загальних зборів №4 від 19.03.2012, наказ про призначення директора від 20.03.2012, ліцензії, довідки, довіреності, довідку про взяття на облік платника податків.

Транспортування природного газу, який перебував у власності ТОВ «Українська нафто газова компанія» здійснювалась за договором на розподіл природного газу №25 від 05.11.2012, укладеного між позивачем та ПАТ «Львівгаз» в особі філії «Стрийське УЕГГ» (том 1 а.с.157-159).

Акти передачі приймання природного газу підписані позивачем, ТОВ «Українська нафто газова компанія» та газотранспортною організацію ПАТ «Львівгаз». Дані обставини відображені в акті перевірки. Відповідно до довідки Стрийського УЕГГ ПАТ «Львівгаз» (том 4 а.с.147) підтверджено отримання фактичних обсягів протранспортованого природного газу наданого від постачальника ТОВ «Українська нафто газова компанія» до позивача за період з листопада 2012 по липень 2013.

Проаналізувавши подані позивачем документи на предмет їх належності та достатності суд встановив, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

У свою чергу, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

При цьому необгрунтованими є посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію як на підставу до відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №802/1428/17-а.

Аналізуючи доводи податкового органу суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Так у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Окрім того, судом враховано, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак , податковим органом не доведено існування таких обставин.

Окрім того, судом враховуються пояснення позивача про те, що він є кінцевим споживачем природного газу і в господарській діяльності лише споживає є природний газ, а не зберігає чи транспортує його тому питання закладення лімітів не входить до сфери компетенції позивача.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, слід зазначити, що обставини, зазначені у акті перевірки відносно контрагента позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням обставин у цій справі, положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення від 27.10.2015 №0000392220/4221 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 741 853,62 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

Позов Державного підприємства Стрийський вагоноремонтний завод до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (процесуальний правонаступник СДПІ з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС) про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.10.2015 №0000392220/4221 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 741 853,62 грн задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 27.10.2015 №0000392220/4221 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 741 853,62 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44045187) на користь Державного підприємства Стрийський вагоноремонтний завод (ЄДРПОУ 20770332) 26127,81 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.07.2023.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна