Рішення

від 17.07.2023 по справі 560/4048/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 560/4048/23

РІШЕННЯ

іменем України

17 липня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Лотоцького В.Е. представника позивача - Ахтимчука С.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аканкша" до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Тернопільської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА403030/2022/000167/2 від 09.11.2022;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Тернопільської митниці Державної митної служби України №UА403030/2022/000822 від 09.11.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, адже подані документи цілком підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару. Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 31.03.2023 розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аканкша" до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, суд ухвалив проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що оскаржувані рішення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.04.2023 суд задовольнив клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аканкша" та клопотання представника Тернопільської митниці Державної митної служби України. Перейшов до розгляду справи №560/4048/23 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 24.04.2023 заяву представника Тернопільської митниці Державної митної служби України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. Забезпечено участь представника Тернопільської митниці Державної митної служби України - Кучерка Дмитра Анатолійовича в судовому засіданні, призначеному на 01.05.2023 о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалами суду від 09.05.2023, 15.05.2023 та 26.05.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці Державної митної служби України про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він свою правову позицію підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.05.2023 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суд клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник Тернопільської митниці у цей час буде перебувати на інших судових засіданнях в Тернопільському окружному адміністративному суді.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аканкша» зареєстроване 02.06.2015, основним видом економічної діяльності є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

15 червня 2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аканкша» (Покупець) та SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED, Індія (Продавець) укладено Контракт №2022/01, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує рис призначений для харчування людей.

Відповідно до п. 2.1 Контракту - загальна вартість цього Контракту становить 100000,00 (сто тисяч) доларів США.

Ціна товару та кількість відвантажень повинні бути визначені в проформі для кожної відправки (п. 2.2 Контракту).

Поставка здійснюється на умовах FOB (ІНКОТЕРМС 2010), якщо інше не вказано в інвойсі (п.3.2 Контракту).

Пунктом 3.2 Контракту визначено умови оплати, зокрема - Покупець повинен перерахувати 30 % авансу від суми проформи на момент відвантаження товару в Індії. Іншу частину 70 % від суми проформи - до прибуття товару в останній порт транзиту (Трієсте, Італія).

На виконання вказаного Контракту здійснено поставку товару, а саме - рис обрушений, довгозерний, пропарений, із співвідношенням довжини і ширини понад 2, але не менш як 3 (LONG GRAIN PARBOLIED RICE), у поліпропіленових мішках по 25 кг., загальною вагою 51600 кг., загальною фактурною вартістю 19789 доларів США.

31 жовтня 2022 року з метою митного оформлення поставленого товару декларантом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний контейнерний термінал» в інтересах позивача складено та подано до Тернопільської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UА403030/2022/023588.

Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом), станом на дату оформлення ЕМД №UA403030/2022/023588 задекларована митна вартість товару для визначення розміру митних платежів становила 1321387,23 грн. (36134,48 доларів США *36,5686 грн./ долар США).

Позивачем до митної вартості товару також включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України, згідно інвойсу №UAEWI0422822 від 23.08.2022 на суму 14132,00 долари США, що було еквівалентно 516787,45 грн. станом на дату складення ЕМД та згідно довідки про транспортно-експедиційні витрати №3 від 19.10.2022 на суму 80943,74 грн.

В національній валюті України на дату оформлення ЕМД №UA403030/2022/023588 задекларована позивачем митна вартість товару для визначення розміру митних платежів становила 1321387,23 грн.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митного органу надано:

- Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 08.07.2022;

- Пакувальний лист (Packing list) №SAEX/2223/220 від 05.07.2022;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Invoice) №SAEX/2223/220 від 05.07.2022;

- Коносамент (Bill of lading) №MEDUI9617669 від 16.07.2022;

- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №017103 від 22.10.2022;

- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №017111 від 22.10.2022;

- Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №211907522070541358 від 06.07.2022;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №М2022071920319 від 19.07.2022;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №6 від 27.06.2022;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №7 від 01.08.2022;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №9 від 15.08.2022;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3 від 19.10.2022;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Y22-22 від 17.10.2022;

- Контракт №2022/01 від 15.06.2022;

- Договір про надання послуг митного брокера №1010-2022/ЗКТ-АКА/п від 10.10.2022;

- Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 17.10.2022;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між митними органами, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №9146466 від 25.10.2022.

31.10.2022 Тернопільська митниця Державної митної служби України надіслала позивачу повідомлення відповідно до якого, просила декларанта падати оригінали товаросупровідних документів згідно вимог пункту 2 статті 624 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495 Початок консультації з митним органом: У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України відповідач просив надати документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України відповідач просив надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи. Також, відповідач просив надати додаткові документи, які підтверджують коди товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці, окрім вже наданих документів, додатково було надано: копію митної декларації країни відправлення № 2625972 від 05.07.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №UAEW10422822 від 23.08.2022; страховий поліс № С000610574 від 28.07.2022; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №13 від 09.09.2022; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг №12 від 07.09.2022; фото етикетки від 31.10.2022; прибуткова накладна від 12.04.2021; видаткові накладні від 25.09.2022, 16.09.2022, 30.08.2022, 09.09.2022, 24.09.2022, 23.09.2022; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 22-05/820 від 02.11.2022; фото від 03.11.2022.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403030/2022/000822 від 09.11.2022, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА403030/2022/000167/2 від 09.11.2022, у гр. 33 якого зазначено: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації виробника товару; каталоги, специфікації виробника товару; виписку з бухгалтерської документації.".

За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".

Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці не подано листа про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

Підставою для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару згідно з рішенням №UА403030/2022/000167/2 від 09.11.2022 була така обставина: у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.

На переконання відповідача ця обставина викликала обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості задекларованого товару.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується з таких підстав.

По перше, суд зазначає, що оскаржуване рішення містить загальні фрази, фактично цитування положень МК України, як-от: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації виробника товару; каталоги, специфікації виробника товару; виписку з бухгалтерської документації.".

Таке обґрунтування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UА403030/2022/000167/2 від 09.11.2022 з посиланням на типові формулювання з нормативних актів та загальні фрази на підтвердження сумнівів митного органу щодо заявленої митної вартості товару, не може вважатися достатнім і правомірним за своєю суттю.

При цьому сам же відповідач у відзиві на позов як єдину підставу для сумнівів у заявленій декларантом митній вартості товарів вказує те, що вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.

По друге, дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України документи, які подавалися із митною декларацією, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості з посиланням на те, що вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою, не є підставою для коригування митної вартості товару.

Так, на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України:

- Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 08.07.2022;

- Пакувальний лист (Packing list) №SAEX/2223/220 від 05.07.2022;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Invoice) №SAEX/2223/220 від 05.07.2022;

- Коносамент (Bill of lading) №MEDUI9617669 від 16.07.2022;

- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №017103 від 22.10.2022;

- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №017111 від 22.10.2022;

- Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №211907522070541358 від 06.07.2022;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №М2022071920319 від 19.07.2022;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №6 від 27.06.2022;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №7 від 01.08.2022;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №9 від 15.08.2022;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3 від 19.10.2022;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Y22-22 від 17.10.2022;

- Контракт №2022/01 від 15.06.2022;

- Договір про надання послуг митного брокера №1010-2022/ЗКТ-АКА/п від 10.10.2022;

- Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 17.10.2022;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між митними органами, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №9146466 від 25.10.2022;

- копію митної декларації країни відправлення № 2625972 від 05.07.2022;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №UAEW10422822 від 23.08.2022;

- страховий поліс № С000610574 від 28.07.2022;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №13 від 09.09.2022;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг №12 від 07.09.2022;

- фото етикетки від 31.10.2022;

- прибуткова накладна від 12.04.2021;

- видаткові накладні від 25.09.2022, 16.09.2022, 30.08.2022, 09.09.2022, 24.09.2022, 23.09.2022;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 22-05/820 від 02.11.2022;

- фото від 03.11.2022.

Відтак, митний орган необґрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про ненадання документів, що підтверджують митну вартість товару, зокрема, через не надання інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталогів, специфікацій виробника товару; виписки з бухгалтерської документації.

Стосовно твердження відповідача про те, що перевезення товару згідно коносамента від 16.07.2022 №MEDUI9617669 від порту відправлення до порту призначення здійснювалось морським транспортом, однак декларантом не надано транспортно- експедиційного договору, згідно накладних УМВС від 22.10.2022 №017103, №017111 від порту призначення до митного кордону України здійснювалось залізничним транспортом, однак декларантом не надано транспортно-експедиційного договору, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що за митною декларацією № UA403030/2022/023588 від 31.10.2022 перевезення товару здійснювалось морською контейнерною лінією MEDITERRANEAN SHIPPING COMPANY S.A. на підставі коносаменту MEDUI9617669, за маршрутом Колката, Індія - Трієст, Італія. Доставка від порту призначення до митного кордону України здійснювалось залізничним транспортом згідно накладних УМВС від 22.10.2022 №017103, №017111 на підставі договору (про надання послуг) №А00415 від 22.06.2022 укладеного з ТОВ «МШК».

Стосовно перевезення товару згідно коносамента від 16.07.2022 №MEDUI9617669 судом встановлено, що п.2.2 Контракту №2022/1 від 15.06.2022 визначено умови поставки FOB Kolkata, India. Так, умови поставки FOB (Інкотермс 2010) передбачають, зокрема, що продавець виконав cвоє зобов`язання з поставки у момент переходу товару через поручні судна у порту відвантаження. Отже, з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на продавця покладаються обов`язки з очищення товару від мита для його експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Відповідно до Конвенції ООН про морські перевезення вантажів від 31.03.1978 (Гамбурзькі правила), «Коносамент» - документ, який підтверджує договір морського перевезення та прийом чи навантаження вантажу перевізником, відповідно до якого перевізник зобов`язується здати вантаж проти цього документа.

Наданий до митного оформлення коносамент MEDUI9617669 містить посилання на «BOOKING REF.» №EBKG03493788. Згідно встановлених правил оформлення морських накладних (коносаментів) «BOOKING REF.» це службовий номер у внутрішній системі перевізника, яким проводилось бронювання місця на судні, а також використовується як основний номер для фінансових розрахунків між перевізником та замовником.

Згідно умов укладеного контракту, SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED, Індія (Продавець) здійснив бронювання місця на судні, що підтверджується відповідною графою у коносаменті від 16.07.2022 №MEDUI9617669, а Позивачем оплачена вартість морського перевезення, при цьому договір морського перевезення відповідно до правил Mediterranean Shipping Company не укладається.

Також, судом встановлено, що позивачем до митного оформлення надавались документи на підтвердження вартості перевезення товару згідно коносамента від 16.07.2022 №MEDUI9617669, зокрема: Інвойс №UAEWI0422822 від 23.08.2022 на загальну суму 14132,00 доларів США; платіжне доручення (свіфт) №12 від 07.09.2022 на загальну суму 9800,00 доларів США; платіжне доручення (свіфт) №13 від 09.09.2022 на загальну суму 4332,00 доларів США.

Отже, аналізуючи зазначене суд приходить до висновку, перелічені вище документи, надані для митного оформлення були достатніми для встановлення вартості морського перевезення товару.

Щодо перевезення товару згідно накладних УМВС від 22.10.2022 №017103, №017111, суд враховує наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 22 червня 2022 позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «МШК» договір (про надання послуг) №А00415, відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Виконавець (ТОВ «МШК) зобов`язується надати, або забезпечити надання Замовнику (позивачу) послуг, пов`язаних з транспортуванням, перевалкою та іншим обслуговуванням експортно-імпортних і транзитних вантажів в стандартних 20-ти і 40-ка футових контейнерах за маршрутами, вказаними Замовниками, а Замовник зобов`язується оплатити надані Виконавцем послуги на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 5.1. Договору (про надання послуг) №А00415 від 22.06.2022 визначено, що вартість послуг, пов`язаних з обслуговуванням вантажу, визначається відповідно до тарифів Додаткової угоди №1 цього договору і з урахуванням документально підтверджених витрат, понесених Виконавцем з обслуговування вантажу Замовника. У разі виникнення в процесі виконання цього Договору додаткових витрат і витрат Виконавця, пов`язаних з необхідністю виконання Виконавцем дій з вантажем Замовника, зазначені додаткові витрати підлягають компенсації Замовником у повному обсязі.

П. 6.2 Договору (про надання послуг) №А00415 від 22.06.2022 визначено наступний порядок оплати, Замовник проводить 100 % передоплату послуг Виконавця згідно з виписаними рахунками.

Також, 22.06.2022 позивач уклав з ТОВ «МШК» додаткову угоду №1 до договору (про надання послуг) №А00415, якою визначено тарифи за надання послуг, пов`язаних з обслуговуванням вантажу.

Отже, аналізуючи наведене суд зазначає, що Договором (про надання послуг) №А00415 від 22.06.2022 не було визначено вартість послуг з залізничного перевезення вантажу позивача, а лише погоджено тарифи за надання таких послуг та порядок оплати їх вартості.

При цьому, до митного оформлення надавались документи на підтвердження вартості залізничного перевезення товару згідно накладних УМВС від 22.10.2022 №017103, №017111, зокрема: рахунок ТОВ «МШК» №ТУ-003651 від 30.09.2022; платіжне доручення №131 від 03.10.2022; платіжне доручення № 135 від 18.10.2022; довідка про транспортно-експедиційні витрати №3 від 19.10.2022.

Судом досліджено зазначені вище документи та встановлено, що останні місять чітко вказані транспортні витрати пов`язані з залізничним перевезенням товару до митного кордону України.

Однак, відповідач у рішенні про коригування митної вартості не навів жодних пояснень, які свідчили б про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числове значення такої складової митної вартості як вартість перевезення до митного кордону України.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), внаслідок чого інвойс, довідка про транспортно- експедиційні витрати, платіжні доручення та свіфт-платежі є належними та достатніми доказами на підтвердження розміру витрат на перевезення товарів.

Також, суд критично ставиться до висновків відповідача стосовно того, що до митної декларації позивачем подано банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 09.09.2022 №13, від 07.09.2022 №12 в яких зазначено контракт від 07.07.2022 №EBKG034933788, який до МД не подавався, з підстав наведених нижче.

Так, судом встановлено, що відповідно до умов укладеного контракту №2022/01 від 15.06.2022, SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED, Індія (Продавець) здійснював поставку товару позивачу на умовах FOB Колката, Індія.

Відповідно до міжнародних правил та умов Інкотермс, умови поставки FOB означають, що всі витрати пов`язані з доставкою вантажу від складу відправника до порту відправлення (Колката, Індія), експедиторське обслуговування в порту відправлення та завантаження контейнера на борт судна сплачує відправник. Відповідальність за вантаж та усі наступні витрати, після завантаження контейнера на борт судна, переходять до отримувача вантажу (ТОВ "Аканкша").

На виконання умов укладеного контракту, SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED, Індія (Продавець) здійснив бронювання місця на судні, при цьому, відповідно до правил Mediterranean Shipping Company - договір морського перевезення не укладається, а видається коносамент, який згідно умов Конвенції ООН про морські перевезення вантажів від 31.03.1978, є документом, що підтверджує договір морського перевезення та прийом чи навантаження вантажу перевізником, відповідно до якого перевізник зобов`язується здати вантаж проти цього документа.

Судом встановлено, що до митного оформлення надано коносамент від 16.07.2022 №MEDUI9617669, у графі якого містить посилання на «BOOKING REF.» та номер №EBKG03493788, вказаний номер є контрольним, та дозволяє забронювати місце на судні для відправлення товарів, а не номером контракту на морське перевезення. Окрім коносамента до митного оформлення також надано інвойс №UAEWI0422822 від 23.08.2022 на загальну суму 14132,00 доларів США, вказаний інвойс містить посилання на коносамент від 16.07.2022 №MEDUI9617669; платіжні доручення №12 від 07.09.2022 та №13 від 09,09.2022 на загальну суму 14 132,00 доларів США на підтвердження вартості морського перевезення окрім посилання на інвойс №UAEWI0422822 від 23.08.2022, які містять посилання на номер бронювання («BOOKING REF.» №EBKG03493788).

Окрім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що морське перевезення здійснювалось на підставі коносаменту №MEDUI9617669 виданого морською контейнерною лінією MEDITERRANEAN SHIPPING COMPANY , без укладення договору морського перевезення, відтак при митному оформлені товару договір не надавався, оскільки договір №EBKG034933788 не укладався.

Отже, аналізуючи встановлене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митного оформлення всі наявні документи, подання яких було достатнім для встановлення вартості морського перевезення товару.

Також, суд не бере до уваги твердження представника відповідача стосовно того, що до митної декларації подано рахунок-фактура від 05.07.2022 №SAEX/2223/220, в якій вказана проформа-інвойс від 16.06.2022 №PI/SAAL001/2223, однак даний документ до МД не подавався, з підстав наведених нижче.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.2 контракту №2022/01 від 15.06.2022, ціна товару та кількість відвантаження повинні бути визначені в Проформі для кожної відправки.

Пунктом 3.2. Умови визначено умови оплати, зокрема: Покупець повинен перерахувати 30 % авансу від суми проформи на момент відвантаження товару в Індії; Іншу частину 70 % від суми Проформи - до прибуття товару в останній порт транзиту (Трієсте, Італія).

На виконання умов укладеного контракту, 16.06.2022 SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED, Індія (Продавець) надано позивачу проформу-інвойс №PI/SAAL001/2223.

Відповідно до вказаної проформи-інвойса: Вага товару (нетто) становить 51,4 тони; Загальна кількість мішків 2056; Ціна за 1 тону товару (рису) 385 доларів США; Загальна вартість товару - 19789,00 доларів США, з яких сплачується авансом у розмірі - 5936,7 доларів США.

5 липня 2022 SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED, Індія (Продавець) виставив позивачу до оплати Інвойс №SAEX/2223/220 на загальну суму 19789,00 доларів США, який оплачено позивачем згідно платіжних доручень (свіфт платежів) №6 від 27.07.2022 на загальну суму 3820,00 доларів США; №7 від 01.08.2022 на загальну суму 7500,00 доларів США; №9 від 15.08.2022 на загальну суму 8469,00 доларів США.

Позивачем для підтвердження фактурної вартості товару, як складової митної вартості до митного оформлення надано наступні документи: Контракт №2022/01 від 15.06.2022; Рахунок-фактура (інвойс) (Invoice) №SAEX/2223/220 від 05.07.2022; Платіжне доручення (свіфт платіж) №6 від 27.07.2022 на загальну суму 3820,00 доларів США; Платіжне доручення (свіфт платіж) №7 від 01.08.2022 на загальну суму 7500,00 доларів США; Платіжне доручення (свіфт платіж) №9 від 15.08.2022 на загальну суму 8469,00 доларів США; Митну декларації країни відправлення №2625972 від 05.07.2022; звіт по вартості №22-05/820 від 02.11.2022 підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Вищевказані документи в повній мірі підтверджують фактурну вартість товару та не містять жодних розбіжностей.

Відповідач у оскаржуваному рішенні не вказав жодного доводу щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначивши лише те, що до митного оформлення не надано проформу-інвойс від 16.06.2022 №PI/SAAL001/2223.

Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, в тому числі є, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу).

Проформа - інвойс - за своєю правовою природою це попередній рахунок, що виписується або як пропозиція (оферта), або як рахунок на передоплату в рамках зовнішньоторговельної операцій, що передбачає попередні платежі.

Відмінність проформи - інвойсу від інвойсу в тому, що деякі дані, наприклад кількість одиниць може змінюватися в процесі узгодження замовлення.

Разом з цим, статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Тобто, законодавцем альтернативно визначено документи, які мають бути подані декларантом до митного оформлення в залежності від умов проведення оплати.

Відмінності у назві «проформа-інвойс» та «інвойс» не змінюють суті документа. До того ж, така відмінність жодним чином не впливає на числові значення митної вартості, перевіряти які уповноважений митний орган.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий адміністративний суд України (рішення: від 11.08.2016 № К/800/41236/15 від 23.06.2016 № К/800/50958/15).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, у тому числі, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

З огляду на зазначену норму, рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару лише в тому випадку, якщо імпортований товар не є об`єктом купівлі-продажу.

Однак, в даному випадку імпортований товар є об`єктом купівлі-продажу згідно представленого позивачем до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту.

Тобто, оскільки імпортований товар був об`єктом купівлі-продажу, подання імпортером проформи-інвойс не є обов`язковим.

Також, представником відповідача у відзиві на позов зазначено про те, що митної декларації подано накладні УМВС від 22.10.2022 №017103, від 22.10.2022 №017111, в графі 15 зазначено код товару 10063025, який відрізняється від заявленого в МД 1006306500.

Визначаючись відносно такого твердження відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1-5 ст. 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього попущення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Згідно з ч. 7 ст. 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Із наведених положень слідує, що: класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює декларант, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією, при цьому митний орган може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.

Відповідачем не ставилась під сумнів вірність визначення позивачем коду товару, про що свідчить відсутність рішення відповідача про визначення іншого коду за УКТЗЕД щодо імпортованого позивачем товару.

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що визначення коду товару в експортній декларації, не має жодного значення для визначення декларантом коду товару в імпортній митній декларації та жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару.

Стосовно твердження відповідача про те, що до митної декларації подано зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 15.06.2022 №2022/01, пунктом 4.3 якого передбачено надання документів: актів фумігації, якісного посвідчення, посвідчення про відсутність GMO, однак дані документи до МД не подавалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до оскаржуваної картки відмови №UA403030/2022/000822 від 09.11.2022 до митного оформлення надавались: Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 08.07.2022; Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №211907522070541358 від 06.07.2022; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №М2022071920319 від 19.07.2022; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 17.10.2022.

Зазначене підтверджується доповненням №1 до митної декларації № UA403030/2022/023588 від 31.10.2022, згідно якої відмовлено у митному оформленні товарів.

Також, суд враховує те, що відповідачем надсилалося декларанту електронне повідомлення від 31.10.2022 про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, однак зазначене повідомлення не містило вимоги про надання актів фумігації та посвідчення про відсутність ГМО.

Щодо висновку відповідача про те, що до митної декларації позивачем подано коносамент від 16.07.2022 №МЕDUI9617669 в якому зазначено документ від 05.07.2022 №2625972, який до МД не подавався суд виходить з наступного.

Так, судом встановлено, що у наданому до митного оформлення коносаменті від 16.07.2022 №МЕDUI9617669 міститься посилання на документ за №2625972 від 05.07.2022, цим документом являється експортна декларація країни відправлення (Індії).

Відповідач, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначає, що експортна декларація країни відправлення (Індії) від 05.07.2022 №2625972 до митного оформлення не подавалась, однак з матеріалів справи встановлено, що даний документ надавався до митного оформлення, що підтверджується доповненням №1 до митної декларації №UA403030/2022/023588 від 31.10.2022, по якій було відмовлено у митному оформленню товарів.

Так, у графі 44 вказаної декларації за кодом «9610» зазначено копію митної декларації країни відправлення №2625972 від 05.07.2022.

Отже, враховуючи викладене, висновок відповідача про те, що до митної декларації подано коносамент від 16.07.2022 №MEDUI9617669, в якому зазначено документ від 05.07.2022 №2625972, який до МД не подавався, не відповідає встановленим обставинам справи.

Також, суд критично ставиться до висновків відповідача про те, що на етикетках, прикріплених до товару, відсутня інформація про сорт товару, з підстав наведених нижче.

Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» продукти, призначені для продажу населенню, що підпадають під визначення другої - двадцять першої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), можуть бути випущені з-під митного контролю на територію України з країн, вільних від карантину, за умови наявності на тарі (коробах, упаковках, розфасовках), а у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, безпосередньо на продукті, відомостей про назву продукту, масу (об`єм), склад, із зазначенням переліку використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок (консервантів), барвників тощо, вмісту хімічних речовин або сполук, а також сертифіката походження таких продуктів.

Окремо наводяться відомості про енергомісткість, дату граничного строку використання, побічні ефекти споживання або про їх відсутність, назву харчових добавок (консервантів) за їх наявності, місце виготовлення, найменування й адресу виробника таких продуктів та посилання на власника торгової марки за його наявності, а по віднесених до підакцизних товарів - відомості зазначаються згідно із законами України. Зазначені відомості мають бути виконані українською мовою за винятком торгової марки, логотипу компанії чи її назви або власної назви продукту, що можуть виконуватися іноземними мовами.

Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.

Відповідно до частини першої та пунктів 7, 8, 11 частини шостої статті 20 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти.

При цьому, харчовий продукт вважається неправильно маркованим, якщо: етикетка підроблена або вводить в оману; харчовий продукт продається під назвою іншого продукту; інформація на етикетці представлена недержавною мовою; харчовий продукт упакований, заповнений у тару або підготовлений таким чином, що це вводить в оману; етикетка харчового продукту не відповідає обов`язковим вимогам цього Закону щодо етикетування харчового продукту; етикетка містить слова, словосполучення або дані, які важко прочитати або зрозуміти звичайному споживачу за звичайних умов використання, показу та продажу товару; харчовий продукт піддавався дозволеній радіоактивній обробці у будь-якій формі з метою збереження та забезпечення безпечності харчового продукту, а інформація про назву та адресу виробника, який здійснив радіоактивну обробку, не зазначена на етикетці згідно з вимогами етикетування, що визначені у цьому Законі, за винятком нефасованого товару, який не має етикеток та інформація стосовно якого повинна супроводжувати обіг, зазначатися у супровідному документі, який засвідчує те, що нефасований харчовий продукт піддавався радіоактивній обробці.

Забороняється імпорт харчових продуктів, які є небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що не відповідають технічним регламентам або санітарним заходам (стаття 40 ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів»).

Таким чином, етикетка, прикріплена до товару (мішка) в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, про що свідчить відсутність рішення про відмову у його ввезені.

При цьому суд зазначає, що "сорт товару" жодним чином не впливає на митну вартість товару і факт незазначення «сорту товару» не включений у визначений ч. 3 ст. 53 МК України перелік підстав для запиту додаткових документів.

Отже, при розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Також суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023, які зводяться до того, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО «Інспектор» та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА403030/2022/000167/2 від 09.11.2022 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

При цьому, так як саме рішення від №UА403030/2022/000167/2 від 09.11.2022 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403030/2022/000822 від 09.11.2022, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 5368,00 грн., перерахований до бюджету згідно з квитанцією від 08.03.2023.

У адміністративному позові, позивач зазначає, що докази по розмір витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи №560/4048/23 будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, стосовно вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач скористався своїм правом, визначеним частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, подавши відповідну заяву, у якій просить відкласти вирішення питання про стягнення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки надати усі докази понесених витрат буде можливим лише після вирішення справи по суті.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу таких витрат суд буде вирішувати після надходження відповідної заяви.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА403030/2022/000167/2 від 09.11.2022.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Тернопільської митниці Державної митної служби України №UА403030/2022/000822 від 09.11.2022.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аканкша" судовий збір в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Державної митної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складене 27 липня 2023 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Аканкша" (вул. Заводська, 80/3, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39812395) Відповідач:Тернопільська митниця Державної митної служби України (вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46400 , код ЄДРПОУ - 43985576) Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький