Постанова

від 27.07.2023 по справі 520/3078/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 р. Справа № 520/3078/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського районного суду Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.02.23 по справі № 520/3078/22

за позовом ОСОБА_1

до Харківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Харківського районного суду Харківської області (далі - відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківської області (далі - відповідач 2), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського районного суду Харківської області щодо необхідності виконання вимог частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII відносно судді Харківського районного суду Харківської області - ОСОБА_1 та невстановлення йому, за наявності настання стажу роботи на посаді судді більше 25 років, щомісячної доплати за вислугу років у розмірі - 60 відсотків;

- визнати протиправними дії Харківського районного суду Харківської області щодо відмови у виконанні вимог частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402- VIII відносно судді Харківського районного суду Харківської області - ОСОБА_1 до 31 липня 2018 року і ненарахуванні та невиплаті йому, з дня настання у нього стажу роботи на посаді судді більше 25 років, щомісячної доплати за вислугу років у розмірі - 60 відсотків;

- зобов`язати голову Харківського районного суду Харківської області виконати вимоги частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII відносно судді Харківського районного суду Харківської області - ОСОБА_1 і встановити йому, відповідно до стажу роботи на посаді судді 25 років 08 місяців 03 дні, тобто, більше 25 років, щомісячну доплату за вислугу років у розмірі - 60 відсотків з дня настання права на доплату за вислугу років у цьому розмірі, а також про внесення відповідних виправлень у наказ Голови Харківського районного суду Харківської області № 05-05/76 від 26 липня 2018 року про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Харківського районного суду Харківської області у зв`язку з відставкою, а також направити завірену копію відповідного наказу до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо необхідності виконання вимог частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-УШ відносно судді Харківського районного суду Харківської області - ОСОБА_1 до 31 липня 2018 року і не нарахуванні та невиплаті йому, з дня настання у нього стажу роботи на посаді судді більше 25 років, щомісячної доплати за вислугу років у розмірі - 60 відсотків;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо відмови у виконанні вимог частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402- VIII відносно судді Харківського районного суду Харківської області - ОСОБА_1 до 31 липня 2018 року і не нарахуванні та невиплаті йому, з дня настання у нього стажу роботи на посаді судді більше 25 років, щомісячної доплати за вислугу років у розмірі - 60 відсотків;

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо необхідності виконання вимог частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII відносно судді Харківського районного суду Харківської області у відставці - ОСОБА_1 і не нарахуванні йому з 31 липня 2018 року у довідках про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2018-2022 роки, при наявності у нього стажу роботи суддею більше 25 років, щомісячної доплати за вислугу років у розмірі - 60 відсотків;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, викладені у відповіді за № 02-29/102/22 від 12 січня 2022 року, щодо відмови у виконанні вимог частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII відносно судді Харківського районного суду Харківської області у відставці - ОСОБА_1 і ненарахуванні йому з 31 липня 2018 року у довідках про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2018-2022 роки, при наявності у нього стажу роботи суддею більше 25 років, щомісячної доплати за вислугу років у розмірі - 60 відсотків;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 з дня настання у нього права передбаченого частиною п`ятою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402- VІІІ на доплату за вислугу років у розмірі - 60 відсотків, у зв`язку з настанням стажу роботи на посаді судді більше 25 років, а також, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплатити йому суму боргу недоплаченої суддівської винагороди, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і трьох процентів річних від простроченої суми - до 31 липня 2018 року, тобто, до дня відрахування ОСОБА_1 зі штату Харківського районного суду Харківської області у зв`язку з відставкою;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити перерахунок суддівської винагороди судді Харківського районного суду Харківської області у відставці - ОСОБА_1 з 31 липня 2018 року, тобто, з дня відрахування судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 зі штату Харківського районного суду Харківської області у зв`язку з відставкою і видати виправлені довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2018 - 2022 роки, а також, відповідно до ст. 625 ЦК України, донарахувати ОСОБА_1 суму боргу недоплаченої з 31 липня 2018 року за 2018 - 2022 роки суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до ст. 625 ЦК України, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і трьох процентів річних від простроченої суми.

- відповідно до частини третьої статті 129-1 Конституції України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачами вчинені протиправні дії, бездіяльність щодо невстановлення, ненараухвання та невиплату надбавки за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу згідно з ч.5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", внаслідок чого суддівська винагорода виплачена у меншому розмірі, та як наслідок невірно обчислено розмір довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Харківського районного суду Харківської області щодо невстановлення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі - 60 відсотків посадового окладу судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 .

Зобов`язано Харківський районний суд Харківської області встановити ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу з дня настання права на доплату за вислугу років згідно з ч.5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", із внесенням відповідних виправлень у наказ голови Харківського районного суду Харківської області № 05-05/76 від 26 липня 2018 року про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Харківського районного суду Харківської області у зв`язку з відставкою та направленням відповідного наказу до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Харківський районний суд Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій вказано, що рішення суду не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, також окремі обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими є недоведеними, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що оскаржуване рішення грунтується на рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 520/8465/19, яким фактично підтверджено наявність стажу роботи ОСОБА_1 , який надає право на встановлення надбавки у розмірі 60%. Зазначає, що включення до стажу роботи судді для доплати за вислугу років навчання з 01.09.1988 року до 30.06.1993 року в Харківському юридичному інституті ( 2 роки 4 місяці 29 днів) не передбачено ч. 6 ст. 44 ЗУ "Про статус суддів".

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що у розумінні ч. 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII підлягає зарахуванню весь сукупний стаж роботи на державній службі, а не стаж роботи судді. Вказує, що він весь час працював на державній службі і до виходу у відставку був державним службовцем та отримав право на врахування всього періоду навчання у вищому навчальному закладі, як спеціальний суб`єкт- державний службовець. Таким чином, права, які виникли у нього, як у держслужбовця не могли бути скасовані юридичним фактом його призначення на роботу суддею, а також звужені або скасовані при прийнятті нових законів. Крім того, відповідно до п. "д" ст. 56 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" до виду трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи який дає право на трудову пенсію зараховується навчання у вищих навчальних закладах, тобто, йому потрібно зарахувати весь період навчання у юридичному інституті. Зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 передбачено зарахування до стажу державної служби всі види його стажу в органах виконавчої влади і в органах прокуратури, таким чином, його стаж для виплати надбавок за вислугу років необхідно рахувати з початку роботи інспектором у відділі ЗАГС виконавчого комітету Харківської районної ради з 05.07.1985 року, а також зараховувати стаж роботи в органах прокуратури з 14.07.1993 року.

Також вказав, що, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 520/8465/19, стаж роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників зарахований йому в стаж роботи суддею і весь час його роботи в органах прокуратури нараховувалась процентна надбавка до заробітної плати за вислугу років на держслужбі, тому просив врахувати це рішення в якості преюдиціального.

Вказує, що оскільки під час роботи в органах прокуратури він отримував процентну надбавку за вислугу років за весь період навчання, то вказана надбавка повинна була і далі нараховуватись за весь період навчання та враховуватись при виході у відставку. Зазначає, що він весь час працював на державній службі і до виходу у відставку був державним службовцем і право на врахування всього періоду навчання отримав в даному випадку як спеціальний суб`єкт - державний службовець, разом з усіма правами держслужбовця, які існували у нього до призначення на посаду судді.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволених позовних вимог.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 . Указом Президента України № 294/2003 від 04.03.2003 року призначений на посаду судді Харківського районного суду Харківської області та з 17.04.2003 року обіймав посаду судді Харківського районного суду Харківської області.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 24.07.2018 року №2408/0/15-18 позивача звільнено з посади судді Харківського районного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 21).

Наказом Харківського районного суду Харківської області від 26.07.2018 року №05-05/76 позивача відраховано зі штату суддів Харківського районного суду Харківської області 31.07.2018 року у зв`язку з поданням заяви про звільнення у відставку, відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя від 24.07.2018 року №2408/0/15-18 (а.с. 18-19).

Відповідно до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного (довічного) грошового утримання працюючого судді ОСОБА_1 станом на 31.07.2018 року мав стаж роботи 25 років 08 місяців та 03 дні, в тому числі: з 29.05.1986 року по 08.06.1988 року служба в Радянській армії (2 роки 9 днів); з 01.09.1988 року по 30.06.1993 року Харківський юридичний інститут (2 роки 4 місяці 29 днів); з 03.08.1994 року по 16.11.1994 року помічник прокуратори Московського району м. Харкова (3 місяці 13 днів); з 17.11.1994 року по 28.11.1996 року - слідчий прокуратори Московського району м. Харкова (2 роки 11 днів); з 29.11.1996 року по 01.11.1998 року прокурор відділу нагляду за дотриманням законів органами дізнання та слідчими органів внутрішніх справ прокуратури Харківської області (1 рік 11 місяці 02 дні); з 02.11.1998 року по 17.07.2000 року - старший слідчий відділу прокуратури Харківської області (1 рік 8 місяців 15 днів); з 17.04.2003 року по 31.07.2018 року - суддя Харківського районного суду Харківської області (15 років 3 місяців 14 днів) (а.с. 20).

Відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про заробітну плату/суддівську винагороду для обчислень щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 465 від 09.08.2018 року, № 04-52 від 14.01.2020 року, № 04-52/257 від 28.02.2020 року, № 04-49 42 від 02.02.2021 року, № 04-49/556 від 05.10.2021 року, № 04-49/8 від 11.01.2022 року, суддівська винагорода позивача складається з посадового окладу, доплати за науковий ступінь та доплати за вислугу років - у розмірі 50 % від посадового окладу (а.с. 11-17).

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 520/8465/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області визнано протиправним та скасовано рішення Слобожанського об`єднаного управління ПФУ м. Харкова від 01.02.2019 року про відмову ОСОБА_1 у перегляді відсотків розрахунку грошового утримання згідно з заявою від 23.01.2019 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці у розмірі 90 % - стаж 25 років 08 місяців 03 дні та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 90 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та стажу 25 років 08 місяців 03 дні відповідно до довідки, починаючи з 01 серпня 2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 05.01.2022 року щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення Пенсійним фондом України в Харківській області та виплати позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці, з вказівкою: відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у пункті 2 цієї довідки, про доплату за вислугу років, за наявності стажу роботи більше 25 років - 60 відсотків", листом від 12.10.2022 року № 02-29/102/22 ТУ ДСА в Харківській області повідомило про те, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці надається за формою, яка є додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, у якій зазначається доплата за вислугу років, яка визначена на день звільнення з посади судді у відставку. Відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кадрове діловодство щодо судді покладається на суд, до штату якого був зарахований суддя. Згідно з наказом голови Харківського районного суду Харківської області від 26.07.2018 № 05-05/76 доплата за вислугу років становила 50 відсотків. Підстави для надання довідки з визначенням зазначеного позивачем відсотку доплати в установі відсутні (а.с. 10).

Позивач, не погоджуючись з розрахунком його стажу роботи та вважаючи, що відповідачами безпідставно не зараховано половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі ( 2 роки 4 місяці 29 днів), звернувся до суду з цим позовом.

Суть спору полягає у правильності визначення розміру щомісячної надбавки за вислугу років.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невстановлення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі - 60 відсотків посадового окладу судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 та зобов`язання Харківський районний суд Харківської області встановити позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу із внесенням відповідних виправлень у наказ Голови Харківського районного суду Харківської області № 05-05/76 від 26 липня 2018 року про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Харківського районного суду Харківської області у зв`язку з відставкою та направленням відповідного наказу до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного (довічного) грошового утримання працюючого судді позивач станом на 31.07.2018 року, мав стаж роботи 25 років 08 місяців та 03 дні. Наявність стажу роботи у позивача, який надає право на встановлення надбавки у розмірі 60 % також підтверджено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 по справі 520/8465/19.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIIІ (далі - Закон № 1402) суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема за вислугу років.

Частиною п`ятою статті 135 Закону №1402 встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Стаж роботи судді визначений статтею 137 Закону №1402, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до абз.4 п.34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Згідно з ч.6 ст.44 Закону №2862, для суддів загальних та арбітражних судів до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Приписами абзацу 2 статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 р., яка була чинною на день призначення позивача на посаду судді, було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Одночасно, частиною 4 статті 43 Закону №2862 встановлено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач уважає, що половина строку навчання у вищому учбовому закладі (2 роки 4 місяці 29 днів) підлягає включенню до стажу, з якого визначається розмір щомісячної доплати суддям за вислугу років.

Тобто, спірним питанням у цій справі є правомірність відмови відповідача щодо включення половини періоду навчання у вищому навчальному закладі до зазначеного стажу.

Як свідчать приписи статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Наразі складові стажу роботи на посаді судді визначені статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, серед яких відсутній строк навчання у вищому учбовому закладі.

Водночас приписами розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому, чинною на час призначення позивача суддею, частиною шостою статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII, якою визначалися для суддів судів загальної юрисдикції, складові стажу, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років строк навчання у вищому учбовому закладі, також відсутній.

Саме такі правові висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 28.01.2021 року по справі № 280/5098/19, від 18 травня 2021 року по справі № 260/240/19.

Тому доводи позивача щодо необхідності включення до стажу, з якого визначається розмір щомісячної доплати суддям за вислугу років половини строку навчання у вищому учбовому закладі, є безпідставними та не приймаються судом.

Отже, у чинній на день призначення позивача суддею частині шостій статті 44 Закону Закону №2862, якою визначалися для суддів судів загальної юрисдикції, складові стажу, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, період навчання у вищому учбовому закладі відсутній.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з аналізу зазначених норм видно, що на час обрання позивача на посаду судді, як і на час його звільнення з посади судді, обчислення стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання і обчислення стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, відбувалося за різними критеріями, внаслідок чого їх розміри не співпадають.

Враховуючи наведене, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів підлягає зарахуванню до стажу роботи судді, який дає право на відставку та грошове утримання судді у відставці та не враховуються до стажу роботи судді, який дає право на одержання надбавки за вислугу років.

Наказом голови Харківського районного суду Харківської області від 26.07.2018 року № 05-05/76 "Про відрахування зі штату Харківського районного суду ОСОБА_1 " визначено доплату за вислугу років в розмірі 50%. Таким чином Харківським районним судом Харківської області правомірно не включено до розрахунку стажу роботи половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність стажу у позивача, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років у розмірі 60%, колегія суддів вважає помилковими.

Посилання позивача про те, що наявність стажу роботи, який надає право на встановлення надбавки у розмірі 60 % підтверджено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 по справі 520/8465/19, яке відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України є обов`язковим для застосування, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки стаж роботи, що надає право на відставку судді та отримання грошового утримання та стаж роботи, який надає право на встановлення надбавки за вислугу років розраховується за різними критеріями, а вказаним рішенням суд встановив стаж роботи для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів вважає необгунтованими, оскільки половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів підлягає зарахуванню до стажу роботи судді, який дає право на відставку та не враховується до стажу роботи судді, який дає право на одержання надбавки за вислугу років.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в даній адміністративній справі, помилково послався на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 520/8465/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, яким підтверджено стаж роботи 25 років 08 місяців та 03 дні, оскільки висновки, зроблені в цій справі стосувалися правовідносин щодо розрахунку стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не для включення до складових стажу, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянтом, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність розрахунку ОСОБА_1 стажу роботи судді для встановлення доплати за вислугу років в розмірі 50%.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку Харківського районного суду Харківської області щодо невключення до розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 для встановлення доплати за вислугу років половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Інші доводи позивача висновків колегії суддів не спростовують.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківський районний суд Харківської області - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 по справі № 520/3078/22 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц