Постанова

від 13.07.2023 по справі 372/3482/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №372/3482/19 Головуючий в суді І інстанції Потабенко Л.В.

Провадження № 22-ц/824/5936/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Ковтун М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Обухівське» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_234 , ОСОБА_235 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_238 , ОСОБА_239 , ОСОБА_240 , ОСОБА_241 , ОСОБА_242 , ОСОБА_243 , ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , ОСОБА_249 , ОСОБА_250 , ОСОБА_251 , ОСОБА_252 , ОСОБА_253 , ОСОБА_254 , ОСОБА_255 , ОСОБА_256 , ОСОБА_257 , ОСОБА_258 , ОСОБА_259 , ОСОБА_260 , ОСОБА_261 , ОСОБА_262 , ОСОБА_263 , ОСОБА_264 , ОСОБА_265 , ОСОБА_266 , ОСОБА_267 , ОСОБА_268 , ОСОБА_269 , ОСОБА_270 , ОСОБА_271 , ОСОБА_272 , ОСОБА_273 , ОСОБА_274 , ОСОБА_275 , ОСОБА_276 , ОСОБА_277 , ОСОБА_278 , ОСОБА_279 , ОСОБА_280 , ОСОБА_281 , ОСОБА_282 , ОСОБА_283 , ОСОБА_284 , ОСОБА_285 , ОСОБА_286 , ОСОБА_287 , ОСОБА_288 , ОСОБА_289 , ОСОБА_290 , ОСОБА_291 , ОСОБА_292 , ОСОБА_293 , ОСОБА_294 , ОСОБА_295 , ОСОБА_296 , ОСОБА_297 , ОСОБА_298 , ОСОБА_299 , ОСОБА_300 , ОСОБА_301 , ОСОБА_302 , ОСОБА_303 , ОСОБА_304 , ОСОБА_305 , ОСОБА_306 , ОСОБА_307 , ОСОБА_308 , ОСОБА_309 , ОСОБА_310 , ОСОБА_311 , ОСОБА_312 , ОСОБА_313 , ОСОБА_314 , ОСОБА_315 , ОСОБА_316 , ОСОБА_317 , ОСОБА_318 , ОСОБА_319 , ОСОБА_320 , ОСОБА_321 , ОСОБА_322 , ОСОБА_323 , ОСОБА_324 , ОСОБА_325 , ОСОБА_326 , ОСОБА_327 , ОСОБА_328 , ОСОБА_329 , ОСОБА_330 , ОСОБА_331 ОСОБА_332 , ОСОБА_333 , ОСОБА_334 , ОСОБА_335 , ОСОБА_336 , ОСОБА_337 , ОСОБА_338 , ОСОБА_339 , ОСОБА_340 , ОСОБА_341 , ОСОБА_342 , ОСОБА_343 , ОСОБА_344 , ОСОБА_345 , ОСОБА_346 , ОСОБА_347 , ОСОБА_348 , ОСОБА_349 , ОСОБА_350 , ОСОБА_351 , ОСОБА_352 , ОСОБА_353 , ОСОБА_354 , ОСОБА_355 , ОСОБА_356 , ОСОБА_357 , ОСОБА_358 , ОСОБА_359 , ОСОБА_360 , ОСОБА_361 , ОСОБА_362 , ОСОБА_363 , ОСОБА_364 , ОСОБА_365 , ОСОБА_366 , ОСОБА_367 , ОСОБА_368 , ОСОБА_369 , ОСОБА_370 , ОСОБА_371 , ОСОБА_372 , ОСОБА_373 , ОСОБА_374 , ОСОБА_375 , ОСОБА_376 , ОСОБА_377 , ОСОБА_378 , ОСОБА_379 , ОСОБА_380 , ОСОБА_381 , ОСОБА_382 , ОСОБА_383 , ОСОБА_384 , ОСОБА_385 , ОСОБА_386 , ОСОБА_387 , ОСОБА_388 , ОСОБА_389 , ОСОБА_390 , ОСОБА_391 , ОСОБА_392 , ОСОБА_393 , ОСОБА_394 , ОСОБА_395 , ОСОБА_396 , ОСОБА_397 , ОСОБА_398 , ОСОБА_399 , ОСОБА_400 , ОСОБА_401 , ОСОБА_402 , ОСОБА_403 , ОСОБА_404 , ОСОБА_405 , ОСОБА_406 , ОСОБА_407 , ОСОБА_408 , ОСОБА_409 , ОСОБА_410 , ОСОБА_411 , ОСОБА_412 , ОСОБА_413 , ОСОБА_414 , ОСОБА_415 , ОСОБА_416 , ОСОБА_417 , ОСОБА_418 , ОСОБА_419 , ОСОБА_420 , ОСОБА_421 , ОСОБА_422 , ОСОБА_423 , ОСОБА_424 , ОСОБА_425 , ОСОБА_426 , ОСОБА_427 , ОСОБА_428 , ОСОБА_429 , ОСОБА_430 , ОСОБА_431 , ОСОБА_432 , ОСОБА_1 , ОСОБА_433 , ОСОБА_434 , ОСОБА_435 , ОСОБА_436 , ОСОБА_437 , ОСОБА_438 , ОСОБА_439 , ОСОБА_440 , ОСОБА_441 , ОСОБА_442 , ОСОБА_443 , ОСОБА_444 , ОСОБА_445 , ОСОБА_446 , ОСОБА_447 , ОСОБА_448 , ОСОБА_449 , ОСОБА_450 , ОСОБА_451 , ОСОБА_452 , ОСОБА_453 , ОСОБА_454 , ОСОБА_455 , ОСОБА_456 , ОСОБА_457 , ОСОБА_458 , ОСОБА_459 , ОСОБА_460 , ОСОБА_461 , ОСОБА_462 , ОСОБА_463 , ОСОБА_464 , ОСОБА_465 , ОСОБА_466 , ОСОБА_467 , ОСОБА_468 , ОСОБА_469 , ОСОБА_470 , ОСОБА_471 , ОСОБА_472 , ОСОБА_473 , ОСОБА_474 , ОСОБА_475 , ОСОБА_476 , ОСОБА_477 , ОСОБА_478 , ОСОБА_479 , ОСОБА_480 , ОСОБА_481 , ОСОБА_482 , ОСОБА_483 , ОСОБА_484 , ОСОБА_485 , ОСОБА_486 , ОСОБА_487 , ОСОБА_488 , ОСОБА_489 , ОСОБА_490 ОСОБА_491 , ОСОБА_492 , ОСОБА_493 , ОСОБА_494 , ОСОБА_495 , ОСОБА_496 , ОСОБА_497 , ОСОБА_498 , ОСОБА_499 , ОСОБА_500 , ОСОБА_501 , ОСОБА_502 , ОСОБА_503 , ОСОБА_504 , ОСОБА_505 , ОСОБА_506 , ОСОБА_507 , ОСОБА_508 , ОСОБА_509 , ОСОБА_510 , ОСОБА_511 , ОСОБА_512 , ОСОБА_513 , ОСОБА_514 , ОСОБА_515 , ОСОБА_516 , ОСОБА_517 , ОСОБА_518 , ОСОБА_519 , ОСОБА_520 , ОСОБА_521 , ОСОБА_522 , ОСОБА_523 , ОСОБА_524 , ОСОБА_525 , ОСОБА_526 , ОСОБА_527 , ОСОБА_528 , ОСОБА_529 , ОСОБА_530 , ОСОБА_531 , ОСОБА_532 , ОСОБА_533 , ОСОБА_534 , ОСОБА_535 , ОСОБА_536 , ОСОБА_537 , ОСОБА_538 , ОСОБА_539 , ОСОБА_540 , ОСОБА_541 , ОСОБА_542 , ОСОБА_543 , ОСОБА_544 , ОСОБА_545 , ОСОБА_546 , ОСОБА_547 , ОСОБА_548 , ОСОБА_549 , ОСОБА_550 , ОСОБА_551 , ОСОБА_552 , ОСОБА_553 , ОСОБА_554 , ОСОБА_555 , ОСОБА_556 , ОСОБА_557 , ОСОБА_558 , ОСОБА_559 , ОСОБА_560 , ОСОБА_561 , ОСОБА_562 , ОСОБА_563 , ОСОБА_564 , ОСОБА_565 , ОСОБА_566 , ОСОБА_567 , ОСОБА_568 , ОСОБА_569 , ОСОБА_570 , ОСОБА_571 , ОСОБА_572 , ОСОБА_573 , ОСОБА_574 , ОСОБА_575 , ОСОБА_576 , ОСОБА_577 , ОСОБА_578 , ОСОБА_579 , ОСОБА_580 , ОСОБА_581 , ОСОБА_582 , ОСОБА_583 , ОСОБА_584 , ОСОБА_585 , ОСОБА_586 , ОСОБА_587 , ОСОБА_588 , ОСОБА_589 , ОСОБА_590 , ОСОБА_591 , ОСОБА_592 , ОСОБА_593 , ОСОБА_594 , ОСОБА_595 , ОСОБА_596 , ОСОБА_597 , ОСОБА_598 , ОСОБА_599 , ОСОБА_600 , ОСОБА_601 , ОСОБА_602 , ОСОБА_603 , ОСОБА_604 , ОСОБА_605 , ОСОБА_606 , ОСОБА_607 , ОСОБА_608 , ОСОБА_609 , ОСОБА_610 , ОСОБА_611 , ОСОБА_612 , ОСОБА_613 , ОСОБА_614 , ОСОБА_615 , ОСОБА_616 , ОСОБА_617 , ОСОБА_618 , ОСОБА_619 , ОСОБА_620 , ОСОБА_621 , ОСОБА_622 , ОСОБА_623 , ОСОБА_624 , ОСОБА_625 , ОСОБА_626 , ОСОБА_627 , ОСОБА_628 , ОСОБА_629 , ОСОБА_630 , ОСОБА_631 , ОСОБА_632 , ОСОБА_633 , ОСОБА_634 , ОСОБА_635 , ОСОБА_636 , ОСОБА_637 , ОСОБА_638 , ОСОБА_639 , ОСОБА_640 , ОСОБА_641 , ОСОБА_642 , ОСОБА_643 , ОСОБА_644 , ОСОБА_645 , ОСОБА_646 , ОСОБА_647 , ОСОБА_648 , ОСОБА_649 , ОСОБА_650 , ОСОБА_651 , ОСОБА_652 , ОСОБА_653 , ОСОБА_654 , ОСОБА_655 , ОСОБА_656 , ОСОБА_657 , ОСОБА_658 , ОСОБА_659 , ОСОБА_660 , ОСОБА_661 , ОСОБА_662 , ОСОБА_663 , ОСОБА_664 , ОСОБА_665 , ОСОБА_666 , ОСОБА_667 , ОСОБА_668 , ОСОБА_669 , ОСОБА_670 , ОСОБА_671 , ОСОБА_672 , ОСОБА_673 , ОСОБА_674 , ОСОБА_675 , ОСОБА_676 , ОСОБА_677 , ОСОБА_678 , ОСОБА_679 , ОСОБА_680 , ОСОБА_681 , ОСОБА_682 , ОСОБА_683 , ОСОБА_684 , ОСОБА_685 , ОСОБА_686 , ОСОБА_687 , ОСОБА_688 , ОСОБА_689 , ОСОБА_690 , ОСОБА_691 , ОСОБА_692 , ОСОБА_693 , ОСОБА_694 , ОСОБА_695 , ОСОБА_696 , ОСОБА_697 , ОСОБА_698 , ОСОБА_699 , ОСОБА_700 , ОСОБА_701 , ОСОБА_702 , ОСОБА_703 , ОСОБА_704 , ОСОБА_705 , ОСОБА_706 , ОСОБА_707 , ОСОБА_708 , ОСОБА_709 , ОСОБА_710 , ОСОБА_711 , ОСОБА_712 , ОСОБА_713 , ОСОБА_714 , ОСОБА_715 , ОСОБА_716 , ОСОБА_717 , ОСОБА_718 , ОСОБА_719 , ОСОБА_720 , ОСОБА_721 , ОСОБА_722 , ОСОБА_723 , ОСОБА_724 , ОСОБА_725 , ОСОБА_726 , ОСОБА_727 , ОСОБА_728 , ОСОБА_729 , ОСОБА_730 , ОСОБА_731 , ОСОБА_732 , ОСОБА_733 , ОСОБА_734 , ОСОБА_735 , ОСОБА_736 , ОСОБА_737 , ОСОБА_738 , ОСОБА_739 , ОСОБА_740 , ОСОБА_741 , ОСОБА_742 , ОСОБА_743 , ОСОБА_744 , ОСОБА_745 , ОСОБА_746 , ОСОБА_747 , ОСОБА_748 , ОСОБА_749 , ОСОБА_750 , ОСОБА_751 , ОСОБА_752 , ОСОБА_753 , ОСОБА_754 , ОСОБА_755 , ОСОБА_756 , ОСОБА_757 , ОСОБА_758 , ОСОБА_759 , ОСОБА_760 , ОСОБА_761 , ОСОБА_762 , ОСОБА_763 , ОСОБА_763 , ОСОБА_764 , ОСОБА_765 , ОСОБА_766 , ОСОБА_767 , ОСОБА_768 , ОСОБА_769 , ОСОБА_770 , ОСОБА_771 , ОСОБА_772 , ОСОБА_773 , ОСОБА_774 , ОСОБА_775 , ОСОБА_776 , ОСОБА_777 , ОСОБА_778 , ОСОБА_779 , ОСОБА_780 , ОСОБА_781 , ОСОБА_782 , ОСОБА_783 , ОСОБА_784 , ОСОБА_785 , ОСОБА_786 , ОСОБА_787 , ОСОБА_788 , ОСОБА_789 , ОСОБА_790 , ОСОБА_791 , ОСОБА_792 , ОСОБА_793 , ОСОБА_794 , ОСОБА_795 , ОСОБА_796 , ОСОБА_797 , ОСОБА_798 , ОСОБА_799 , ОСОБА_800 , ОСОБА_801 , ОСОБА_802 , ОСОБА_803 , ОСОБА_804 , ОСОБА_805 , ОСОБА_806 , ОСОБА_807 , ОСОБА_808 , ОСОБА_809 , ОСОБА_810 , ОСОБА_811 , ОСОБА_812 , ОСОБА_813 , ОСОБА_814 , ОСОБА_815 , ОСОБА_816 , ОСОБА_817 , ОСОБА_818 , ОСОБА_819 , ОСОБА_820 , ОСОБА_821 , ОСОБА_822 , ОСОБА_823 , ОСОБА_824 , ОСОБА_825 , ОСОБА_826 , ОСОБА_827 , ОСОБА_828 , ОСОБА_829 , ОСОБА_830 , ОСОБА_831 , ОСОБА_832 , ОСОБА_833 , ОСОБА_834 , ОСОБА_835 , ОСОБА_836 , ОСОБА_837 , ОСОБА_838 про визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року приватне акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ПрАТ «Обухівське») звернулось до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), Обухівської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про визнання недійсним розпорядження.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що у відповідності до державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, № 003263 від 13 лютого 1996 року, № 003264 від 19 лютого 1996 року, виданих Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та Обухівською міською радою Обухівського району Київської області відповідно, радгоспу-комбінату «Обухівський» було передано в користування 2164,6 га, 1327 га та 1687,9 га земель (разом - 5 179,5 га земель) в межах згідно з планом користування.

Пунктом 1 статуту ПАТ «Обухівське» передбачено, що товариство є правонаступником ВАТ «Обухівське», яке засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року № 14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівський» у ВАТ «Обухівське» відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства».

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад» № 385 від 28 березня 2012 позивачу, як правонаступнику радгоспу-комбінату «Обухівський», надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього підприємства згідно з державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № № 003262, 003263, 003264.

28 травня 2012 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір на створення (передачу) науково-технічної документації № 6-1, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське» в адміністративних межах Першотравенської, Нещерівської сільських рад та Обухівської міської ради, Обухівського району Київської області.

Відповідно до наданого позивачем завдання ФОП ОСОБА_1 було розроблено проект, який позивачем 28 листопада 2012 року був поданий на погодження до управління Держкомзему в Обухівському районі, проте він погоджений та повернутий не був.

Водночас позивачу було повідомлено, що проект землеустрою приєднаний до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу.

У процесі оскарження рішення сесії Обухівської Районної ради від 27 грудня 2013 року позивач дізнався, що в листопаді-грудні 2013 року ФОП ОСОБА_1 виготовила Проект № 2 приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області, який, всупереч пункту «а» абзацу 2 статті 49 Закону України «Про земелеустрій», не містить завдання на складання проекту землеустрою і позивач, як постійний землекористувач, такого завдання не робив.

Крім того, Проект-2 містить технічне завдання на виконання робіт від 02 грудня 2013 року, яке затвердив голова зборів ОСОБА_839 , який не мав таких повноважень, тому що не є замовником землевпорядної документації, оскільки відповідно до абзацу 1 статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути лише органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі і до жодної категорії із вищенаведених ОСОБА_839 не відносився.

Позивач вважає, що Проект-2 не відповідає вимогам статей 1, 29, 49 Закону України «Про землеустрій» і не міг бути затверджений розпорядженням без згоди землекористувача, яким є позивач, без прийняття рішення про надання дозволу ОСОБА_840 на замовлення такого проекту приватизації та/або без завдання ПАТ «Обухівське» на виготовлення нового проекту приватизації, а тому, не може вважатись належно оформленою документацією із землеустрою.

Також вказував, що Проект-2 не був погоджений працівниками ПАТ «Обухівське», а доданий до цього проекту Протокол № 1 від 30 листопада 2013 року підписаний лише ОСОБА_841 та ОСОБА_842 , які не є працівниками та/або пенсіонерами ПАТ «Обухівське» і прізвища яких відсутні в списку осіб, що мають право на земельну ділянку (частку, пай) в процесі приватизації земель «Обухівське», та цей протокол не підписувався працівниками ПАТ «Обухівське». Отже, вважав, що вказане свідчить про порушення положень частини 4 статті 186 ЗК України.

Зазначав, що Проект-2 не було погоджено у встановленому порядку Держгеокадастром, що суперечить вимогам статей 20-24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктам 75-76 Порядку ведення Дежавного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (в редакції чинній на момент затвердження Проекту-2 спірним розпорядженням).

Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 про забезпечення позову було заборонено Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області та/або ФОП ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі: державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262, виданого 13 лютого 1996 року Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області; державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263, виданого 13 лютого 1996 року Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області; державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003264, виданого 19 лютого 1996 року Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області.

Не зважаючи на вищевказану ухвалу суду і під час дії заборони ФОП ОСОБА_1 своїм клопотанням передала проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» на затвердження Обухівській районній державній адміністрації Київської області і 08 грудня 2015 року оскаржуваним розпорядженням було затверджено Проект № 2 приватизації земель ПАТ «Обухівське».

Зазначає, що відповідно до Довідки 6-зем від 2012 року (Лист управління держкомзему в Обухівському районі № 03-15/757 від 07 лютого 2012 року) у постійному користуванні ПАТ «Обухівське» перебували земельні ділянки загальною площею 4536,2875 га.

Проте, відповідно до довідки 6-зем від 2014 року (Лист управління Держземагенства в Обухівському районі № 3-22/102 від 13 лютого 2014 року) за радгоспом «Обухівський» обліковуються землі загальною площею 4070,5900 га та зазначено, що зміни внесені на підставі проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», затвердженого рішенням сесії районної ради № 428.29.VІ від 27 грудня 2013 року. При цьому без належного обґрунтування відбулось збільшення у складі земель ПАТ «Обухівське» ярів з 1.7 га до 128.6 га, вод з 49.35 га до 75.0100 га та зменшення земель сіножаті з 164.2035 га до 47.81 га, пасовищ з 166.9 га до 0,00 га.

Рішення сесії районної ради № 428.29.VІ від 27 грудня 2013 року, на підставі якого внесено зміни до обліку земель ПАТ Обухівське, було визнано незаконним та скасовано рішенням Господраського суду Київської області від 15 березня 2015 року, залишеним в цій частині без змін Постановою Вищого господарського суду України від 15 серпня 2015 року у справі № 911/2149/14.

Посилається на те, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 08 грудня 2015 року № 365 прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та Конституції України, прийняте поза межами повноважень Обухівської районної державної адміністрації і не містить посилання на законні підстави щодо припинення права постійного користування позивача на 462,8975 га землі, яку було фактично незаконно вилучено з постійного користування позивача.

З урахуванням наведеного, просив суд визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» № 365 від 08 грудня 2015 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ «Обухівське» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що суд першої інстанції помилково вважав преюдиційними обставини, встановлені в рішенні господарського суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі № 911/68/16, в якому встановлено, що Обухівська районна державна адміністрація в оспорюваному розпорядженні не передавала з державної у приватну власність землі сільськогосподарського призначення, а лише затвердила проект приватизації цих земель на підставі приписів ч. 4 ст. 186 ЗК України.

Крім того, вказує, що місцевий суд не звернув уваги на лист Управління Держгеокадастру в Обухівському районі від 19 травня 2016 року з Довідкою 6-зем, в яких відповідач після прийняття рішення у вказаній справі повідомив позивача про те, що зміни обліку земель ПАТ «Обухівське» внесені на підставі проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», затвердженого спірним розпорядженням № 365 від 08 грудня 2015 року.

Вважає, що Обухівська районна державна адміністрація Київської області прийняттям оспорюваного розпорядження незаконно розпорядилася землями позивача в частині зменшення площі та зміни якості земель ПАТ «Обухівське», позбавивши права володіння та користування частиною земель, що належать позивачу та мають бути розподілені між працівниками та пенсіонерами ПрАТ «Обухівське».

Від адвоката Несвіта В.В., який дії в інтересах третіх осіб, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримав доводи апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні керівник ПрАТ «Обухівське» Бондарчук Ю.В. та представник позивача Школьна К.В. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити.

Представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Клапчук Ф.П. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші відповідачі та треті особи, що беруть участь у справі, які про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не з`явилися. Від представника Обухівської районної державної адміністрації Київської області до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08 грудня 2015 року «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» не відповідає приписам земельного законодавства, яке діяло на час прийняття вказаного розпорядження, а тому вважав позовні вимоги ПАТ «Обухівське» недоведеними та необґрунтованими

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції в частині підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, № 003263 від 13 лютого 1996 року, № 003264 від 19 лютого 1996 року, виданих Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та Обухівською міською радою Обухівського району Київської області відповідно, радгоспу-комбінату Обухівський було передано в користування 2164,6 га, 1327 га та 1687,9 га земель в межах згідно з планом користування (т. 1, а. с. 44-55).

Відповідно до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року, перетворено державне підприємство радгосп-комбінат «Обухівське» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське».

Відповідно до пункту 1.1 статуту, затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів від 20 грудня 2019 року, ПАТ «Обухівське» засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівське» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства». Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням загальних зборів акціонерів від 18 жовтня 2013 року у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами Закону України «Про акціонерні товариства». Публічне акціонерне товариство «Обухівське» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням загальних зборів акціонерів від 20 грудня 2019 року у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами вищезазначеного Закону України «Про акціонерні товариства». Приватне акціонерне товариство «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський» (т. 1, а. с. 56-70, т. 2, а. с. 204-225).

05 березня 2010 року на загальних зборах осіб, які мають право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь ПАТ «Обухівське», було прийнято рішення про розпаювання та приватизацію земель, які перебували у постійному користуванні позивача.

Як вбачається з Додатку до протоколу № 2 від 05 березня 2010 року було визначено 839 осіб з числа працівників та пенсіонерів ПАТ «Обухівське», які мали право на земельну частку (пай) в процесі про розпаювання та приватизацію земель позивача (т. 2, а. с.153-200).

Розпорядженням Обухівської районної держадміністрації Київської області від 28 березня 2012 року № 385 «Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад» надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього товариства, яке є правонаступником радгоспу-комбінату «Обухівський» на підставі статуту Публічного акціонерного товариства «Обухівське», згідно з Державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003264, 003262, 003263, зареєстрованими в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13 лютого 1996 року № 1, від 19 лютого 1996 року № 26 та від 16 лютого 1996 року № 284, відповідно, розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області (т. 1, а. с. 71).

Пунктами 4 та 7 зазначеного розпорядження передбачено, що розроблений проект приватизації земель подати на розгляд та погодження комісії при Обухівській райдержадміністрації з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність чи користування на території Обухівської міської ради, Козинської селищної ради, Григорівської, Долинянської, Красненської, Щербанівської, Великодимитровицької, Германівської, Деремезнянської, Копачівської, Краснослобідської, Маловільшанської, Нещерівської, Перегонівської, Першотравенської, Підгірцівської, Семенівської, Старобезрадичівської сільських рад. Встановлений річний строк виконання завдань, зазначених у цьому розпорядженні (т. 1, а. с. 71).

28 травня 2012 року між ПАТ «Обухівське» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір на створення (передачу) науково-технічної документації № 6-1, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське» в адміністративних межах Першотравенської, Нещерівської сільських рад та Обухівської міської ради, Обухівського району Київської області. До Договору додано і підписано його сторонами Завдання на виконання робіт по розробці проекту землеустрою (т. 1, а. с. 72-73).

28 листопада 2012 року Голова правління ПАТ «Обухівське» Наковалов І. П. листом № 689 звернувся до начальника управління Держкомзему в Обухівському районі за погодженням Проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське» і 27 лютого 2013 року листом № 03-15/920 начальник управління Держкомзему в Обухівському районі повідомив позивача, що проект землеустрою був переданий до прокуратури Обухівського району Київської області та в подальшому, за повідомленням органу досудового слідства, приєднаний до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу (т. 1, а. с. 74-77).

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 28 березня 2012 року № 385» № 370 від 21 жовтня 2013 року пункт 7 розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 385 від 28.03.2012 р. визнано таким, що втратив чинність (т. 1, а. с. 103).

Рішенням загальних зборів членів Публічного акціонерного товариства «Обухівське», які працюють у товаристві, а також пенсіонерів з їх числа від 30 листопада 2013 року було погоджено проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» на території Нещерівської, Першотравенської сільських та Обухівської міської рад Обухівського району Київської області, що розроблений ФОП ОСОБА_1 на підставі розпоряджень Обухівської РДА № 385 від 28 березня 2012 року та № 370 від 21 жовтня 2013 року з висновками Управління культури і туризму № 11/1655 від 30 серпня 2012, ДП «Київлісгосп» № 02-735 від 26 вересня 2012 року, Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області № 1078 від 01 листопада 2012 року, ПАТ «Укртелеком» № 01-12/281 від 08 грудня 2012 року, Української корпорації «Тваринпром» № 531 від 20 вересня 2012 року, Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства № 236 від 08 грудня 2012 року, охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини № 12/16-04, 12/16-05, 12/16-06 від 30 серпня 2012 року, з наступними техніко-економічними показниками, визначеними проектом: всього земель ПАТ «Обухівське» згідно державних актів на право постійного користування радгоспу-комбінату «Обухівський» - 5179,5 га; землі, що на момент розроблення проекту перебували в користуванні та власності фізичних та юридичних осіб та які не були враховані при приватизації земель ПАТ «Обухівське» - 1108,91 га; землі, які були об`єктом проекту приватизації земель - 4070,59 га. (з них: сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті) - 3610,27 га; під господарськими будівлями і дворами - 80,47 га; під господарськими шляхами і прогонами - 34,51 га; ліси та інші лісовкриті площі (в т.ч. полезахисні лісосмуги) - 61,83 га; землі, що використовуються для технічної інфраструктури - 53,37 га; відкритті без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 128,60 га; землі водного фонду - 75,01 га; кладовища - 6,87 га; землі історико-культурного призначення - 19,67 га; загальна площа земель згідно проекту, що планується до приватизації, становить 3068,73га; землі резервного фонду - 541,54 га (15%).

Також було погоджено розміщення резервного фонду земель (згідно координат до кадастрового плану проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» на території Нещерівської, Першотравенської сільських та Обухівської міської рад Обухівського району Київської області), що включаються до резервного фонду, та затверджено проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» на території Нещерівської, Першотравенської сільських та Обухівської міської рад Обухівського району Київської області (т. 1, а. с. 144-149).

02 грудня 2013 року ФОП ОСОБА_1 та Головою зборів ОСОБА_841 було підписано Технічне завдання на виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Першотравенської, Нещерівської сільських рад та Обухівської міської ради, Обухівського району Київської області (т. 1, а. с. 102).

В подальшому проект приватизації з зазначеними вище техніко-економічними показниками, визначеними проектом, пройшов добровільну первинну державну експертизу в Головному управлінні Держземагентства у Київській області (висновок № 1814- 16е від 25 грудня 2013 року) (т. 2, а. с.28-29).

Рішенням Обухівської Районної ради № 428.29.VI від 27 грудня 2013 року було затверджено проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області, розроблений ФОП ОСОБА_1 , із визначеним проектом: загальною площею земель, що є об`єктом проекту приватизації - 4070.59 га; площею земель резервного фонду - 541.54 га; площею земель, передбачених до виділення як земельні частки (паї) - 3068,73 га (т. 2, а. с. 30-31).

Зазначені обставини також були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року у справі № 911/2149/14, яке було залишено в цій частині без змін постановою Вищого господарського суду України від 12 серпня 2015 року та рішенням господарського суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі № 911/68/16, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року теж залишене без змін.

Згідно з положеннями частин 4 і 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 12 серпня 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні первісних вимог про визнання недійсним рішення Обухівської районної ради «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області» № 428.29.VI від 27 грудня 2013 року скасовано, а рішення Господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року у справі № 911/2149/14 у цій частині залишено в силі, тобто суд касаційної інстанції визнав законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання недійсним рішення Обухівської районної ради від 27 грудня 2013 року № 428.29.VI «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області».

В частині первісних позовних вимог про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 виконати передбачені договором на створення (передачу) науково-технічної документації № 6-1 від 28 травня 2012 року роботи по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Нещерівської, Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області і передати результати робіт, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015року залишено без змін.

В частині зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015 року та рішення Господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року скасовано і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1, а. с. 81-93).

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року по справі № 911/2149/14 було заборонено Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області та/або ФОП ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262, 003263, 003264.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду по справі № 911/2149/14 від 13 жовтня 2016 року скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 08 грудня 2015 року № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» відповідно до статей 17, 22, 25, пункту 4 статті 186, пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, статті 49 Закону України «Про землеустрій», статті 11 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», статей 21, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» було затверджено проект приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 1 розпорядження), а також встановлено Управлінню Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області зберігати землевпорядну документацію з приватизації в установленому законодавством порядку (пункт 2 розпорядження) (т. 2, а. с. 79).

Пунктом 8 Розділу Х Перехідних положень ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Статтею 118 ЗК України також визначено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 122 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно частини другої вказаної статті районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Згідно частини четвертої вказаної статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря (частина восьма вказаної статті).

Згідно положень статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб`єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджуються районними державними адміністраціями.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб`єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у районі (місті) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою (у разі розташування земельних ділянок у межах населеного пункту) чи районною державною адміністрацією, а в разі якщо районна державна адміністрація не утворена - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією (у разі розташування земельних ділянок за межами населених пунктів) і затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно статті 26 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Відповідно до статті 27 вказаного Закону замовники документації із землеустрою мають право: а) доручати розробникам виконання робіт із землеустрою; б) встановлювати наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою; в) визначати строк виконання робіт і порядок розгляду документації із землеустрою; г) визначати за погодженням із розробником документації із землеустрою вартість робіт із землеустрою і порядок їх оплати; ґ) виступати власником документації із землеустрою; д) проводити індексацію вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом; е) здійснювати контроль за виконанням робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Статтею 29 Закону України «Про землеустрій» визначено загальні умови до змісту документації із землеустрою.

Так, за приписами названої статті, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій розробляються на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Рішенням відповідача Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 428.29.VI від 27 грудня 2013 року був затверджений другий проект (доопрацьований), який поданий до Обухівської районної ради з клопотанням про затвердження від 04 грудня 2013 року головою ініціативної групи - ОСОБА_843 .

Проте, ініціативна група не є органом управління позивача ПАТ «Обухівське» та не наділена правом вчиняти будь-які дії від імені товариства, а тому, ініціативна група не мала повноважень отримувати від виконавця розроблений проект приватизації земель та не мала повноважень клопотати перед Обухівською районною радою про затвердження зазначеного проекту.

Так, за витягом з протоколу № 7 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Обухівське» від 17 серпня 2012 року, витягом з Єдиного державного реєстру підприємств організацій України, наказом від 22 серпня 2012 року № 44-к Головою правління ПАТ «Обухівське» із зазначеної дати та на час розгляду справи судом був ОСОБА_844 (т. 2 а.с. 105-112).

Відповідні обставини встановлені і надані висновки у постанові Вищого господарського суду України від 01 березня 2017 року у справі № 911/2149/14.

Вказаний другий проект (доопрацьований) був затверджений і оспорюваним позивачем у цій справі розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2015 року № 365.

При цьому, Проект-2 містить технічне завдання на виконання робіт від 02 грудня 2013 року, затверджене Головою зборів ОСОБА_841 , проте до суду не надано об`єктивних доказів наявності у останнього таких повноважень, оскільки він не є замовником землевпорядної документації за змістом положень абзацу 1 статті 26 Закону України «Про землеустрій» і ОСОБА_839 таких повноважень не мав (т. 1 а.с. 102).

Згідно частини дев`ятої статті 149 цього Кодексу, на яку здійснено посилання у частині восьмій статті 122 наведеного кодексу, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до наведених приписів Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, яким є Земельний кодекс України.

Наявний в матеріалах затвердженого Проекту Протокол № 1 від 30 листопада 2013 року загальних зборів членів Публічного акціонерного товариства «Обухівське», підписаний лише ОСОБА_841 та ОСОБА_845 , не дає підстав для об`єктивного висновку, що Проект-2 був погоджений загальними зборами членів ПАТ «Обухівське», працюючих у товаристві, а також пенсіонерів, загальна кількість яких складала всього 839 осіб відповідно до наявного у справі списку. При цьому, не спростовані доводи позивача, що ОСОБА_839 та ОСОБА_845 не були на той час ні працівниками ні пенсіонерами ПАТ «Обухівське» і, що підтверджується відсутністю їх прізвищ у вищевказаному (т. 1 а.с. 144-149).

Із оскаржуваного розпорядження від 08 грудня 2015 року вбачається, що воно було прийняте за результатами розгляду саме клопотання ФОП ОСОБА_1 від 01 грудня 2015 року № 12-1 (т. 2 а.с. 79).

Вказані обставини свідчать про обґрунтованість доводів апелянта, що клопотання ФОП ОСОБА_1 було подано у період дії ухвали Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року, по справі № 911/2149/14, якою в порядку забезпечення позову ПАТ «Обухівське» було заборонено Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області та/або фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003262, 003263, 003264 і вказана заборона була скасована ухвалою Київського апеляційного господарського суду по справі № 911/2149/14 лише 13 жовтня 2016 року, якою були скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року.

Таким чином, перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було належним чином враховано, що ПАТ «Обухівське» як постійний землекористувач не замовляло технічне завдання на виконання робіт від 02 грудня 2013 року та на затвердження Проект-2 до Обухівської районної державної адміністрації Київської області не подавало. Крім цього в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази погодження Проекту-2 загальними зборами ПАТ «Обухівське» у заявленій кількості його учасників, відповідно до наявного у справі Списку, а затвердження Проекту-2 відбулось лише за клопотанням ФОП ОСОБА_1 , поданим нею у період дії судової заборони в порядку забезпечення позову у господарській справі, у тому числі і заборони ФОП ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003262, 003263, 003264, а відтак, позовні вимоги ПАТ «Обухівське» про визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2015 року є обґрунтованими і доведеними.

Посилання представника ФОП ОСОБА_1 на те, що в подальшому проект приватизації із зазначеними техніко-економічними показниками, визначеними другим проектом, пройшов добровільну первинну державну експертизу в Головному управлінні Держземагентства у Київській області (висновок № 1814- 16е від 25 грудня 2013 року), колегія суддів відхиляються, позаяк за пунктом 11 вказаного висновку визначено, що проект оцінюється позитивно при умові врахування зауваження зазначеного пунктом 10.1 цього Висновку, зокрема, було зобов`язано усі документи і матеріали додані до Проекту привести до вимог пункту 3.3.2 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03 грудня 2004 року № 391 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) який, серед іншого, передбачав, що письмова згода землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинна бути засвідчена нотаріально, проте, цих вимог на час подання Проекту-2 і ухвалення за ним оспорюваного розпорядження від 08 грудня 2015 року дотримано не було (т.2 а.с.28-29).

Доводи представника ФОП ОСОБА_1 , що зазначене розпорядження № 365 від 08 грудня 2015 року вже оскаржувалось позивачем ПАТ «Обухівське» та було предметом розгляду у справі господарського суду Київської області №911/68/16, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на наступне.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі № 911/68/16 за позовом ПАТ «Обухівське» відмовлено повністю, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року вказане рішення залишене без змін. За змістом вищевказаних судових рішень, підставою позову позивач зазначав, що відповідачем - Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, внаслідок прийняття оспорюваного розпорядження поза межами його повноважень, було порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 118, 122 та п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України. Крім того, на переконання позивача, відповідачем-2 (Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області) було здійснено незаконну передачу третій особі ФОП ОСОБА_1 проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», що спричинило подання останньою для затвердження відповідачем-1 вказаного проекту, яке відбувалося поза волею товариства як власника вказаного проекту, виготовлення якого свого часу було замовлено позивачем у ФОП ОСОБА_1 . Відтак, позивач просив суд визнати такі дії відповідача-2 незаконними, а також зобовязати відповідача-2 повернути проект приватизації земель ПАТ «Обухівське», яке є його власником.

Крім того, судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справі № 911/68/16 було встановлено, що Обухівська районна державна адміністрація в оспорюваному розпорядженні не передавала з державної у приватну власність землі сільськогосподарського призначення, а лише затверджувала проект приватизації цих земель на підставі приписів ч. 4 ст.186 ЗК України ( т. 9 а.с. 46-57).

Натомість у даній справі заявлений інший склад відповідачів та третіх осіб, а підставами позову є визнання незаконним розпорядження, яким затверджено проект, який був заявлений на розробку і поданий на затвердження не землекористувачем (ПАТ «Обухівське»), а особою без жодних належних на те повноважень і вказаний проект був розроблений і поданий на затвердження в період дії ухвали Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року, яка набрала законної сили, якою було заборонено відповідачу ФОП ОСОБА_1 , Управлінню Держземагенства в Обухівському управлінню Держземагенства у Київській області, здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходять в постійному користуванні Публічного акціонерного товариства «Обухівське» на підставі вищевказаних державних актів на право постійного землекористування землекористувача ПАТ «Обухівське».

При цьому, зазначалося, що оспорюваним розпорядженням від 08 грудня 2015 року № 365 фактично вдруге був затверджений проект приватизації, який раніше був затверджений рішенням сесії районної ради № 428.29.VІ від 27 грудня 2013 року, на підставі якого незаконно було внесено зміни до обліку земель ПАТ Обухівське, зокрема, без належного обґрунтування відбулось збільшення у складі земель ПАТ «Обухівське» ярів з 1.7 га до 128.6 га, вод з 49.35 га до 75.0100 га та зменшення земель сіножаті з 164.2035 га до 47.81 га, пасовищ з 166.9 га до 0,00 га. Проте, вищевказане рішенням сесії районної ради № 428.29.VІ від 27 грудня 2013 року визнано незаконним та скасовано рішенням Господраського суду Київської області від 15 березня 2015 року, залишеним в цій частині без змін Постановою Вищого господарського суду України від 15 серпня 2015 року у справі № 911/2149/14 (т. 2 а.с. 81-96).

Вказане свідчить, що підстави позову і склад учасників у господарській справі № 911/68/16 та у даній справі є різними, а відтак позови не є тотожними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про законність оскаржуваного розпорядження з посиланням на висновки суду у справі № 911/68/16 є помилковим.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача ФОП ОСОБА_1 в суді першої інстанції було заявлено клопотання про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та застосування наслідків спливу позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Відповідно до практики ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32; далі - Конвенція), право на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) не є абсолютним: воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності. «Існування позовної давності per se не є несумісним із Конвенцією» (рішення у справі «Фінікаріду проти Кіпра» (Phinikaridou v. Cyprus), заява № 23890/02, від 20.12.2007).

ЄСПЛ у своїх рішеннях також зазначав, що для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі обмеження цього права строками давності) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) таке обмеження має мати національне підґрунтя; 2) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду у такий спосіб чи такою мірою, щоб зводили нанівець саму сутність цього права; 3) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 4) має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою.

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність; захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів; запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Тобто застосування позовної давності має легітимну мету.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною п`ятою статті 267 ЦК України визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом у вересні 2019 року (т. 1 а.с. 2-13)

При подачі позову до суду та під час розгляду справи в суді першої інстанції, ПрАТ «Обухівське» вважало, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки він перервався у вересні 2017 року, коли ПрАТ «Обухівське» зверталося до Господарського суду Київської області з аналогічним позовом (з тим самим предметом і з тих же підстав) до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ФОП ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним і скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08 грудня 2015 року

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 вказала, що перебіг позовної давності за нормами чинного ЦК України починається від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права, загального правила про переривання позовної давності пред`явленням особою позову законом не встановлено.

Відповідно до статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

Згідно зі статтею 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

З наведених норм статей 263 та 264 ЦК України вбачається, що переривання перебігу позовної давності відрізняється від зупинення перебігу позовної давності тим, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Натомість у випадку зупинення позовної давності від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг цього строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Натомість переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов`язку.

Отже, норма статті 265 ЦК України регулює відносини зупинення перебігу позовної давності в разі залишення позову без розгляду та не регулює відносин переривання або непереривання позовної давності у такому випадку, тому не підлягає застосування до спірних правовідносин.

Враховуючи тлумачення статей 256, 264, 265 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 639/9642/14-ц та у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі № 713/1548/18, щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду, та відступила від них.

За частиною п`ятою статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 визначено, що причини пропуску строку позовної давності є предметом доказування під час судового розгляду й підлягають установленню при ухваленні рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позовній заяві не заявляв вимог щодо поновлення пропущеного ним строку позовної давності, та з відповідним клопотанням про його поновлення під час розгляду справи в суді першої інстанції не звертався і воно не було предметом розгляду у суді першої інстанції. Також дана вимога не ставилася позивачем і у апеляційній скарзі.

Однак, представником позивача під час завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції була подана заява про поновлення строку позовної давності, яку колегія суддів вважає за необхідне залишити без розгляду, з огляду на таке.

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також того, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. При поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Відповідно до п.2 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подавати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.ч. 1-2 ст. 127 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 6 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї та, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позаяк позивачем під час подання позову і розгляду справи в суді першої інстанції не було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності та ним не доведено неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, то в суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для прийняття до розгляду такого клопотання, а тому його необхідно залишити без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі № 706/1272/14-ц погодилась з висновком викладеним в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року про те, що звернення із заявою про застосування позовної давності є обов`язковим для суду лише у випадку відсутності заяви про поновлення строку та (чи) відсутності причин, які суд вважає поважними у такому пропуску.

Крім цього, у справі № 913/656/15 Вищий господарський суд України встановивши, що позивач не звертався з клопотанням про визнання поважними причин пропуску позовної давності, вважав висновки судів про відмову у позові з підстав спливу позовної давності обґрунтованими.

Таким чином, позаяк з матеріалів справи та пояснень в апеляційному суді Голови правління ПрАТ «Обухівське» Бондарчука Ю.В. вбачається, що про порушення свого права позивач довідався у день прийняття оскаржуваного розпорядження - 08 грудня 2015 року, то початком перебігу позовної давності слід вважати саме 08 грудня 2015 року а товариство звернулося до суду з позовом лише у вересні 2019 року зі спливом позовної давності, , а тому у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Обухівське» необхідно відмовити саме з підстав спливу позовної давності, відповідно до положень ч.4 ст.267 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, тому мотивувальну частину рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року необхідно змінити та викласти її у вищенаведеній редакції цієї постанови.

В іншій частині оскаржуване рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Обухівське» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: