Постанова

від 19.07.2023 по справі 376/2418/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 376/2418/19 Головуючий у І інстанції Коваленко О.М.

Провадження №22-ц/824/7156/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2023рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадаструна рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Сільськогосподарське приватне підприємство ім. Гагаріна про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та витребування земельної ділянки, -

УСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру звернувся до суду із вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на наступні обставини.

Прокуратурою Чернігівської області в порядку здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018270000000132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельної ділянки у власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.07.2018 року № 10-6671/15-18-сг за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 від 13.06.2018 року останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області орієнтовним розміром земельної ділянки 2,0000 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.09.2018 року № 10-8775/15-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,9658 га (кадастровий номер 3224088600:04:010:0035), розташованої на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області за межами населеного пункту, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових право на нерухоме майно від 04.09.2019 за № 179772212 за ОСОБА_2 25.09.2018 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224088600:04:010:0035 для ведення особистого селянського господарства на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області.

На підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2018 року вказану земельну ділянку відчужено ОСОБА_1 .

Згідно запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) №28542226 від 23.10.2018 року на підставі договору оренди землі, земельну ділянку площею 1,9658 га (кадастровий номер 3224088600:04:010:0035) передано в користування Сільськогосподарському приватному підприємству ім. Гагаріна, строком до 23.10.2028 року.

Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.01.2017 року № 25-239/14-17-сг отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 742 308 3500:02:000:0357, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Дягівської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 20.09.2018 року №10-8775/15-18-сг) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 04.01.2017 року № 25-239/14-17-сг).

З огляду на вказане, вищевказаний наказ ГУ Держземагенства у Київській області від 20.09.2018 року №10-8775/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3224088600:04:010:0035, виданий незаконно та з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку із чим підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка витребувано у ОСОБА_1 на користь держави.

Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно, поза волею українського народу та територіальної громади Шапіївської сільської ради, прокурор просив суд:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.09.2018 року №10-8775/15-18-сг, яким надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,9658 га кадастровий номер 322 408 8600:04:010:0035 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9658 га кадастровий номер 322 408 8600:04:010:0035 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В доводах апеляційної скарги зазначив про незгоду позивача із висновками суду про те, що витребування майна порушить право ОСОБА_1 на мирне володіння майном в контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, а помилки і недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб.

Вказує, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не застосував норми чинного законодавства та не врахував правові висновки Верховного Суду в аналогічних справах, згідно з якими Закон прямо забороняє органам виконавчої влади чи місцевого самоврядування передавати в порядку безоплатної приватизації повторно у приватну власність земельні ділянки по одному і тому ж цільовому призначенню.

Відзивів на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина третя статті 360 ЦПК України).

26 квітня 2023 року Чернігівська обласна прокуратура подала до апеляційного суду клопотання про залучення до справи правонаступника, в якому просить замінити позивача по справі - Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру на її правонаступника - Сквирську міську раду, яка на сьогодні є розпорядником земельної ділянки, реалізує права власника та має право вимагати витребування на користь держави спірної земельної ділянки. В обґрунтування клопотання посилається на зміни у законодавстві, на підставі яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений у Законі.

Дослідивши документи, додані до клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Посилання заявника на зміни у законодавстві не свідчать про наявність передбачених законом підстав для процесуального правонаступництва сторони у справі, оскільки новий правонаступник може набути прав та обов`язків сторони по справі виключно у порядку та на підставах встановлених законом. Усі твердження заявника щодо правонаступництва ґрунтуються лише на припущеннях, та не підтверджені передбаченими законом допустимими засобами доказування.

Статтею 55 ЦПК України передбачена можливість правонаступництва у випадку припинення юридичної особи, яка була стороною у справі.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Однак заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що юридична особа, позивачпо справі - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, припинилося шляхом реорганізації або ліквідації.

Отже, суд зауважує, що заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що відбулося процесуальне правонаступництво сторони позивача у справі, внаслідок якого правонаступником прав та обов`язків Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру стала Сквирська міська рада.

При цьому, відповідно до частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довеститі обставини, на яківона посилається як напідставу своїх вимог абозаперечень, крім випадків,встановлених цимКодексом.

За таких обставин слід констатувати, що заявником не доведено перед судом факту правонаступництва Сквирською сільською радоюправ та обов`язків сторони по справі - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про заміну позивача у справі.

У судове засідання по розгляду апеляційної скарги сторони та інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кузьменка Є.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання через зайнятість в кримінальному провадженні в Івано-Франківському суді. Доказів поважності причин відсутності у судовому засіданні адвокат не надав.

З огляду на відсутність доказів поважності причин відсутності відповідачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кузьменка Є.А., враховуючи, що це повторна неявка представника відповідача в судове засідання у суді апеляційної інстанції, керуючись положеннями частини другої статті 372 ЦПК України, апеляційний суд вважав за можливе розглянути справу у відсутності осіб, що не з`явились та повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, вважав його недоведеним та таким, що може порушити право ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, на мирне володіння майном в контексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам та зроблені за неправильного застосування норм матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається наступне.

Прокуратурою Чернігівської області в порядку здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018270000000132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельної ділянки у власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.03.2018 року № 10-2538/15-18-сг за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 від 13.06.2018 року останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області орієнтовним розміром земельної ділянки 2,0000 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.09.2018 року №10-8775/15-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,9658 га (кадастровий номер 3224088600:04:010:0035), розташованої на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області за межами населеного пункту, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових право на нерухоме майно від 04.09.2019 за №179772212 за ОСОБА_2 25.09.2018 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224088600:04:010:0035 для ведення особистого селянського господарства на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області. На підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2018 року її відчужено ОСОБА_1 . Згідно запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) №28542226 від 23.10.2018 року на підставі договору оренди землі, земельну ділянку площею 1,9658 га (кадастровий номер 3224088600:04:010:0035) передано в користування Сільськогосподарському приватному підприємству ім. Гагаріна, строком до 23.10.2028 року (том 1 а.с.21-24).

Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.01.2017 року № 25-239/14-17-сг вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 7423083500:02:000:0357, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Дягівської сільської ради Менського району Чернігівської області (том 1 а.с.25-27).

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки згідно наказу від 20.09.2018 року №10-8775/15-18-сг вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 04.01.2017 року № 25-239/14-17-сг).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 121 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача про те, що ОСОБА_2 двічі скористався правом безоплатної приватизації земельних ділянок, цільовим призначенням яких є ведення особистого селянського господарства, тобто отримав вказані земельні ділянки у власність безоплатно, на підставі статей 116, 118, 121 ЗК України.

Оскільки частиною четвертою статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а третя особа ОСОБА_2 своє право на одержання земельної для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації використав, отримавши у власність земельну ділянку кадастровий номер 7423083500:02:000:0357 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.01.2017 року № 25-239/14-17-сг, тому затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,9658 га (кадастровий номер 3224088600:04:010:0035), розташованої на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області за межами населеного пункту, та передача її у власність для ведення особистого селянського господарства за наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.09.2018 року №10-8775/15-18-сг суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не звернув увагу на те, що встановлені обставини у справі підтверджуються належними письмовими доказами, що знаходяться у матеріалах цивільної справи, зокрема, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкт нерухомого майна щодо земельної ділянки кадастровий номер 3224088600:04:010:0035 та земельної ділянки кадастровий номер 7423083500:02:000:0357; копіями наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.01.2017 року № 25-239/14-17-сг та наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.09.2018 року №10-8775/15-18-сг.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений незаконно. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках(частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 1,9658 га (кадастровий номер 322 408 8600:04:010:0035) із земель державної власності незаконно, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.09.2018 року № 10-8775/15-18-сг, який прийнятий із порушенням вимог статей 116, 121 ЗК України.

При цьому, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2018 року відчужив вказану земельну ділянку на користь відповідачки ОСОБА_1 , якій вказана земельна ділянка на даний час належить на праві власності.

Ураховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно, поза волею територіальної громади Шапіївської сільської ради, на підставі незаконного рішення державного органу, а ОСОБА_2 , не маючи на це права, здійснив відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку про те, що відновлення права Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1 .

Колегія суддів апеляційного суду також вважає, що у контексті обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені за неповного з`ясування обставини, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Судові витрати по справі колегія суддів розподіляє відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує їх на користь позивача з відповідачів пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Таким чином на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги з Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 по 4 802, 50 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задовольнити.

Скасувати рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року та ухвалити нове судове рішення.

Позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20.09.2018 року № 10-8775/15-18-сг про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,9658 га (кадастровий номер 322 408 8600:04:010:0035), розташованої на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області за межами населеного пункту, та передачу її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9658 га кадастровий номер 322 408 8600:04:010:0035 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області(03151, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного,9, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривень 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного,9, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривень 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 липня 2023 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.А.