Рішення

від 28.07.2023 по справі 212/8148/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/8148/21

2/212/535/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Голуб О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частки у спільній частковій власності окремим об?єктом нерухомого майна та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2021 року представник позивача ОСОБА_4 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила (в ред. від 25.05.2022), у якому просила суд:

визнати 9/10 часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 самостійним об`єктом нерухомого майна та виділити їх в єдиний окремий об`єкт нерухомого майна у такому складі: житловий будинок - Е1, що складається з двох поверхів, загальною площею 163,8 кв. м та житловою площею 89,7 кв. м, який складається з: поверх п/д погріб 1-І, площею 9,7 кв. м; поверх 1, загальною площею 75,3 кв. м та житловою 17,2 кв. м: коридор №1, площею 17,5 кв. м; кухня № 2, площею 13,3 кв. м; житлова кімната № 3, площею 17,2 кв. м; котельня № 4, площею 18,1 кв. м; вбиральня № 5, площею 2 кв. м; ванна № 6, площею 7,2 кв. м; поверх 2, загальною площею 78,8 кв. м та житловою 72,5 кв. м: коридор № 7, площею 6,3 кв. м; житлова кімната № 8, площею 13,6 кв. м; житлова кімната № 9, площею 18,2 кв. м; житлова кімната № 10, площею 40,7 кв. м.; гараж Ж1, площею 37 кв. м; водоколонка І, вимощення ІІ, огорожа № 1, ворота № 2.

припинити право спільної часткової власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

визнати право власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на окремий об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житловий будинок - Е1, що складається з двох поверхів, загальною площею 163,8 кв. м та житловою площею 89,7 кв. м, який складається з: поверх п/д погріб 1-І, площею 9,7 кв. м; поверх 1, загальною площею 75,3 кв. м та житловою 17,2 кв. м: коридор №1, площею 17,5 кв. м; кухня № 2, площею 13,3 кв. м; житлова кімната № 3, площею 17,2 кв. м; котельня № 4, площею 18,1 кв. м; вбиральня № 5, площею 2 кв. м; ванна № 6, площею 7,2 кв. м; поверх 2, загальною площею 78,8 кв. м та житловою 72,5 кв. м: коридор № 7, площею 6,3 кв. м; житлова кімната № 8, площею 13,6 кв. м; житлова кімната № 9, площею 18,2 кв. м; житлова кімната № 10, площею 40,7 кв. м.; гараж Ж1, площею 37 кв. м; водоколонка І, вимощення ІІ, огорожа № 1, ворота № 2.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для обслуговування жилого будинку, господарських споруд. За цією ж адресою йому належить 9/10 часток будинку та господарсько-побутових споруд, домоволодіння складається з двох жилих будинків та служб. Решта, 1/10 частка, до теперішнього часу обліковується за ОСОБА_5 , яка давно померла та її спадкоємці спадщину після неї прийняли, але не оформили своїх спадкових прав на дану частку до теперішнього часу, так як фізично її не існує, її частина даного нерухомого майна давно зруйнувалася. При придбанні ОСОБА_1 частки будинку та господарсько-побутових споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що було більше 20 років назад, його та іншого співвласника поєднувала лише стіна в спільному будинку на два господаря, частки яких фактично були виділені в натурі, бо кожен з них мав свій двір та окремий вхід у спільний будинок, тобто окреме домоволодіння. При цьому, тривалий час була плутаниця з адресами, але згодом домоволодінню ОСОБА_1 було залишено номер АДРЕСА_1 , а домоволодінню ОСОБА_5 - номер 17-а, але нерухоме майно у вигляді будинку і далі продовжувало обліковуватися у державних реєстрах під номером 17. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 22.08.1989 року за № 305 ОСОБА_1 було дозволено будівництво будинку на раніше відведеній земельній ділянці по АДРЕСА_1 та стару частину жилого будинку переобладнати під нежиле приміщення. Зведений ним у 1990 році, на виконання даного рішення, новий будинок позначений в технічних паспортах під літерою Е-1 або Е -2, залежно від ріку виготовлення технічного паспорту та в останньому дійсному технічному паспорту він позначений як Е1. Право власності на зведений новий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 та його частка у спільній частковій власності відповідно була збільшена. Потім, у 2006 році ОСОБА_1 було збудовано ще й гараж у складі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 18.07.2007 року за № 254/2 було вирішено зареєструвати нові будівлі, що входять до складу домоволодінь у приватному секторі громадян: ОСОБА_1 гараж «Ж» розміром 5,00 х 7,40 м по АДРЕСА_1 ; рекомендувати заявнику дане рішення направити КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» для внесення змін в технічну документацію власника. Копія даного рішення додається до позовної заяви. Втім, через необачність ОСОБА_1 не зареєстрував вчасно вказане рішення органу місцевого самоврядування та не направив його до КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» для внесення змін в технічну документацію власника, так як вважав, що зможе це зробити потім у будь-який момент за потребою. Десь після 2004-2006-х років будівля будинку в домоволодінні АДРЕСА_1 (позначена як а, а1 та а2 на плані в технічному паспорті), яка була поєднана спільною стіною з будівлею старого будинку у складі його домоволодіння, та становила 1/10 частку у складі нашої спільної часткової власності на нерухоме майно, стала приходити в занедбаний стан та за біля десятки років зруйнувалася повністю. Після чого спадкоємці ОСОБА_5 прибрали її залишки. 03.09.2015 року земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:04:068:0029, придбав ОСОБА_6 у спадкоємців ОСОБА_5 . З викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру на дану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , чітко вбачається, що вона межує з належним ОСОБА_1 домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 також належить і домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке він придбав у тих же самих осіб, де він має житловий будинок та окрему земельну ділянку. На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:04:068:0029, відсутні будь-які будівлі та вона використовується ОСОБА_6 як город у складі домоволодіння АДРЕСА_2 . Таким чином, частка у розмірі 1/10 частки у праві власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не існує фізично, але номінально значиться наявність права власності громадянки ОСОБА_5 , яка давно померла та спадкоємці спадкові права на дану віртуальну частку, яка фізично давно вже знищена, не оформлювали. Відповідно до відомостей спадкової справи: ОСОБА_5 належала 1/10 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, тоді як земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить лише позивачу ОСОБА_1 . Спадкоємець ОСОБА_5 ОСОБА_2 прийняв спадщину у повному обсязі, але отримав свідоцтво про право на спадщину лише на 1/2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Другий спадкоємець ОСОБА_5 ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовилася, але вона успадкувала майно після смерті ОСОБА_7 та також отримала свідоцтво про право на спадщину 1/2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, спадкоємцями на таке спадкове майно, як 1/10 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є спадкоємцями, що прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових прав. ОСОБА_1 ж частину поєднаного спільною стіною старого будинку (позначені у технічному паспорту як будинок А -1 та сарай А?-1) використовував як сарай та господарську споруду, в якій ніхто не проживав. Відповідно, він не робив в неї капіталовкладень для підтримання її стану, через що з часом вона також почала руйнуватися. В кінці 2020 року покрівля та стіни будівлі частково обвалилися та він її зніс, тобто прибрав залишки руїн, бо вже ніяким чином не можна було використовувати її, а відновлення не було рентабельним. Таке підтверджується актом про знесення об?єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі належне ОСОБА_1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 має наступний склад: гараж -Ж1 та будинок - Е1, водоколонка І, вимощення ІІ, огорожа № 1, ворота № 2, які були збудовані на виконання вищевказаних рішень органу місцевого самоврядування. Жодного нерухомого майна, яке б фактично становило спільну часткову власність до його складу не входить. Тобто фактично воно є самостійним об?єктом нерухомого майна, але, попри це, його право власності на нього значиться як 9/10 часток. Дана обставина підтверджується актуальним технічним паспортом на належне ОСОБА_1 дане домоволодіння. Оскільки ОСОБА_1 вирішив впорядкувати інформацію щодо складу домоволодіння та привести у відповідність до дійсності правовстановлюючі документи на належне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , то 01.06.2021 року він звернувся з даного питання до державного реєстратора, якому подав всі додані до позовної заяви документи, але державним реєстратором було відмовлено у реєстрації права власності через відсутність письмової заяви або договору співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об?єкт нерухомого майна та документа щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта, хоча мова не йшла про реєстрацію права власності щодо реконструйованого та новозбудованого майна за адресою: АДРЕСА_1 , так як за нею наявні лише два об?єкти, право власності на один з яких будинок - Е1 вже було зареєстровано та щодо гаражу Ж1 також вже раніше було прийнято рішення про його реєстрацію. На підтвердження викладеного додаються копії рішень державного реєстратора та докази подання реєстратору документів на нерухоме майно. Все вищевикладене змущує ОСОБА_1 звертатися до суду із даним позовом, так як вирішити питання іншим шляхом не є можливим.

Ухвалою судді від 01 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, роз`яснено сторонами їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи, витребувано докази за клопотанням позивачів.

Ухвалою суду від 30листопада 2021 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 14 липня 2022 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 14 липня 2022 року прийнято в провадження уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 02 березня 2023 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивачаадвокат Захарова М.А. в судове засідання не з`явилася, в наданій суду письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 082748, виданого 22.03.2005 року Криворізьким міським УЗР, цільове призначення якої - для обслуговування жилого будинку, господарських споруд. Також таке підтверджується і землевпорядною справою на дану земельну ділянку.

За адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 належить 9/10 часток будинку та господарсько-побутових споруд, відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 01.04.1998 року, відповідно до якого домоволодіння за даною адресою складається з двох жилих будинків та служб.

Решта, 1/10 частка, до теперішнього часу обліковується за ОСОБА_5 , яка давно померла та її спадкоємці спадщину після неї прийняли, але не оформили своїх спадкових прав на дану частку до теперішнього часу, так як фізично її не існує, її частина даного нерухомого майна давно зруйнувалася. Дана обставина підтверджується довідкою за № 183221 від 16.11.2020 року, виданою КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації».

Домоволодінню ОСОБА_1 було залишено номер 17, а домоволодінню ОСОБА_5 - номер 17-а, що підтверджується матеріалами землевпорядної справи на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, але нерухоме майно у вигляді будинку і далі продовжувало обліковуватися у державних реєстрах під номером 17. Також на підтвердження викладеного додаються копії технічних паспортів на домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , за період з 1955 року по теперішній час.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 22.08.1989 року за № 305 ОСОБА_1 було дозволено будівництво будинку на раніше відведеній земельній ділянці по АДРЕСА_1 та стару частину жилого будинку переобладнати під нежиле приміщення.

На виконання даного рішення ОСОБА_1 у 1990 році зведений новий будинок, позначений в технічних паспортах під літерою Е-1 або Е -2, залежно від року виготовлення технічного паспорту та в останньому дійсному технічному паспорту він позначений як Е1.

Право власності на зведений ОСОБА_1 новий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ним та його частка у спільній частковій власності відповідно була збільшена.

Потім, у 2006 році ОСОБА_1 було збудовано гараж у складі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 18.07.2007 року за № 254/2 було вирішено зареєструвати нові будівлі, що входять до складу домоволодінь у приватному секторі громадян: ОСОБА_1 гараж «Ж» розміром 5,00 х 7,40 м по АДРЕСА_1 ; рекомендувати заявнику дане рішення направити КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» для внесення змін в технічну документацію власника. Копія даного рішення додається до позовної заяви.

Однак ОСОБА_1 не зареєстрував вчасно вказане рішення органу місцевого самоврядування та не направив його до КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» для внесення змін в технічну документацію власника.

03.09.2015 року земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:04:068:0029, придбав ОСОБА_6 у спадкоємців ОСОБА_5 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки та викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру на дану земельну ділянку, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо вказаної земельної ділянки.

ОСОБА_6 також належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке він придбав у тих же самих осіб, де він має житловий будинок та окрему земельну ділянку.

На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:04:068:0029, відсутні будь-які будівлі та вона використовується ОСОБА_6 як город у складі домоволодіння АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належних ОСОБА_6 об?єктів нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Перекопською І.С. було заведено спадкову справу №95-2014 після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та у складі спадщини є майно, власником якого є дружина ОСОБА_7 ОСОБА_5 , спадкоємцем якої був ОСОБА_7 , який прийняв спадщину, але своїх спадкових прав за життя не оформив, що підтверджується матеріалами спадкової справи заведеної Другоїю Криворізькою державної нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до відомостей спадкової справи: ОСОБА_5 належала 1/10 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, тоді як земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить лише позивачу ОСОБА_1 . Спадкоємець ОСОБА_5 ОСОБА_2 прийняв спадщину у повному обсязі, але отримав свідоцтво про право на спадщину лише на 1/2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Другий спадкоємець ОСОБА_5 ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовилася, але вона успадкувала майно після смерті ОСОБА_7 та також отримала свідоцтво про право на спадщину 1/2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, спадкоємцями на таке спадкове майно, як 1/10 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є спадкоємцями, що прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових прав.

Наразі належне ОСОБА_1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 має наступний склад: гараж -Ж1 та будинок - Е1, водоколонка І, вимощення ІІ, огорожа № 1, ворота № 2, які були мною збудовані на виконання вищевказаних рішень органу місцевого самоврядування. Жодного нерухомого майна, яке б фактично становило спільну часткову власність до його складу не входить. Тобто фактично воно є самостійним об?єктом нерухомого майна, але, попри це, його право власності на нього значиться як 9/10 часток. Дана обставина підтверджується актуальним технічним паспортом на належне ОСОБА_1 дане домоволодіння.

Інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належного ОСОБА_1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 відсутня, на підтвердження чого додається роздруківка такої інформації.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно дост. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимогст. 55 КонституціїУкраїникожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідност. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Відповідно до ч. 2ст. 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1ст. 331 ЦК Україниправо власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. ч. 1,2, 6ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до положеньст. 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Ч. 1 ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядкуст. 364 ЦК Україниправо спільної часткової власності припиняється у відповідності до вимогст. 367 ч.2 ЦК України, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом із цим, відповідно до ч. 2 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Всі будівлі мною було збудовано за наявності відповідного на той час дозволу.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, який посвідчує його право власності.

Відповідно до роз`яснень Пленуму ВССУ, викладених у п. 37 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року за № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності

та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України, власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше. Оскільки позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

З урахуванням положень ст.8Конституції України щодо верховенства права, та збереження справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року), а також зважаючи на те, що при визначенні частки у спільній частковій власності окремим об?єктом нерухомого майна та при визнанні за позивачем права власності не порушуються права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов обґрунтований та доведений, а тому вважає за можливе його задовольнити.

На підставі викладеного, керуючисьст. 41 Конституції України, ст.ст.11,15,16,368,370,1216-1218,1261,1268 ЦК України, ст. ст.4,43,211,200,206,263-265ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частки у спільній частковій власності окремим об?єктом нерухомого майна та визнання права власності - задовольнити.

Визнати 9/10 часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 самостійним об`єктом нерухомого майна та виділити їх в єдиний окремий об`єкт нерухомого майна у такому складі: житловий будинок - Е1, що складається з двох поверхів, загальною площею 163,8 кв. м та житловою площею 89,7 кв. м, який складається з: поверх п/д погріб 1-І, площею 9,7 кв. м; поверх 1, загальною площею 75,3 кв. м та житловою 17,2 кв. м: коридор №1, площею 17,5 кв. м; кухня № 2, площею 13,3 кв. м; житлова кімната № 3, площею 17,2 кв. м; котельня № 4, площею 18,1 кв. м; вбиральня № 5, площею 2 кв. м; ванна № 6, площею 7,2 кв. м; поверх 2, загальною площею 78,8 кв. м та житловою 72,5 кв. м: коридор № 7, площею 6,3 кв. м; житлова кімната № 8, площею 13,6 кв. м; житлова кімната № 9, площею 18,2 кв. м; житлова кімната № 10, площею 40,7 кв. м.; гараж Ж1, площею 37 кв. м; водоколонка І, вимощення ІІ, огорожа № 1, ворота № 2.

Припинити право спільної часткової власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати право власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на окремий об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житловий будинок - Е1, що складається з двох поверхів, загальною площею 163,8 кв. м та житловою площею 89,7 кв. м, який складається з: поверх п/д погріб 1-І, площею 9,7 кв. м; поверх 1, загальною площею 75,3 кв. м та житловою 17,2 кв. м: коридор №1, площею 17,5 кв. м; кухня № 2, площею 13,3 кв. м; житлова кімната № 3, площею 17,2 кв. м; котельня № 4, площею 18,1 кв. м; вбиральня № 5, площею 2 кв. м; ванна № 6, площею 7,2 кв. м; поверх 2, загальною площею 78,8 кв. м та житловою 72,5 кв. м: коридор № 7, площею 6,3 кв. м; житлова кімната № 8, площею 13,6 кв. м; житлова кімната № 9, площею 18,2 кв. м; житлова кімната № 10, площею 40,7 кв. м.; гараж Ж1, площею 37 кв. м; водоколонка І, вимощення ІІ, огорожа № 1, ворота № 2.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складений 28 липня 2023 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт