Ухвала

від 06.07.2023 по справі 188/1215/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2206/23 Справа № 188/1215/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі подану інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння,

встановила:

20.10.2023 року до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 у інтересах обвинуваченого за ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України ОСОБА_6 , із проханням про звільнення того від кримінальної відповідальності та закриття провадження у зв`язку із декриміналізацією кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32013030170000025 від 06.06.2013 року.

За результатами розгляду зазначеного клопотання захисника та доданих до клопотання матеріалів суд першої інстанції у задоволенні клопотання відмовив.

Суд зазначив, що, відповідно до зазначених захисником у клопотанні даних, 06 лютого 2014 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, скоєного за таких обставин, які сторона обвинувачення вважала встановленими.

Зокрема, ОСОБА_6 в період часу з 21.12.2009 до 06.02.2014 на підставі наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевський машинобудівельний завод»( далі - ТОВ АМЗ) про призначення №01-к від 21.12.2009р. директором ТОВ АМЗ ( код ЄДРПОУ 36713614), зареєстрованого у виконавчому комітеті Алчевської міської ради 21.12.2009 за номером 13841020000002400, будучи взятим на податковий облік в органах державної податкової служби 22.12.2009 за № 31731 як платник податків, маючи юридичну и фактичну адресу: вул. Декабристів. 2, м. Алчевськ Луганської області, виконуючи обов`язки з організації діяльності товариства, покладені на нього Статутом ТОВ АМЗ, ухилився від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства у значних розмірах.

У період червня - грудня 2012 року ОСОБА_6 , з метою умисного ухилення від сплати до бюджету податку на прибуток підприємства за наслідками неіснуючих(нікчемних) фінансово - господарських операцій купівлі - продажу запчастин (інших товарів) оприбутковував вказані товари, нібито придбані у ПП «Салан М», що підтверджується накладними, вказаними в переліку повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 06 лютого 2014 року на загальну суму 1 826 272 грн.

Крім того, ОСОБА_6 28 березня 2014 року вдруге повідомлено про підозру за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 212 КК України.

Проаналізувавши, із посиланням на відповідні нормативні акти та закони, диспозиції ч.1 ст.212 КК України з 2012 по 2019 рік, врахувавши розмір зазначеного у підозрі ухилення від сплати податків, який перевищує 3000 н.м.д.г, суд зазначив про необґрунтованість заявлених у клопотанні підстав, які, на думку захисника, свідчать про декриміналізацію діяння.

Крім того, з огляду на те, що матеріали кримінального провадження залишились на тимчасово окупованій території, суд зазначив і про неможливість розглянути та задовольнити інші, зазначені у клопотанні обставини щодо, зокрема, скасування арешту майна ОСОБА_6 , долі речових доказів, процесуальних витрат тощо.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить про скасування ухвали суду першої інстанції та про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України за № 32013030170000025 від 06.06.2013 року у зв`язку із закінченням строків давності.

Захисник приводить аналогічні за змістом із викладеними у клопотанні доводами щодо необхідності і можливості декриміналізації діяння, передбаченого ч.1 ст.212 КК України і закриття кримінального провадження, у зв`язку з цим, на підставі п.41 ч.1 ст.284 КПК України.

Апелянт також зазначає, що 03.04.2013 року матеріали кримінального провадження, разом із обвинувальним актом щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, були зареєстровані у автоматизованій системі документообігу Алчевського міського суду Луганської області. До Лисичанського міського суду Луганської області ( відповідно до розпорядження ВССУ №27/0/38-14 від 02.09.2014 року) зазначена справа не передана. На думку захисника, обов`язок надати матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за № 32013030170000025 від 06.06.2013 року належить Луганській обласній прокуратурі, оскільки, захисник та обвинувачений не мають на руках, окрім постанови про оголошення підозри, жодних процесуальних документів.

Незважаючи на те, що ОСОБА_6 не визнає свою провину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, захисник вважає, що суд, відповідно до ст.49 КК України, зобов`язаний був закрити кримінальне провадження у зв`язку із спливом строків давності і таке клопотання направлялось стороною захисту та обвинуваченим до Лисичанського міського суду Луганської області, але, остаточно судового рішення не було ухвалено.

Перевіривши матеріали судового провадження у межах поданої апеляційної скарги та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Як убачається із матеріалів судового провадження, до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 із проханням про закриття кримінального провадження щодо його підзахисного ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КПК України, у зв`язку із набранням чинності Закону України №101-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес від 25.09.2019 року.

Тобто, захисник просив про закриття кримінального провадження та про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.41 ч.1 ст.284 КПК України ( заявлений захисником як п.4 ч.1 ст.284 КПК України).

Захисник зазначив, що 31.03.2014 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 було спрямовано для розгляду до Алчевського міського суду Луганської області, то суд вправі закрити це провадження за наявності підстави, передбаченої пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Перевіряючи зазначені захисником доводи щодо наявності підстав для декриміналізації діяння, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що Законом України № 101-IX від 18.09.2019 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» у статті 212 КК України у примітці слова «тисячу», «три тисячі» та «п`ять тисяч» замінено відповідно словами «три тисячі», «п`ять тисяч» та «сім тисяч».

Дійсно, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи, мають зворотну силу в часі. Аналогічну за змістом норму містить Кримінальний кодекс України (ст. 5).

Тобто, зміни диспозиції статті 212 КК України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи, мають зворотну силу в часі, але це не стосується розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що впливає на кваліфікацію кримінально караного діяння.

Отже, диспозицією ч.1 ст. 212 КК України, за якою була повідомлено про підозру ОСОБА_6 , передбачено кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. У примітці до цієї статті вказано, що під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов`язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, скоєних в період червня - грудня 2012 року.

Відповідно до п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2015 року.

До 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга (неоподатковуваний мінімум доходів громадян) надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Отже, в 2012р. для кваліфікації злочинів розмір шкоди слід вираховувати так: 1 НМДГ (в цілях кваліфікації) = 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи, що складає 1073,00 грн / 2 = 536,5 грн.

Таким чином, якщо у 2012р. було здійснено умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) в значних розмірах, тобто на суму, що перевищує 1 609 500 грн (3000 н.м.д.г х536,5 грн =1 609 500 грн), винна особа підлягатиме притягненню до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 212 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у в умисному ухиленні від сплати податків в розмірі 1 826 272 грн і цей розмір є більшим, ніж 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1 609 500 грн), тобто значним, підстав для висновку про втрату чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, як і про відсутність складу правопорушення, немає.

Колегія суддів вважає такі висновки суду правильними, належним чином умотивованими та такими, що знаходяться у межах заявленого захисником клопотання.

Як убачається із змісту поданої апеляційної скарги, захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та закрити провадження по іншим правовим підставам у зв`язку із закінченням строків давності, зазначивши, що від такого виду звільнення від кримінальної відповідальності (ст.49 КК України) захисник та обвинувачений не заперечували, подавали відповідні клопотання до Лисичанського міського суду Луганської області.

Такі вимоги не були предметом розгляду судом першої інстанції, оскільки, вимоги клопотання захисника стосувались іншої правової підстави для закриття провадження.

У зв`язку із цим колегія суддів вважає, що такі вимоги сторони захисту задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів зауважує, що, відповідно до приписів ст.6151 КПК України відновленню підлягають втрачені матеріали кримінального провадження, яке не завершилося направленням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності до суду, а також матеріли кримінального провадження, в якому обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності направлено до суду, проте підготовче судове засідання не відбулося; судовий розгляд розпочато, проте рішення суду за результатами його розгляду не ухвалено; судом ухвалено рішення, проте воно не набрало законної сили.

Матеріали кримінального провадження, не направлені з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності до суду, а також матеріли кримінального провадження, в якому обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності направлено до суду, проте підготовче судове засідання не відбулося; судовий розгляд розпочато, проте рішення суду за результатами його розгляду не ухвалено; судом ухвалено рішення, проте воно не набрало законної сили, підлягають відновленню за рішенням слідчого судді, суду у разі надходження клопотання від прокурора або від слідчого чи дізнавача, погодженого з прокурором, або від сторони захисту чи потерпілого, або за власною ініціативою суду, за умови наявності витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування, або постанови про початок досудового розслідування, винесеної у порядку, передбаченомустаттею 615цього Кодексу, або ухвали про призначення судового розгляду, наявних у цьому кримінальному провадженні відповідних матеріалів фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інших носіїв інформації, а також копій документів, засвідчених з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.

Таким чином, викладене у апеляційній скарзі твердження захисника про єдиний і безумовний обов`язок сторони обвинувачення надавати суду повний обсяг матеріалів кримінального провадження не відповідає вимогам діючого законодавства і не позбавляє захисника реалізувати право на звернення до суду із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.405.407,418 та 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена учасниками кримінального провадження у касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду, протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3