Постанова

від 24.07.2023 по справі 910/6667/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р. Справа №910/6667/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ковальчук І.В.,

від відповідача 1.: не з`явились,

від відповідача 2.: не з`явились,

від прокурора: Чередник Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023

у справі №910/6667/23 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до 1. Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес», 2. Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України

про визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (далі по тексту - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі по тексту - позивач) до 1. Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» (далі по тексту - відповідач 1), 2. Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач 2) про визнання недійсними державного контракту №403/1/22/76 від 29.03.2022, додаткових угод №1 від 30.04.2022, №2 від 11.05.2022, №3 від 08.08.2022 та №4 від 30.12.2022, укладених між Департаментом військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес».

Прокурор просить суд визнати недійсними державний контракт №403/1/22/76 від 29.03.2022 та додаткові угоди №1 від 30.04.2022, №2 від 11.05.2022, №3 від 08.08.2022 та №4 від 30.12.2022 до нього, посилаючись на допущене відповідачем 2 порушення його умов, оскільки транспортні засоби спеціального призначення так і не були поставлені до військових частин Збройних Сил України, та не були залучені у забезпечені відсічі і стримувані збройної агресії у період воєнного стану в Україні, попередня оплата у розмірі 106 733 000,00 грн відповідачем 2 не була повернута, що є порушенням інтересів держави та має наслідком визнання недійсними правочинів на підставі ст.ст. 215, 228, 229 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України). Крім того, спірні правочини укладені із порушенням положень Закону України «Про оборонні закупівлі».

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду із даним позовом прокурор посилається на те, що Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не здійснює належним чином захист інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 позовну заяву Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес», Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України про визнання недійсними Державного контракту № 403/1/22/76 від 29.03.2022, а також додаткової угоди №1 від 30.04.2022, додаткової угоди № 2 від 11.05.2022, додаткової угоди №3 від 08.08.2022 та додаткової угоди №4 від 30.12.2022, повернуто заявнику.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурор не довів суду не здійснення Міністерством оборони України, як центральним органом виконавчої влади уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави, оскільки як з`ясовано судом першої інстанції в провадженні Господарського суду міста Києва перебувають справи №910/1183/23 та №910/6495/23 за позовами Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньо-торгівельна фірма «Прогрес» з позовними вимогами про стягнення з останнього неустойки за прострочення поставки за Державним контрактом № 403/1/2276 від 29.03.2022 та про стягнення з останнього 106 733 000 грн коштів попередньої оплати у зв`язку з неналежним виконанням ним умов Державного контракту № 403/1/22/76 від 29.03.2022. Обрання Міністерством оборони України відмінного від обраного прокурором способу захисту не може свідчити про те, що Міністерство оборони України неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6667/23 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що необхідність звернення до суду із даним позовом полягає у забезпеченні ефективного використання бюджетних коштів, їх економії та використання по найбільш вигідним пропозиціям, не допускаючи тим самим їх надлишкового витрачання. При цьому підставами укладення оспорюваних правочинів є введення Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану, а відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі» оборонні закупівлі здійснюються на основі таких принципів, зокрема, своєчасності та відповідності прийнятим рішенням щодо захисту національних інтересів України, забезпечення потреб безпеки і оборони; цілісності, узгодженості, системності планування та фінансування оборонних закупівель, урахування пріоритетів і обмежень, встановлених державними програмами у сферах національної безпеки і оборони.

Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону в рамках кримінального провадження №62022000000000783 від 30.09.2022 досліджуються обставини укладення та виконання спірного правочину. Обрання такого способу захисту як визнання недійсними правочинів, з урахуванням обставин даної справи, є ефективним, оскільки будуть відновлені права позивача, з можливістю застосування двосторонньою реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків.

Окрім того, судом першої інстанції залишено поза увагою лист Заступника командувача Сил логістики Збройних Сил України №378/7761 від 15.12.2022 про відсутність потреб у транспортних засобах за спірним правочином, однак заходів представницького характеру оборонним відомством щодо визнання недійсним спірного правочину не вживалося, що і стало підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом в межах повноважень, якими прокурор наділений відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», з метою захисту інтересів держави та забезпечення обороноздатності держави в умовах війни.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6667/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6667/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6667/23.

Матеріали справи №910/6667/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 21.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6667/23. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 17.07.2023. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.07.2023 о 13 год. 00 хв.

У зв`язку із перебуванням суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, з 17.07.2023 по 21.07.2023 у відпустках здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.07.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6667/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 справу №910/6667/23 за апеляційною скаргою Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 відкладено розгляд справи №910/6667/23 за апеляційною скаргою Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 на 24.07.2023 на 13 год. 30 хв. та зобов`язано прокурора подати до Північного апеляційного господарського суду оригінал позовної заяви від 27.04.2023 №15-51 вих-23 з додатками до неї.

19.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи №910/6667/23 позовної заяви від 27.04.2023 №15-51 вих-23 з додатками до неї.

Позивач та відповідач-1 своїм правом, наданим ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, яким є ухвала відповідно до ст. 232 ГПК України.

Відповідачі своїх представників в судове засідання, призначене на 24.07.2023, не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2023 усно зазначив про вжиття заходів для захисту інтересів держави, проте доказів на підтвердження звернення до суду із позовом про оскарження спірного правочину суду не надав.

У судовому засіданні 24.07.2023 представник прокуратури підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6667/23 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2023 щодо суті апеляційної скарги та оскаржуваної ухвали поклався на розсуд суду.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідачів про визнання недійсними державного контракту №403/1/22/76 від 29.03.2022, додаткових угод №1 від 30.04.2022, №2 від 11.05.2022, №3 від 08.08.2022 та №4 від 30.12.2022, укладених між Міністерством оборони України в особі Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес».

Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 позовну заяву прокурора залишено без руху, з метою усунення недоліків прокурор мав зазначити правові підстави позову про визнання недійсним Державного контракту №403/1/22/76 від 29.03.2022 та додаткових угод до нього, чітко визначити позовні вимоги; надати належні докази на підтвердження направлення на адресу місцезнаходження відповідача 1 копії позовної заяви №15-21 вих-23 від 27.04.2023 та доданих до неї документів; надати нотаріально засвідчений переклад українською мовою документів, зазначених у додатках №14 (тактико-технічні характеристики бронеавтомобілів), №46 (додаток до комерційної пропозиції ДП «Укрспецекспорт»), №54, №55 (роздруківки з сайтів копаній AM General, PSD manufacturing) до позовної заяви.

25.05.2023 Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону подав до Господарського суду міста Києва заяву про усунення недоліків, за результатами розгляду якої суд першої інстанції постановив ухвалу від 30.05.2023 про повернення позовної заяви Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес», Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України про визнання недійсними Державного контракту №403/1/22/76 від 29.03.2022, а також додаткової угоди №1 від 30.04.2022, додаткової угоди № 2 від 11.05.2022, додаткової угоди №3 від 08.08.2022 та додаткової угоди №4 від 30.12.2022

Як вже було зазначено вище, приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурор не довів суду не здійснення Міністерством оборони України, як центральним органом виконавчої влади уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави, оскільки як з`ясовано судом першої інстанції в провадженні Господарського суду міста Києва перебувають справи №910/1183/23 та №910/6495/23 за позовами Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньо-торгівельна фірма «Прогрес» з позовними вимогами про стягнення з останнього неустойки за прострочення поставки за Державним контрактом № 403/1/2276 від 29.03.2022 та про стягнення з останнього 106 733 000 грн коштів попередньої оплати у зв`язку з неналежним виконанням ним умов Державного контракту № 403/1/22/76 від 29.03.2022. Обрання Міністерством оборони України відмінного від обраного прокурором способу захисту не може свідчити про те, що Міністерство оборони України неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням) ( п. ч. 6 ст. 23 вказаного Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла наступних висновків щодо застосування норм права. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що метою представництва прокурора у даній справі є захист держави у зв`язку із порушенням економічних та обороноздатних інтересів, оскільки позивач як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

04.04.2023 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону здійснено вступ у справу №910/1186/23 за позовом Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» про стягнення штрафних санкцій (27 728 646,12 грн, з яких: 20 026 244,42 грн пені, 7 702 401,70 грн штрафу) за неналежне виконання умов Державного контракту №403/1/22/76 від 29.03.2022.

03.04.2023 в межах розгляду справи №910/1186/23 позивач надав заяву про зміну предмету позову (збільшення розміру позовних вимог), за якою просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 132 260 959,92 грн, з яких 106 733 000,00 грн - кошти попередньої плати, 20 026 244,42 грн пеня за прострочення поставки товару на строк 182 дні та 5 501 715, 50 грн штрафу у розмірі 5% за прострочення поставки товару на строк понад 30 днів за державним контрактом від 29.03.2022 №403/1/22/76.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/1186/23 відмовлено Міністерству оборони України у прийнятті заяви про зміну предмету позову (збільшення розміру позовних вимог) від 03.04.2023, оскільки така заява не є заявою про збільшення позовних вимог в силу положень ст. 46 ГПК України.

Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі №925/642/19 вказала, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц і від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, адже заявлення такої вимоги є також належним способом захисту, який передбачений законом. Водночас суд має визначитися із ефективністю такого способу (з`ясувати можливість проведення двосторонньої реституції, її вплив на відновлення прав держави). Разом із тим, вимога про застосування наслідків недійсності може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги. Близька за змістом правова позиція викладено у постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Згідно листа Заступника командувача Сил логістики Збройних Сил України №378/7761 від 15.12.2022, враховуючи те, що поставлені за спірним правочином спеціальні транспортні засоби мають незадовільний стан, не відповідають умовам контракту, відсутність потреб у транспортних засобах за спірним правочином, на виконання рішення заступника Міністерства оборони України підтримано пропозицію відповідача 2 щодо розірвання спірного правочину, повернення попередньої оплати та стягнення штрафних санкцій з відповідача 1.

Таким чином, з метою захисту та відновлення прав та інтересів держави у спірних правовідносинах для можливості проведення двосторонньої реституції (ч. 1 ст. 216 ЦК України) ефективним способом захисту є визнання недійсним частково виконаного спірного правочину, тоді як позивач з такими позовними вимогами до суду не звертався.

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону зверталась до позивача із запитом від 04.04.2023 №15-8 вих-23 щодо виконання/невиконання умов спірного правочину та вжиття позивачем заходів претензійно-позовного характеру щодо відновлення порушених прав оборонного відомства.

Доказів реагування позивачем на вказаний запит матеріали даної справи не містять.

Також Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону зверталась до відповідача 2 із запитом від 18.04.2023 №15-37 вих-23 щодо направлення належним чином завірених копій для належного захисту інтересів держави в суді та визначення підстав для представництва інтересів держави.

Листом №403/5502 від 21.04.2023 відповідач 2 надав прокурору копії запитуваних документів в рамках судової справи №910/1186/23.

Листом від 21.04.2023 №15-44 вих-23 прокурор повідомив позивача про намір звернутися до суду із даним позовом, оскільки транспортні засоби спеціального призначення за спірним правочином до військових частин Збройних Сил України не поставлено, у забезпечені відсічі і стримуванні збройної агресії не залучено, попередню оплату у розмірі 106 733 000,00 грн не повернуто.

Верховний Суд у своїй постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18 дійшов наступних правових висновків.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії»).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що наразі Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 02.05.2023 №3057-IX» в Україні діє воєнний стан.

Статтею 10 Закону України «Про Збройні Сили України» встановлено, що Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

При цьому відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України» та Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, із правом звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

Таким чином, зволікання органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо ефективного захисту інтересів держави в оборонній сфері у період дії воєнного стану в країні є недопустимим, оскільки його основним завданням є забезпечення безперебійного, стабільного та належного забезпечення потреб сил безпеки і сил оборони необхідним озброєнням та військовою технікою для підвищення обороноздатності держави під час збройної агресії російської федерації, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не доведення прокурором не здійснення Міністерством оборони України, як центральним органом виконавчої влади уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995 та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Статтею 280 ГПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За приписами статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6667/23, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

За правилами процесуального закону, прийняття рішення про скасування ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду унеможливлює вирішення питання про зміну розподілу судових витрат, сплачених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, так і про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 756/6141/16-а, від 07.09.2022 у справі №911/2130/21.

Враховуючи те, що справа передається на розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 271, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6667/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6667/23 скасувати. Справу №910/6667/23 передати на розгляд суду першої інстанції.

3. Матеріали справи № 910/6667/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 27.07.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

С.І. Буравльов