Постанова

від 23.05.2023 по справі 927/87/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Справа№ 927/87/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 23.05.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області

на рішення

Господарського суду Чернігівської області

від 06.05.2019 (повне рішення складено 08.05.2019)

у справі № 927/87/19 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до Дмитрівської селищної ради, Фермерського господарства "Маяк", Фермерського господарства "Давидок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1

про визнання недійсним наказу та договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Керівник Бахмацької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позвом в інтересах держави в особі позивача - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до відповідачів 1, 2 та 3 - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Фермерського господарства "Маяк" та Фермерського господарства "Давидок", відповідно до якого, з урахуванням заяви від 04.04.2019 за №49-105-19, прийнятої 22.04.2019, просить суд:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 №25-2503/14-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки";

- визнати недійсним договір оренди землі від 04.03.2016 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0381, площею 5,1793га, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.04.2016).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 на момент отримання в користування земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0381 вже скористався своїм правом на отримання земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме: без проведення земельних торгів. Враховуючи, що на момент отримання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0381 ним вже було створено фермерське господарство "Маяк" (02.06.2015) та у 2015 році для ведення фермерського господарства вже бралася земля, тому вказана вище земельна ділянка могла бути отримана лише юридичною особою (ФГ "Маяк") та виключно на земельних торгах, а не ОСОБА_1 як фізичною особою. Однак, за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області земельні торги з продажу права оренди оспорюваної земельної ділянки не проводилися. Прокурор посилається на порушення відповідачем приписів Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про фермерське господарство".

Підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив, що у вказаному випадку вбачаються порушення інтересів держави, що полягають у протиправному набутті ОСОБА_1 прав на земельну ділянку державної форми власності всупереч вимогам закону, зловживання відповідачами положеннями земельного законодавства та Закону України "Про фермерські господарства" та у не дотриманні органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками вказаної категорії, а саме: Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, вимог щодо проведення перевірки волевиявлення суб`єкта, який має намір отримати земельні ділянки, вимогам чинного законодавства. Також підставою для представництва інтересів держави прокурор визначив невжиттям Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру заходів щодо усунення допущених порушень при передачі в користування земельної ділянки державної форми власності; не використанням Держгеокадастром повноважень наданих йому державою та визначених в Положенні; відсутністю дієвих заходів зі сторони даного органу, спрямованих на усунення порушень процедури передачі в користування землі сільськогосподарського призначення у той час, як порушення порядку набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення обмежує державу у залученні як найбільшої суми грошових коштів до бюджету шляхом продажу речових прав на неї на земельних торгах (аукціоні).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 у справі № 927/87/19 у задоволенні позову Керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, до відповідача 2 - Фермерського господарства "Маяк" до відповідача 3 - Фермерського господарства "Давидок", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-2503/14-16-сг від 22.02.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" та договору оренди землі від 04.03.2016 (зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.04.2016) відмовлено в повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову прокурора з огляду на те, що ОСОБА_1 набув право строкового оплатного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7420387500:11:000:0381 площею 5,1793 га державної форми власності на законних підставах у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", а також враховуючи недоведеність прокурором наявності порушених прав та інтересів зі сторони держави, виходячи з принципу справедливої рівноваги між "публічним інтересом", тобто інтересом держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та "приватним інтересом", тобто інтересом фермерського господарства, яке так чи інакше страждає від такого втручання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора області звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтується на обставинах, аналогічних тим, які викладено в позовній заяві. При цьому скаржник доводить, що судом проігноровано вимоги статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 124 Земельного кодексу України, які визначають, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз; додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство (у томі числі у користування) можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області подало відзив, у якому відповідач-1 зазначив, що прийняття наказу про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, укладення договору оренди спірної земельної ділянки було здійснено Головним управлінням у межах своїх повноважень як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності та відповідно до норм земельного і цивільного законодавства. При укладенні спірного договору сторонами дотримано усіх істотних умов договору, що свідчить про дотримання вимог статті 15 Закону України "Про оренду землі", а тому відсутні підстави для скасування рішення.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру також заперечила проти апеляційної скарги, у поданому відзиві посилається на те, що існування ФГ "Маяк", заснованого ОСОБА_1 02.06.2015 після отримання ним у 2015 році в оренду 8-ми земельних ділянок, про які зазначив прокурор у апеляційній скарзі, не обмежує його права як фізичної особи на отримання інших ділянок з метою створення та ведення інших ФГ. Державна реєстрація ФГ "Давидок" була здійснена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.08.2019, тобто до звернення прокурора з позовною заявою до суду першої інстанції. Аналіз змісту договору оренди землі від 04.03.2016 свідчить про дотримання вимог статті 15 Закону України "Про оренду землі"., підстави для визнання спірного договору недійсним судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено. У зв`язку викладеним, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідачі-2, -3 також заперечують проти апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, дослідження та надання оцінки судом першої інстанції всім без виключення доводам прокурора.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області у справі №927/86/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів Скрипки І.М., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 у справі № 927/87/19 залишено без руху, надано заявнику строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання даної ухвали.

20.06.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2019 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та подано докази сплати судового збору в сумі 5763,00 грн: платіжне доручення №1279 від 30.05.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 поновлено строк на апеляційне оскарження; справу призначено до розгляду на 23.07.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 зупинено апеляційне провадження у справі № 927/87/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 поновлено апеляційне провадження у справі № 927/87/19, справу призначено до розгляду на 19.11.2019 на 14:00 год.

Ухвалами від 19.11.2019 та від 05.12.2019 оголошувалась перерва в судовому засіданні до 05.12.2012 та відкладався розгляд справи на 21.01.2020.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/178/20 від 20.01.2020 у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М., яка не є головуючим суддею у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.25 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу у справі № 927/87/19 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 у справі № 927/87/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 у справі № 927/87/19 у складі колегії Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.; справу № 927/87/19 призначено до розгляду на 26.02.2020 на 10:00 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №927/87/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ №912/2385/18 та №922/989/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 поновлено апеляційне провадження у справі № 927/87/19, розгляд справи призначено на 29.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 розгляд справи № 927/87/19 відкладено на 15.10.2020.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3843/20 від 15.10.2020 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.25 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу у справі № 927/87/19 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020 у справі № 927/87/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 у справі № 927/87/19 у складі колегії Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.; справу № 927/87/19 призначено до розгляду на 17.11.2020.

Розгляд справи неодноразово відкладався та в судових засідання оголошувались перерви.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 замінено сторону у справі №927/87/19 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 14, ідентифікаційний код 39764881) на його правонаступника Дмитрівську селищну раду (16572, Чернігівська область, Бахмацький район, смт Дмитрівка, вул. Незалежності, 18, ідентифікаційний код 04412395).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 зупинено апеляційне провадження у справі №927/87/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 поновлено апеляційне провадження у справі № 927/87/19 та призначено до розгляду на 04.04.2023.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 та 25.04.2023 розгляд справи відкладався на 25.04.2023 та 23.05.2023 відповідно.

Явка представників у судове засідання

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання 23.05.2023 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа в електронний кабінет позивача та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу-1 за штрих-кодом 0411638633965. Позивач про причини неявки суд не повідомив, натомість 15.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Дмитрівської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 надіслана учасникам справи в електронні кабінети учасників, а позивачу засобами поштового зв`язку.

Відповідно до вимог частини 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача-1.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 04.12.2015 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності звернувся ОСОБА_1 , як фізична особа, із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду терміном на 25 років орієнтовною площею 6,0га для ведення фермерського господарства із земель державної власності. Орієнтовний розмір земельної ділянки, яку він бажав отримати в строкове платне користування обґрунтував наступним: основними напрямками діяльності фермерського господарства планується вирощування сільськогосподарських зернових та технічних культур; вказана земельна ділянка буде використовуватись за цільовим призначенням, з дотриманням природоохоронних вимог та земельного законодавства для отримання прибутків від реалізації сільськогосподарських культур, за рахунок яких у подальшому будуть проводиться агротехнічні заходи щодо використання даної земельної ділянки, закупівлі високоякісного посівного матеріалу зернових та технічних культур, міндобрив, засобів захисту рослин, ремонту та будівництва господарських будівель та споруд, а також оновлення машинно-тракторного парку та зерноочисної техніки. Також, за рахунок прибутку отриманого від діяльності фермерського господарства заявником буде сплачено орендну плату та податки до бюджету. Гарантував, що у своїй діяльності господарство буде дотримуватись сучасної технології по вирощуванню сільськогосподарських культур з метою збереження та покращення ґрунтів. До заяви ним додано наступні документи: копія паспорта та ідентифікаційного коду; копія диплому; схема розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду даної заяви наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.01.2016 №25-512/14-15-сг, фізичній особі ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 6,0га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

08.02.2016 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 5,1793га (кадастровий номер 7420387500:11:000:0381) для ведення фермерського господарства на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області та передачі даної земельної ділянки в оренду терміном 7 років. До вказаної заяви додано проект землеустрою.

Наказом Головного управління від 22.02.2016 №25-2503/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, надано йому в оренду зазначену земельну ділянку для ведення фермерського господарства терміном на 7 років, встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки. Доручено керівнику відділу Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області укласти договір оренди земельної ділянки.

На підставі зазначених наказів, 04.03.2016 між Головним управлінням та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п.1. якого Головне управління надало, а фізична особа ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 5,1793га, в тому числі рілля - 5,1793га, яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

За умовами п.п. 2-4, 6, 15-16 договору в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 7420387500:11:000:0381, площею 5,1793га, в тому числі рілля - 5,1793га, на земельній ділянці відсутні розміщені об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури. Форма власності - державна. Земельна ділянка, що передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства.

Пунктом 5 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у тримісячний строк з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування. До моменту набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього Договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, що для земельної ділянки кадастровий номер 7420387500:11:000:0381 площею 5,1793га складає 126494,82грн.

При цьому, сторони дійшли згоди, що якщо розмір орендної плати, що визначений за даними затвердженої вперше технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки є більшим за розмір орендної плати, що визначений згідно даного пункту Договору, то сплачена орендарем сума різниці між вказаними розмірами підлягає сплаті орендарем до відповідного бюджету у місячний строк з дня набрання чинності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п.9. договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі безготівково у розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Станом на момент укладення цього договору сума орендної плати, що вноситься орендарем на використання земельної ділянки складає 10119,59грн на рік.

Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк (п.8. договору).

Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7420387500:11:000:0381, площею 5,1793га, за договором оренди землі б/н від 04.03.2016 зареєстровано 07.04.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить інформаційна довідка за №152835476 (наявна в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки є ФГ "Давидок", засноване 09.08.2018 фізичною особою ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дана земельна ділянка використовується ФГ "Давидок" за цільовим призначенням, що прокурором не спростовується.

На замовлення фізичної особи ОСОБА_1 , Державне підприємство "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на підставі договору від 12.01.2018 №4 виготовило технічну документації по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення (ріллі) загальною площею 5,1793га, що надана в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (за межами населеного пункту).

14.02.2018, Головним управлінням затверджено висновок державної експертизи землевпорядної документації №80 від 14.02.2018, розробником якої було ДП "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", за яким нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 72763,77грн.

Рішенням Рубанської сільська рада Бахмацького району Чернігівської області від 07.08.2018 затверджено технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення (ріллі) загальною площею 5,1793га, яка надана в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (за межами населеного пункту). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7420387500:11:000:0381 - 72763,77грн.

09.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про приведення у відповідність умов договору, а саме п.5 та п.9, з урахуванням затвердженої нормативної грошової оцінки об`єкта оренди, земельної ділянки площею 5,1793 га кадастровий номер 7420387500:11:000:0381.

Головне управління розглянувши заяву ОСОБА_1 видало наказ №25-7031/14-18-сг від 06.09.2018 за яким п.5 договору має бути викладено у новій редакції, з урахуванням затвердженої нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки, шляхом укладення відповідної додаткової угоди до Договору та проведення державної реєстрації змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На виконання зазначеного наказу між Головним управлінням та ОСОБА_1 , 18.12.2018 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 04.03.2016, за яким п.5 Договору викладено в новій редакції, а саме: нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5,1793га, в тому числі 5,1793га ріллі (кадастровий номер 7420387500:11:000:0381), яка розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області становить 72763,77грн.

Зміни до договору зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, про що свідчить інформаційна довідка з вказаних реєстрів за №163997321 (наявна в матеріалах справи).

Звертаючись з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор зазначив, що наказ Головного управління від 22.02.2016 за №25-2503/14-16-сг, яким затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,1793га кадастровий номер 7420387500:11:000:0381 державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, для ведення фермерського господарства, видано з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерські господарства" без проведення аукціону, у зв`язку з чим просив визнати недійсним вказаний наказ та укладений на його виконання договір оренди землі від 04.03.2016 б/н (зареєстрований в Державному реєстрі 07.04.2016), посилався на відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передавалась в оренду за оскаржуваним правочином, що є додатковою підставою для визнання недійсним договору оренди землі, з огляду на невідповідність його умов вимогам Закону.

Відповідачі та третя особа проти позову заперечили та наполягали на відсутності порушень положень законодавства при отриманні ОСОБА_1 у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Згідно з частиною 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор може представляти інтереси держави у суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду, прокурор стверджує, що порушення порядку набуття речових прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення обмежує державу в особі уповноважених органів у її використанні та залученні як найбільшої суми грошових коштів до бюджету шляхом продажу прав на неї на земельних торгах (аукціоні); позбавляє можливості інших фізичних та юридичних осіб реалізувати свої законні права на отримання земельної ділянки у користування, отримавши перемогу у відповідних торгах; визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності без урахуванням нормативної грошової оцінки завдає державі збитків. У даному випадку прокурор вбачає порушення інтересів держави у протиправному набутті юридичною особою прав на земельну ділянку державної форми власності всупереч вимогам закону; зловживання відповідачами положеннями законодавства про фермерське господарство; передачу в оренду суб`єкту господарювання земельної ділянки державної форми власності за ціною, визначеною без урахування нормативної грошової оцінки щодо конкретної земельної ділянки (об`єкта оренди).

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в межах даної справи.

Повноваження щодо здійснення контролю за законністю використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами.

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 за №15 (надалі - Положення), Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За підпунктом 25-1 пункту 4 Положення відповідно до покладених на Держгеокадастр завдань він: організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до статті 188 ЗК України, статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" функції з державного нагляду за додержанням законів у сфері земельних відносин покладено на органи Держгеокадастру.

З урахуванням наведеного, прокурором правильно визначено позивача у даній справі - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, який не вживав належних заходів щодо усунення виявлених прокурором порушень, оскільки вважав, що дії його територіального органу були правомірними та відповідали вимогам діючого законодавства, про що свідчить лист-відповідь на звернення прокурора від 14.12.2018 за №10-28-0.19-12922/2-18.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва прокурором інтересів держави в суді в даній справі.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України "Про фермерське господарство".

За частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 вказаного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 цього Закону можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

За положенням статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", і відповідно до статті 42 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча спірна земельна ділянка надавалась фізичній особі, однак метою надання було подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 констатувала, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За своєю правовою природою наказ, який оспорюється прокурором в межах даної справи, є юридичною формою рішення органу виконавчої влади, який спрямований на регулюванням земельних відносин, породжує певні правові наслідки і має обов`язковий характер для суб`єктів таких відносин. Враховуючи, що на підставі оспорюваного прокурором наказу права і обов`язки виникли у ОСОБА_1 , тобто у особи, якій вони адресовані, такий наказ є актом ненормативного характеру індивідуальної дії.

Будь-який акт державного органу може бути визнаний недійсним з підстав невідповідності такого акту вимогам чинного законодавства, визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 №25-2503/14-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" прокурор у позовній заяві вказує на те, що даний наказ не відповідає вимогам закону, порушує встановлений порядок передачі прав на земельні ділянки державної чи комунальної власності, а відтак має бути визнаний недійсним та скасований, оскільки на момент отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки ним вже було створено Фермерське господарство "Маяк", для ведення якого ОСОБА_1 в 2015 році отримав земельні ділянки, а тому спірна земельна ділянка могла бути отримана лише юридичною особою (ФГ "Маяк") та виключно на земельних торгах, а не ОСОБА_1 як фізичною особою.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Частинами 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальною щодо статті 123 Земельного кодексу України. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.

Положеннями статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом із тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі №6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №924/863/17, від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних засадах (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, від 15.01.2020 у справі №627/1351/18).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення ОСОБА_1 04.12.2015 до Головного управління Держгеокадастру щодо отримання в користування спірної земельної ділянки було повторним, оскільки в березні 2015 року ОСОБА_1 вже скористався правом на безоплатне набуття в користування на праві оренди 8 земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної форми власності на території Чернігівської області.

Крім цього, на час повторного звернення ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду терміном на 7 років площею 5,1793 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності, позивач був засновником Фермерського господарства "Маяк" (код ЄДРПОУ 39813493), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата та номер запису у реєстрі - 02 червня 2015 року, 10401020000000923.

Для створення зазначеного фермерського господарства ОСОБА_1 одержав в оренду наступні земельні ділянки:

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0325, площею 11,2027 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0348, площею 23,1061 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:07:000:0689, площею 10 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 07.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:07:000:0686, площею 15,2789 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 06.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:07:000:0687, площею 21,5766 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0372, площею 10,1725 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 08.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0373, площею 21,0011 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0347, площею 10,1043 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 06.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участі торгах, а фермерське господарство після державної реєстрації має правої отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є засновником ФГ "Маяк", який отримав земельні ділянки для створення фермерського господарства в березні 2015 року, його звернення у грудні 2015 року до Головного укправління Держземагенства у Чернігівській області із заявою про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам.

Факт здійснення 09.08.2018 реєстрації Фермерського господарства "Давидок", створеного ОСОБА_1 , не спростовує вищевикладеного, оскільки така реєстрація була здійснена після звернення прокурора до суду з позовом про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській від 22.02.2016 №25-2503/14-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" та визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2016; крім того, не спростовує факт реалізації ОСОБА_1 свого права на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності внаслідок чого було створено Фермерське господарство "Маяк".

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено факт порушення передбаченої Земельним кодексом України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 5,0038га, яка розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, позовна вимога про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 22.02.2016 №25-2503/14-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено порушення встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства, а також те, що спірний наказ Головного укправлінян Держгеокадастру, які стали підставою для укладення між Головним укправлінянм Держгеокадастру та ОСОБА_1 договору оренди землі, прийняті з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2016 також підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні позову прокурора, оскаржуване рішення вважає таким, що підлягає скасуванню, позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, судовий збір за подання позовної заяви та судовий збір з подання апеляційної скарги судом покладаються на відповідачів порівну.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 у справі №927/87/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 у справі №927/87/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 №25-2503/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки».

Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між наказ Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , а саме: договір оренди землі від 04.03.2016 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0381, площею 5,173 га, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.04.2016).

Стягнути з Фермерського господарства "Маяк" (16571, Чернігівська обл., Бахмацький район, с. Терешиха, провулок Молодіжний, код ЄДРПОУ 39813493) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вулиця Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору за подання позову. Видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства "Давидок" (16571, Чернігівська обл., Бахмацький район, с. Терешиха, провулок Молодіжний, код ЄДРПОУ 39813493) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вулиця Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору за подання позову. Видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства "Маяк" (16571, Чернігівська обл., Бахмацький район, с. Терешиха, провулок Молодіжний, код ЄДРПОУ 39813493) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вулиця Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства "Давидок" (16571, Чернігівська обл., Бахмацький район, с. Терешиха, провулок Молодіжний, код ЄДРПОУ 39813493) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вулиця Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи № 927/87/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 27.07.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка