Постанова

від 19.07.2023 по справі 910/14345/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2023 р. Справа№ 910/14345/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Зорі В.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" на ухвалу Господарскього суду міста Києва від 10.02.2023 та на ухвалу Господарскього суду міста Києва від 15.02.2023

у справі №910/14345/22 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (відповідач 1),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" (відповідач 2)

про стягнення 9 697 985,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150119-О від 15.01.2019 в розмірі 9 697 985,39 грн, з яких: 8 198 310,27 грн заборгованість за простроченим кредитом, 1 499 675,12 грн заборгованість за простроченими процентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачами належним чином не виконано свої зобов`язання щодо погашення кредиту, який був наданий відповідачу 1 і за погашення якого поручився відповідач 2 відповідно до договору поруки № 150119-П від 15.01.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/14345/22 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання призначено на 31.01.2023.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" надійшла зустрічна позовна заява та заява про забезпечення зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" про забезпечення зустрічного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" про забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення зустрічного позову.

Крім того, вимоги, які викладені в заяві про забезпечення зустрічного позову є тотожними з вимогами заявника за зустрічною позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" і додані до неї документи повернуто заявнику.

Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про зобов`язання АТ "Банк "Кредит Дніпро" дотримуватись вимог п.18 розділу ЦК України та визнання наявності у ТОВ з II "Белферт Україна" права на підставі вимог ч.3 ст.538 та ст. 607 ЦК України призупинити виконання грошового зобов`язання не є взаємопов`язаними із вимогами, заявленими у первісній позовні заяві, а спільний їх розгляд не є доцільним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нові, яким прийняти зустрічний позов до розгляду та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувані ухвали є необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

На думку Товариства з обмеженою відповідальність з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» відмляючи у задоволенні заяви від 06.02.2023 та ухвалення рішення про повернення зустрічного позову, суд першої інстанції допустив можливість продовження Банком неправомірних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальність з іноземними інвестиціями «Белферт Україна», оскільки з липня 2022 року на всі рахунки ТОВ з II "Белферт Україна" у банку накладено арешт із забороною проведення по ним видаткових операцій, що виключає можливість здійснювати будь-які дії на погашення грошового зобов`язання за кредитним договором, що істотно ускладнює ефективний захист та поновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду із зустрічним позовом.

Висновки суду про тотожність заходів забезпечення зустрічного позову із позовними вимогами зустрічної позовної заяви є помилковими, оскільки вимога у зустрічному позові про визнання права полягає у підтвердженні наявності такого права саме у Товариства з обмеженою відповідальність з іноземними інвестиціями «Белферт Україна», тоді як захід забезпечення позову у забороні банку вчиняти дії по стягненню всієї заборгованості за кредитним договором полягає у забороні вчинення таких дій саме Банком, а захід зупинення нарахування процентів також позбавляє можливості саме Банк, а не товариство отримати задоволення своєї вимоги за рахунок безпідставно нарахованих процентів.

Обов`язок банку утримуватись від дії з нарахування процентів за неправомірне користуванян чужими коштами під час дії воєнного стану та деякий час після його припинення або скасування відноситься до негативного зобов`язання і виник на підставі п.18 розділу ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення».

На думку апелянта висновки суду першої інстанції про те, що вимоги викладені у зустрічному позові не є взаємопов`язаними із вимогами, заявленими у первісній позовні заяві, а спільний їх розгляд не є доцільним є помилковими, оскільки, правовідносини між Банком та Товариством з обмеженою відповідальність з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» виникли на підставі кредитного договору, а зазначені у зустрічному позові вимоги мають суттєвий вплив на правильне визначення судом розміру суми стягнення за первісним позовом, що безперечно у разі задоволення зустрічного позову може виключити частково задоволення первісного позову.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/14345/22 та призначено справу до розгляду на 07 червня 2023 о 12:30 год.

Судове засідання у справі № 910/14345/22, призначене на 07.06.2023 о 12 год. 30 хв. не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційний розгляд справи № 910/14345/22 призначенои на 19.07.2023 о 12 год. 15 хв.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини третя та четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18).

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Предметом забезпечення зустрічного позову є зобов`язання АТ "Банк "Кредит Дніпро" до набрання законної сили ухваленим у цій справі рішенням суду зупинити подальше нарахування процентів на суму простроченого кредиту за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 15.01.2019 №150119-О у розмірі 10,5 % річних чи у будь-якому іншому розмірі процентної ставки та заборона Банку до набрання законної сили ухваленим у цій справі рішенням суду вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення із ТОВ з ІІ "Белферт Україна" заборгованості за кредитним договором, у т.ч. за рахунок майна ТОВ з II Белферт Україна".

Відповідно до ч.1, 2 ст.180 ГПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічний позов - це позов, який подає відповідач до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.

Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.

У постанові від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20 Верховний Суд зазначив, що: "Зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.

Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов`язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися; відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;

в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом».

У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила про таке: "Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом».

Верховний Суд у постанові від 24.06.2022р. у справі № 922/4411/21 зробив висновок, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому:

- повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними;

- для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази;

- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов`язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень)

- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову;

- спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.

У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду висловила у постановах №916/3245/17 від 13.03.2019, №916/542/18 від 12.06.2019.

Предметом первісного позову є вимога солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150119-О від 15.01.2019 в розмірі 9 697 985,39 грн, з яких: 8 198 310,27 грн заборгованість за простроченим кредитом, 1 499 675,12 грн заборгованість за простроченими процентами.

Натомість відповідач, звертаючись до суду із зустрічним позовом просив про зобов`язання АТ "Банк "Кредит Дніпро" дотримуватись вимог п.18 розділу ЦК України "Прикінцеві та перехідні положення" шляхом:

- утримання ним протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та до закінчення 30-денного строку після його припинення або скасування від нарахування процентів на суму простроченого кредиту за будь-якою процентною ставкою згідно договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 15.01.2019 №150119-О та від застосування інших нарахувань і платежів за цим договором всупереч вказаній вимозі закону;

списання ним процентів у розмірі 10,5 % річних у повній сумі їх нарахування, які були нараховані з 01.03.2022 на суму простроченого кредиту за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 15.01.2019 № 150119-О.

- визнати наявність у ТОВ з II "Белферт Україна" права на підставі вимог ч.3 ст.538 та ст. 607 ЦК України призупинити виконання грошового зобов`язання, що виникло за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 15.01.2019 №150119-0, та у зв`язку з цим вважати вказане зобов`язання за даним договором призупиненим на весь час дії накладеного арешту на всі рахунки ТОВ з II "Белферт Україна".

Положеннями ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ГПК України.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги зустрічної позовної заяви про зобов`язання АТ "Банк "Кредит Дніпро" дотримуватись вимог п.18 розділу ЦК України "Прикінцеві та перехідні положення" та визнання наявності у ТОВ з II "Белферт Україна" права призупинити виконання грошового зобов`язання не є передбаченим законом чи договором способом захисту прав або інтересів товариства.

Зазначені апелянтом аргументи в частині необхідності застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає таким, що можуть бути викладені в запереченнях на позовну заяву, однак предметом окремого позову не являються.

Враховуючи, що змістом забезпечення позову є прийняття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують по його позову про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, суд першої дійшов вірного висновку про повернення зустрічної позовної заяви та про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувані рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарскього суду міста Києва від 10.02.2023 та Ухвалу Господарскього суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/14345/22 залишити без змін.

3. Матеріали справі №910/14345/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 28.07.2023

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко