Рішення

від 17.10.2023 по справі 910/14345/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2023Справа № 910/14345/22

За позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро";

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (відповідач 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" (відповідач 2);

про стягнення 9 697 985,39 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Сухая М.В., адвокат, довіреність № 227 від 22.12.2022;

Від відповідача 1: не з`явилися;

Від відповідача 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150119-О від 15.01.2019 в розмірі 9 697 985,39 грн, з яких: 8 198 310,27 грн заборгованість за простроченим кредитом, 1 499 675,12 грн заборгованість за простроченими процентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачами належним чином не виконано свої зобов`язання щодо погашення кредиту, який був наданий Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" і за погашення якого поручилося Товариство з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" відповідно до договору поруки № 150119-П від 15.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/14345/22 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання призначено на 31.01.2023.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" до господарського суду 08.02.2023 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, останній просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" про забезпечення зустрічного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 постановлено зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" і додані до неї документи повернути заявнику.

17.02.2023 від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до господарського суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна".

02.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" до господарського суду надійшло заперечення на відповідь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на відзив на позовну заяву.

04.04.2023 на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист Північного апеляційного господарського суду № 910/14345/22/09.1-14/170/23 від 20.03.2023, в якому останній просить надіслати справу № 910/14345/22 до Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" на ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 та 15.02.2023 у справі № 910/14345/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 вирішено зупинити провадження у справі № 910/14345/22 до завершення розгляду апеляційної скарги на ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 та 15.02.2023 у справі № 910/14345/22 та повернення матеріалів справи № 910/14345/22 до Господарського суду міста Києва, а матеріали справи № 910/14345/22 направити до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/14345/22 залишено без змін.

17.08.2023 матеріали справи № 910/14345/22 повернулися на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 було вирішено поновити провадження у справі № 910/14345/22, а підготовче засідання - призначити на 19.09.2023.

19.09.2023 від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до господарського суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій заявник просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" заборгованість за простроченим кредитом за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150119-0 від 15.01.2019 у розмірі 8 198 310,27 грн.

У підготовчому засіданні 19.09.2023 розглядалася заява Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищезазначене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог та постановив продовжувати розгляд справи з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14345/22 до судового розгляду по суті на 03.10.2023.

У судовому засіданні 03.10.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна", до початку розгляду справи по суті, подано заяву про визнання позовних вимог, за змістом якої Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" визнає позовні вимоги у справі № 910/14345/22 у розмірі 8 198 310,27 грн та просить суд при ухваленні рішення вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи вищезазначене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, прийняв заяву відповідача про визнання позовних вимог та постановив, враховуючи той факт, що позовні вимоги визнав лише один відповідач у справі, продовжувати розгляд справи з її урахуванням.

У судовому засіданні 03.10.2023 судом було оголошено перерву до 17.10.2023.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 17.10.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судове засідання 17.10.2023 представники відповідача 1 та відповідача 2 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд зазначає, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс", а саме вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4А, м. Київ, 02002, направлялися ухвали, які ним були отримані, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" повідомлене про те, що у Господарському суді міста Києва розглядається справа № 910/14345/22 з позовними вимогами до нього.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пунктом 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" у строк, встановлений ухвалою суду від 06.01.2023, не подало до суду відзив на позов, а відтак, не скористалося наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

17.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі також - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (далі також - відповідач 1, позичальник) укладено договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150119-О (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, банк надає позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт на поповнення обігових коштів в т.ч. придбання сировини та матеріалів/послуг, сплата комунальних послуг, виплата заробітної плати та сплата податків і зборів, тощо, з лімітом кредитування у сумі 26 000 000,00 (двадцять шість мільйонів) гривень 00 копійок. Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення кожної заборгованості за овердрафтом у розмірі фактичного дебетового залишку за поточним рахунком, вказаним в п. 1.6. цього договору, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня виникнення такої заборгованості, але по "14" січня 2020 року включно та сплатити банку нараховані проценти за цим договором, на умовах, передбачених цим договором. Сторони погодилися, що днем початку користування кредитними коштами за рахунок овердрафту в межах строку дії договору є перший день утворення дебетового сальдо на поточному рахунку, вказаному в п. 1.6. цього договору, починаючи з якого та включаючи який безперервно існує дебетове сальдо на поточному рахунку на кінець операційного дня, а днем закінчення - день, в який заборгованість за овердрафтом сплачено в повному обсязі і дебетове сальдо відсутнє на кінець операційного дня (день утворення нульового або кредитного сальдо на поточному рахунку на кінець операційного дня).

Відповідно до п. 1.2. договору, валютою кредиту прийнята гривня.

Згідно з п. 1.3. договору, процентна ставка за користуванням овердрафтом є фіксована. Плата за користування овердрафтом встановлюється в залежності від строку погашення і складає: строк повернення кредитних ресурсів, днів - від 1 до 30 включно, процентна ставка, % річних - 19,00 %. Процентна ставка, відповідна до того періоду, у якому відбулося погашення овердрафту, застосовується за весь час користування ним, починаючи з дня видачі. Порядок оплати банку нарахованих процентів за користування овердрафтом здійснюється позичальником відповідно до розділу 7 цього договору щомісячно, в період сплати процентів, а також у день повного погашення заборгованості за овердрафтом для закриття цього договору.

Як встановлено п. 5.13. договору, у разі виявлення АТ "Банк Кредит Дніпро" факту наявності простроченої заборгованості, або не виконання/неналежного виконання будь-якої з умов кредитування, або наявності вимоги про дострокове погашення будь-якого з кредитів за будь-яким кредитним договором (в т.ч. договором про надання овердрафту, гарантії, акредитиву), у т.ч. даним кредитним договором, та/або за будь-яким іншим договором, що буде або вже укладений між АТ "Банк Кредит Дніпро" та позичальником, та/або між позичальником та іншим банком, АТ "Банк Кредит Дніпро", та/або між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Родючість плюс" має право вимагати від Позичальника дострокового виконання всіх зобов`язань за даним кредитним договором та всіма кредитними договорами (в т.ч. договорами овердрафту), що укладені/будуть укладені в майбутньому між позичальником та банком, а також обмежити надання гарантій/акредитивів в рамках встановлених лімітів, що укладені/ будуть укладені між АТ "Банк Кредит Дніпро" та позичальником.

За змістом п. 9.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє включно до дати вказаної в п. 1.1 цього договору, а в частині невиконаних зобов`язань позичальника - до повного та належного їх виконання.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що зміни до тексту договору сторонами оформлюються договорами про зміну договору (у випадку внесення змін та/або доповнень до цього договору), а розірвання договору - договором про розірвання договору, які є невід`ємними частинами договору.

Договором № 271120 від 14.06.2021 про зміну договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150119-0 від 15.01.2021 банк надав позичальнику кредит у сумі 47 000 000,00 грн.

Договором № 180321 про зміну договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафту № 150119-0 від 15.01.2021 було внесено зміни до п. 1.3. договору, а саме встановлено процентну ставку за користування овердрафтом у розмірі 10,5%.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" (далі також - відповідач 2, поручитель) було укладено договір поруки №150119-П від 15.01.2019 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.3. договору поруки, поручитель погоджується з тим, що при зміні боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій, штрафних санкцій та інших плат згідно з кредитним договором забезпеченого цією порукою основного зобов`язання (в тому числі новація зобов`язання за кредитним договором), цей договір буде діяти до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з п. 2.1.1. договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми існуючої заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно р. 1 цього договору на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість позичальника перед кредитором, в строк, визначений у письмовій вимозі.

Відповідно до п. 3.3. договору поруки, поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за зобов`язаннями позичальника перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов`язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник.

Як передбачено п. 3.4. договору поруки, сторони домовились, що кредитор та боржник мають право змінювати умови кредитного договору, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, на що поручитель надав свою письмову згоду уклавши цей договір. Поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за виконання основного зобов`язання за кредитним договором та всіх змін та доповнень до кредитного договору, у тому числі щодо збільшення розміру основного зобов`язання.

Пунктом п. 3.5. договору поруки визначено, що поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за виконання основного зобов`язання за кредитним договором: ??будь-яким новим боржником в разі переведення боргу за кредитним договором; ??будь-яким правонаступником в разі реорганізації або ліквідації боржника.

За змістом п. 6.1. договору поруки, цей договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності).

Як визначено п. 6.2. договору поруки, сторони домовились про встановлення наступного строку дії поруки: ?- ця порука діє з дати підписання цього договору і до повного виконання основного зобов`язання; ??в разі невиконання або неповного/неналежного виконання Основного зобов`язання у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково 5 (п`ять) календарних років з моменту настання строку виконання основного зобов`язання; - в разі повного виконання основного зобов`язання, яке забезпечене цією порукою, така порука припиняється. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею основного зобов`язання, а також у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Поручитель цим підтверджує, що підписанням цього договору поруки він поручається за виконання основного зобов`язання також правонаступником, спадкоємцем боржника.

У п. 6.3. договору поруки сторони погодили, що зміни та доповнення до цього договору вважаються його невід`ємною частиною, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності). Сторони домовились, що згода поручителя на зміну основного зобов`язання, яке призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя, може бути отримана як шляхом укладання договорів про зміну цього договору, так і шляхом отримання письмової згоди поручителя у вигляді окремого листа (за підписом уповноваженої особи) у відповідь на запит кредитора, або шляхом проставляння письмової згоди та підпису уповноваженої особи поручителя на запиті кредитора або на самому договорі про зміну основного зобов`язання, або іншим шляхом, визначеним за взаємною згодою сторін. Будь-які інші зміни у основному зобов`язанні, які не пов`язані із збільшенням обсягу відповідальності поручителя за цим договором, не потребують його згоди.

27.11.2020 між банком та поручителем було укладено договір №271120 про зміну договору поруки №150119-П від 15.01.2019, яким було внесено зміни у п. 1.1 договору поруки, зокрема змінено ліміт овердрафту до розміру 47 000 000,00 грн.

18.03.2021 між банком та поручителем було укладено договір №180321 про зміну договору поруки №150119-П від 15.01.2019, яким було внесено зміни у п. 1.1 поруки, зокрема зменшено процентну ставку за користування кредитом до значення 10,5% річних.

Позивач вказує, що направив позичальнику вимоги про погашення кредиту за кредитним договором №140621-МКЛВ від 14.06.2021 (вимога №б/н від 25.02.2022), кредитним договором №260618-КЛВ від 26.06.2018 (вимога №б/н від 25.02.2022), кредитним договором №6210721-МКЛВ від 21.07.2021 (вимога №б/н від 25.02.2022).

Позивач зазначає, що у вимозі про дострокове погашення кредиту об/н від 25.02.2022 повідомив позичальника про необхідність в строк до 28 лютого 2022 року повернути кредит, сплатити проценти за його використання, виконати інші зобов`язання за кредитним договором №150119-0 від 15.01.2019 у повному обсязі.

Також позивач звертає увагу суду на те, що позичальником у добровільному порядку погашено у період з 06.04.2022 по 30.06.2022 прострочену суми заборгованості за кредитом у розмірі 38 801 689,73 грн.

Однак, у зв`язку з невиконанням позичальником в повному обсязі вимоги про дострокове погашення кредиту № б/н від 25.02.2023, банком на адресу поручителя направлено вимогу № 17-6276 від 30.11.2022 про погашення заборгованості за кредитним договором № №150119-0 від 15.01.2019, в якій банк вимагав від поручителя у строк до 06.12.2022 сплатити всю суму заборгованості за вказаним кредитним договором, однак дана вимога не була отримана поручителем у відділенні поштового зв`язку, проте банк, враховуючи неотримання вимоги поручителем у відділенні поштового зв`язку, направив вказану вимогу за допомогою служби кур`єрської доставки, однак і в цьому випадку вказана вимога не була вручена поручителю.

Як зазначалося судом, відповідач 1, до початку розгляду справи по суті, подав заяву про визнання позовних вимог, за змістом якої позичальник визнає позовні вимоги у справі № 910/14345/22 у розмірі 8 198 310,27 грн та просить суд при ухваленні рішення вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору №150119-0 від 15.01.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частин 1-2 статті 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, банк, на виконання умов договору, надав позичальнику кредит у розмірі 47 000 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості позичальника за кредитним договором №150119-0 від 15.01.2019 позичальник у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором овердрафту, однак 23.02.2022 знову скористався лімітом овердрафту у повному об`ємі, а саме у розмірі 47 000 000,00 грн.

Банк направив позичальнику вимоги про погашення кредиту за кредитним договором №140621-МКЛВ від 14.06.2021 (вимога №б/н від 25.02.2022), кредитним договором №260618-КЛВ від 26.06.2018 (вимога №б/н від 25.02.2022), кредитним договором №6210721-МКЛВ від 21.07.2021 (вимога №б/н від 25.02.2022).

У вимозі про дострокове погашення кредиту об/н від 25.02.2022 банк повідомив позичальника про необхідність в строк до 28 лютого 2022 року повернути кредит, сплатити проценти за його використання, виконати інші зобов`язання за кредитним договором №150119-0 від 15.01.2019 у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальником у добровільному порядку погашено у період з 06.04.2022 по 30.06.2022 прострочену суми заборгованості за кредитом у розмірі 38 801 689,73 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума простроченої відповідачем 1 заборгованості за кредитом складає 8 198 310,27 грн.

Вказаний розмір заборгованості визнається позичальником у повному розмірі, про що свідчить заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" про визнання позовних вимог.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" було укладено договір поруки №150119-П від 15.01.2019.

Відповідно до п. 1.3. договору поруки, поручитель погоджується з тим, що при зміні боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій, штрафних санкцій та інших плат згідно з кредитним договором забезпеченого цією порукою основного зобов`язання (в тому числі новація зобов`язання за кредитним договором), цей договір буде діяти до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з п. 2.1.1. договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми існуючої заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно р. 1 цього договору на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість позичальника перед кредитором, в строк, визначений у письмовій вимозі.

Відповідно до п. 3.3. договору поруки, поручитель відповідає солідарно і в повному обсязі за зобов`язаннями позичальника перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов`язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням позичальником в повному обсязі вимоги про дострокове погашення кредиту № б/н від 25.02.2023, банком на адресу поручителя направлено вимогу № 17-6276 від 30.11.2022 про погашення заборгованості за кредитним договором №150119-0 від 15.01.2019, в якій банк вимагав від поручителя у строк до 06.12.2022 сплатити всю суму заборгованості за вказаним кредитним договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, позивача.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду віл 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказана вимога поручителем у відділенні поштового зв`язку не отримана, у зв`язку з чим банк направив вимогу за допомогою служби кур`єрської доставки.

Однак вказана вимога також не була вручена поручителю.

Отже, суд зазначає, що відповідачі, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору №150119-0 від 15.01.2019, договору поруки №150119-П від 15.01.2019 не здійснили погашення заборгованості за кредитом у розмірі 8 198 310,27 грн, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, а тому позовна вимога щодо солідарного стягнення вказаних грошових коштів є обґрунтованими та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких підстав, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовна заява Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 8 198 310,27 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Суд зазначає, що позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій заявник просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" заборгованість за простроченим кредитом за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 150119-0 від 15.01.2019 у розмірі 8 198 310,27 грн.

Також у вказаній заяві позивач просив повернути з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 22 495,12 грн.

Вказана заява прийнята до розгляду судом, а розгляд справи здійснювався з її врахуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 145 469,78 грн.

Тобто, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про повернення з Державного бюджету України на користь позивача 22 495,12 грн надміру сплаченого судового збору.

Також суд вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна", до початку розгляду справи по суті, подано заяву про визнання позовних вимог, за змістом якої Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" визнає позовні вимоги у справі № 910/14345/22 у розмірі 8 198 310,27 грн.

За змістом ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як зазначалося вище, витрати по сплаті судового збору судом покладено на відповідачів порівну, тобто по 61 487,33 грн.

Однак, у зв`язку з визнанням позову Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" у повному обсязі та у відповідності до ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача 1 витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 30 743,67 грн.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про повернення з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 30 743,67 грн.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 1а, ідентифікаційний код 32305906) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4А, ідентифікаційний код 35976703) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, ідентифікаційний код 14352406) заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 8 198 310 (вісім мільйонів сто дев`яносто вісім тисяч триста десять) грн 27 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 1а, ідентифікаційний код 32305906) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, ідентифікаційний код 14352406) судовий збір у розмірі 30 743 (тридцять тисяч сімсот сорок три) грн 67 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родючість плюс" (02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4А, ідентифікаційний код 35976703) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, ідентифікаційний код 14352406) судовий збір у розмірі 61 487 (шістдесят одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн 33 коп.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, ідентифікаційний код 14352406) судовий збір у розмірі 53 238 (п`ятдесят три тисячі двісті тридцять вісім) грн 79 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.10.2023.

Суддя О.В. Мандриченко