Постанова

від 25.07.2023 по справі 908/1371/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1371/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: Маслобоєв О.О., виписка з ЄДР , керівник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 358 «Радіоприлад-19» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 (повне рішення складено 06.12.2022, суддя Азізбекян Т.А.) у справі №908/1371/22

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 358 «Радіоприлад-19», м. Запоріжжя

про стягнення 637 923,37 грн

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу № 358 «Радіоприлад-19» на свою користь боргу в сумі 637 923,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору на відпуск теплової енергії №1161-к від 01.10.2002 в частині повної оплати за теплову енергію, поставлену в період з грудня 2018 року по квітень 2021 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1371/22 позов задоволено; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу № 358 «Радіоприлад-19» на користь Концерну «Міські теплові мережі» 637 923 грн 37 коп. основного боргу, 9 568,85 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю, доведеністю та правомірністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Житлово-будівельний кооператив № 358 «Радіоприлад-19» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1371/22, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-акти приймання передачі теплової енергії та надання послуг з централізованого постачання гарячої пари, які надані на підтвердження заявлених позовних вимог, не містять дати вручення споживачу; позивачем не надані докази надіслання цих актів;

-відповідач не отримував теплову енергію, кожен мешканець самостійно здійснює оплату отриманих послуг;

-позивач звернувся з позовом до суду раніше строку, визначеного вимогою щодо оплату заборгованості від 07.07.2022 №137/44;

-акти приймання передачі теплової енергії та надання послуг з централізованого постачання гарячої пари підписані лише позивачем, тому не є належними доказами у справі;

-позивачем не надано доказів оплати відповідачем боргу в сумі 465 352,95 грн;

-після укладення додаткової угоди №5 до договору №1161-к від 01.10.2002 зміни до договору щодо банківських реквізитів та представників сторін не вносились;

-судом неналежним чином повідомлено відповідача про дати судових засідань, тому відповідач не міг завчасно подати до Господарського суду Запорізької області клопотання про відмову в задоволенні позову за період: листопад грудень 2019 року січень квітень 2020 року;

-матеріали справи не містять доказів, що відповідач як юридична особа є безпосереднім споживачем теплової енергії та здійснює її постачання;

-упродовж 2014 2021 років позивачем не вжито заходів щодо приведення у відповідність до вимог діючого законодавства договірних відносин як з юридичною особою, так і зі споживачами теплової енергії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Кощеєв І.М., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 зазначеною колегією суддів поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельному кооперативу № 358 «Радіоприлад-19» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1371/22; зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1371/22; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 28.03.2023.

20.02.2023 на адресу суду надійшло клопотання від Концерну «Міські теплові мережі» про участь у судовому засіданні, призначеному на 28.03.2023, в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в Господарському суді Запорізької області, яке ухвалою суду від 22.02.2023 задоволено.

24.02.2023 від Житлово-будівельному кооперативу № 358 «Радіоприлад-19» до Центрального апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач, зокрема, зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно послався на п. 1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.01.2007; позивачем не виконувались домовленості, визначені п. 22.2 договору №1161-к від 01.10.2002; відповідач ніколи не користувався програмою М.Е.DOC; позивачем вчасно не укладені договори на надання послуг з централізованого опалення з усіма власниками квартир; позивачем не надані документи щодо часу та способу нарахування використаної теплової енергії за спірний період зі споживачами квартир №№4-А, 37-А,68-А та нежитлових приміщень кооперативу; за спірний період з урахуванням оплати в грудні відповідачем сплачено позивачу 903 772,06 грн; позивачем у спірний період жодних листів чи претензій щодо наявної заборгованості не надсилалось; наявність рішень про початок та закінчення опалювальних сезонів у 2018 2021 роках у м. Запоріжжі не є доказом надання теплової енергії відповідачу; через неналежне та несвоєчасне повідомлення судом про наявність судових рішень відповідач не міг скористатися правами, визначеними ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі подати докази на обґрунтування своїх заперечень.

02.03.2023 від Концерну «Міські теплові мережі» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1371/22 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-зазначення судом першої інстанції п. 1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.01.2007, тоді як цей пункт був змінений додатковою угодою №4 від 07.10.2009, не впливає на вирішення спору по суті;

-рахунки та акти на сплату за спожиту теплову енергію надсилались відповідачу також через програму М.Е.DOC;

-відповідач не надав заперечень щодо актів приймання передачі теплової енергії та надання послуг з централізованого постачання гарячої пари відповідно до п. 22.2 договору №1161-к від 01.10.2002;

-висновки відповідача про порушення його процесуальних прав є необґрунтованими та непідтвердженими;

-позовна заява подана в межах строку позовної давності;

-відповідачем не надано контррозрахунку позовних вимог, жодних заперечень з цього приводу до позивача з часу отримання позовної заяви не надходило;

-неповідомлення боржника про зміну реквізитів банку для сплати коштів на погашення заборгованості не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань по договору;

-споживачам квартир №№4-А, 37-А,68-А та нежитлових приміщень в спірний період здійснені окремі нарахування за надані комунальні послуги за іншими особовими рахунками.

27.03.2023 від Концерну «Міські теплові мережі» до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач, зокрема, зазначив, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту неотримання послуг; оплати, на які вказує відповідач, виконані без призначення платежу, тому зараховані на сплату боргу за попередній період.

У судовому засіданні 28.03.2023 по справі оголошено перерву до 06.06.2023.

У судовому засіданні 06.06.2023 по справі оголошено перерву до 25.07.2023.

17.07.2023 від представника Концерну «Міські теплові мережі» до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 25.07.2023, за його участю в режимі відеоконференцзв`язку із забезпеченням її проведення в Запорізькому апеляційному суді, яка ухвалою суду від 24.07.2023 задоволена.

24.07.2023 у зв`язку з відпусткою суддів Кощеєва І.М., Березкіної О.В. по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Дарміна М.О., Чус О.В., якою прийнято до свого провадження ухвалою суду від 24.07.2023.

У судовому засіданні 25.07.2023 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1371/22 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач явку представника в судове засідання 25.07.2023 не забезпечив, надіслав до суду клопотання від 25.07.2023 про розгляд справи без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2002 між Концерном «Міські теплові мережі» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом № 358 «Радіоприлад-19» (споживач) укладений договір на постачання теплової енергії № 1161-к (надалі договір), до якого в подальшому були укладені додаткові угоди №1 від 08.10.2004, №3 від 01.01.2007, №3 від 06.08.2008, №4 від 07.10.2009, №5.

За умовами договору теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору (п. 1 договору з урахуванням додаткової угоди №3 від 01.01.2007).

У зв`язку з вводом в дію ДБН В.2.5-39: 2008 «Теплові мережі» та необхідністю приведення теплових навантажень до діючого законодавства п. 1 договору додатковою угодою №4 від 07.10.2009 до договору, яка набрала чинності з 01.10.2009, змінений та викладений в наступній редакції: «Постачальник зобов`язується відпустити споживачу теплову енергію в гарячій воді у відповідності до встановленого плану теплоспоживання з 01.10.2009 з максимумом теплового навантаження 0, 311665 Гкал/г у тому числі на опалення 0,264754 Гкал/г, на гаряче постачання в опалювальний період 0, 046911 Гкал/г, на гаряче постачання в неопалювальний період 0,037528 Гкал/г».

Теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком № 1 (додаток додається) до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляція на протязі опалювального періоду; гарячого постачання - за наявної можливості; інші технологічні погреби (п. 1.1. договору з урахуванням додаткової угоди №3 від 01.01.2007).

Згідно п. 21 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків, та на підставі показань приладів комерційного обліку або даних встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 22 договору оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену розрахунковому періоді теплову енергію на протязі календарного року здійснюються споживачем на підставі актів приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 січня року, наступного за попереднім календарним роком.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ); акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача) (п. 22.1 договору).

Згідно п. 22.2 договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5-днів, по Україні - 7 днів). У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтувань заперечень в його підписанні у термін, встановлений договором, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов`язаннй надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений цим пунктом договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у Господарському суді.

Відповідно до п. 26 договору він діє з 01.10.2002 по 30.09.2003. Договір вважається пролонгований на наступний строк, якщо за місяць до закінчення строку договору не надано заяву від однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляд.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору теплопостачальною організацією за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 103 276,32 грн. Відповідачем послуги оплачені на суму 465 352,95 грн, заборгованість становить 637 923,37 грн

Факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2021 року, відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Відповідач не з`явився до позивача для отримання документів, зазначених в п. 22.1. договору, тому акти приймання -передачі теплової енергії та рахунки по договору за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року разом з вимогою про погашення заборгованості за теплову енергію від 07.07.2022 №137/44 в сумі 637 923,37 грн були надіслані поштою, що підтверджується реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції у липні 2022 року, на якому міститься відбиток штампу поштового відділення від 11.07.2022, фіскальними чеками від 11.07.2022.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання передачі теплової енергії, не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув, заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просив стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 358 «Радіоприлад-19» на свою користь борг в сумі 637 923,37 грн.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", п. 3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (ст.1 Закону України "Про теплопостачання").

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Частинами 1,3 ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

За приписами ч.7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7 ст.21 Закону України "Про Житлово-комунальні послуги").

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021.

Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (надалі по тексту- споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (надалі по тексту - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п.13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

02.10.2021 позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Враховуючи наведені приписи законодавства, приймаючи до уваги відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, колегія суддів доходить висновку, що договір діяв до 01.11.2021.

Позивачем заявлені позовні вимоги за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року під час дії договору.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач, ним були надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2018 року по квітень 2021 року на суму 1 103 276,32 грн, які оплачені частково на суму 465 352,95 грн, заборгованість становить 637 923,37 грн.

Надання послуг підтверджується виставленими позивачем за спірний період рахунками та актами приймання передачі теплової енергії, які надіслані відповідачу поштою 11.07.2022 та, з урахуванням п. 22.2 договору, вважаються отриманими 14.07.2022.

Відповідач акти не підписав, своїх заперечень щодо здійснених нарахувань не надав, тому акти з урахуванням умов договору вважаються погодженими та є підставою для проведення розрахунків за ними. Зміна банківських реквізитів та представників позивача у виставлених рахунках та актах не є підставою для неоплати отриманих послуг. Заперечення відповідача щодо неотримання теплової енергії в спірний період не підтверджені жодними доказами, а про порядок та час укладення публічних договорів приєднання співвласників будинку роз`яснено вище. Відповідач зазначає, що за спірний період з урахуванням оплати в грудні 2018 року сплатив позивачу 903 772,06 грн, водночас докази оплати до суду не надані. Як зазначає у наданих письмових поясненнях від 22.03.2023 №72/юр позивач, оплати, на які посилається відповідач згідно наданого розрахунку, здійснені без призначення платежу, тому зараховані позивачем на сплату боргу за попередній період.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями ст. 80 цього Кодексу врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи, зокрема, на підставі частини третьої цієї статті відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позовну заяву.

За змістом ч.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частини 5 цієї статті у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання цих доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз ст.ст. 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, які підтверджують заперечення відповідача мають бути подані ним одночасно з відзивом на позовну заяву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен ураховувати як вимоги ст. 80 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання доказів, так і вимоги ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, а також виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Згідно ч.ч 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Запорізької області від 17.08.2022 у справі №908/1371/22, якою відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, була надіслана судом першої інстанції відповідачу на адресу, за якою він зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 44), та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900120764708 отримана 15.10.2022.

Отже, відповідач як учасник судового процесу повинен був належним чином користуватися наданими йому процесуальними правами, в тому числі щодо подачі доказів, відзиву на позовну заяву, клопотань, та виконувати процесуальні обов`язки (подати всі наявні у нього докази та виконувати процесуальні дії у визначені процесуальним законодавством строки).

Водночас, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своєї позиції не скористався, процесуальних дій під час розгляду справи в суді першої інстанції не вчиняв.

З огляду на викладене доводи відповідача про порушення судом першої інстанції ст. 42 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими. На цій підставі колегія суддів не приймає до розгляду надані відповідачем до апеляційної скарги докази, оскільки ним не наведено належного обґрунтування неможливості їх подачі до суду першої інстанції.

Заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Умовою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції, є неналежне (без дотримання вимог процесуального законодавства) повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції (аналогічний висновок викладено в пункті 91 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 911/4923/14).

Утім, як зазначалось вище, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги процесуального закону щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, тому відсутні підстави для вирішення клопотання про застосування позовної давності, поданого в апеляційній інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1371/22 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 358 «Радіоприлад-19» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1371/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1371/22 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/1371/22

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Житлово-будівельний кооператив № 358 «Радіоприлад-19».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 28.07.2023.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін