Рішення

від 26.07.2023 по справі 903/533/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2023 року Справа № 903/533/23

за позовом: Українсько-чеського спільного підприємства Неріс у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк

до відповідача: Акціонерного товариства Кредобанк, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Другий відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), м. Луцьк

про зняття арешту та заборони відчуження майна

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Ведмедюк М.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Токарчук В.М., ордер від 11.05.2023

від відповідача: н/з

від третьої особи: н/з

встановив: 26.05.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Українсько-чеського спільного підприємства Неріс у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Акціонерного товариства Кредобанк про зняття арешту та заборони відчуження майна. Розгляд справи просить проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Другий відділ ДВС у місті Луцьку ЗМУ МЮ (м. Львів).

Позовна заява обґрунтована тим, що виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису №609 від 01.04.2010, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В., в межах якого накладено спірні арешти, завершено 01.01.2013, проте арешти не скасовано.

Ухвалою суду від 31.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Другий відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Розгляд справи призначено на 28.06.2023 о 12 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, третій особі, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено відповідача, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, третій особі; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу, третій особі; третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали подати суду письмові пояснення по суті пред`явленого позову, документи в їх обґрунтування, докази їх надіслання іншим учасникам по справі.

Третя особа ухвалу суду отримала 01.06.2023 (а.с. 38).

Відповідач ухвалу суду отримав 05.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 39).

Строк для подання пояснень третій особі по 16.06.2023, відзиву відповідачу по 20.06.2023.

Пояснення третьої особи на адресу суду не надходили.

12.06.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити, оскільки обтяження, що існувало згідно договору іпотеки припинено, що підтверджується інформацією з реєстрів. Накладення спірного арешту ініціював державний виконавець, а не відповідач, тобто право власності позивача обмежене не відповідачем. Позивачем не зазначено яким саме чином відповідачем порушено права позивача.

Позивач у відповіді на відзив від 13.06.2023 позовні вимоги підтримує. Зазначає, що в справі №903/761/20 за позовом СП Неріс до Другого ВДВС у м.Луцьку судом встановлено, що позивачем заявлено аналогічні позовні вимоги до не належного відповідача, оскільки ДВС не є особою, в інтересах якої накладено арешт та заборону відчуження майна.

Відповідач відповідь позивача отримав 23.06.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (а.с. 66).

Строк для подання заперечень по 26.06.2023.

Враховуючи вищевикладене, строки пересилання поштової кореспонденції, строки розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, рівність всіх учасників судового процесу, з метою повного та всебічного розгляду справи, надання можливості сторонам скористатись своїм правом на подання заяв по суті спору, суд протокольною ухвалою від 28.06.2023 розгляд справи відклав.

Ухвалою суду від 28.06.2023 повідомлено позивача, відповідача та третю особу про відкладення судового засідання на 26.07.2023 о 14 год. 30 хв.

Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, третя особа правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 72).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно витягу з Державного реєстру за УЧСП «Неріс» у формі ТОВ зареєстроване право власності на нежитлове приміщення, частину офісних приміщень / літера А-9/ загальною площею 78,0 кв.м. приміщення четвертого поверху №№4-107, 4-108, 4-109 (а.с. 12).

В той же час, у реєстрі наявні обтяження, накладені постановою Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції про арешт та оголошення заборони на його відчуження АА №689784 від 11.06.2010 на майно СУЧП «Неріс» у формі ТОВ, зокрема офісні приміщення №№4-108, 4-107, 4-109 (а.с. 13-14).

В обґрунтування позовних вимог про зняття арештів та заборони відчуження майна позивач посилається на відсутність заборгованості товариства перед АТ «Кредобанк» за кредитним договором №155/07 від 13.12.2007, зобов`язання за яким забезпечені договором іпотеки від 13.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О.№4747.

Відповідно до листа АТ «Кредобанк» від 30.10.2014, у зв`язку з виконанням у повному обсязі грошових зобов`язань за кредитним договором №155/07 від 13.12.2007, зобов`язання, забезпечені договором іпотеки від 13.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О.№4747, припинились. Банк повідомляє, що підприємство має право звернутись до банку з письмовою вимогою про необхідність реєстрації припинення іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 11).

У листі - відповіді ДВ ДВС ЗМУМЮ у місті Луцьку від 18.05.2023 на адвокатський запит позивача зазначає, що виконавче провадження №19738937 відкрите 31.05.2010 на підставі виконавчого напису від 01.04.2010 №609, виданого приватним нотаріусом Магировською О.В. Львівського міського нотаріального округу про звернення стягнення на частину офісних приміщень / А-9/, загальною площею 78,8 кв.м., а саме: приміщення №з 4-107 по 4-109, що знаходяться за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Єршова, буд. 11, р.н. 20067660, що належить на праві власності СПЧП «Неріс» в користь ПАТ «Кредобанк» на суму 368 142 грн. 74 коп. Дане виконавче провадження завершено 09.01.2013 на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 01.01.2013). Повторно стягувачем до відділу виконавчий напис від 01.04.2010 №609, виданий приватним нотаріусом Магировською О.В. Львівського міського нотаріального округу, не пред`являвся (а.с. 19).

Позивачем на адресу АТ «Кредобанк» надіслано адвокатський запит №12/23 від 11.05.2023 про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації про спірний арешт (а.с. 16-17).

АТ «Кредобанк» у листі від 19.05.2023 повідомляє, що адвокатом Токарчуком В.М. здійснено звернення до банку з вимогою про виключення інформації з державного реєстру без подання відповідних документів, на підтвердження повноважень представника СП «Неріс» (довіреність) щодо вчинення юридично значимих дій (а.с. 18).

Таким чином, відмова банку у вчиненні відповідних дій зумовлена недотриманням позивачем форми адвокатського запиту та за своєю суттю не є бездіяльністю у вчиненні певних дій.

Судом встановлено, що арешти та заборони, які позивач просить скасувати, накладені на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження серія та номер АА№689784, виданої державним виконавцем Другого ВДВС Луцького МУЮ 11.06.2010.

Виконавче провадження, на яке позивач посилається, як на підставу накладення спірного арешту, зареєстроване за номером 19738937.

В той же час, в матеріалах справи відсутнє судове рішення або рішення іншого органу (посадових осіб), на виконання якого видано виконавчий документ і державним виконавцем відкрито виконавче провадження та накладено спірний арешт.

Постанова про арешт майна та оголошення заборон його відчуження, серія та номер АА№689784, видана державним виконавцем Другого ВДВС Луцького МУЮ 11.06.2010, також не додана.

З врахуванням відмінності номерів постанови, на підставі якої накладено арешти в Державному реєстрі (АА689784) та виконавчого провадження, на яке посилається позивач (19738937), відсутність постанови АА689784 від 11.06.2010, суд позбавлений можливості перевірити накладення арешту саме у виконавчому провадженні №19738937, стан виконавчого провадження, у якому накладено арешт, правові підстави, правомірність та доцільність скасування арештів.

Позивачем не доведено відсутність інших проваджень в цивільній, адміністративній, кримінальній справах.

Судом враховано, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до органу ДВС з клопотанням про скасування спірних арештів.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Проте у даній справі з такою вимогою звернувся сам боржник, якому належить право власності на майно. При цьому з матеріалів справи не вбачається існування спору щодо права власності на це майно у іншої, крім УЧСП «Неріс» у формі ТОВ особи. Тобто посилання останнього у позовній заяві на норми цивільного законодавства щодо захисту права власності не заслуговують на увагу, оскільки ним не визначено особи, яка порушує це право, що свідчить про відсутність спору про право.

З урахуванням відсутності у цій справі доказів, що підтверджують на виконання якого виконавчого документа відкрито виконавче провадження № 689784, слід зазначити про право позивача звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 №904/51/19.

У зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують на виконання якого виконавчого документа відкрито виконавче провадження, суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення позивачем юрисдикції даного позову, встановити належність відповідача.

Через відсутність виконавчого документа в матеріалах справи, неможливо встановити в інтересах кого накладений спірний арешт.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у позові у зв`язку з необґрунтованістю та не доведеністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У зв`язку з відмовою у позові правові підстави для покладення судових витрат на відповідача відсутні.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Українсько-чеського спільного підприємства Неріс у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Акціонерного товариства Кредобанк про зняття арешту та заборони відчуження майна відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 28.07.2023.

Суддя А. М. Кравчук