Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/7330/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2023Справа № 910/7330/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейдінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипроінбуд"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Трейд Інвест", про стягнення 95 153,00 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейдінвест" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипроінбуд"</a> (далі - Підприємство) 95 153,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - основна заборгованість, 50 549,00 грн - пеня, 25 221,00 грн - інфляційні втрати, 8 383,00 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договорами підряду: від 24 квітня 2019 року № 59/13М-13.1/24/04/19 та від 24 квітня 2019 року № 60/13М-13.2/24/04/19, право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги від 1 жовтня 2020 року № 08/2020, який був укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Трейд Інвест" (далі - Товарисвто).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 травня 2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7330/23, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Трейд Інвест" (далі - Товариство) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та вирішено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

22 травня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду Компанія подала клопотання від цієї ж дати, у якому просило суд здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 травня 2023 року у задоволенні вказаного клопотання позивача відмовлено.

Цього ж дня на адресу суду від Підприємства надійшов відзив на позову заяву від 26 травня 2023 року вих. № 89, у якому останнє заперечувало проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем неправомірно нараховані заявлені до стягнення штрафні санкції із перевищенням встановленого законом шестимісячного строку, а також невірно визначено початкові дати спірного періоду прострочення та базу нарахування (суми заборгованості) відповідних компенсаційних виплат та штрафних санкцій. При цьому, на думку відповідача, з 24 лютого 2022 року він звільнений від сплати пені в силу настання обставин форс-мажорного характеру. Також відповідач зазначав про відсутність у нього жодної заборгованості за вищевказаними договорами підряду та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Третя особа про розгляд даної справи була повідомлена у встановленому законом порядку, проте у визначений судом строк пояснень по суті спору не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2019 року між Підприємством та Товариством було укладено договір підряду № 59/13М-13.1/24/04/19, відповідно до умов якого останнє зобов`язалося на свій ризик, за рахунок своїх та/або залучених сил і ресурсів (будівельних та інших матеріалів, обладнання, комплектуючих виробів, систем, інструментів та устаткування тощо), відповідно до даного договору, проектної документації та законодавства виконати будівельно-монтажні роботи по улаштуванню дверей на об`єкті ? будівництво житлового будинку № 13.1 у складі об`єкта будівництва "Комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони)" за будівельною адресою: місто Київ, Подільський район, проспект Правди, навпроти перетину з проспектом Василя Порика), за цінами та характеристиками, визначеними в додатках до даної угоди (пункт 1.1.договору).

Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пунктів 1.1.1. та 1.2. договору Товариство виконує роботи в строки, передбачені календарним графіком виконання робіт (додаток № 1), у повному обсязі, передбаченому проектною документацією. Остаточний обсяг робіт визначається на підставі актів виконаних робіт, виходячи з обсягу фактично виконаних робіт за договором.

На момент укладання договору його ціна визначена в додатку № 2 до нього та включає: вигоду Товариства та всі його витрати на виконання своїх зобов`язань за даним правочином; ??виконання комплексу будівельно-монтажних робіт згідно з проектною документацією та техніко-економічних показників; ??вартість матеріальних ресурсів поставки Товариства; ??витрати на доставку та підйом ресурсів Товариства (будівельних матеріалів, обладнання, конструкцій, виробів, інструментів та іншого устаткування тощо) на місце виконання робіт; ??витрати на транспорт, експлуатацію будівельних машин та механізмів (баштових кранів, бульдозерів, самоскидів тощо) та паливно-мастильні матеріали; ??витрати на утримання й експлуатацію (використання) будівельного майданчика та об`єкта (вода, електроенергія, (від міських мереж, а також від інших джерел за тарифами Київенерго) каналізація, зв?язок на період з моменту початку робіт до повного їх завершення; ??заробітну плату; ??податок на додану вартість; засоби безпеки та витрати на спецодяг; вартість опалення у зимовий період для виконання робіт; витрати, пов?язані зі здачею об`єкта в експлуатацію в межах відповідальності Товариства за законодавством та договором; плату Підприємству за виконання ним функції оперативної координації процесу виконання робіт на будівельному майданчику (функції генерального підрядника) у розмірі 3% від ціни робіт. Остаточна ціна договору складає суму всіх підписаних сторонами актів виконаних робіт, що засвідчують фактичний обсяг їх виконання (пункти 3.1., 3.1.1. та 3.2. договору).

Відповідно до пункту 3.4. вказаного правочину оплата ціни договору здійснюється в наступному порядку: Підприємство згідно з щомісячним графіком фінансування робіт, за заявкою на фінансування, згідно форми, погодженої сторонами, зобов`язане сплачувати аванс, необхідний для виконання робіт, у розмірі до 100% вартості ресурсів Товариства, протягом 1 календарного місяця з моменту погодження відповідної заявки. Оплата наступної стадії робіт згідно з графіком їх фінансування здійснюється у тому випадку, коли Товариством підтверджено документально виконання попередньої стадії робіт, прийнятих та оплачених Підприємством. Остаточний розрахунок за виконані та прийняті протягом місяця роботи здійснюється щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт. Із сум, що підлягають оплаті за виконані роботи (не враховуючи вартість ресурсів Товариства) за відповідний місяць, Підприємством утримуються 5% від ціни виконаних та прийнятих за відповідними актами робіт, як гарантійного утримання. За рахунок недоплачених таким чином коштів Підприємство вправі покривати витрати на усунення недоліків робіт (виявлених, навіть, після їх прийняття), які не були усунені Товариством у встановлені строки, а також компенсувати збитки, понесені з вини останнього. Оплата сформованої таким чином заборгованості за договором здійснюється рівними частинами протягом 90 днів з дня підписання сторонами відповідного акту, а у випадку дострокового розірвання договору ? протягом 90 днів з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та/або з дня підписання сторонами акту про усунення недоліків у роботах.

Згідно з пунктом 3.6. вказаного договору розрахунки щодо оплати його ціни здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування Підприємством відповідних сум на банківський рахунок Товариства.

Прийняття обсягів виконаних робіт здійснюється щомісячно та оформляється актами виконаних робіт та відомістю об`ємів виконаних робіт, підписаною уповноваженими представниками сторін. Приховані роботи приймаються з оформленням актів на відповідні роботи. Товариство до 15-го числа поточного місяця надає Підприємству в двох примірниках оформлені та підписані повноважним інженером технічного нагляду, який представляє останнього, акт виконаних робіт та відомість обсягів виконаних робіт за відповідний місяць. Протягом 3-х робочих днів з моменту надання Товариством вищевказаного акту Підприємство має підписати його, або направити мотивовану письмову відмову від його підписання. У випадку, якщо Підприємство необґрунтовано відмовляється від прийняття виконаних робіт протягом 3-х робочих днів з моменту подання відповідного акту на його розгляд, робота вважається прийнятою, а Підприємство зобов`язане провести розрахунок за такі роботи відповідно до умов договору (пункти 6.1. та 6.2. даного правочину).

Пунктом 14.10. договору визначено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за ним однією зі сторін до третіх осіб допускається включно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Цей договір набув чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань. Сторони погодили, що в частині грошових зобов`язань договір діє до моменту проведення остаточних грошових розрахунків між ними (пункт 12.1. даної угоди).

24 квітня 2019 року між Підприємством та Товариством також було укладено договір підряду № 60/13М-13.2/24/04/19, відповідно до умов якого останнє зобов`язалося на свій ризик, за рахунок своїх та/або залучених сил і ресурсів (будівельних та інших матеріалів, обладнання, комплектуючих виробів, систем, інструментів та устаткування тощо), відповідно до даного договору, проектної документації та законодавства виконати будівельно-монтажні роботи по улаштуванню дверей на об?єкті ? будівництво житлового будинку № 13.2 у складі об?єкта будівництва «Комплексна забудова мікрорайонів VI, VII, VIII, IX, X, XIII багатофункціонального житлового району (VI, VII, IX, X, XIII мікрорайони)» за будівельною адресою: місто Київ, Подільський район, проспект Правди, навпроти перетину з проспектом Василя Порика), за цінами та характеристиками, визначеними в додатках до даної угоди (пункт 1.1.договору).

Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пунктів 1.1.1. та 1.2. договору Товариство виконує роботи в строки, передбачені календарним графіком виконання робіт (додаток № 1), у повному обсязі, передбаченому проектною документацією. Остаточний обсяг робіт визначається на підставі актів виконаних робіт, виходячи з обсягу фактично виконаних робіт за договором.

На момент укладання договору його ціна визначена в додатку № 2 до нього та включає: ??вигоду Товариства та всі його витрати на виконання своїх зобов`язань за даним правочином; ??виконання комплексу будівельно-монтажних робіт згідно з проектною документацією та техніко-економічних показників; ??вартість матеріальних ресурсів поставки Товариства; ??витрати на доставку та підйом ресурсів Товариства (будівельних матеріалів, обладнання, конструкцій, виробів, інструментів та іншого устаткування тощо) на місце виконання робіт; ??витрати на транспорт, експлуатацію будівельних машин та механізмів (баштових кранів. бульдозерів, самоскидів тощо) та паливно-мастильні матеріали: ??витрати на утримання та експлуатацію (використання) будівельного майданчика та об?єкта (вода, електроенергія, (від міських мереж, а також від інших джерел за тарифами Київенерго) каналізація, зв?язок на період з моменту початку робіт до повного їх завершення; ??заробітну плату; ??податок на додану вартість; засоби безпеки та витрати на спецодяг; вартість опалення у зимовий період для виконання робіт; витрати, пов?язані зі здачею об`єкта в експлуатацію в межах відповідальності Товариства за законодавством та договором; плату Підприємству за виконання ним функції оперативної координації процесу виконання робіт на будівельному майданчику (функції генерального підрядника) у розмірі 3% від ціни робіт. Остаточна ціна договору складає суму всіх підписаних сторонами актів виконаних робіт, що засвідчують фактичний обсяг їх виконання (пункти 3.1., 3.1.1. та 3.2. договору).

Відповідно до пункту 3.4. вказаного правочину оплата ціни договору здійснюється в наступному порядку: Підприємство згідно з щомісячним графіком фінансування робіт, за заявкою на фінансування, згідно форми, погодженої сторонами, зобов`язане сплачувати аванс, необхідний для виконання робіт, у розмірі до 100% вартості ресурсів Товариства, протягом 1 календарного місяця з моменту погодження відповідної заявки. Оплата наступної стадії робіт згідно з графіком їх фінансування здійснюється у тому випадку, коли Товариством підтверджено документально виконання попередньої стадії робіт, прийнятих та оплачених Підприємством. Остаточний розрахунок за виконані та прийняті протягом місяця роботи здійснюється щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт. Із сум, що підлягають оплаті за виконані роботи (не враховуючи вартість ресурсів Товариства) за відповідний місяць, Підприємством утримуються 5% від ціни виконаних та прийнятих за відповідними актами робіт, як гарантійного утримання. За рахунок недоплачених таким чином коштів Підприємство вправі покривати витрати на усунення недоліків робіт (виявлених, навіть, після їх прийняття), які не були усунені Товариством у встановлені строки, а також компенсувати збитки, понесені з вини останнього. Оплата сформованої таким чином заборгованості за договором здійснюється рівними частинами протягом 90 днів з дня підписання сторонами відповідного акту, а у випадку дострокового розірвання договору ? протягом 90 днів з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та/або з дня підписання сторонами акту про усунення недоліків у роботах.

Згідно з пунктом 3.6. вказаного договору розрахунки щодо оплати його ціни здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування Підприємством відповідних сум на банківський рахунок Товариства.

Прийняття обсягів виконаних робіт здійснюється щомісячно та оформляється актами виконаних робіт та відомістю об`ємів виконаних робіт, підписаною уповноваженими представниками сторін. Приховані роботи приймаються з оформленням актів на відповідні роботи. Товариство до 15-го числа поточного місяця надає Підприємству в двох примірниках оформлені та підписані повноважним інженером технічного нагляду, який представляє останнього, акт виконаних робіт та відомість обсягів виконаних робіт за відповідний місяць. Протягом 3-х робочих днів з моменту надання Товариством вищевказаного акту Підприємство має підписати його, або направити мотивовану письмову відмову від його підписання. У випадку, якщо Підприємство необґрунтовано відмовляється від прийняття виконаних робіт протягом 3-х робочих днів з моменту подання відповідного акту на його розгляд, робота вважається прийнятою, а Підприємство зобов`язане провести розрахунок за такі роботи відповідно до умов договору (пункти 6.1. та 6.2. даного правочину).

Пунктом 14.10. договору визначено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за ним однією зі сторін до третіх осіб допускається включно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Цей договір набув чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань. Сторони погодили, що в частині грошових зобов`язань договір діє до моменту проведення остаточних грошових розрахунків між ними (пункт 12.1. даної угоди).

На виконання умов зазначених правочинів Товариство виконало обумовлені роботи, а Підприємство - прийняло їх без заперечень та зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт: від 31 січня 2020 року № 1 (27) за договором підряду № 59/13М-13.1/24/04/19 за січень 2020 року на суму 1 621 112,40 грн; від 31 січня 2020 року № 2 (28) за договором підряду № 59/13М-13.1/24/04/19 за січень 2020 року на суму 49 432,42 грн; від 31 січня 2020 року № 1 (29) за договором підряду № 60/13М-13.2/24/04/19 за січень 2020 року на суму 1 242 633,65 грн; від 31 січня 2020 року № 2 (30) за договором підряду № 60/13М-13.2/24/04/19 за січень 2020 року на суму 18 793,00 грн; від 30 червня 2020 року № 3 (89) за договором підряду № 60/13М-13.2/24/04/19 за червень 2020 року на суму 219 195,97 грн.

Згідно довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат загальна вартість останніх склала: за договором підряду № 59/13М-13.1/24/04/19 за січень 2020 року ? 1 670 544,82 грн; за договором підряду № 60/13М-13.3/24/04/19 за січень 2020 року ? 1 261 336,65 грн та за червень 2020 року ? 219 195,97 грн.

Вказані документи підписані уповноваженими представниками цих сторін та скріплені їх печатками. Належним чином засвідчені копії цих документів містяться у матеріалах справи.

Про належне виконання Товариством своїх зобов`язань за наведеними договорами також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цих правочинів.

Разом із цим, у встановлений договорами строк Підприємство не сплатило в повному обсязі кошти за виконані Товариством роботи, у зв`язку з чим станом на 1 жовтня 2020 року перед останнім у відповідача була наявна заборгованість: за договором підряду № 59/13М-13.1/24/04/19 - у розмірі 160 283,50 грн; за договором підряду № 60/13М-13.2/24/04/19 - у розмірі 140 990,06 грн.

1 жовтня 2020 року між Товариством та Компанією укладено договір відступлення права вимоги № 08/2020, відповідно до умов якого позивач, внаслідок відступлення йому Товариством дійсного права вимоги за вищевказаними договорами підряду від 24 квітня 2019 року № 59/13М-13.1/24/04/19 та № 60/13М-13.2/24/04/19, став новим кредитором за цими правочинами (пункти 1 та 2 вказаної угоди).

За умовами пункту 3 зазначеного договору відступлення, право вимоги, яке виникло на підставі вищевказаних договорів складається із права вимагати від Підприємства: сплати заборгованості з вартості робіт, виконаних Товариством, та підтвердженої відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаними сторонами, на загальну суму 301 273,56 грн; сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочку оплати вартості вказаних робіт, а також будь-яких інших грошових зобов`язань боржника за вищевказаними договорами.

Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання (пункт 8 даного правочину).

1 жовтня 2020 року Компанією на адресу Підприємства було направлено лист-повідомлення від цієї ж дати за вих. № 8, у якому остання повідомила про перехід до неї права вимоги за вищевказаними договорами підряду, а також про необхідність сплати на її рахунок наявної у Підприємства заборгованості.

У відповідь на вказаний лист-повідомлення Підприємство листом від 1 жовтня 2020 року за вих. № 521/1 визнало факт наявності у нього заборгованості за договором підряду від 24 квітня 2019 року № 59/13М-13.1/24/04/19 у розмірі 160 283,50 грн та за договором підряду від 24 квітня 2019 року № 60/13М-13.2/24/04/19 у розмірі 140 990,06 грн, а також погодило перехід до Компанії права вимоги за вказаними правочинами.

Згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

Суд зазначає, що межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового боржника, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, договір, укладений між Товариством та Компанією, у розумінні статей 11, 509 ЦК України, є належною підставою для виникнення й існування обумовлених цією угодою прав і обов`язків сторін.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із цим, на час звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем не було сплачено заборгованість за договором підряду № 60/13М-13.2/24/04/19 у розмірі 11 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 3 статті 857 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господасрького кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у цій частині позову, відповідач вказував, що ним була сплачена наявна в нього заборгованість на підставі платіжної інструкції від 11 травня 2023 року № 880.

Разом із цим, у матеріалах справи вказана платіжна інструкція відсутня, і в переліку документів, доданих до відзиву на позовну заяву від 26 травня 2023 року № 89, вказаний документ у додатках не значиться. Інші докази, які могли б підтвердити факт погашення вказаної заборгованості, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження факту оплати спірної суми заборгованості Підприємством, суд, з урахуванням приписів статті 79 ГПК України, дійшов висновку про недоведеність вказаної обставини відповідачем.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 11 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав будь-яких документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Компанії до Підприємства про стягнення зазначеної суми боргу, у зв`язку з чим дана вимога підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договорами підряду, позивач також просив суд стягнути з відповідача 8 383,00 грн трьох процентів річних та 25 221,00 інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за період з 1 травня 2020 року по 21 березня 2023 року за договором підряду № 59/13М-13.1/24/04/19 та за період з 1 травня 2020 року по 30 квітня 2023 року за договором підряду № 60/13М-13.2/24/04/19.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із цим, позивачем невірно визначено початкову дату періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за договором підряду № 60/13М- 13.2/24/04/19, зокрема, за актом приймання виконаних робіт від 30 червня 2020 року № 3 (89).

За умовами пункту 3.4. вказаного договору, остаточний розрахунок за виконані та прийняті протягом місяця роботи здійснюється щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт.

При цьому, частиною 1 статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тобто, нарахування заявлених до стягнення позивачем компенсаційних виплат за актом приймання виконаних робіт від 30 червня 2020 року повинне здійснюватися не з 1 травня 2020 року, а з 21 липня 2020 року.

Враховуючи викладене, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за належний період прострочення виконання зобов`язання відповідачем. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 7 440,13 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 942,87 грн трьох процентів річних слід відмовити в зв`язку з її необґрунтованістю.

Разом із цим, оскільки заявлений позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми вказаної компенсаційної виплати, дана вимога позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань за договорами підряду, позивач просив суд стягнути з Підприємства 50 549,00 грн пені, нарахованої на відповідні суми боргу за період з 1 травня 2020 року по 21 березня 2023 року за договором підряду № 59/13М-13.1/24/04/19 та за період з 1 травня 2020 року по 30 квітня 2023 року за договором підряду № 60/13М-13.2/24/04/19.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею ? неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами пункту 9.2. вказаних договорів підряду в разі порушення Підприємством строків виплати авансів згідно з погодженим графіком фінансування робіт (заявки) та строків сплати грошових коштів за виконані роботи згідно з актами виконаних робіт, а також строків повернення резервного утримання, воно зобов`язане сплатити на користь контрагента пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від простроченої (несплаченої) суми, за кожен день такого прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

На час звернення позивача до суду з даним позовом на всій території України тривав карантин, який був установлений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 до 30 червня 2023 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Враховуючи викладене, нарахування Компанією пені більше ніж за 6 місяців є обґрунтованим.

Водночас, як уже було вказано судом, позивачем невірно визначено початкову дату періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за договором підряду № 60/13М-13.2/24/04/19 за актом приймання виконаних робіт від 30 червня 2020 року № 3 (89).

У зв`язку з цим, судом здійснено власний розрахунок заявленої до стягнення штрафної санкції, обґрунтований розмір якої, за перерахунком суду, складає 41 389,38 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 159,62 грн пені слід відмовити у зв`язку з її необґрунтованістю.

Суд також вважає необґрунтованими аргументи Підприємства щодо необґрунтованості розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум неустойки та компенсаційних виплат з огляду на невірне визначення Компанією бази їх нарахування (заборгованості) з посиланням на пункт 4.3.21. договорів, виходячи з наступного.

Так, пунктом 4.3.21. договорів підряду передбачено, що Підприємство має право недоплатити від належної до сплати суми грошових коштів Товариству суму грошових коштів, що відповідатиме сумі податку на додану вартість зареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних з порушенням умов договору, до моменту їх реєстрації в ЄРПН.

Водночас, у силу приписів вимог частини 1 статті 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

Отже, у разі реалізації Підприємством його права, передбаченого пунктом 4.3.21. договорів, останнє повинне було повідомити Товариство про притримання коштів у розмірі 24 225,09 грн до моменту підтвердження позивачем включення сум ПДВ до відповідних податкових накладних та їх реєстрації.

Позаяк, у матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення відповідача Товариству про факт притримання ним вказаної суми грошових коштів, як це передбачено імперативними приписами статі 595 ЦК України.

При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договорами, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.

Разом із цим, за умовами пунктів 10.1. - 10.4. договорів підряду сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх договірних зобов`язань, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які виникли після укладення даних угод, та які сторони не могли ані передбачити, ані їм запобігти. До таких обставин відносяться: повені, пожежі, землетруси та інші стихійні лиха, а також війна, воєнні дії, акти та дії органів влади та інші будь-які обставини, що виникли поза волею та контролем сторін. При цьому, термін виконання обов`язків за договорами відсувається відповідно до часу, протягом якого діяли форс-мажорні обставини. У випадку виникнення вищевказаних обставин, потерпіла від них сторона зобов`язана протягом 3-х календарних днів письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення повинно містити інформацію про природу обставин форс-мажорного характеру та оцінку їх впливу на можливість сторони виконувати свої зобов`язання за даними правочинами і на терміни виконання зобов`язань, коли це можливо. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини та їх наслідки позбавляє сторону права посилання на них. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України, або іншим компетентним органом.

Частиною 1 статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на конкретне зобов`язання.

Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги Компанії підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипроінбуд"</a> (04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3; ідентифікаційний код 33296568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрейдінвест" (03194, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 34А; ідентифікаційний код 43624942) 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп. основної заборгованості, 25 221 (двадцять п`ять тисяч двісті двадцять одну) грн 00 коп. інфляційних втрат, 7 440 (сім тисяч чотириста сорок) грн 13 коп. трьох процентів річних, 41 389 (сорок одну тисячу триста вісімдесят дев`ять) грн 38 коп. пені та 2 399 (дві тисячі триста дев`яносто дев`ять) грн 04 коп судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 26 липня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко