Ухвала

від 28.07.2023 по справі 5015/4013/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

28.07.2023Справа № 5015/4013/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянувши матеріали заяви Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції

про: видачу дубліката наказу

у справі: № 5015/4013/11

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів;

до відповідача: Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, м. Львів;

про: стягнення 158 263,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Львівської області 18.07.2023 надійшла заява Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про видачу дубліката наказу у справі № 5015/4013/11.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.08.2011 у справі №5015/4013/11 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 146 677,36 грн основного боргу, 5 793,31 грн пені, 1 089,35 грн трьох процентів річних та 4 703,79 грн інфляційних та в дохід Державного бюджету 1 582,64 грн державного мита та 233,78 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 22.08.2011.

Як вбачається із наказу Господарського суду Львівської області від 22.08.2011 у справі №5015/4013/11, такий був дійсним для пред`явлення до виконання до 22.08.2012.

Судом встановлено, що 25.06.2019 старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів Борським Р.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявою від 04.07.2023 вих. № 57438 Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції звернувся до Господарського суду Львівської області про видачу дублікату наказу від 22.08.2011 у справі №5015/4013/11. До заяви заявником також додано довідку від 04.07.2023 про втрату наказу.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», відповідно до положень якого Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно п.19.4 Перехідних положень ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

За змістом частини 1 статті 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12.

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі.

Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За приписами частини п`ятої вказаної статті, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинного на момент набрання законної сили рішенням у даній справі) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу 25.06.2019, строк для повторного пред`явлення наказу до виконання сплинув 26.06.2020, а із заявою про видачу дубліката наказу заявник звернувся до суду 13.07.2023, тобто із пропуском строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В той же час, в порушення вимог п.19.4 Перехідних положень ГПК України, заява Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про видачу дублікату наказу не містить як клопотання про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, так і мотивованих пояснень чи обґрунтувань іншого порядку обрахунку строку, передбаченого частиною 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищенаведене, керуючись вимогами п.19.4 Перехідних положень ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про видачу дублікату наказу.

Керуючись ст. 234, п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 04.07.2023 вих. № 57438 про видачу дублікату наказу відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку, визначеному Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 28.07.2023.

Суддя Мазовіта А.Б.