Рішення

від 25.07.2023 по справі 925/793/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року м. Черкаси справа № 925/793/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Приватна охоронна асоціація "Вікінг", м.Черкаси, вул.Сумгаїтська,17 кв.45 (адреса для листування: м.Черкаси, вул.Шота Руставелі,8)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл", м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького,18, оф.95 (адреса потужностей с. Червона Слобода Черкаського району, вул. Лозова, 6)

про стягнення 144690,23 грн заборгованості за договорами охорони майна

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Козуб І.А. директор підприємства - за посадою;

від відповідача: Стойко А.Ю. адвокат за ордером.

Приватне підприємство "Приватна охоронна асоціація "Вікінг" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл" з вимогами про стягнення 144690,23 грн заборгованості, з них:

- за угодою про організацію і надання послуг з охорони від 28.07.2021 №1/2:

70000,00 грн заборгованості,

7642,88 грн інфляційних втрат,

1871,09 грн 3% річних;

- за угодою на організацію і надання послуг з охорони від 07.09.2022 №07092022:

65096,00 грн заборгованості,

80,26 грн 3% річних,

а також про відшкодування судових витрат.

Позивач надав суду для огляду оригінали документів про надані послуги охорони, акти звірки заборгованості, докази часткового розрахунку та витяг з банківського реєстру про рух коштів за договорами. Після огляду оригінали документів повернуто позивачу.

До початку судового засідання відповідач подав відзив на позов з доказами його направлення позивачу (вх.суду №12276/23 від 25.07.2023), в якому вимоги визнав частково, за виключенням періоду травня 2023, оскільки ні акт виконаних робіт, ні рахунок на оплату позивачем на адресу відповідача не направлявся.

В судовому засіданні 25.07.2023:

Представник позивача вимоги підтримав та повідомив, що договір надання послуг охорони від 07.09.2022 №07092022 розірвано в односторонньому порядку у зв`язку з системною заборгованістю по оплаті послуг, об`єкт повернуто з охорони 25.05.2023 замовнику, про що складено відповідні акти. Вказав на зняття позивачем постів охорони в односторонньому порядку з 25.05.2023 та ухилення відповідача від проведення остаточного розрахунку за надані послуги.

Представник відповідача вимоги визнав частково та просив позов задовольнити без врахування вимоги оплати за травень 2023 року, оскільки ні акти виконаних робіт, ні рахунки на оплату за вказаний період на адресу відповідача не надходили.

В позасудовому порядку сторонами спір не вирішено.

Інших доказів сторонами не надано.

Відповідно до вимог ст.ст.233, 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносин сторін та обставини.

І. 28.07.2021 між ПП "Приватна охоронна асоціація "Вікінг" (виконавець, кредитор, позивач, стягувач) в особі директора Козуб І.А., що діє на підставі Статуту, та ТОВ "Тот-Стайл" (замовник, боржник, відповідач) в особі директора Іщук Н.В., що діє на підставі Статуту, уклали договір Угода №1/21 про організацію надання послуг з охорони території відповідача (об`єкт - с.Червона Слобода, Черкаський район, вул.Лозова,6) силами та засобами позивача (а.с. 8-13).

Пунктом 3.1. угоди визначена вартість послуг виконавця в сумі 30000 грн. за відпрацьований місяць.

Відповідно до п. 3.2.1 рахунок на оплату замовнику виставляється з 10 по 12 число звітного місяця.

Відповідно до вимог пункту 3.2.2. договору розрахунок проводиться в два платежі: 50% вартості послуг (15000 грн) до 15 числа поточного місяця, та 50% вартості послуг (15000 грн) в останній день поточного (звітного) місяця.

Сума оплати за неповний місяць охорони розраховується виходячи з місячної суми договору і фактичної кількості календарних днів надання послуг охорони та визначається у відповідному Акті виконаних робіт за звітний місяць (п. 3.6 договору).

За період з серпня 2021 року до серпня 2022 року позивачем надано відповідачу послуги з охорони території на суму 210000 грн, про що складено відповідні акти. Оплата проведена частково, в сумі 135000 грн, і 31.07.2022 об`єкти повернуті з охорони відповідачу (а.с.22). Заборгованість складала 75000 грн, що підтверджено актом звірки заборгованості між сторонами (а.с.21).

31.01.2023 відповідачем на погашення боргу за договором №1/21 було перераховано 5000 грн, що підтверджується випискою з банківського реєстру (а.с.39-40, 61-62) про рух коштів по рахунку позивача. Суму проведеної оплати враховано позивачем при зверненні з позовом.

Заборгованість за договором угодою про надання послуг №1/21 становить 70000 грн.

На суму заборгованості позивач нараховує інфляційні втрати 7642,88 грн та 3% річних за користування грошовими коштами 1871,09 грн (всього за договором 79513,97 грн заборгованості).

ІІ. 07.09.2022 між ПП "Приватна охоронна асоціація "Вікінг" (виконавець, кредитор, позивач, стягувач) в особі директора Козуб І.А., що діє на підставі Статуту, та ТОВ "Тот-Стайл" (замовник, боржник, відповідач) в особі директора Іщук Н.В., що дії на підставі Статуту, уклали договір угода №07092022 про організацію надання послуг з охорони території відповідача (об`єкт - с.Червона Слобода Черкаського району, вул.Лозова,6) силами та засобами позивача (а.с.27-31).

Обов`язковою умовою угоди вказано виставлення рахунків на оплату замовнику виконавцем послуги (п.3.2.1 договору), надання актів приймання-передачі послуг від виконавця до замовника (п.3.3. договору) (а.с. 28-29).

Додатковою угодою №2 від 30.09.2022 сторони внесли зміни до п.3.1 угоди та визначили, що вартість послуг з охорони території складає 35000 грн/місяць (а.с.32).

У зв`язку з системним невиконанням відповідачем вимог договору в частині оплати спожитих послуг позивач (виконавець послуг) направив відповідачу письмову вимогу про погашення заборгованості (а.с.33-35 - з доказами направлення відповідачеві). За твердженням позивача з вересня 2022 року по травень 2023 року ним надано послуг на суму 297096 грн, а сплачено 232000 грн. Заборгованість складає 65096 грн.

Договір розірвано позивачем в односторонньому порядку з 25.05.2023 і об`єкти передані відповідальній особі відповідача. Примірник додаткової угоди №3, направлено відповідачу для підписання, залишений останнім не підписаним (а.с.37).

Позивач стверджує про направлення відповідачеві рахунку №5 на оплату наданих послуг з 01 по 24 травня 2023 року на суму 27096 грн пропорційно відпрацьованим дням охорони.

На суму заборгованості позивач нараховує 3% річних за користування грошовими коштами 80,26 грн (всього за договором 65176,26 грн заборгованості).

Ухилення відповідача від оплати наданих послуг стали причиною звернення позивача в господарський суд для захисту порушеного права на справедливий розрахунок за договорами (угодами) та примусового стягнення заборгованості.

Представник позивача вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити. Надав оригінали документів для огляду.

Представник відповідача вимоги визнав частково, за виключенням вартості послуг за травень 2023 року, оскільки заперечує отримання від позивача рахунку на оплату та підписання акту виконаних робіт за вказаний період, які є підставою для проведення оплати. Подав письмовий відзив на позов з доказами направлення позивачу.

Інших доказів не надано.

Оцінюючи письмові та усні пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо статусу учасників в господарському процесі.

Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб`єктами господарювання на ринку послуг в Україні, з присвоєнням коду ЄДРПОУ, з визначенням та внесенням видів господарської діяльності в ЄДРПОУ.

Місце здійснення діяльності відповідає місцю їх реєстрації приписи ст.93 ЦК України.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

ч.1, 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ч.1 ст.526. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ч.1 ст.530. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

ч.1 ст.612. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно підстав стягнення боргу:

Між сторонами виникли та існували до 25.05.29023 договірні відносини з надання та споживання послуг з охорони ввіреного майна на підставі письмових строкових двосторонніх оплатних консенсуальних договорів, що відповідає приписам глави 63 ЦК України "Послуга. Загальні положення", за якими одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, якщо інше не встановлено договором (п.1 ст.901 ЦК України).

Суд вважає, що сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договорів угод від 28.07.2021 №1/21 та від 07.09.2022 №07092022 на організацію і надання послуг з охорони (майна та території) замовника. Договори (угоди) не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними. Договір від 28.07.2021 №1/21 припинив свою дію за згодою сторін, внаслідок підписання сторонами 31.07.2022 додаткової угоди до договору про припинення дії (а.с.23). Договір від 07.09.2022 №07092022 розірваний позивачем в односторонньому порядку з 25.05.2023 відповідно до п.п.3.5, 8.1 угоди (а.с.29-30). Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Суд критично оцінює вимоги позивача про нарахування та необхідність стягнення з відповідача вартості послуг охорони майна за травень 2023 року, оскільки позивачем не надано суду належних доказів вручення відповідачеві рахунку на оплату та акту виконаних робіт за вказаний період. У справі також відсутні докази вручень таких документів відповідачу. Сторони договору (угоди) від 07.09.2022 №07092022 погодили істотну умову, що обов`язковим є виставлення рахунків на оплату замовнику виконавцем послуги (п.3.2.1 договору), надання актів приймання-передачі послуг від виконавця до замовника (п.3.3 договору) (а.с.28-29).

Суд не враховує доводи позивача про наявність підтвердженого боргу відповідача за травень 2023 року в сумі 27096 грн, тому станом на 10.06.2023 сума основного боргу за двома угодами становить 70000 грн + 38000 грн = 108000 грн (без ПДВ), підтверджена відповідачем перед позивачем та не відшкодована в добровільному порядку, що стало причиною звернення позивача в суд для примусового стягнення боргу. Строк виконання грошового зобов`язання перед позивачем суд вважає таким, що настав. Доказів сплати боргу відповідачем суду не надано.

Вимоги про стягнення 108000 грн заборгованості підлягають до задоволення, з урахуванням приписів ст.ст.77, 78, 79 ГПК України про допустимість, достовірність та вірогідність доказів.

В решті вимог належить відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача нарахувань та обтяжень на суму грошового боргу:

З урахуванням приписів ст.625 ЦК України позивачем при наявному грошовому зобов`язанні відповідача 70000 грн за договором №1/21 нараховано останньому до стягнення 7642,88 грн інфляційних втрат та 1871,09 грн - 3% річних за користування грошовими коштами (всього за договором 79513,97 грн заборгованості);

за договором №07092022 позивач при наявному грошовому зобов`язанні відповідача 65096 грн нараховує відповідачеві 3% річних за користування грошовими коштами 80,26 грн (всього за договором 65176,26 грн заборгованості).

Суд зазначає, що математичний розрахунок нарахувань позивачем ні у справу, ні у судове засідання не надано.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України:

ст.625. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

ч.1 ст.612. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

ч.1 ст.530. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд не може занадто формально підходити до розгляду вимог позивача, в тому числі і підтвердження розрахунків вимоги, та зобов`язаний самостійно виконати математичний розрахунок грошових вимог при наявності сумнівів у їх достовірності чи правильності.

Математичний розрахунок позивача по заявлених сумах нарахувань на суму боргу за двома угодами перевірено судом самостійно за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій апаратного комплексу "Еліт Ліга-Закон", з урахуванням періодів прострочення та індексів інфляції у відповідний період, виходячи з максимальних сум доведеної заборгованості та відповідних періодів прострочення оплати:

1. Розрахунок інфляційних нарахувань по першому договору (№1/21) -основна заборгованість 70000 грн:

Інфляційні втрати за період з 01.08.2022 (дата розірвання договору) по 01.06.2023 (повний місяць прострочення, (305 днів)) з суми 70000 грн = 7 767,12 грн (інфляційні втрати).

3% річних за період з 01.08.2022 (дата розірвання договору) по 09.06.2023 (направлення позову відповідачеві, (314 днів)) з суми 70000 грн = 1 754,79 грн (плата за користування чужими грошовими коштами);

2. Розрахунок нарахувань по другому договору (№07092022) - основана заборгованість 38000 грн. (без врахування періоду травня 2023):

3% річних за період з 25.05.2023 (дата розірвання договору) по 09.06.2023 (направлення позову відповідачеві, (16 днів)) з суми 38000 грн. = 49,97 грн (плата за користування чужими грошовими коштами).

Перевіривши заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних (без наведених позивачем математичних розрахунків та обґрунтувань), суд встановив, що останні не є вірними. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 7767,12 грн інфляційних втрат та 1804,76 грн - 3% річних за період прострочення з 01.08.2022 до 09.06.2023.

В решті вимог належить відмовити за необґрунтованістю, недоведеністю та безпідставністю.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява Приватного підприємства "Приватна охоронна асоціація "Вікінг" підлягає до часткового задоволення.

Позивач використав належний спосіб захисту порушеного права, передбачений вимогами ст.ст. 15-16 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує відзив відповідача та часткове визнання ним позовних вимог.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості погашення боргу.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю. Належить стягнути з відповідача 2684,00 грн судового збору на користь позивача (за мінімальною ставкою).

У задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу (а.с.38-40) належить відмовити, оскільки позивачем не надано доказів надання йому послуг та правової допомоги адвокатом відповідно до приписів ст.ст.129-130 Господарського процесуального кодексу України. Фізична особа-підприємець Мойсеєнко С.В. (надавач юридичної допомоги позивачеві) не має статусу адвоката.

Керуючись ст.ст.129, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тот-Стайл" (вул.Б.Вишневецького,18, офіс 95, м.Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 33978617, номер рахунку в банку невідомий)

на користь Приватного підприємства "Приватна охоронна асоціація "Вікінг" (вул.Сумгаїтська,17, каб.45, м.Черкаси, 18001; код ЄДРПОУ 33006926, номер рахунку в банку невідомий)

108000 грн. основного боргу, 7 767,12 грн інфляційних втрат та 1804,76 грн - 3% річних, 2684,00 грн судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 26.07.2023.

Суддя Г.М.Скиба