Постанова

від 18.07.2023 по справі 925/579/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/579/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 (суддя Скиба Г. М.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 (головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Сулім В. В., Ткаченко Б. О.)

у справі № 925/579/22

за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" і 2) Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Груп"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяла участь прокурорка Єреп В. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави у особі Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (далі - позивач-1, Інститут землеробства) та Національної академії аграрних наук України (далі - позивач-2, НААН України, Академія) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Груп" (далі - відповідач, ТОВ "Неон Груп") з вимогами про:

- визнання недійсними додаткової угоди від 28.07.2021 №1 в частині виключення абз.2 п.п.2.1 п.2 договору про закупівлю від 28.07.2021 №2707 (умова щодо цього договору, а також вартості одиниці товару не може бути збільшено до повного виконання договору сторонами), додаткової угоди від 18.10.2021 №2, додаткової угоди від 30.12.2021 №3 до договору про закупівлю від 28.07.2021 №2702, укладеного між Інститутом землеробства і ТОВ "Неон Груп";

- стягнення з ТОВ "Неон Груп" надмірно сплачених коштів за договором у розмірі 51 750 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов`язань за додатковими угодами до договору, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, зменшення обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону "Про публічні закупівлі" та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі.

3. Як стверджує прокурор, у результаті укладених сторонами з порушенням вимог закону спірних додаткових угод, з місцевого бюджету безпідставно та надмірно сплачено відповідачу бюджетні кошти у розмірі 51 750,00 грн, які у зв`язку з визнанням недійсними додаткових угод підлягають стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України.

4. Невжиття Інститутом землеробства і НААН України заходів щодо стягнення надмірно сплачених коштів, стало підставою для звернення заступника керівника Смілянської окружної прокуратури до Господарського суду Черкаської області з цим позовом до суду.

Короткий зміст судових рішень

5. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, заяву ТОВ "Неон Груп" від 28.07.2022 про залишення позову без розгляду задоволено, позовну заяву заступника керівника Смілянської окружної прокуратури від 21.06.2022 №52-2090вих-22 в інтересах держави у особі Дослідної станції і НААН України до ТОВ "Неон Груп" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у сумі 51 750,00 грн залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції зокрема виходив із того, що прокурор не дотримався передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку доведення бездіяльності НААН України, а отже, не підтвердив наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі цієї установи у спірних правовідносинах. Також, місцевий господарський суд вказав, що прокурор не обґрунтував звернення в господарський суд з позовом в інтересах суб`єкта господарювання - Дослідної станції, яка не є органом влади чи місцевого самоврядування, а є самостійною юридичною особою; наявність бюджетного фінансування не змінює організаційну форму позивача та не змінює його статусу в процесі.

7. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду, погодився з висновками останнього про те, що Інститут землеробства не є належним позивачем, в особі якої прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави в розумінні вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, може звернутись самостійно з позовом, а подання позову прокурором в інтересах держави в особі згаданої державної установи є неправомірним. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що прокурор не довів наявність у НААН України владних повноважень та функцій контролю у спірних зобов`язальних правовідносинах, які виникли між Інститутом землеробства і ТОВ "Неон Груп".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, справу № 925/579/22 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

9. Скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення прийняті при неправильному застосуванні приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про особливості правового режим діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", а також з порушенням положень статей 4, 53, 86, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування наведених норм матеріального права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/989/18, від 05.04.2018 у справі № 927/544/17, від 24.01.2020 у справі № 807/866/17 та від 31.03.2020 у справі № 260/1666/19.

10. Обґрунтовуючи вказане скаржник пояснює, що в ході розгляду цієї справи прокурором було належним чином доведено підстави для представництва інтересів держави в особі НААН України та Інститут землеробства, які є уповноваженими державними органами, на які у відповідності до положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про особливості правового режим діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" покладено обов`язок забезпечення реалізації прав держави у спірних правовідносинах, однак які неналежним чином здійснюють (не здійснюють) захист прав держави (не вживають заходів щодо стягнення надмірно сплачених коштів), що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

11. Прокурор, зокрема, зазначає, що підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом є порушення інтересу держави, який (інтерес) полягає в неправомірному витрачанні Інститутом землеробства як структурним підрозділом НААН України бюджетних коштів за договором про закупівлю, у зв`язку з чим у цьому випадку Академія є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою захищати її інтереси в спірних правовідносинах, так як згідно з пунктом 7 розділу І статуту НААН України саме позивачу-1 належать повноваження з управління державним майном, забезпечення його ефективного використання та розпорядження ним у межах, визначених законодавством, а також повноваження виступати головним розпорядником бюджетних коштів. Окрім того, Інститут землеробства підпорядкований НААН України як органу управління державним майновим комплексом і його діяльність є нероздільною з діяльністю НААН України та має спільну мету і наслідки, тому Інституту землеробства НААН України делеговано владні повноваження Академії щодо розпорядження державними коштами.

12. Прокурор зазначає, що відсутня практика та висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування представницьких повноважень прокурора у бюджетній сфері в інтересах суб`єктів владних повноважень підпорядкованих НААН України. Вказує на необхідність отримання висновків Верховного Суду у правовідносинах пов`язаних із застосуванням приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в контексті права прокурора на представництво інтересів держави в особі наукових установ з ознаками суб`єкта владних повноважень, підпорядкованих НААН України, зокрема і Інституту землеробства, якого визначено прокурором позивачем.

13. У частині застосування судами приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме щодо доведення бездіяльності уповноваженого органу, прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Позиція інших учасників справи

14. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

15. Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/579/22 у зв`язку з відпусткою судді Зуєва В. А.

16. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

17. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурорки ОГП, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

19. Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

20. Згідно з частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

21. У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

22. Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

23. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

24. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанову від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

25. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

26. Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

27. Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

28. Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

29. Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

30. Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

31. У постанові ж від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та додатково зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

32. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

33. Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі.

34. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

35. Наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду також знайшли своє відображення і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21.

36. Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

37. В постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 204/6292/18, від 17.06.2020 у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок про те, що саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно-визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

38. За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов, повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов.

39. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

40. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

41. Як вже зазначалося, позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі НААН України та Інституту землеробства, як компетентних суб`єктів владних повноважень у спірних правовідносинах, з посиланням на бездіяльність позивачів стосовно захисту інтересів держави, яка полягала у невчинені жодних заходів щодо повернення до бюджету надмірно сплачених коштів у зв`язку із виконанням зобов`язань за договором, укладеним з порушенням законодавства в сфері публічних закупівель.

42. Відповідно до частини 2 статті 1, частини 1 статті 2 та частини 1 статті 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна" національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки. Майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

43. Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 18 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" національні галузеві академії наук - НААН України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України - це самоврядні наукові організації, засновані на державній власності, що є державними організаціями, створеними як неприбуткові державні бюджетні установи. Національні галузеві академії наук є головними розпорядниками бюджетних коштів. Національні галузеві академії наук подають Кабінетові Міністрів України щорічний звіт про результати своєї наукової і науково-технічної діяльності та використання коштів, виділених їм з державного бюджету, разом з висновком Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.

44. Суд апеляційної інстанції дослідив, що згідно з статутом Інституту землеробства - стація є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою; безпосередньо підпорядкована Національному науковому центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" та має загальне підпорядкування НААН України, як органу управління державним майновим комплексом, закріпленим за станцією. Станція має відокремлене майно, самостійний баланс, реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України, може від свого імені набувати права та обов`язки, бути позивачем і відповідачем у судах. Директор Станції, діючи у межах законодавства, в інтересах станції, згідно з цим статутом, самостійно вирішує питання діяльності Станції, зокрема: укладає договори, необхідні для виконання покладених на Станцію завдань.

45. Колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.06.2022 у справі № 909/835/18, та яка в подальшому послідовно підтримується судом касаційної інстанції (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 909/83/19, від 16.08.2022 у справі № 927/717/20, від 13.12.2022 у справі № 927/682/20, від 14.03.2023 у справі № 902/115/22, від 26.04.2023 у справі № 924/447/22) Національна академія наук, галузеві академії наук та створені ними суб`єкти з огляду на їх правовий статус не є належними позивачами, в особі яких прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави.

46. Наведена правова позиція була також підтримана Верховним Судом у постанові від 30.05.2023 у справі № 922/2057/22, ухваленій у подібних правовідносинах, що виникли в рамках угоди, укладеної науковою установою, підпорядкованою НААН України, з господарським товариством, у сфері публічних закупівель. У наведеній постанові Верховний Суд підтримав судові рішення попередніх інстанцій якими залишено без розгляду позов прокурора в особі НААН України та Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр`єва НААН України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоносії України" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, обґрунтований тим, що оспорюваними додатковими угодами з порушенням чинного законодавства в сфері публічних закупівель значно зменшено обсяги предмета закупівлі (електроенергії) з одночасним безпідставним підвищенням ціни за одиницю товару, внаслідок чого, на думку прокурора, державі заподіяно шкоду у виді спірної суми надмірно сплачених грошових коштів. При цьому, Верховний Суд у наведеній постанові визнав помилковими доводи прокурора про наявність у нього підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі НААН України та його структурного підрозділу в сфері використання бюджетних коштів, вказавши, що останні не наділені владними повноваженнями у цій сфері.

47. Вказане вище свідчить про формування усталеного правового висновку в справах за позовами прокурора, поданими в інтересах держави в особі НААН України та наукових і науково-дослідних установ, дослідних станцій тощо, що віднесені до відання Академії, жодних підстав відступати від якого (правового висновку) колегія суддів у цій справі не вбачає.

48. За таких обставин доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у спорах, де прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі наукової установи, підпорядкованої НААН України, є необґрунтованими, оскільки, як зазначено вище, суд касаційної інстанції вже неодноразово досліджував вказане питання з висловленням відповідної правової позиції.

49. Звідси безпідставними є також доводи скаржника про належне підтвердження ним наявності підстав для представництва інтересів держави в собі позивачів, які, за твердженнями прокурора, наділені владними повноваженнями у сфері використання державного майна, в тому числі бюджетних коштів, науковими та дослідними установами, що входять до структури НААН України.

50. Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України - залишення позову без розгляду.

51. Висновки судів попередніх інстанцій щодо питання застосування приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" статей 53, 226 ГПК України не суперечать викладеним вище висновкам Верховного Суду у наведених справах, а доводи касаційної скарги викладеного вище не спростовують.

52. Ураховуючи наведене та зважаючи на проаналізовані вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду (щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді), яка забезпечує формування єдиної правозастосовчої судової практики, та висновки якої відповідно до ієрархії правових висновків Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів, Суд відхиляє доводи скаржника та відповідні посилання на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведені ним у касаційній скарзі, як неналежні.

53. Окрім того, доводи скаржника щодо наявності у НААН України та її структурних підрозділів владних повноважень у сфері розпорядження бюджетними коштами не узгоджуються з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.05.2023 у справі № 922/2057/22, які колегія суддів вважає за необхідне врахувати в порядку частини 4 статті 300 ГПК України, та від яких не вбачає підстав для відступу.

54. Посилання на постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду колегією суддів також не приймаються, адже у тих справах судом касаційної інстанції не надавалось висновків, які б стосувалися реалізації НААН України своїх повноважень у сфері публічних закупівель.

55. Жодної невідповідності оскаржуваних судових рішень загальним висновкам Верховного Суду щодо необхідності доведення прокурором бездіяльності компетентного органу в порядку вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", про які йдеться у пункті 13 цієї постанови, колегія суддів також не вбачає з огляду на встановлені судами обставини, які не були належним чином спростовані прокурором під час касаційного розгляду справи, про відсутність у прокурора повноважень на звернення з цим позовом до суду в інтересах держави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

58. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана першим заступником керівника Київської міської прокуратури касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі ухвала і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

59. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 і ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 у справі № 925/579/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил