Постанова

від 26.07.2023 по справі 911/2169/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/2169/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Могил С. К,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

прокуратури - Голуб Є. В.,

ТОВ "Хороше озеро" - Кулик М. В., Лавріненко І. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022

(суддя Карпечкін Т. П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023

(судді Шаптала Є. Ю., Гончаров С. А., Яковлєв М. Л.)

у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро", Ірпінської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Державного підприємства "Київське лісове господарство",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Акціонерного товариства "Райффайзен Банк",

про визнання недійсними розпоряджень і договорів оренди землі, повернення земельних ділянок.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Прокуратура в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Бучанської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бучанська РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" (далі - ТОВ "Хороше озеро"), Ірпінської міської ради про:

- визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - Києво-Святошинська РДА ) від 30.11.2009 №2077 "Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки ТОВ "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради";

- визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА від 30.11.2009 №2078 "Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки ТОВ "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, укладеного між Києво-Святошинською РДА та ТОВ "Хороше озеро" на земельну ділянку площею 3,9559 га;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, укладеного між Києво-Святошинською РДА та ТОВ "Хороше озеро" на земельну ділянку площею 4,6450 га;

- зобов`язання ТОВ "Хороше озеро" повернути у власність держави в особі Київської ОДА з правом постійного користування Державним підприємством "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київський лісгосп") земельними ділянками площею 4,6450 га та площею 3,9559 га.

1.2. На обґрунтування позову прокурор зазначив, що земельні ділянки належать до державних земель лісового та природно-заповідного фонду та вибули з постійного користування держави із численними порушеннями законодавства.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 18.02.1967 № 136 відведена Київському обласному комітету Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України (далі - ЛКСМУ) земельна ділянка держлісфонду площею 4,5 га, в тому числі покриті лісом 3,4 га в кварталі 17, 18 Ірпінського лісництва Київського лісгосзагону, в лісах І групи, під розміщення табору комсомольського активу.

2.2. У подальшому, Виконавчий комітет Києво-Святошинської районної ради народних депутатів трудящих у 1991 році видав ЛКСМУ державний акт серії В № 027181 на право користування землею загальною площею 5,2 га для розміщення табору комсомольського активу.

2.3. 25.11.1994 згідно з актом приймання-передачі майна Спілкою молоді Київщини (раніше ЛКСМУ) передане на баланс і у власність Акціонерному поштово-пенсійному банку "Аваль" (далі - АППБ "Аваль") домоволодіння (табір) в с. Гурівщина Київської області, загальною площею 2 253,8 кв. м, розташоване на земельній ділянці площею 5,2 га. Право власності на відповідне домоволодіння перейшло до АППБ "Аваль" з моменту реєстрації акта в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 08.02.1995 році під реєстровим № 10.

2.4. Спілка молоді Київщини надала висновок від 14.07.1995 року про те, що у зв`язку з переходом у власність АППБ "Аваль" всіх споруд табору відпочинку комсомольського активу вона не заперечує проти передачі в постійне користування АППБ "Аваль" земельної ділянки площею 5,2 га, на якій вони розташовані.

2.5. Рішенням Бузівської сільської ради народних депутатів від 22.06.1995 земельна ділянка 5,2 га на території хутір "Жуків" виділена в постійне користування АППБ "Аваль".

2.6. 06.09.1995 на підставі цього рішення АППБ "Аваль" виданий державний акт на право постійного користування землею серії КВ № ІМ000127 на земельну ділянку площею 5,2 га для організації оздоровчого комплексу.

2.7. Рішенням Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району від 07.07.2000 № 77 затверджений проєкт відведення земельної ділянки, вилучена зі земель запасу Бузівської сільської ради земельна ділянка площею 3,4 га (ставок), надана в постійне користування АППБ "Аваль" земельна ділянка площею 3,4 га (ставок) під організацію зони відпочинку населення за рахунок земель запасу Бузівської сільської ради.

2.8. 04.10.2000 на виконання цього рішення АППБ "Аваль" виданий державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003588 на земельну ділянку площею 3,4 га для організації зони відпочинку населення.

2.9. 26.01.2007 ТОВ "Хороше озеро" придбало на території спірних земельних ділянок ряд нежилих приміщень, тобто нерухоме майно (повний перелік нерухомого майна вказаний в Акті-приймання передачі від 29.01.2007 року між ЗАТ "Страхова компанія "ЕТАЛОН" та ТОВ "Хороше озеро", копія документу наявна в матеріалах справи) на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2007. Вказані нежилі приміщення розташовані на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами 3222480800:07:013:0001 та 3222485200:04:008:0001.

2.10. 05.03.2008 та 16.09.2009 ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник АППБ "Аваль") як правоволоділець надало згоду на передачу в оренду ТОВ "Хороше озеро" земельних ділянок для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку в межах Бузівської сільської ради.

2.11. Листом від 27.05.2008 № 02-622 Державне підприємство "Київське лісогосподарське підприємство" (далі - ДП "Київський лісгосп") підтвердило, що земельна ділянка площею 5,2 га в урочищі "Жуків хутір" в адміністративних межах Бузівської та Михайлівсько-Рубежівської сільских рад Києво-Святошинського району Київської області, на якій розміщений комплекс нежилих будинків існуючої бази відпочинку, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003- 2004 років не відноситься до земель лісогосподарського призначення ДП "Київський лісгосп".

2.12. Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 30.11.2009 № 2077 затверджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в довгострокову оренду терміном на 25 років ТОВ "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради, передана в оренду ТОВ "Хороше озеро" земельна ділянка площею 3,9550 га для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади Києво-Святошинського району в межах Бузівської сільської ради терміном на 25 років.

2.13. Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 30.11.2009 № 2078 затверджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в довгострокову оренду терміном на 25 років ТОВ "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Михайлівсько-Рубежівської ради, передана в оренду ТОВ "Хороше озеро" земельна ділянка площею 4,6450 га для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади Києво-Святошинського району в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради терміном на 25 років.

2.14. Відповідно до проєктів землеустрою, затверджених розпорядженнями Києво-Святошинської РДА № 2077 та № 2078, земля, за рахунок якої відводились спірні земельні ділянки, належала до державної власності (код згідно УКФВЗ 4.2.), за цільовим призначенням - землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, рахувалася за АППБ "Аваль" та використовувалась для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку населення.

2.15. На підставі спірних розпоряджень укладені договори оренди земельних ділянок, погоджені з Головним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та з Управлінням водного господарства у м. Києві та Київській області Державного комітету України по водному господарству.

2.16. Згідно з пунктом 13 договорів оренди земельна ділянка надається в оренду за рахунок земель, наданих у постійне користування АППБ "Аваль", та за його згодою.

2.17. Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001 площею 3,955 га та земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 площею 4,645 га відносяться до категорії земель рекреаційного призначення та державної форми власності. Власником земельних ділянок зазначено Києво-Святошинську РДА, суб`єктом права оренди земельних ділянок визначено ТОВ "Хороше озеро".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Київської області рішенням від 12.01.2022 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Зазначив, що матеріали справи не підтверджують вибуття спірних земельних ділянок з державної власності та порушення інтересів держави в цій частині, а тому вимога прокурора про повернення земельних ділянок у власність держави не може бути задоволена.

3.3. Проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Хороше озеро", розроблені ДП "Київський інститут землеустрою" згідно з вихідними даними Головного управлінням земельних ресурсів у Київській області, підтверджують, що земля, за рахунок якої здійснювалось відведення, відносилась до земель рекреаційного, а не лісогосподарського призначення і була в користуванні АППБ "Аваль", а не ДП "Київський лісгосп"; ані ДП "Київський лісгосп", ані ДП "Київське лісове господарство" не реєстрували права користування спірними земельними ділянками.

3.4. Твердження прокурора про віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та земель природно-охоронного призначення, а також про належність цих ділянок (повністю або частково) ДП "Київський лісгосп" обґрунтовані лише посиланням на матеріали лісовпорядкування, які складені вже після передачі земельних ділянок в користування титульних землекористувачів (Київський обком ЛКСМУ, АППБ "Аваль", ТОВ "Хороше озеро").

3.5. Суд критично оцінив надані прокурором як докази вибіркові копії таксаційних матеріалів лісовпорядкування та відповідь ДП "Київський лісгосп" від 27.07.2018 на запит Київської обласної прокуратури від 26.07.2018, оскільки вони суперечать один одному в частині нумерації виділів та в частині загального переліку включених виділів, а також не містять відомостей про підстави обліку ділянок.

3.6. Суд також врахував, що на момент набуття АППБ "Аваль" будівель табору Спілка молоді Київщини була землекористувачем відповідної земельної ділянки згідно з державним актом на право користування землею, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів трудящих від 30.12.1991 про надання земельної ділянки в постійне користування для розміщення табору комсомольського активу.

3.7. Отже, з переходом права власності на будівлі до АППБ "Аваль" перейшло право землекористування відповідною ділянкою площею 5,2 га; надання в користування АППБ "Аваль" земельної ділянки площею 5,2 га здійснено із земель рекреаційного призначення, що перебували в користуванні Спілки молоді Київщини, без залучення земель лісового фонду.

3.8. Суд також виснував, що при наданні в користування АППБ "Аваль" земельної ділянки площею 3,4 га дотриманий встановлений законом порядок відведення земель чинного законодавства та не порушені інтереси ДЛО "Київліс" та держави, зміна цільового призначення земель не проводилась, землі лісогосподарського призначення в користування не надавались.

3.9. Не знайшло свого підтвердження й посилання прокурора на те, що відведені в користування АППБ "Аваль" та у подальшому ТОВ "Хороше озеро" земельні ділянки загальною площею 8,6 га також відносяться до земель природно-заповідного фонду - заказника загальнодержавного значення "Жуків хутір", оскільки уповноважений орган не приймав рішення щодо віднесення спірних земель або їх частини до території Лісового заказника "Жуків хутір".

3.10. При складанні актів про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж спірних земельних ділянок ані ДП "Київське лісогосподарське підприємство", ані його попередники не заявляли про накладення відповідних ділянок на об`єкти природно-заповідного фонду.

3.11. Крім того, суд взяв до уваги, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області без зауважень погодило проекти відведення земельних ділянок ТОВ "Хороше озеро" та договори оренди земельних ділянок від 21.12.2009.

3.12. Суд також вказав, що відмовляє в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю та безпідставністю, а тому застосування позовної давності не впливає на результат вирішення спору.

3.13. Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.03.2023 залишив без змін зазначене рішення суду з тих же підстав.

3.14. Зазначив, що спірні земельні ділянки не є лісовими, не використовувались і не можуть використовуватись для ведення лісового господарства, оскільки на них розташоване майно табору відпочинку. Тому витребування цих ділянок у землекористувача не дозволить забезпечити захист лісів, як національного багатства України, проте завдасть прямої шкоди економічним інтересам держави, порушить принцип забезпечення гарантій прав на землю, суперечитиме завданнями утвердження законності, авторитету рішень органів державної влади.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 02.05.2023 прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

4.2. Підставами касаційного оскарження прокурор зазначив, що на порушення приписів статей 1-3, 5, 7, 11, 73-74, 76-79, 86, 236, 237, 277, 282 ГПК України суди попередніх інстанцій не застосували пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до спірних правовідносин.

4.3. При цьому, на думку прокурора, суди не врахували постанови Верховного Суду:

- у справах № 369/16418/18 від 07.10.2020, № 363/669/17 від 30.09.2020, № 707/2192/15-ц від 30.01.2018, № 488/5476/14-ц від 21.02.2018, № 360/1998/18 від 31.03.2021, № 380/375/17 від 06.04.2021, № 369/9900/16 від 15.07.2020, № 369/16416/18 від 09.06.2021, № 359/11910/14 від 16.06.2021, № 369/16317/18 від 24.11.2021 про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення (пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України) та наявності права виключно в уповноваженого органу державної влади на розпорядження такою категорією земель.

- у справі № 361/6826/16 від 13.11.2019 "згідно з яким відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки Об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування";

- у справах Верховного Суду України № 6-224цс14 від 21.01.2015, № 6-50цс15 від 01.07.2015, Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, Великої Палати Верховного Суду у справах №488/5027/14-ц від 07.11.2018, № 488/6211/14-ц від 07.11.2018, № 183/1617/16 від 14.11.2018 та № 369/1777/13-ц від 13.06.2018 "про те, що планшет лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування державним лісогосподарським підприємством спірною земельною ділянкою та що остання належить до земель лісового фонду із цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення";

- у справах № 488/5027/14-ц від 07.11.2018, № 488/6211/14-ц від 07.11.2018, №183/1617/16 від 14.11.2018, № 367/2022/15-ц від 29.05.2019, у справі №487/10128/14-ц від 12.06.2019 (згідно з якими у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, держава, утручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя cтатті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя cтатті 1 Земельного кодексу України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статей 18, 19, п. "а" частини першої cтатті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (cтатті 14 Конституції України);

- у справі № 369/8770/14-ц від 06.04.2020 "...суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)".

4.4. Прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки на момент надання у користування Київському обкому ЛКСМУ та АППБ "Аваль" з державного лісового фонду будь-яким органом державної влади чи місцевого самоврядування не вилучались, право постійного користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства не припинялось; під час проведення подальших лісовпорядних робіт у 2003 році була виключена з матеріалів лісовпорядкування ДЛО "Київліс" частина спірних земельних ділянок лише на підставі того, що вони перебували у користуванні АППБ "Аваль", що підтверджується листом ВО "Укрдержліспроект" від 27.08.2018 № 464. Комісія у складі представників ДП "Київське лісове господарство" провела обстеження спірних земельних ділянок та склала акт від 15.08.2018, згідно з яким ці ділянки накладаються на квартал 22 виділу 9, квартал 23 виділу 8 Ірпінського лісництва (за лісовпорядкуванням 2014 року) та огороджені, внаслідок чого обмежений доступ до лісової території.

4.5. Крім того, на думку прокурора, безпідставними є висновки судів про те, що спірні земельні ділянки не входили до території державного лісового заказника "Жуків хутір" і на його території не накладались.

4.6. Доводи прокурора, в цілому, зводяться до того, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що предметом спору по суті є землі лісогосподарського призначення, стосовно яких законом установлено обмеження щодо використання в цивільному обороті, оскільки усі ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах і виконують певний цільовий характер використання цих земель.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Хороше озеро" просить судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а також закрити касаційне провадження.

5.2. На противагу доводам скаржника зазначає, що згідно з нормами лісового законодавства за своїми змістом і сутністю матеріали лісовпорядкування є обліково-проектними документами, які, виходячи з поточного стану лісів, забезпечують планування лісового господарства; матеріали лісовпорядкування не визначають правоволодільців та їх права на ліси або земельні ділянки. Відповідні матеріали мають досліджуватись в сукупності з документальними підтвердженнями надання відповідних земельних ділянок землекористувачам - лісогосподарським підприємствам. Проте доказів надання спірних земель ДЛО "Київліс" та ДП "Київлісгосп" матеріали справи не містять, розглядом справи відповідні обставини не підтверджені. Прокурор та позивачі не підтвердили правових підстав для відображення спірних земель при складанні матеріалів лісовпорядкування.

5.3. До того ж планово-картографічні матеріали лісовпорядкування та проект організації і розвитку лісового господарства ДЛО "Київліс" 1994 року складені через три роки після відведення Київському обкому ЛКСМУ новосформованої земельної ділянки в 1991 році. Відповідно, такий проект мав враховувати вже здійснене відведення.

5.4. Тому, на думку відповідача-2, суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи правомірно указав, що відсутні будь-які матеріали щодо незаконного надання в 1991 році новосформованої земельної ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення.

5.5. Зазначає, що рішенням Києво-Святошинської районної ради від 27.04.2000 № 121 передані до земель запасу відповідних сільських рад такі земельні ділянки: Бузівській сільській раді земельну ділянку площею 3,4 га (під водою); Ходосівській сільській раді земельну ділянку площею 19,3 га лісів 1 групи (покритих лісом). Таким чином, належним розпорядником у чіткій відповідності до вимог земельного законодавства припинене право Київського держлісгоспу на спірні земельні ділянки у результаті прийняття рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області № 7-82 від 30 вересня 1999 "Про створення земель запасу сільських рад".

5.6. Звертає увагу, що, здійснюючи відведення земельних ділянок у 2009 році, відповідач-2 замовив розроблення "Проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку", підготовлений ДП "Київський науково-дослідний проектний інститут землеустрою" (копія документу наявна в матеріалах справи). Відповідно до проєкту землеустрою спірні земельні ділянки на момент їх відведення не обліковувались як лісові землі. Окрім того, відповідно до додатків до проекту землеустрою 2008 року, проект погоджений усіма уповноваженими органами та інстанціями, які підтвердили неналежність спірних земельних ділянок до лісових/природоохоронних земель.

5.7. Щодо підстав для закриття касаційного провадження, відповідач-2 зазначає, що висновки щодо застосування норм права у наведених скаржником постановах Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі (не є релевантними до спірних правовідносин).

5.8. Ірпінська міська рада надіслала клопотання, в якому проти задоволення касаційної заперечила у повному обсязі та просила судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані.

5.9. У судовому засіданні представники прокуратури та ТОВ "Хороше Озеро" свої доводи підтримали у повному обсязі.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

6.2. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор зазначав, що відведення в користування АППБ "Аваль" та у подальшому ТОВ "Хороше озеро" земельних ділянок загальною площею 8,6 га, які на цей час мають кадастрові номери 3222480800:07:013:0001, 3222485200:04:008:0001, відбулось з порушенням вимог законодавства, оскільки земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду - заказника загальнодержавного значення "Жуків хутір".

6.4. Враховуючи, що рішення Бузівської сільської ради народних депутатів від 22.06.1995 та від 07.07.2000 вичерпали свою юридичну дію, прокурор вважає, що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 № 2077, № 2078 та договори оренди від 21.12.2009, якими спірні земельні ділянки передано в оренду ТОВ "Хороше озеро".

6.5. Вимога в частині повернення спірних земельних ділянок в постійне користування ДП "Київський лісгосп" обґрунтована тим, що земельні ділянки належали до земель лісогосподарського призначення, і перебували в постійному користуванні ДП "Київський лісгосп", проте всупереч статей 57, 116, 141, 142, 149 ЗК України (в редакції чинній на 2009 рік) та статей 5, 7, 8, 31 ЛК України (у редакції чинній станом на 2009 рік) надані в оренду ТОВ "Хороше озеро" за рахунок земель лісогосподарського призначення для інших цілей, ніж передбачено законом, за відсутності згоди ДП "Київський лісгосп", як землекористувача, та без вилучення земель з його з постійного користування.

6.6. За статтею 19 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та укладання договорів оренди) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

6.7. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

6.8. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

6.9. За пунктом 12 перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

6.10. За приписами частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

6.11. За частиною першою статті 123 цього Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

6.12. Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

6.13. Як установили суди попередніх інстанцій, і ці висновки прокурор не спростував, проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Хороше озеро", які затверджені спірними розпорядженнями, розроблені ДП "Київський інститут землеустрою" на підставі технічних завдань замовника - ТОВ "Хороше озеро", погоджених Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області та відповідно до умов відведення земельної ділянки від 04.05.2008 та довідки (форм 6-зем) від 24.07.2009, наданих Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, а також погодженої ним вихідної земельно-кадастрової інформації. Головне управління Держкомзему у Київській області надало висновок державної експертизи землевпорядної документації від 11.12.2009, згідно з яким зауваження та пропозиції відсутні.

6.14. Згідно з відомостями вихідної земельно-кадастрової інформації, яка є додатком до проєкту землеустрою, земля, за рахунок якої відводились спірні земельні ділянки, належала до державної власності (код згідно УКФВЗ 4.2.), за цільовим призначенням - до земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, рахувалася за АППБ "Аваль" та використовувалась для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку населення.

6.15. Крім того, як врахували суди, листом № 02-622 від 27.05.2008, наявним в матеріалах справи, ДП "Київське лісогосподарське підприємство" підтвердило, що земельна ділянка площею 5,2 га в урочищі Жуків хутір в адміністративних межах Бузівської та Михайлівсько-Рубежівської сільских рад Києво-Святошинського району Київської області, на якій розміщено комплекс нежилих будинків існуючої бази відпочинку, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003-2004 не відноситься до земель лісогосподарського призначення ДП "Київський лісгосп".

6.16. Згідно інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001 площею 3,955 га та земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 площею 4,645 га належить до категорії земель рекреаційного призначення та державної форми власності. Власником земельних ділянок зазначена Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області, суб`єктом права оренди земельних ділянок визначене ТОВ "Хороше озеро".

6.17. Статті 1, 2 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначають, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин, управлінні земельними ресурсами, організації раціонального використання та охорони земель, здійсненні землеустрою, проведенні оцінки землі, формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів, справлянні плати за землю.

6.18. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

6.19. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій виснували, що спірні земельні ділянки не належать до земель лісогосподарського призначення; ТОВ "Хороше озеро" є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок; на цих земельних ділянках розташоване нерухоме майно, належне йому на праві власності; проєкти щодо відведення цих ділянок погоджені з усіма компетентними органами; згідно з офіційними відомостями з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки ці земельні ділянки відносяться до категорії земель рекреаційного призначення, а тому підстави для витребування цих ділянок від ТОВ "Хороше озеро" відсутні.

6.20. Щодо попередніх користувачів спірних земельних ділянок суд врахували таке.

6.21. 25.11.1994 згідно з актом приймання-передачі майна Спілкою молоді Київщини передане на баланс і у власність АППБ "Аваль" домоволодіння (табір) в с. Гуровщина Київської області, загальною площею 2 253,8 кв. м, розташоване на земельній ділянці площею 5,2 га.

6.22. На момент набуття АППБ "Аваль" будівель табору, Спілка молоді Київщини була землекористувачем відповідної земельної ділянки в с. Гуровщина Києво-Святошинського району площею 5,2 га згідно з державним актом на право користування землею Б № 027181 1991 року, виданого Києво-Святошинською районною Радою депутатів трудящих на підставі рішення виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів трудящих № 323 від 30.12.1991 про надання земельної ділянки в постійне користування для розміщення табору комсомольського активу.

6.23. Отже, 25.11.1994 з переходом права власності на будівлі до АППБ "Аваль" перейшло право землекористування відповідною ділянкою площею 5,2 га.

6.24. Після цього відповідно до рішення 3 сесії 21 та 22 скликання Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22.06.1995 АППБ "Аваль" виданий Державний акт про право постійного користування землею КВ № ІМ000127 від 06.09.1995, яким підтверджувалось право постійного користування земельною ділянкою площею 5,2 га на хуторі Жуків Києво-Святошинського району для організації оздоровчого комплексу, наданою із земель, що раніше були надані Київському обласному комітету ЛКСМУ.

6.25. Оформлення права постійного землекористування АППБ "Аваль" здійснено відповідно до науково-технічної документації, розробленої Київським відділенням Інституту землеустрою УААН згідно листа Управління земельних ресурсів Київської ОДА № 01-14-235 від 11.07.1995. Відповідним документами передбачено, що цільове призначення земельної ділянки не змінюється, а встановлення меж ділянки і виготовлення технічної документації здійснюється у відповідності до статті 30 і 23 ЗК України (у відповідній редакції).

6.26. Виконання робіт з виготовлення науково-технічної документації і встановлення меж земельної ділянки здійснено на підставі звернення Управління земельних ресурсів Київської ОДА № 001-14-235 від 11.07.1995 та наданих нею вихідних даних.

6.27. Після розроблення науково-технічної документації Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів Держкомзему України надав висновок № 65 про погодження технічної документації і можливість виготовлення Державного акта на право постійного користування землею.

6.28. Таким чином, надання в користування АППБ "Аваль" земельної ділянки площею 5,2 га здійснене із земель рекреаційного призначення, що перебували в користуванні Спілки молоді Київщини, без залучення земель лісового фонду.

6.29. За рішеннями виконавчого комітету Бузівської сільської Ради № 68 від 29.06.2000 та № 77 від 07.07.2000 земельна ділянка площею 3,4 га вилучена з земель запасу Бузівської сільської ради і надана в постійне користування АППБ "Аваль" під організацію зони відпочинку населення за рахунок земель запасу Бузівської сільської ради.

6.30. Рішення прийняті згідно із проектом відведення земельної ділянки, розробленим Київським відділенням інституту землеустрою відповідно до умов відведення земельної ділянки, складених Державним інспектором по використанню та охороні земель Києво-Святошинського району, технічного завдання № 46-6 від 06.06.2000 на виконання робіт по складанню державних активів на право постійного користування на землю та довідки 6-зем.

6.31. Вихідні дані передбачають, що земельна ділянка площею 3,4 га (ставок) розташована на землях запасу Бузівської сільської ради, межує з територією бази відпочинку АППБ "Аваль" та землями Ірпінського лісництва ДЛО "Київліс" та відповідно до Українського класифікатора цільового використання (УКЦВЗ) віднесена до земель громадського призначення, код цільового використання 1.12.9.

6.32. Матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки погоджені Державним управлінням екологічної безпеки в Київській області, Києво-Святошинською санітарно-епідеміологічною станцією, відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київського обласного управління Держкомзему.

6.33. Суди звернули увагу, що Київським держлісгоспом та ДЛО "Київліс" (як суміжними землекористувачами) 31.07.1995 та 27.06.2000 були підписано з АППБ "Авваль" акти про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельних ділянок площею 5,2 га та 3,4 га, чим підтверджено відсутність своїх прав і претензій на відповідні земельні ділянки.

6.34. З матеріалів справи вбачається, що твердження прокурора про віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та земель природно-охоронного призначення, а також про належність цих ділянок (повністю або частково) ДП "Київський лісгосп" обґрунтовано посиланням на матеріали лісовпорядкування, які складені вже після передачі земельних ділянок в користування титульних землекористувачів (Київський обком ЛКСМУ, АППБ "Аваль", ТОВ "Хороше озеро"). При цьому копії таксаційних матеріалів лісовпорядкування та відповідь ДП "Київлісгосп" від 27.07.2018 на запит Київської обласної прокуратури від 26.07.2018 року, як вказали суди, суперечать один одному в частині нумерації виділів та в частині загального переліку включених виділів, а також не містять відомостей про підстави обліку ділянок.

6.35. Суди також спростували посилання прокурора на те, що земельна ділянка, відведена в користування Київському обкому ЛКСМУ на підставі рішення Київської обласної ради депутатів трудящих від 18.02.1967 № 136, належала до території заказника загальнодержавного значення "Жуків хутір", оскільки розташовувалася в квадратах 17, 18 Ірпінського лісництва, які згідно з Охоронним зобов`язанням від 1985 року включені до складу заказника державного значення "Жуків хутір", оскільки згідно з наданими суду картографічними матеріалами лісовпорядкування 1983, 1985, 1993, 1994, 2004, 2014 років нумерація квадратів не змінювалася, а земельна ділянка площею 5,2 га, яка перебувала в користуванні Київського обкому ЛКСМУ, а в подальшому надана АППБ "Аваль" та ТОВ "Хороше озеро", знаходилася в квадратах 22, 23, а не 17, 18.

6.36. Згідно з наданим прокурором охоронним зобов`язанням Державного комітету УРСР по охороні природи, виданим Київському обласному управлінню лісового господарства 29.05.1985, до території заказника зазначені квадрати віднесені не повністю, а лише в частинах: квадрат 17 - виділи 6, 7; квадрат 18 - виділи 3, 7, 9, 10; квадрат 22 - виділ 8, квадрат 23 - виділи 4, 2, 18.

6.37. Земельна ділянка, надана Київському обкому ЛКСМУ і в подальшому АППБ "Аваль" в квадратах 22, 23 Ірпінського лісництва, не увійшла до державного лісового заказника "Жуків хутір" і на його території не накладалася.

6.38. 25.07.1992 набув чинності Закон України "Про природно-заповідний фонд", стаття 53 якого визначає, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Отже вирішення питань щодо визнання певних територій заказниками та іншими об`єктами природно-заповідного фонду загальнодержавного значення віднесене до виключної прерогативи Президента України.

6.39. Указом Президента України № 715/96 від 20.08.1996 "Про оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" змінені межі Лісового заказника "Жуків хутір" в Києво-Святошинському районі Київської області, що перебуває у віданні Київського держлісгоспу Мінлісгоспу України, площу заказника збільшено з 490,00 га до 622,5 га. В той же час, указом не передбачено включення до території заказника конкретних територій, лісових виділів, квадратів або лісових ділянок.

6.40. Таким чином, уповноважений орган не приймав рішення щодо віднесення спірних земель або їх частини до території Лісового заказника "Жуків хутір".

6.41. Відповідно до статті 56 Закону України "Про природно-заповідний фонд" державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду є системою необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики територій та об`єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду. Державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних". Утім, відомості з державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду щодо віднесення спірних земельних ділянок до територій природно-заповідного фонду відсутні.

6.42. На підставі викладеного суди виснували, що, враховуючи, що на момент прийняття указу про розширення території заказника спірні землі не перебували в розпорядженні Київського держлісгоспу і офіційно були надані в постійне користування АППБ "Аваль", включення відповідних ділянок до складу заказника не могло відбутися без узгодження з титульним землекористувачем. І під час розгляду справи таке погодження не підтверджено.

6.43. Отже, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано відхилили твердження прокурора про віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та земель природно-охоронного призначення, а також про належність цих ділянок ДП "Київський лісгосп", а тому дійшли в цілому правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

6.44. Окремо суди врахували і те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірні земельні ділянки відносяться до державної форми власності, власником є Києво-Святошинська РДА і докази про вибуття цих ділянок з державної власності відсутні, а тому дійшли правильного висновку про те, що позовна вимога прокурора в частині повернення земельних ділянок у власність держави є необґрунтованою.

6.45. Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справах № 369/16418/18 від 07.10.2020, № 363/669/17 від 30.09.2020, № 707/2192/15-ц від 30.01.2018, №488/5476/14-ц від 21.02.2018, № 360/1998/18 від 31.03.2021, № 380/375/17 від 06.04.2021, № 369/9900/16 від 15.07.2020, № 369/16416/18 від 09.06.2021, №359/11910/14 від 16.06.2021, № 369/16317/18 від 24.11.2021 про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення та у постановах № 6-224цс14 від 21.01.2015, № 6-50цс15 від 01.07.2015, Верховного Суду у постановах від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, Великої Палати Верховного Суду у постановах у справах № 488/5027/14-ц від 07.11.2018, № 488/6211/14-ц від 07.11.2018, № 183/1617/16 від 14.11.2018 та № 369/1777/13-ц від 13.06.2018 "про те, що планшет лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування державним лісогосподарським підприємством спірною земельною ділянкою та що остання належить до земель лісового фонду із цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення не заслуговують на увагу, оскільки вони є висновками щодо оцінки обставин, встановлених у зазначених справах, і не стосуються застосування норм права у подібних правовідносинах. Тому відсутні підстави вважати, що суд в цій справі застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в зазначених постановах Верховного Суду. Посилаючись на ці висновки, заявник вважав, що фактично суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи на підставі здійсненої ним оцінки доказів в їх сукупності і що Верховний Суд має їх переоцінити.

6.46. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів

6.47. Разом із цим, колегія суддів зазначає таке. За змістом статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

6.48. У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18)".

6.49. Звертаючись з позовом в інтересах держави зокрема в особі Київської обласної державної адміністрації та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, прокурор також не зважив на те, а суди не надали оцінку тому, що позов пред`явлений до Бучанської РДА Київської області як до відповідача за вимогами про визнання недійсним розпорядження. Отже, у частині вимог про скасування розпоряджень, звернених до Бучанської РДА Київської області, є позовом держави до неї самої.

6.50. Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, пункт 7.7).

6.51. Отже, позов прокурора в інтересах держави, звернутий до держави, суперечить положенням статті 45 ГПК України.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

7.2. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.3. За наведених обставин Касаційний господарський суд, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі в частині наслідків розгляду позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Києво-Святошинської РДА від 30.11.2009 №2077 та №2078, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 змінити в мотивувальній частині щодо наслідків розгляду вимог про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 № 2077 "Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки ТОВ "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради", визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 30.11.2009 № 2078 "Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки ТОВ "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради", виклавши в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

С. Могил