Постанова

від 26.07.2023 по справі 201/8793/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 201/8793/21-ц

провадження № 61-7797 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-комплект»;

відповідачі: ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ;

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з матеріально-технічного забезпечення «Агро-комплект», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінстрим», акціонерне товариство «УкрСиббанк;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 травня

2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Барильської А. П.,

Зайцевої С. А.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-комплект» (далі - ТОВ ««Агро-комплект») звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з матеріально-технічного забезпечення «Агро-комплект» (далі - ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект»), товариство з обмеженою відповідальністю «Фінстрим» (далі - ТОВ «Фінстрим»), акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), у якому просило: визнати договір № 23/10-19 про відступлення права вимоги від 23 жовтня 2019 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 недійсним; визнати договір про відступлення права вимоги № 17/09-19 від 17 вересня 2019 року, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 недійсним; скасувати рішення у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, іпотеки та іпотекодержателя, обтяжень, припинення іпотеки, припинення обтяжень, припинення об`єктів нерухомого майна та зміни об`єктів нерухомого майна,

а саме, записи щодо нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2160672112214): будівлі та споруди, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня

2021 року відкрито провадження у вищезазначеній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня

2022 року провадження у справі за позовом ТОВ «Агро-комплект» до

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», ТОВ «Фінстрим», АТ «УкрСиббанк», про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позов ТОВ «Агро-комплект» не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та має розглядатись господарським судом, так як предметом спору у даній справі є правочини, укладені для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи. Суд послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро-комплект» задоволено. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

Дундар І. О., Крата В. І. касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року скасовано. Справу № 201/8793/21 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-7572св22).

Верховний Суд мотивував свою постанову обов`язковою підставою для скасування судового рішення (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро-комплект» задоволено. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач просить, зокрема, визнати недійсними договір № 23/10-19 про відступлення права вимоги від 23 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 і

ОСОБА_3 , договір про відступлення права вимоги № 17/09-19

від 17 вересня 2019 року, який укладений між ОСОБА_4 та

ОСОБА_3 . Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підсудність даної справи судам господарської юрисдикції, оскільки відсутні обґрунтування, що у справі оспорюються правочини між юридичними особами, ними є і фізичні особи.

Апеляційний суд зазначив, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ТОВ «Агро-комплект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», ТОВ «Фінстрим», АО «УкрСиббанк» за аналогічними вимогами, як і в цій справі, з мотивів невіднесення спору до юрисдикції господарських судів (у справі № 904/6829/21). Вказана ухвала набрала законної сили 02 серпня 2021 року. Після постановлення господарським судом указаної ухвали про відмову у відкритті провадження

у справі ТОВ «Агро-комплект» 31 серпня 2021 року звернулося до суду із тотожними вимогами у порядку цивільного судочинства. Висновок суду першої інстанції щодо юрисдикційності цього спору та про закриття провадження

у цивільному судочинстві за аналогічними вимогами позивача поставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до правосуддя, пославшись на відповідні судові рішення Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити

в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про залучення у справі правонаступника задоволено.

Залучено правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 до участі у справі за позовом ТОВ «Агро-комплект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», ТОВ «Фінстрим», АТ «УкрСиббанк», про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними.

Справу за позовом ТОВ «Агро-комплект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», ТОВ «Фінстрим»,

АТ «УкрСиббанк», про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 мотивована тим, що даний позов не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а слід розглядати за правилами господарського судочинства, так як предметом спору є визнання договорів недійсними, які були предметом розгляду у справі про банкрутство, правовідносини виникли і пов`язані з правами та обов`язками саме юридичних осіб.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що позивачем заявлено основну вимогу про визнання договорів про відступлення права вимоги за борговими зобов`язаннями по кредитним і іпотечним договорами недійсними, про майнові права юридичних осіб, їх майна у статутному капіталі товариства, фінансові та майнові зобов`язання, що належить до господарських відносин та відносин, які випливають із корпоративних прав. Отже, вважає, що зазначений спір має розглядатись у порядку господарського судочинства. При цьому посилався на відповідну правову позицію Верховного Суду.

Крім того, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2021 року, якою відмовлено у відкритті провадження справи № 904/6829/21

з аналогічними позовними вимогами, оскільки не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, у апеляційному та касаційному порядку на предмет законності не переглядалась.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року від ТОВ «Агро-комплект» до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, підстави для скасування відсутні. Вважають, що дана справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, посилаючись на суб`єктний склад.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанцій відповідає.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами

і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

З огляду на наведені вище норми законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або)фізичні особи-підприємці.

У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) та від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

У справі, яка переглядається, сторонами основного зобов`язання - кредитних договорів від 30 серпня 2006 року № 116/1013/В-06 та № 115/1013/В-06 -

є АТ «УкрСиббанк» та ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», а договір - господарським. Ті ж самі сторони уклали і забезпечувальний договір іпотеки. Спір виник стосовно договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором, а тому такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами оспорюваних правочинів (договорів уступки права вимоги) є фізичні особи.

Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає

на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому

із судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21 (провадження № 14-41цс22).

У касаційній скарзі представник заявника вірно зазначив, що у справі наявний спір щодо правочинів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У зв`язку з викладеним доводи відзиву ТОВ «Агро-комплект» на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про те, що спір належить до цивільної юрисдикції є помилковими.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вказаний господарський спір слід продовжити розгляд за правилами цивільного судочинства, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2021 року відмовлено у відкритті провадження справи № 904/6829/21 з тотожними позовними вимогами, зазначивши, що спір віднесено до цивільної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у разі відмови у відкритті провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав

не допускається (частина перша статті 175 ГПК України).

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява

№ 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev

v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08),

в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява

№ 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Верховний Суд вважає, що у разі закриття провадження у справі № 201/8793/21 стосовно позовних вимог визнання договорів відступлення права вимоги недійсними,сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту буде поставлене під загрозу з огляду на відмову у відкритті господарським судом провадження за аналогічними вимогами у справі № 904/6829/21. А тому з метою недопущення порушень Конвенції розгляд спору за означеними вимогами слід завершити за правилами цивільного судочинства.

Аналогічні підходи щодо усунення юрисдикційного конфлікту застосовує Велика Палата Верховного Суду (постанови: від 02 жовтня 2019 року у справі

№ 591/3999/17-ц (провадження № 14-407цс19); від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/10984/14-ц (провадження № 14-351цс19); від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17 (провадження № 14-395цс19).

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дійшовши висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду, проте встановивши наявність юрисдикційного конфлікту та імперативні норми частини першої статті 175 ГПК України, який поставив під загрозу сутність гарантованого Конвенцією право позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець