Ухвала

від 28.07.2023 по справі 1.380.2019.000737

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

28 липня 2023 року

м. Київ

справа №1.380.2019.000737

провадження №К/990/25330/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №1.380.2019.000737 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «ІСКРА», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький торгово-виробничий альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Львівської міської ради, треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Львівський завод «Металіст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко - Експо», Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод залізобетонних виробів №2», Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» ім. Ю. Білоконя, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення, висновку,

УСТАНОВИВ:

У 2019 році Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «ІСКРА», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕОС», Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицький торгово-виробничий альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Львівської міської ради, треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю «Львівський завод «Металіст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко - Експо», Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод залізобетонних виробів №2», Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» ім. Ю. Білоконя, у якому просили:

- визнати протиправними дії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо затвердження Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2014 №1792-14;

- визнати протиправним та скасувати Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2014 №1792-14;

- скасувати ухвалу Львівської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» №631 від 30.06.2016, яка прийнята на підставі Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2014 №1792-14.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023, позов задоволено частково, внаслідок чого:

- позов Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «ІСКРА» до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Львівської міської ради про визнання протиправними дій, скасування ухвали задоволено частково;

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький торгово-виробничий альянс» до Львівської міської ради про визнання протиправною та нечинною ухвали Львівської міської ради задоволено повністю;

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Львів» до Львівської міської ради, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправною та нечинною ухвали, визнання протиправним та скасування висновку задоволено частково;

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» до Львівської міської ради про визнання протиправною та нечинною ухвали задоволено повністю;

- визнано протиправним Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2014 №1792-14, затверджений Держземагенством України;

- визнано протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» від 30.06.2016 №631;

- у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо затвердження висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2014 №1792-14, про скасування висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2014 №1792-14, про скасування ухвали Львівської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» №631 від 30.06.2016 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити у цій справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши зміст касаційного скарги, Суд дійшов такого висновку.

За правилом частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Предметом касаційного оскарження у цій справі є рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023.

Також з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.09.2019 постановив здійснювати розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково в тому разі:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії «підстави касаційного оскарження судових рішень».

Зміст першої з цих умов полягає в тому, що в касаційній скарзі обов`язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції.

Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності на підставі закону, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) й обов`язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись.

Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не зазначені підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.

У цьому контексті слід зазначити, що зважаючи на зміни до КАС України, внесені Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 Кодексу), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані.

Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху з установленням скаржникові строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про наявність випадків визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний пункт.

Окрім того, згідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

До касаційної скарги скаржником не додано квитанції про сплату судового збору. Натомість заявлено клопотання про відстрочку від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що наразі Держгеокадастром неможливо здійснити оплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 у цій справі у зв`язку з тимчасовим непроведенням платежів на рахунках, проте, продовжують вживатись всі вичерпні заходи для перерозподілу коштів КЕКВ 2800 «Інші видатки» і зобов`язується після надходження додаткових коштів сплатити суму судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Згідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону № 3674-VI).

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону № 3674-VI.

Тому у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору слід відмовити.

З огляду на пп. 3 п. 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначалось вище, позов у цій справі задоволено частково і пропорційно до задоволених позовних вимог стягнуто судовий збір у загальній сумі 6 882, 75 грн (480, 25 + 1921 + 1921 + 960, 50 + 1600), а тому за подання цієї касаційної скарги скаржникові слід сплатити судовий збір у сумі 13 765, 50 гривень.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Водночас за правилом частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Беручи до уваги те, що касаційна скарга подана без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої та третьої статті 332 КАС України та надати скаржникові десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме:

- надати документ про сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги;

- надати до суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням про наявність підстав касаційного оскарження визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний пункт.

Керуючись ст. 169, 328, 330, 332 КАС України, Суд

у х в а л и в:

1. Клопотання Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про відстрочку сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №1.380.2019.000737 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №1.380.2019.000737 залишити без руху.

3. Надати скаржникові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційну скаргу буде повернуто.

5. Копію ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя С.М. Чиркін

Суддя В.М. Шарапа