Рішення

від 28.07.2023 по справі 904/1406/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2023м. ДніпроСправа № 904/1406/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль-Плюс" (61060, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 155-Б; ідентифікаційний код 41718792)

до Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (53201, м. Нікополь Дніпропетровської області, просп. Трубників, буд. 56; ідентифікаційний код 30926946)

про стягнення 1 205 808 грн. 18 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль-Плюс" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1385/23 від 20.03.2023) до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" про стягнення 1 205 808 грн. 18 коп. - пені за порушення строків оплати підрядних робіт, виконаних відповідно до умов Договору від 18.05.2021 №4600013565.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№19057/23 від 18.04.2023) на позовну заяву просить: - долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву і врахувати його під час ухвалення рішення; - відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені після спливу шестимісячного строку її нарахування; - зменшити розмір пені, що підлягає відшкодуванню, в порядку, передбаченому частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України та посилається на те, що: - пунктом 8.2. Договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати за виконані роботи, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення; таке формулювання порядку нарахування пені не передбачає відступлення від порядку та обмежень, встановлених у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України; - інший строк нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України Договір не визначає; - позивач розраховує пеню до дати подання позовної заяви - 13.03.2023, разом з тим, починаючи з 12.08.2022 нарахування пені припинилося згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України; - Нікопольська міська територіальна громада знаходиться у переліку територій, на яких відбуваються активні бойові дії відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 у зв`язку з чим, відповідач просить при вирішенні питання про зменшення розміру пені врахувати факт знаходження відповідача у зоні ведення активних бойових дій; - заявлений до відшкодування розмір неустойки складає майже половину (44%) від суми основної заборгованості, що не відповідає критеріям розумності та справедливості; - за таких умов неустойка перетворюється з інструменту захисту інтересів позивача на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора та непомірний тягар для відповідача, тому її розмір підлягає зменшенню; - заявлений попередній розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 70 290 грн. 41 коп. є неспівмірним, оскільки складається з двох частин: - попередньо сплаченої суми в розмірі 10 000 грн. 00 коп. за надання правничих послуг з представництва інтересів позивача у суді першої інстанції й включає в себе складання та подання позовної заяви, чотирьох процесуальних заяв, участь у судових засіданнях та "гонорару успіху" у розмірі 5% від ціни позову, що складає 60 290 грн. 41 коп.; - заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу частково не відповідають критерію розумності їхнього розміру є неспівмірно завищеними і тому підлягають зменшенню. До відзиву на позовну заяву відповідачем додано розрахунок пені за Договором за період з 14.03.2022 по 12.08.2022 на суму 407 136 грн. 59 коп.

Позивач у відповіді (вх.№19845/23 від 24.04.2023) на відзив просить задовольнити позовну заяву та відмовити у клопотанні відповідача про зменшення (відмови у стягненні) пені, оскільки: - беручи до увагу сталу практику судів та умови, викладені у Договорі, розрахунок пені, зазначений у позовній заяві є вірним, а розмір, що підлягає стягненню відповідає чинному законодавству; - відповідач взагалі не обґрунтовує свою правову позицію стосовно наявності підстав для зменшення пені; - посилання відповідача у відзиві на тяжкий фінансовий стан компанії не відповідає дійсності; - на офіційному сайті відповідача у розділі новини від 17.02.2022 зазначено, що Centravis працює на повну потужність; - відповідач відкриває нове виробництво в Ужгороді; - всі підрядні роботи позивачем були виконані без жодних зауважень зі сторони відповідача, при цьому, на сьогоднішній день за відповідачем залишається несплачена кредиторська заборгованість у розмірі 2 727 231 грн. 26 коп., період якої триває вже понад 14 місяців.

Відповідач у запереченні (вх.№20387/23 від 26.04.2023) на відповідь на відзив на позовну заяву просить: - долучити до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву; - відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені після спливу шестимісячного строку її нарахування; - зменшити розмір пені, що підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України; - зменшити розмір судових витрат, що підлягають стягненню на користь позивача та зазначає про те, що: - позивачем у відповіді на відзив не спростовано доводів відповідача про те, що заявлений до відшкодування розмір пені, що складає 1 205 808 грн. 18 коп. значено перевищує розмір понесених позивачем збитків; - також позивачем не спростовано позицію відповідача про те, що заявлений до відшкодування розмір неустойки складає приблизно половину суми заборгованості, що не відповідає критеріям розумності та справедливості; - відповідач за результатами роботи у 2022 році має збиток у розмірі 576 050 000 грн. 00 коп., на відміну від 2021, коли підприємством мало прибуток 221 690 000 грн. 00 коп.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядалася відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль-Плюс", як підрядником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Сентравіс Продакшн Юкрейн", як замовником, було укладено Договір від 18.05.202021 №4600013565 (надалі - Договір) (т.1, а.с.11-14).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль-Плюс" у листопаді 2022 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" заборгованості за виконані підрядні роботи у розмірі 2 737 231 грн 26 коп., відповідно до умов договору підряду від 18.05.2021 № 4600013565 в редакції додаткових угод.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2023 у справі №904/4541/22 позов задоволено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 56, код ЄДРПОУ 30926946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Вертикаль-Плюс" (61060, м. Харків, пр. Льва Ландау, буд. 155-Б, код ЄДРПОУ 41718792) 2 737 231 грн. 26 коп. (два мільйони сімсот тридцять сім тисяч двісті тридцять одну грн. 26 коп.) основного боргу, 20 529 грн. 24 коп. (двадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять грн. 24 коп.) - витрат зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2023 у справі №904/4541/22 встановлено, що:

- 18.05.2021 між Приватним акціонерним товариством "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Вертикаль-Плюс" (підрядник) укладено договір підряду № 4600013565 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи відповідно до умов цього договору, а замовник прийняти цю роботу та оплатити її. Підрядник виконує роботи: Капітальний ремонт будівлі побутових приміщень інв. № 000092 (ремонт санвузла, гардеробних та душових);

- згідно з п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 20.12.2021, вартість робіт, вказаних у п. 1.1 цього договору складає 7 623 421,53 грн, у тому числі ПДВ 1270 570,26 грн.;

- вартість робіт визначається сторонами цього договору на підставі узгодженої сторонами договірної ціни (додаток № 1, 4, 6) та затвердженої кошторисної документації (додаток № 2, 5, 7), які є невід`ємною частиною цього договору. Кошторис є твердим. У разі перевищення кошторису, всі пов`язані з цим витрати несе підрядник;

- пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата виконаних робіт за договором здійснюється наступним чином: - пп. 3.1.1. Передоплата у розмірі 3 277 032, 00 грн, в тому числі ПДВ - 537 838, 72 грн здійснюється замовником протягом 5 робочих днів від дати укладання договору і після надання відповідного рахунку. Підрядник зобов`язується надати податкову накладну в момент виникнення податкових зобов`язань;

- відповідно до п. 3.2. договору оплата робіт за цим договором здійснюється замовником протягом 10 календарних днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки КБ-3, в тому числі прийняття робіт частинами, та за умови належного виконання підрядником п. 12.14 договору і усунення виявлених недоліків;

- пунктом 4.1 договору передбачено, що підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт, вказаних в п. 1.1 цього договору, протягом 5-ти робочих днів від дати отримання авансового платежу;

- згідно з п. 4.2 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 20.12.2021, підрядник зобов`язується виконати роботи, вказані в п. 1.1 цього договору, протягом 255 календарних днів віддати початку робіт, з правом дострокового виконання робіт;

- підпунктом 5.2.3 п. 5.2. договору визначено, що замовник зобов`язується оплатити підряднику виконані роботи, визначені в п.1.1 цього договору, у розмірах та у строки, встановлені цим договором;

- відповідно до п. 12.5. договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 20.12.2021, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року включно. Сторони не звільняються від виконання своїх зобов`язань після закінчення строку дії цього договору, в тому числі в частині гарантій, рекламації та врегулювання розрахунків між сторонами;

- на виконання умов договору замовником перераховано підряднику передплату у розмірі 3 227 032 грн 32 коп., а останнім виконані визначені договором підрядні роботи на загальну суму 6 938 431, 06 грн з ПДВ, які прийняті замовником без зауважень, про що сторонами складені й підписані наступні акти та довідки: - акт № 01 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2и від 20.10.2021 та довідка від 20.10.2021 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2021 року за формою КБ-3 на суму 21 754, 18 грн; - акт № 02 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 16.11.2021 та довідка від 16.11.2021 про вартість виконаних будівельних робіт листопад 2021 року за формою КБ-3 на суму 1 766 026, 25 грн; - акт № 01 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 16.11.2021 та довідка від 16.11.2021 про вартість виконаних будівельних робіт листопад 2021 року за формою КБ-3 на суму 382 747, 63 грн; - акт № 02 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 10.01.2022 та довідка від 10.01.2022 про вартість виконаних будівельних робіт січень 2022 року за формою КБ-3 на суму 518 623, 55 грн; - акт № 03 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 16.01.2022 та довідка від 16.01.2022 про вартість виконаних будівельних робіт січень 2022 року за формою КБ-3 на суму 3 131 566, 75 грн; - акт № 04 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 17.01.2022 та довідка від 17.01.2022 про вартість виконаних будівельних робіт січень 2022 року за формою КБ-3 на суму 391 479, 85 грн; - акт № 03 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 01.02.2022 та довідка від 01.02.2022 року про вартість виконаних будівельних робіт лютий 2022 року за формою КБ-3 на суму 726 292, 85 грн;

- 16.05.2022 сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 18.05.2021 по 16.05.2022. Відповідно до вищезазначеного акту станом на 16.05.2022 за відповідачем рахується кредиторська заборгованість у сумі 2 937 231, 26 грн з ПДВ;

- в порушення умов договору, відповідачем вартість виконаних позивачем підрядних робіт оплачена частково на суму 4 201 259,80 грн, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 737 231,26 грн;

- в порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 21.09.2022 № 213, яка залишена останнім без відповіді та задоволення;

- на час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Господарським судом Дніпропетровської області на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ від 17.01.2023.

В матеріалах справи містяться копії:

- акту від 01.02.2022 приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів (т.1, а.с.208);

- акту звірки взаємних розрахунків за період з 18.05.2021 - 16.05.2022 (т.1, а.с.209);

- договірної ціни на будівництво Капітальний ремонт будівлі побутових приміщень інв.№000092 (ремонт санвузла, гардеробних та душових), здійснюване в 2021, складеної в поточних цінах станом на 16.03.2021 (т.1, а.с.15);

- локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1, складеного в поточних цінах станом на 16.03.2021 (т.1, а.с.16-62);

- підсумкової відомості ресурсів (т.1, а.с.63-71);

- додатку №3 до Договору (т.1, а.с.72);

- акту від 25.08.2021 щодо додаткових робіт (т.1, а.с.73);

- додаткової угоди від 13.09.2021 №1 до Договору (т.1, а.с.74);

- договірної ціни на будівництво Капітальний ремонт будівлі побутових приміщень інв.№000092 (ремонт санвузла, гардеробних та душових), здійснюване в 2021, складеної в поточних цінах станом на 25.08.2021 (т.1, а.с.75);

- локального кошторису на будівельні роботи, складеного в поточних цінах станом на 25.08.2021 (т.1, а.с.76-79);

- підсумкової відомості ресурсів (т.1, а.с.80-82);

- загальновиробничих витрат на будову (т.1, а.с.83);

- додаткової угоди від 20.12.2021 до Договору (т.1, а.с.84);

- договірної ціни на будівництво Капітальний ремонт будівлі побутових приміщень інв.№000092 (ремонт санвузла, гардеробних та душових). Додаткові роботи, здійснюване в 2021, складеної в поточних цінах станом на 24.12.2021 (т.1, а.с.85);

- локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1, складеного в поточних цінах станом на 24.12.2021 (т.1, а.с.86-92);

- підсумкової відомості ресурсів (Капітальний ремонт будівлі побутових приміщень інв.№000092 (ремонт санвузла, гардеробних та душових). Додаткові роботи) (т.1,а.с.93-96);

- загальновиробничих витрат на будову (т.1, а.с.96);

- акту №01 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 (т.1, а.с.97-99);

- акту №02 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (т.1, а.с.112-115);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 (т.1, а.с.107);

- акту №03 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (т.1, а.с.100-106);

- розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2В №02 (т.1, а.с.108);

- підсумкової відомості ресурсів за січень 2022 (т.1, а.с.109-111);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2021 (т.1,а.с.116);

- розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2В №01 (т.1,а.с.117);

- підсумкової відомості ресурсів за листопад 2021 (т.1.а.с.118-120);

- акту №01 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 (т.1, а.с.121-124);

- розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2В №02 (звітний період 2 листопад 2021) (т.1, а.с.126);

- підсумкової відомості ресурсів за листопад 2021 (звітний період 2) (т.1, а.с.127-132);

- акту №02 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 (т.1, а.с.133-152);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2011 (т.1, а.с.153);

- розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2В №01 (звітний період 1) (т.1, а.с.154);

- підсумкової відомості ресурсів (звітний період 1) (т.1, а.с.155-156);

- підсумкової відомості ресурсів за січень 2022(звітний період 3) (т.1, а. с.178-184);

- розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2В №03 (звітний період 3 - січень 2022) (т.1, а.с.185);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 (т.1, а.с.186);

- акту №04 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (т.1, а.с.187-191);

- підсумкової відомості ресурсів за січень 2022(звітний період 4) (т.1, а.с.191- 193);

- розрахунку загальновиробничих витрат до акту КБ-2В №04 (звітній період 4 - січень 2022) (т.1, а.с.194);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 (т.1, а.с.195);

Також в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень відповідача за період з 03.06.2021 по 15.07.2022 включно на загальну суму 4 201 259 грн. 80 коп., а саме:

- від 03.06.2021 №0000113283 на суму 3 227 032 грн. 32 коп. (т.1, а.с.210);

- від 24.12.2021 №0000124437 на суму 382 747 грн. 63 коп. (т.1, а.с.211);

- від 11.02.2022 №0000127459 на суму 391 479 грн. 85 коп. (т.1, а.с.212);

- від 08.07.2022 №0000132631 на суму 100 000 грн. 00 коп. (т.1, а.с.213);

- від 15.07.2022 №0000132849 на суму 100 000 грн. 00 коп. (т.1, а.с.214).

Крім зазначеного, матеріали справи містять копію претензії від 21.09.2022 №213 на оплату заборгованості (т.1, а.с.215-216).

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача за виконані підрядні роботи за Договором складає 2 737 231 грн. 26 коп., у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування пені за період з 14.03.2022 по 13.03.2023 в сумі 1 205 808 грн. 18 коп.; відповідач проти періоду нарахування пені заперечує та зазначає, що нарахування пені припинилося з 12.08.2022 та надає свій розрахунок пені. Зазначене стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 Цивільного кодексу України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина 2 статті 875 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 321 Господарського кодексу України, частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається, 01.02.2022 сторонами було підписано Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів.

З урахуванням умов пункту 3.2. Договору строк оплати виконаних позивачем підрядних робіт є таким, що настав. Останнім днем оплати є 11.02.2022 (01.02.2022 + 10 календарних днів).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.2. Договору у разі порушення замовником строків оплати за виконані роботи, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, за весь період прострочення.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається, позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 1 205 808 грн. 18 коп. за період з 14.03.2022 по 13.03.2023 за порушення строків оплати за Договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19 встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

Оскільки умови укладеного сторонами договору свідчать про встановлення сторонами іншого (більшого), ніж передбачено чинним законодавством (частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України) періоду нарахування пені за порушення умов договору, суд вважає, що нарахування пені за період понад 6 місяців є законним.

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- прострочення відповідачем виконання зобов`язань за Договором триває вже більше 17 місяців;

- рішення суду у справі №904/4541/22 станом на день розгляду цією справи, відповідачем не виконано;

- після ухвалення рішення від 28.02.2023 у справі №904/4541/22 жодної сплати відповідачем проведено не було (доказів протилежного відповідачем не надано, матеріали справи не містять);

- з наданих відповідачем копій витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що обстріл та пошкодження території відповідача було здійснено 18.07.2022 та 14.03.2023, тоді як заборгованість у відповідача виникла ще з 11.02.2022,

тому не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 18 087 грн. 12 коп. - витрат по сплаті судового збору, виходячи з правомірно пред`явлених позовних вимог.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль-Плюс" (61060, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 155-Б; ідентифікаційний код 41718792) до Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (53201, м. Нікополь Дніпропетровської області, просп. Трубників, буд. 56; ідентифікаційний код 30926946) про стягнення 1 205 808 грн. 18 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (53201, м. Нікополь Дніпропетровської області, просп. Трубників, буд. 56; ідентифікаційний код 30926946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вертикаль-Плюс" (61060, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 155-Б; ідентифікаційний код 41718792) 1 205 808 (один мільйон двісті п`ять тисяч вісімсот вісім) грн. 18 коп. - пені та 18 087 (вісімнадцять тисяч вісімдесят сім) грн. 12 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

28.07.2023