Рішення

від 17.07.2023 по справі 916/3372/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3372/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Боднарук І.В.,

розглянувши справу № 916/3372/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача: Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Театральна, буд. 21; код ЄДРПОУ 21278857)

про стягнення 719 241,08 грн;

представники сторін:

від позивача - Піун С.П.,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія «Нафтогаз України", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради, про стягнення 721 731,23 грн, з яких: 629 288,45 грн основної заборгованості, 59 288,32 грн пені, 3 560,80 грн 3% річних, 29 593,66 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем умов типового договору постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 в частині оплати за отриманий природний газ за періоді з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 02.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 02.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 30.08.2022, нарахування пені відповідно до вимог договору, інфляційних та відсотків річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою від 19.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу № 916/3372/22 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 18.01.2023.

05.01.2023 суд отримав від позивача заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, вказана заява задоволена ухвалою суду від 06.01.2023 та в подальшому позивач приймав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

18.01.2023 судове засідання не відбулось через перебування судді на лікарняному.

Ухвалою від 25.01.2023 суд призначив підготовче судове засідання на 13.02.2023.

27.01.2023 суд отримав від позивача заяву про зменшення позовних вимог з 721731,23грн. до 719241,08 грн. за рахунок зменшення інфляційних витрат. З урахуванням вказаної заяви, протокольно прийнятої судом у засіданні 02.03.2023, вимоги позивача становили 629 288,45 грн. основної заборгованості, 59288,32 грн. пені, 3560,80 грн. 3% річних, 27103,51 грн. інфляційних втрат.

13.02.2023 судове засідання не відбулось через відсутність електропостачання у Господарському суді Одеської області, внаслідок чого наступне судове засідання призначено на 02.03.2023.

01.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення слухання справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

З урахуванням вказаного клопотання, 02.03.2023 судове засідання було відкладено на 27.03.2023.

23.03.2023 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує, посилаючись на обов`язок постачальника «останньої надії» припинити постачання природного газу через 60 днів, введення воєнного стану на території України, військові дії на території м.Херсон та його окупацію, проведення Національною поліцією України розслідування за фактами співпраці з окупантами керівника відповідача Семенчева І.Г. з направленням справи до суду, перебування відповідача під тиском та контролем окупаційної влади, споживання природного газу до окупації лише для періодичного функціонування обладнання на «Вічному вогні» парку Слави м.Херсона, тоді як під час окупації на вимогу окупаційної влади вказаний об`єкт функціонував цілодобово. Також вказує на неотримання рахунків на оплату та актів приймання-передачі, відсутність фінансування на оплату природного газу, наявність форс-мажорних обставин як підставу для звільнення від відповідальності, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

27.03.2023 судове засідання не відбулось через перебування судді на лікарняному.

31.03.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує свої вимоги в повному обсязі, посилається на порядок укладання договору «останньої надії», надсилання відповідачеві 08.02.2022 Типового договору засобами поштового зв`язку, фактичне споживання природного газу відповідачем, порушення умов щодо оплати отриманого газу, встановлення Постановами Кабінету Міністрів обов`язку забезпечити безумовне відновлення газопостачання в тому числі комунальним підприємствам, безпідставність посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 оскільки діюче законодавство встановлює інший порядок засвідчення форс-мажорних обставин, відсутність будь-яких порушень в діях позивача, а також на інші зазначені у відповіді на відзив обставини.

Ухвалою від 03.04.2023 підготовче судове засідання призначено на 18.04.2023.

В судовому засіданні 18.04.2023 суд протокольною. Ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 15.05.2023.

15.05.2023 після заслуховування вступної промови позивача та дослідження доказів судом оголошено перерву до 13.06.2023.

13.06.2023 через неявку сторін та відсутність клопотань про розгляд справи без їх участі судове засідання було відкладено на 05.07.2023.

05.07.2023 судове засідання не відбулося через оголошення повітряної тривоги системою цивільної оборони у м.Одеса та Одеській області.

Ухвалою від 06.07.2023 суд призначив судове засідання по справі на 17.07.2023.

В судовому засіданні 17.07.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про часткове повернення позивачеві судового збору, а також вступну та резолютивну частини судового рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідач підпадає під визначення категорії «бюджетної установи» в розумінні Бюджетного Кодексу України, оскільки відповідно до п.п.12 п.1 ст.2 Бюджетного Кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Кабінетом Міністрів України 25 жовтня 2021 р. прийнято Постанову № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236".

Вказаною Постановою затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236. У п.2 Змін зазначено наступне:

2. Доповнити постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 пунктами 41-7 і 41-8 такого змісту:

"........

41-8. З метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року:

1) акціонерному товариству "Магістральні газопроводи України", товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторам газорозподільних систем:

забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником; "

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивач визначений постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи, об`єми спожитого відповідачем природного газу за періоди з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 02.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 02.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 30.08.2022 автоматично віднесені до постачальника "останньої надії", яким є позивач. Вказані обставини разом з обсягами поставленого природного газу підтверджуються наданими позивачем листом оператора ГТС від 27.09.2022 № ТОВВИХ-22-10353, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ, відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС кодом 56XS0000L7QNT00S.

Обсяг спожитого відповідачем природного газу від постачальника "останньої надії" яким є позивач виглядає наступним чином:

- з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 742куб.м.;

- з 02.05.2022 по 31.05.2022 - 1835куб.м.;

- з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 2094куб.м.;

- з 02.07.2022 по 31.07.2022 - 2148куб.м.;

- з 01.08.2022 по 30.08.2022 - 1629,3куб.м.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 затверджені Правила постачання природного газу.

П.1 Розділу VI цих Правил вказує наступне.

"1. Постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи."

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Відповідно до п.2.1 Типового договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строку та порядку, що визначені цим договором.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Ст. 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір поставки є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином між сторонами фактично склались взаємовідносини, притаманні для договорів поставки, при цьому обов`язок відповідача в таких відносинах полягає у здійсненні оплати отриманого товару.

Що стосується ціни на природний газ для визначення вартості переданого товару, то вона визначається за формулою, яка наведена у п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102.

При цьому п. 4.1 Типового договору передбачає постачання природного газу за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

На підтвердження ціни позивач надав архівну роздруківку з сайту за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price а також власну довідку. Виходячи з наявних у матеріалах справи відомостей, загальна вартість поставленого відповідачеві природного газу за період квітень-серпень 2022 року складає 629288,45грн.

Пунктом 4.4 Типового договору передбачений строк оплати до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання.

Разом з цим, відповідач свої зобов`язання щодо оплати фактично отриманого природного газу належним чином не виконав, в зв`язку з чим склалась заборгованість у розмірі 629 288,45 грн. основного боргу.

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає про обов`язок постачальника «останньої надії» припинити постачання природного газу через 60 днів, введення воєнного стану на території України, військові дії на території м.Херсон та його окупацію, проведення Національною поліцією України розслідування за фактами співпраці з окупантами керівника відповідача Семенчева І.Г з направленням справи до суду, перебування відповідача під тиском та контролем окупаційної влади, споживання природного газу до окупації лише для періодичного функціонування обладнання на «Вічному вогні» парку Слави м.Херсона, тоді як під час окупації на вимогу окупаційної влади вказаний об`єкт функціонував цілодобово, неотримання рахунків для оплати та актів приймання-передачі газу, відсутність фінансування на оплату природного газу.

Разом з цим, жоден з цих доводів не спростовує факту виникнення між сторонами правовідносин на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії". Також матеріалами справи підтверджено як заявлений позивачем обсяг поставки природного газу, так і його загальна вартість виходячи з умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідач також посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

З вказаного листа вбачається, що "Торгово-промислова палата України (далі ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)."

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40 (3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

У законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, в той час як на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус. Навпаки, зі змісту вказаних статей вбачається, що ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують факт настання форс-мажорних обставин саме за зверненням суб`єкта господарської діяльності.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, зазначивши, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Вказаний лист ТПП України не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. Слід зазначити, що в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань.

Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання повинен супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Разом з цим, суд бере до уваги ту обставину, що загальновідомим є факт знаходження м.Херсон у окупації у березні-жовтні 2022 року, тобто протягом всього періоду нарахування позивачем основного боргу, пені, інфляційних та відсотків річних, що на думку суду однозначно свідчить про існування обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Суд вважає, що не дивлячись на відсутність належним чином оформленого сертифікату, до обставин виконання договірних відносин, які є предметом спору по цій справі, можна застосувати правові наслідки, передбачені ст.617 Цивільного Кодексу України та ст.218 Господарського Кодексу України у вигляді звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення 59288,32 грн. пені згідно наданого розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.5 Типового договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Розрахунок пені є арифметично вірним та ґрунтується на умовах Типового договору який діяв між сторонами, проте через наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлювали виконання зобов`язань відповідачем, вимоги позивача про стягнення 59288,32 грн. пені задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача 3 560,80 грн 3% річних та 27103,51 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення відсотків річних, з урахуванням конкретних обставин по цій справі, суд вважає за можливе звернутися до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, де було зазначено наступне, - "8.38. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання." Виходячи з такого тлумачення правової природи відсотків річних, суд вважає справедливим відмовити позивачеві у стягненні вказаних відсотків через наявність форс-мажорних обставин, про які зазначалось раніше.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 629 288,45 грн. основного боргу та 27103,51 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) до Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Театральна, буд. 21; код ЄДРПОУ 21278857) про стягнення 719 241,08 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Театральна, буд. 21; код ЄДРПОУ 21278857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) 629 288,45 грн основного боргу, 27 103,51 грн інфляційних втрат, 9 845,88 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17 липня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 27 липня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков