Постанова

від 19.12.2023 по справі 916/3372/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3372/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: С.П. Піун

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 (суддя Р.В. Волков, м.Одеса, повний текст складено 27.07.2023)

у справі №916/3372/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради

про стягнення 719241,08 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог і заперечень відповідача

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради 629288,45 грн основного боргу, 59288,32 грн пені, 3560,80 грн - 3% річних, 27103,51 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу за типовим договором постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, відсотки річних та інфляційні втрати.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на обов`язок постачальника «останньої надії» припинити постачання природного газу через 60 днів, введення воєнного стану на території України, військові дії на території міста Херсона та його окупацію, проведення Національною поліцією України розслідування за фактами співпраці з окупантами керівника відповідача Семенчева І.Г. з направленням справи до суду, перебування відповідача під тиском та контролем окупаційної влади, споживання природного газу до окупації лише для періодичного функціонування обладнання на «Вічному вогні» парку Слави міста Херсона, тоді як під час окупації на вимогу окупаційної влади вказаний об`єкт функціонував цілодобово. Також вказував на неотримання рахунків на оплату та актів приймання-передачі, відсутність фінансування на оплату природного газу, наявність форс-мажорних обставин як підставу для звільнення від відповідальності, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 629288,45 грн основного боргу, 27103,51 грн інфляційних втрат та 9845,88 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стосовно суми основного боргу суд зазначив, що позивачем цілком правомірно визначено вартість спожитого відповідачем природного газу, яка підлягає сплаті останнім, з огляду на що дійшов висновку про правомірність доводів позивача щодо існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати за поставлений позивачем природний газ на суму 629288,45 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд вказав, що він є арифметично вірним та ґрунтується на умовах Типового договору, який діяв між сторонами, проте через наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлювали виконання зобов`язань відповідачем, вимоги позивача про стягнення 59288,32 грн пені задоволенню не підлягають.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначив про його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольнив у повному обсязі.

Стосовно вимог про стягнення відсотків річних, з урахуванням конкретних обставин у цій справі, суд зазначив, що є справедливим відмовити позивачеві у стягненні вказаних відсотків через наявність форс-мажорних обставин.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та відсотків річних та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу апелянт зазначив, що відповідач не виконав умови договору щодо своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та не довів, що порушення щодо несплати відповідачем заборгованості за отриманий ним природний газ сталося внаслідок випадку або непереборної сили, що відповідно до приписів статті 617 Цивільного кодексу України могло б бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, в разі якщо б таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Рух справи в суді першої інстанції, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла до суду апеляційної інстанції 14.08.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3372/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 21.08.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 у справі № 916/3372/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3372/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

28.08.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/3372/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 у справі №916/3372/22. Встановлено відповідачу строк до 20.09.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 25.09.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 у справі № 916/3372/22 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Цією ж ухвалою розгляд справи №916/3372/22 призначено на 28.11.2023 о 11:00 год.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання у призначений день та час не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/3372/22 відбудеться 19.12.2023 о 10:45 год. Окрім того, вказаною ухвалою суду забезпечено участь представників скаржника у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

18.12.2023 від Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради надійшли письмові пояснення (вх.№2533/23/Д2 від 18.12.2023), в яких підприємство просило приєднати до матеріалів справи нові докази; рішення суду скасувати в частині стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; справу розглядати за відсутності відповідача.

Протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 19.12.2023, письмові пояснення Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради (вх.№2533/23/Д2 від 18.12.2023), які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, поданим з пропуском строку, встановленого Південно-західним апеляційним господарським судом в ухвалі від 04.09.2023 про відкриття апеляційного провадження у справі №916/3372/22, залишено без розгляду на підставі частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, проте участі не приймав.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач у розумінні Бюджетного Кодексу України є бюджетною установою.

У зв`язку з відсутністю постачання газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи, об`єми спожитого відповідачем природного газу за періоди з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 02.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 02.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 30.08.2022 автоматично віднесені до постачальника «останньої надії», яким є позивач.

Вказані обставини разом з обсягами поставленого природного газу підтверджуються наданими позивачем листом оператора ГТС від 27.09.2022 № ТОВВИХ-22-10353, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ, відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС кодом 56XS0000L7QNT00S.

Обсяг поставленого позивачем та спожитого відповідачем природного газу складає: за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 742куб.м; за період з 02.05.2022 по 31.05.2022 - 1835куб.м; за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 2094куб.м; за період з 02.07.2022 по 31.07.2022 - 2148куб.м; за період з 01.08.2022 по 30.08.2022 - 1629,3 куб.м.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 (надалі Типовий договір).

За цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1. Типового договору).

Згідно із пунктом 1.4. Типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

На підтвердження ціни позивач надав архівну роздруківку з сайту за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, а також власну довідку.

Пунктом 4.4. Типового договору передбачений строк оплати до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання.

Судом першої інстанції встановлено, що загальна вартість поставленого відповідачеві природного газу за період квітень-серпень 2022 року складає 629288,45грн.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати фактично отриманого природного газу належним чином не виконав, у зв`язку з чим за періоди з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 02.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 02.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 30.08.2022 склалась заборгованість у розмірі 629288,45 грн основного боргу, на який позивачем нараховано 59288,32 грн пені, 3560,80 грн - 3% річних, 27103,51 грн інфляційних втрат.

Позиція суду апеляційної інстанції

Вирішуючи спір у даній справі Господарський суд Одеської області, встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача щодо повної та своєчасної сплати поставленого природного газу, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі та правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд вказав, що він є арифметично вірним та ґрунтується на умовах Типового договору, який діяв між сторонами, проте через наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлювали виконання зобов`язань відповідачем, вимоги позивача про стягнення 59288,32 грн пені задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення відсотків річних у розмірі 3560,80 грн, з урахуванням конкретних обставин у цій справі, суд зазначив, що є справедливим відмовити позивачеві у стягненні вказаних відсотків через наявність форс-мажорних обставин.

У зв`язку з наведеним, позов в частині стягнення основного боргу та інфляційних витрат Господарський суд Одеської області задовольнив у повному обсязі, а в задоволенні вимог в частині стягнення пені та відсотків річних повністю відмовив.

Скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та відсотків річних.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені та відсотків річних з підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання в порядку статті 617 Цивільного Кодексу України та статті 218 Господарського Кодексу України.

Положеннями частини першої статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України).

Згідно із приписами статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:

-ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

-форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

-наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Як встановив суд першої інстанції, наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану та призвело до тимчасової окупації частини територій.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

-лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

-форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

-наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

-ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

-вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

-лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:

-лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;

-наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

-сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

-той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та відсотків річних, місцевий господарський суд взяв до уваги ту обставину, що загальновідомим є факт знаходження міста Херсону в окупації у березні-жовтні 2022 року, тобто протягом всього періоду нарахування позивачем основного боргу, пені, інфляційних та відсотків річних, що однозначно свідчить про існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). При цьому суд виходив з того, що незважаючи на відсутність належним чином оформленого сертифікату, до обставин виконання договірних відносин, які є предметом спору у цій справі, можна застосувати правові наслідки, передбачені статтею 617 Цивільного Кодексу України та статтею 218 Господарського Кодексу України у вигляді звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Південно-західний апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з того, що на особу яка не має можливості належним чином виконувати свої обов`язки за договором, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

У цій справі існування форс-мажорних обставин відповідач підтверджує листом Торгово - промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Інших доказів неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у зв`язку із дією форс-мажорних обставин відповідач не надав.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Наведені засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

Враховуючи знаходження міста Херсона в окупації у березні-жовтні 2022 року, тобто протягом всього періоду нарахування позивачем основного боргу, пені, інфляційних та відсотків річних, беручи до уваги баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини ненадання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, суд апеляційної інстанції за власною ініціативою вирішив зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 10%.

Апеляційний суд вважає, що зменшення розміру пені до 10% забезпечує дотримання балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки позивач, як кредитор, не позбавляється можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми інфляційних втрат у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», скасування оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та неправильного застосування норм матеріального права, та ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 5928,83 грн та про задоволення у повному обсязі позовної вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 3560,80 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 у справі №916/3372/22 слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються з відповідача у повному обсязі (пункт 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України»).

Відтак, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за правомірно заявлені позовні вимоги покладається на відповідача у сумі 10788,62 грн, виходячи із задоволеної вимоги про стягнення заборгованості у загальному розмірі 719241,08грн, з яких: 629288,45 грн основного боргу, 59288,32 грн пені, 3560,80 грн - 3% річних, 27103,51 грн інфляційних втрат.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», судовий збір за апеляційний перегляд справи покладається на відповідача - Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 у справі №916/3372/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних. Позов в цій частині задовольнити частково, в частині розподілу судових витрат змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради задовольнити частково.

2.Стягнути з Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 629288,45 грн основного боргу, 5928,83 грн пені, 3560,80грн 3% річних, 27103,51 грн інфляційних втрат, 10788,62 грн витрат зі сплати судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити».

Стягнути з Міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 4026,00 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран