Ухвала

від 28.07.2023 по справі 695/2673/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/2673/23

номер провадження 2-з/695/14/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

при секретарі Оніщенко Н.В.

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя набутого під час шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із даною заявою, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; житловий будинок з вбудованим гаражем, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий №7110400000:07:002:0134, загальною площею 0,0898га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення комору №CLXXVI, площею 6 кв. м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ; легковий автомобіль марки Chery Tiggo 7 Pro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021р.в.; легковий автомобіль марки Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2019 р.в..

Вказана заявапро забезпеченняпозову обґрунтованатим,що ОСОБА_1 досуду поданапозовна заява про поділ спільного сумісного майна подружжя набутого під час шлюбу предметом якого є вказане вище майно, яке за твердженням заявника набуте під час шлюбу.

Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про поділ спільного майна подружжя, оскільки вказане майно ОСОБА_2 може бути виведено зі спільної сумісної власності подружжя шляхом відчуження третім особам, про що, за твердженням заявника, ОСОБА_2 неодноразово їй погрожував.

Тому забезпечення позову, на думку позивача, є превентивним заходом, застосування якого необхідне для недопущення відчуження спірного майна до моменту вирішення спору, а такий вид та спосіб забезпечення є співмірним та достатнім для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову та згідно ч. 2 цієї ж статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 17.01.2022 у справі № 902/872/21 тощо).

Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір, предметом якого є поділ зазначеного вище майна подружжя.

При цьому суд враховує, що належність майна відповідачу, відносно якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову стверджується доданими до матеріалів справи доказами.

За таких обставин, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суд вважає, що з наведених у клопотанні про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову є взаємопов`язаний зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, суд при вжитті заходів виходить також із того, що їх невжиття може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, оскільки у випадку відчуження усього майна позивач змушена буде вживати дії, спрямовані на відновлення становища.

При цьому судом належно перевірено співмірність позовних вимог, зокрема, серед іншого, врахована ціна позову та вартість майна, стосовно якого заявник просить застосувати заходи забезпечення позову.

Вжиття зазначених заходів забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки існує зв`язок між визначеним предметом спору і заходами забезпечення позову, а обрані заявником заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача і забезпечення виконання рішення суду.

У своїй постанові від 07.10.2019р. по справі №752/20385/18 Верховний Суд вказав, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Обрання такого виду забезпечення позову, про який зазначає заявник, є необхідним, достатнім та обґрунтованим. При цьому застосування таких заходів суттєво не обмежить права відповідача щодо вказаного майна.

При цьому суд також враховує, що застосування заходів забезпечення позову про поділ спільного майна подружжя шляхом накладення арешту на автомобіль, квартири, тощо є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №756/2609/20.

Таким чином заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Підстави передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України не встановлені, а тому підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно з нормами ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі зазначеного та керуючись ст., ст. 149-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя набутого під час шлюбу задовольнити.

До набрання судовим рішенням законної сили по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя набутого під час шлюбу, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження на користь третіх осіб, передавати в іпотеку та заставу наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2745433671080;

- житловий будинок, загальною площею 226.6 м. кв., з вбудованим гаражем, площею 27.1 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 945826771104;

- земельну ділянку, кадастровий №7110400000:07:002:0134, загальною площею 0,0898га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення комору №CLXXVI, площею 6 м. кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- легковий автомобіль марки Chery Tiggo 7 Pro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021р.в.;

- легковий автомобіль марки Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2019 р.в..

Копію ухвали направити:

- заявнику для пред`явлення до виконання;

- іншим сторонам для відома.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає до негайного виконання незалежно від її оскарження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Середа Л.В.