Постанова

від 26.07.2023 по справі 524/3856/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3856/22 Номер провадження 22-ц/814/1881/23Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С.Г. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши у порядку письмового повадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 22 липня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту , що має юридичне значення

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення , а саме , факту його вимушеного переселення з окупованої території м.Маріуполь Донецької області , яке відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини території України.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 15 липня 2022 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху , з підстав невідповідності прохальної частини заяви ч.1,2 ст.315 ЦПК України . Надано заявнику строк для усунення недоліків не більше двох днів з дня одержання копії ухвали.

20 липня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій просив встановити факт його вимушеного переселення з окупованої території м.Маріуполь Донецької області , яке відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації частини території України.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 22 липня 2022 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту , що має юридичне значення визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 27 липня 2022 року подав апеляційну скаргу через Автозаводський районний суд міста Кременчука,в якій просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права.

Зокрема, зазначає, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, щозаявникне усунув недоліки заяви, разом з тим таке твердження суду не відповідає дійсності. Так, на виконання ухвали суду від 15 липня 2022 року про усунення недоліків заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, 20 липня 2022 року подав відповідну заяву до суду.

У поданій заяві він додатково пояснив, що він просить суд встановити факт, що його вимушене переселення з тимчасово окупованої території Донецької області України відбулось внаслідок військової агресії Російської Федерації.

Встановлення такого факту йому необхідно для охорони прав, свобод та інтересів або створення умов здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. В якості доказу надано довідку ВПО. Заявник не просиввідновити втрачені документи.

Апелянт просить скасувати ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22 липня 2022 року , та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, під захистом цієї Конвенції є ті, хто в будь-який момент та будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації,під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Разом з тим, відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України у тому числі може бути: збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

У частині першій статті 4, частині першій статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.

Так, заявником до матеріалів справи долучено довідку від 03 червня 2022 року №1604-5001697737 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м.Макіївка, Донецька область, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання/перебування : АДРЕСА_2 (а.с.4)

Положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини.

Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян

Відповідно до п.1 ч.1ст.318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Як вбачається з заяви (а.с.1-3), з заяви про уточнення вимог (а.с.15-18), заявник взагалі не вказав з якою метою йому треба встановити цей факт, на що це впливає та які наслідки породжує, тобто заявником не додержані вимогист.318 ЦПК України.

Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 22 липня 2022 року у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 22 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: В. М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов