Рішення

від 10.12.2024 по справі 524/3856/22

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/3856/22

Провадження №2-о/524/153/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридине значення,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридине значення, в якій просив встановити факт його вимушеного переселення у червні 2022 року з м. Маріуполь Донецької області внаслідок збройної агресії рф стосовно України та окупації рф частини території Донецької області України.

У судове засідання заявник та його представник ОСОБА_2 , представники залучених до участі у справі заінтересованих осіб - Міністерства соціальної політики України, - Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, - Міністерства іноземних справ російської федерації, які були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи належним чином, не прибули.

Представники заявника та заінтересованої особи - Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області просили задовольнити заяву та розглянути справу за їх відсутності, про що надали письмові заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявник ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання є АДРЕСА_2 , що підтверджуються копією довідки від 03.06.2022 №1604-5001697737.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27 липня 2022 року № 169) Маріупольська міська територіальна громада відноситься до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 липня 2022 року.

Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

У частині першій статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Крім того у частині першій статті 4, частині першій статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.

Положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини.

Частиною четвертою статті 2 Закону України від 18 січня 2018 року «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії рф, покладається на рф відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме 20 лютого 2014 року.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на рф як на державу - окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Підставами внутрішнього переміщення осіб на території України у тому числі може бути: збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 червня 2018 року по справі № 428/13977/16-ц(провадження № 61-3831 св 18): «колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, у тому числі частині Луганської області, покладено на рф як на державу - окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановлено статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», частиною четвертою статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», та підтверджує факт того, що вимушене переселення у вересні 2014 року особи з окупованої території Луганської області відбулось внаслідок збройної агресії рф проти України та окупацією рф частини території Луганської області. … Доводи судів про те, що в силу наведеного вище цей факт не потребує судового підтвердження, є помилковим і таким, що суперечить статті 124 Конституції України, статті 256 ЦПК України 2004 року, оскільки заявник довів, що від встановлення цього юридично значимого для нього факту залежить виникнення, зміна та припинення правовідносин, в яких він, через дії рф, вимушено бере участь.»

Враховуючи те, що переселення заявника з м. Маріуполь Донецької області, яке є окупованою територією, відбулося внаслідок неоголошеної війни - збройної агресії рф та подальшою окупацією нею частини території України, зокрема частини Донецької області на території якої знаходиться м. Маріуполь, а встановлення вказаного факту можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між переселенням осіб із зони проведення бойових дій на сході України та військовою агресією рф, заявлену заявником мету встановлення факту як визначення статусу особи, що перебуває під дією Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р., суд вважає заяву, яка не була спростована заінтересованими особами, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 293, 315, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт вимушеного переселення малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у червні 2022 року з м. Маріуполь Донецької області внаслідок збройної агресії рф стосовно України та окупації рф частини території Донецької області України.

Заявник - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи: - Міністерство соціальної політики України, ЄДРПОУ 37567866, місце знаходження за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, буд. № 8/10; - Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ЄДРПОУ 26218015, адреса місця знаходження: Полтавська область, проспект Свободи, буд. № 66; - рф як держава в особі міністерства іноземних справ рф, м. москва, смоленська-сенна пл., буд. № 32/34.

Повний текст рішення суду виготовлено 10 грудня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: