Рішення

від 03.07.2023 по справі 712/1674/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/1674/23

Провадження № 2/712/1325/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

Головуючого судді Токової С.Є.

при секретарі: Білик О.Ю.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сівовна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптів Сервіс Україна" про стягнення заробітної плати не виплаченої при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптів Сервіс Україна" про стягнення заробітної плати не виплаченої при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 листопада 2021 року, на підставі наказу від 09.11.2021 він був прийнятий на роботу до ТОВ «Аптів Сервіс Україна» на посаду в`язальник схемних джгутів, кабелів та шнурів дільниці складальної.

На підставі наказу від 16.01.2023 він був звільнений у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що при звільненні роботодавець не в повному обсязі здійснив з ним розрахунок по заробітній платі, мотивуючи тим, що фактично трудову книжку та наказ про звільнення йому вручені 19.01.2023, а не у день звільнення 16.01.2023. Тобто роботодавець не оплатив йому ще 3 дні робочого часу, що становить 1558,50 грн.

Також зазначив, що 24.12.2022 він відправив у відділ кадрів лист, в якому знаходилося 15 довідок щодо надання донорам пільг, що свідчили про сдачу ним плазми крові у 2022 році, який був отриманий відповідачем 28.12.2022, та 11.01.2023 довідку від 11.01.2023. Таким чином, роботодавцем не доплачено йому компенсацію за 16 днів донорських відгулів, що становить 6247,30 грн.

Також указує на те, що з дати звільнення 19.01.2023 по дату подання позову 15.02.2023 роботодавець має сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку ( 519,50 грн. х 20 днів = 10 390 грн.).

Крім того, на думку позивача, своєю бездіяльністю відповідач завдав йому моральної шкоди, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, які він оцінює в 3000 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на свою користь 21 191,80 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

11 травня 2023 року до суду надійшов відзив ТОВ «Аптів Сервіс Україна». Відзив обгрунтовано тим, що 16.01.2023 позивач був звільнений на підставі Наказу № 445-КЗ В цей самий день, 16.01.2023, на виконання вимог зазначених вище статей законодавства про працю України Відповідач видав Позивачу копію наказу про звільнення, про отримання якого Позивач власноручно розписався 16.01.2023, про що свідчить його особистий підпис; видано розрахунковий листок про нараховані та виплачені йому суми при звільненні; проведено з Позивачем кінцевий розрахунок на загальну суму 16 802,37 грн., з яких: заробітної плати за період з 01.01.2023 по 16.01.2023 у розмірі 67% від окладу за простій на загальну суму 2747,03 грн.; компенсація при звільненні (вихідна допомога) на загальну суму 10 958,22 грн. (в порядку ст. 44 КЗпП України); компенсація основної щорічної відпустки на загальну суму 3 097,12 грн. (в порядку ст. 83 КЗпП України). Із зазначеної вище суми 16 802,37 грн. було утримано 3 276,46 ПДФО та військовий збір, і фактично виплачено Позивачу з вирахуванням усіх податків і зборів 13 525,91 грн., що підтверджується копіями розрахункового листка за січень 2023 та доказами перерахування грошових коштів Позивачу. Вніс запис до трудової книжки Позивача про припинення трудового договору, про що свідчить копія трудової книжки, що була долучена Позивачем до його позовної заяви. Також трудова книжка була вручена Позивачу 16.01.2023 уповноваженою особою Відповідача про що свідчить особистий підпис Позивача в журналі обліку трудових книжок, запис № 990. Окрім підписання копії наказу про звільнення та журналу обліку трудових книжок, Позивач 16.01.2023 також поставив свій підпис в особовій картці працівника Позивача одразу після тексту, де зазначається причина і підстава його звільнення. Також відповідач зазначає про безпідставність вимог позивача щодо компенсації відгулів за донорство.Зазначають, що Позивач порушив встановлений законодавством порядок повідомлення Відповідача про донацію, не повідомляв Відповідача про такі донації та не виявляв здійснення свого волевиявлення щодо надання йому додаткового дня відпочинку безпосередньо після дня донації або надання йому інших днів відпочинку до щорічної відпустки. Як наслідок, через порушення Позивачем порядку повідомлення про донацію та відсутності його волевиявлення щодо використання днів відпочинку Відповідач був позбавлений можливості забезпечити дотримання прав Позивача. Лише відправлення Відповідачу довідок, які можуть скласти підставу пільг донора, але без відповідної заяви, яка свідчить про волевиявлення Позивача скористатися відповідними пільгами/гарантіями не створює і не може створювати для Відповідача жодних юридичних наслідків. Звертають увагу суду на те, що позивачу був достеменно відомий порядок дій для того, щоб скористатися своїми пільгами/гарантіями як донора. Зокрема, Відповідачу було відомо про те, що Позивач 17.01.2022, 01.02.2022 та 17.02.2022 здійснював донацію крові/плазми, на підтвердження чого Позивач надав відповідні довідки.12.07.2022 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про надання йому щорічної відпустки, в якій також просив зарахувати йому до щорічної відпустки 3 (три) дні, пов`язані з донацією крові. Наведене вище свідчить про обізнаність Позивача щодо необхідності подання відповідної заяви Відповідачу, якщо він бажає скористатися своїми правами як донор. Також просили відмовити у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки Позивач не довів жодними належними та обґрунтованими доказами, яка саме шкода спричинена його працездатності та здійсненню ним громадської діяльності, який негативний вплив зазнав робочий та соціальний аспект його життя. Указані Позивачем аргументи грунтуються лише на його припущеннях. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з викладених у позові підстав.

Представник відповідача - адвокат Сівовна Ю.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові з урахуванням поданого відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 233 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом установлено, що 10 листопада 2021 року, на підставі наказу № 1110-КП від 09.11.2021 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Аптів Сервіс Україна» на посаду в`язальник схемних джгутів, кабелів та шнурів дільниці складальної.

На підставі наказу № 445-КЗ від 16.01.2023 ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

В обгрунтування однієї з підстав звернення до суду з указаним позовом, позивач зазначає про те, що він був звільнений з роботи 16.01.2023, однак зміг отримати трудову книжку тільки 19.01.2023 у зв`язку з тим, що 16.01.2023 його не пропустила охорона, і що він мав з`явитись на роботу для розрахунку з групою працівників на 13:00 19.01.2023. У зв`язку з цим, Позивач вважає, що Відповідач не оплатив йому заробітну плату за три дні з 16.01.2023 по 19.01.2023,, яка підлягає оплаті в Порядку, що передбачений Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995.

Так, відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно з ч.1, 2 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Порядок ведення трудових книжок затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.

У п.2.3 Інструкції зазначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

У п.2.4. цієї ж Інструкції вказано, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У п. 4.1. Інстукції вказано, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки», трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Згідно з п «б» п. 7.1 Інструкції на підприємстві ведеться книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277. У разі одержання трудової книжки у зв`язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.

Згідно з п. 2.27 Інструкції днем звільнення вважається останній день роботи.

Пунктом 4.1 передбачено,що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Згідно з п.4.2 якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно із ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові від 05.02.2020 у справі № 761/29172/18 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові за наявності сукупності умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Наявність зазначених умов має бути підтверджена належними, достовірними та достатніми доказами.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави вважати, що саме на роботодавця покладений обов`язок забезпечити видачу належним чином оформлену трудову книжку працівникові у день звільнення. І лише належне виконання вимог п. 4.2. Інструкції роботодавцем може свідчити про відсутність його вини у невидачі трудової книжки працівникові у встановлений законом строк.

З матеріалів справи убачається, що 16.01.2023 року позивач був звільнений на підставі Наказу № 445-КЗ. В цей самий день, 16.01.2023, на виконання вимог зазначених вище статей законодавства про працю України відповідач видав ОСОБА_1 копію наказу про звільнення, про отримання якого Позивач власноручно розписався 16.01.2023, видав розрахунковий листок про нараховані та виплачені йому суми при звільненні; провів з позивачем кінцевий розрахунок на загальну суму 16 802,37 грн., з яких: заробітної плати за період з 01.01.2023 по 16.01.2023 у розмірі 67% від окладу за простій на загальну суму 2747,03 грн.; компенсація при звільненні (вихідна допомога) на загальну суму 10 958,22 грн. (в порядку ст. 44 КЗпП України); компенсація основної щорічної відпустки на загальну суму 3 097,12 грн. (в порядку ст. 83 КЗпП України). Із зазначеної вище суми 16 802,37 грн. було утримано 3 276,46 ПДФО та військовий збір, і фактично виплачено позивачу з вирахуванням усіх податків і зборів 13 525,91 грн., що підтверджується копіями розрахункового листка за січень 2023 та доказами перерахування грошових коштів Позивачу, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до журналу обліку трудових книжок, запис № 990, ОСОБА_1 отримав трудову книжку 16.01.2023, про що свідчить його особистий підпис.

Окрім підписання копії наказу про звільнення та журналу обліку трудових книжок, позивач 16.01.2023 року також поставив свій підпис в особовій картці працівника Позивача одразу після тексту, де зазначається причина і підстава його звільнення.

Наведені вище обставини свідчать про те, що Відповідачем, як роботодавцем належним чином, у встановлені КЗпП України порядку та строки здійснено усі необхідні дії, що пов`язані з оформленням звільнення працівника, внесено запис до трудової книжки, видано її, видано копію наказу про звільнення, письмову інформацію про нараховані суми (розрахунковий листок), здійснено розрахунок. Факт отримання наказу про звільнення і трудової книжки підтверджується особистим підписом Позивача в самому наказі, журналі обліку трудових книжок та особовій картці.

Жодних зауважень, що наказ або трудова книжка були отримані позивачем в інший день, аніж 16.01.2023 зазначені підписані ним документи не містять.

Так само відсутні належні і допустимі докази того, що зазначення Позивачем дати отримання наказу та трудової книжки 16.01.2023 відбулось під впливом - помилки, омани, тяжкої обставини, примусу тощо.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю відповідних доказів, а також враховуючи наявність особистих підписів Позивача про дату отримання наказу та трудової книжки 16.01.2023 відсутні підстави вважати, що зазначені вище документи було видано в інший день, аніж 16.01.2023, а тому відсутні будь які фактичні та правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за несвоєчасну видачу трудової книжки на підставі відповідного Порядку, що затверджений Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 за період з 16.01.2023 по 19.01.2023 в розмірі 1558,50 грн.

Стосовно вимоги позивача щодо компенсації відгулів за донорство слід зазначити наступне.

В позовній заяві Позивач посилається на те, що 24.12.2022 він відправив у відділ кадрів лист, в якому знаходилось 15 довідок про здачу ним плазми у 2022 році, і що такий лист був отриманий відповідачем 28.12.2022. Також позивач зазначає що 11.01.2023 він відправив ще одну довідку за 11.01.2023. На думку позивача відповідач не компенсував йому належні дні відпустки. У зв`язку з цим, вважає, що його право було порушене, у зв"язку з чим просить стягнути 10390 грн. за несвоєчасний розрахунок станом на дату його звільнення, що полягав у непроведенні компенсації за щорічну відпустку на підставі Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

Як свідчать надані Позивачем довідки щодо надання донорам пільг, днями донації крові/плазми були наступні дати: 11.01.2023,12.12.2022, 23.11.2022, 08.11.2022, 24.10.2022, 08.10.2022, 23.09.2022, 09.09.2022, 18.08.2022, 04.08.2022, 19.07.2022, 05.07.2022, 17.06.2022, 02.06.2022, 19.05.2022 та 05.05.2022.

Так, Закон України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», який був чинний на момент здачі крові/плазми позивачем, встановлює певний порядок дій працівника-донора та роботодавця, де працює донор.

Положення чинного законодавства України встановлюють певні пільги працівникам, які є донорами крові. Ці пільги встановлено наведеним вище Законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та кореспондуються зі ст. 124 КЗпП України.

Отже, працівникам-донорам крові надаються такі пільги/гарантії, якщо вони вчинять відповідні для того дії:

1)Звільнення від роботи безпосередньо в день донації із збереженням середнього заробітку (адже донацію крові також можливо здійснити у вихідний день чи позаробочий час);

2)Звільнення від роботи на наступний день, що йде за донацією із збереженням середнього заробітку (за бажання донора); або

3)За бажанням донора наступний день відпочинку, що слідує за днем донації може бути приєднано до щорічної відпустки.

Наведені вище пільги є правами Позивача, які виникли у нього у зв`язку з донацією крові/плазми. При цьому Позивач користується наданими йому чинним законодавством пільгами/гарантіями на власний розсуд і Відповідач не може його змусити до цього. У випадку, якщо особа бажає скористатися своїм правом, така особа вчиняє відповідну дію (або утримується від неї), в залежності від того права, яким хоче скористатись така особа.

Верховний Суд в своїй практиці відносно трудових відносин надає чітке визначення поняттям «волевиявлення» та «дія». Зокрема, в Постанові від 18.12.2019 у справі № 752/12431/1740, Верховний Суд зазначає: «Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей».

Таким чином, позивач, маючи намір скористатися своїми пільгами/гарантіями як донор, мав би вчинити відповідні дії, які б засвідчували його волевиявлення.

Таке волевиявлення в трудових відносинах, як правило, виражається у формі заяви працівника. Більш того, додатковий вихідний день, на який має право працівник, мав бути обов`язково узгоджений з роботодавцем. Про це, зокрема, зазначається в практиці Верховного Суду (постанова КЦС ВС від 19.10.2019 у справі № 644/7222/16-ц).

З огляду на викладене, позивач повинен був повідомити роботодавця про наявність у нього довідок та подати відповідну заяву щодо проведення відповідної компенсації, що ним зроблено не було. Вказану обставину , позивачне заперечував і в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що відсутність такого волевиявлення зі сторони позивача не створює для роботодавця жодних юридичних наслідків, оскільки обов`язок, який він має вчинити відносно працівника виникає у такого роботодавця тільки внаслідок реалізації працівником свого права або вираження свого волевиявлення на реалізацію такого права.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації за донорські відгули є безпідставними та необгрунтованими.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (стаття 23 ЦК України).

У частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, судом враховуються висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 682/1892/15-ц, відповідно до яких підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення підприємством трудових прав працівника, а саме невиплата всіх належних сум, що змусило докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права, внаслідок чого в житті працівника відбулися вимушені зміни негативного характеру.

Враховуючи відсутність протиправності дій Відповідача та порушення ним прав Позивача, не доведення Позивачем наявності будь-якої складових для можливості застосування цивільно-правової відповідальності та як наслідок, стягнення компенсації за завдану моральну шкоду, позовна заява в частині стягнення моральної шкоди також не підлягає до задоволення.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 81, 82, 89, 141, 259, 264-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Черкаського апеляційного суду . Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптів Сервіс Україна", код ЄДРПОУ 42502528 , м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 8.

Головуючий :