Ухвала

від 26.07.2023 по справі 2-1167/02

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1167/02

Провадження № 4-с/459/12/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:

головуючої судді Дем`яновської Ю.Д.

секретаря судових засідань Гук Т.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за участю:

стягувача ОСОБА_1 ,

та її представника адвоката Романіва С.І.,

представників боржника ОСОБА_2 та адвоката Золочівського В.П.,

державного виконавця Червоноградського ВДВС - Марчук Н.П.

скаргу Львівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості на дії державного виконавця Червоноградського відділу державної виконавчої служби Червоноградського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчук Н.П. з примусового виконання виконавчого листа № 2-1161 від 20.01.2003 року Червоноградського міського суду Львівської області,-

в с т а н о в и в:

Скаржник Львівська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Червоноградського відділу державної виконавчої служби Червоноградського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчук Н.П. з примусового виконання виконавчого листа № 2-1161 від 20.01.2003 року Червоноградського міського суду Львівської області та просить:

- визнати дії державного виконавця Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчук Наталії Петрівни щодо арешту коштів боржника у виконавчих провадженнях №10771863, 10771679 та відшкодування витрат ОСОБА_1 такими, що здійснені по неналежних підтверджуючих документах та у спосіб не визначений рішеннями суду в даній справі у виконавчих провадженнях №10771863, 10771679 неправомірними;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчук Наталії Петрівни про арешт коштів боржника від 23.06.2023 року у виконавчому провадженні №10771863. Зобов`язати державного виконавця Червоноградського відділу державної відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчук Наталію Петрівну здійснювати у виконавчому провадженні No10771863 відшкодування витрат ОСОБА_1 , у визначений рішеннями суду в даній справі спосіб та на підставі належних підтверджуючих документів;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчук Наталії Петрівни про арешт коштів боржника від 26.06.2023 року у виконавчому провадженні №10771679. Зобов`язати державного виконавця Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчук Наталію Петрівну здійснювати у виконавчому провадженні No10771679 відшкодування витрат ОСОБА_1 , у визначений рішеннями суду в даній справі спосіб та на підставі належних підтверджуючих документів.

Свої вимоги мотивує тим, що на електронну адресу Львівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості (ЛТО ППВПУ) 26.06.2023 року від АТ «Райффайзен Банк» надійшов лист №92891 від 26.06.2023 року, в якому повідомляється про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках ЛТО ППВПУ, згідно постанови про арешт коштів боржника від 23.06.2023 року накладеного Червоноградським відділом державної виконавчої служби в Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №10771863 на суму 145782,00 грн та лист №93326 від 26.06.2023 року, в якому повідомляється про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках ЛТО ППВПУ, згідно постанови про арешт коштів боржника від 26.06.2023 року, накладеного Червоноградським відділом державної виконавчої служби в Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №10771679 на суму 1757,25 грн. Вказує, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02.08.2002 року у справі №2-1167 2002 року позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Львівської територіальної Ради профспілок працівників вугільної промисловості про відшкодування шкоди задоволено частково. Починаючи з 01.08.2002 року і пожиттєво стягувати на утримання ОСОБА_3 щомісячно відшкодування втраченого заробітку в розмірі 281 грн 09 коп з врахуванням зміни розміру середньомісячної номінальної заробітної плати середньооблікового штатного працівника, занятого у галузях економіки м.Червонограда та витрати на постійний сторонній та побутовий догляд у розмірі 123 грн 75 коп, тобто 0,75 мінімального розміру заробітної плати встановленої на день виплати. Зобов`язано Львівську територіальну Раду профспілок працівників вугільної промисловості м. Червонограда відшкодувати витрати ОСОБА_1 за придбання ліків на лікування ОСОБА_3 відповідно до призначення лікуючих лікарів по пред`явленню рахунків і чеків підтверджуючих придбання даних медичних препаратів. Зобов`язано Львівську територіальну організацію профспілки працівників вугільної промисловості України надавати ОСОБА_3 путівки для санаторно-курортного лікування відповідно до рекомендації лікуючих лікарів, а також путівки для супроводжуючої особи, згідно висновку лікувально-профілактичного закладу. Також, згідно додаткового рішення від 02.06.2003 року Червоноградського міського суду Львівської області до рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02.08.2002 року у справі №2-1167 2002 р. зобов`язано Львівську територіальну організацію профспілки працівників вугільної промисловості м.Червонограда відшкодувати витрати ОСОБА_1 пов`язані з перевезенням ОСОБА_3 на консультації, обстеження, санаторно-курортне лікування та назад постійне місце проживання внаслідок його розшуку, згідно пред`явлених консультативних довідок, висновків лікарень, обстежень, довідок про місце перебування ОСОБА_3 під час розшуку, підтверджуючих проїзних документів (квитків,чеків) та добових, встановлених згідно законодавства про службові відрядження разом з супроводжуючою особою. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 25.07.2003 року у справі №2-1167 2002 р. роз`яснено рішення місцевого суду м. Червонограда Львівської області від 02.08.2002 року, яким зобов`язано Львівську територіальну організацію профспілки працівників вугільної промисловості України надавати ОСОБА_3 путівки для санаторно-курортного лікування відповідно до рекомендації лікуючих лікарів, а також путівки для супроводжуючої особи згідно висновку лікувально-профілактичного закладу, що у разі відмови надати путівки оплата за дані путівки проводиться коштами Львівської терради працівників вугільної промисловості при пред`явленні рахунку про вартість путівок. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 8.05.2003 року у справі №2-1167 2002 р. роз`яснено рішення місцевого суду м. Червонограда Львівської області від 02.08.2002 року, яким зобов`язано Львівську територіальну організацію профспілки працівників вугільної промисловості України відшкодувати витрати ОСОБА_1 за придбання ліків на лікування ОСОБА_3 відповідно до призначення лікуючих лікарів по пред`явленню рахунків і чеків підтверджуючих придбання даних медичних препаратів.

відшкодування проводити з 01.08.2002 року і пожиттєво. На даний час у Червоноградському відділі державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває три виконавчі провадження (по трьох зобов`язаннях, згідно рішення суду у виконавця Марчук Н.П.): № АСВП:10771443 від 08.01.2009 року, № АСВП:10771679 від 08.01.2009 року, № АСВП: 10771863 від 08.01.2009 року про відшкодування шкоди за участю ОСОБА_1 (Стягувач), Львівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України (Боржник). 28.06.2023 року ЛТО ППВПУ направило лист №78 від 26.06.2023 року, в якому виклав неправомірність дій стягувача та державного виконавця щодо зареєстрованих ОСОБА_1 заяв від 16.06.2023 року і документів на відшкодування. Зокрема 16.06.2023 року ОСОБА_1 подано до виконавчої служби: рахунок-фактура №21117 від 14.06.2023 року на путівку в Санаторій «Квітка Полонини» в 2 кімнатний 2-місний люкс з 19.07.2023року на 24 дні. Ціна на добу 5460 грн, що разом становить 131040 грн, та довідку форми №070/о від 18.05.2023 року про одержання путівки на санаторно-курортне лікування ОСОБА_3 .

Однак, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02.08.2002 року у справі №2-1167 2002 р. зобов`язано Львівську територіальну організацію профспілки працівників вугільної промисловості України надавати ОСОБА_3 путівки для санаторно-курортного лікування відповідно до рекомендації лікуючих лікарів, а також путівки для супроводжуючої особи, згідно висновку лікувально-профілактичного закладу,а ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 25.07.2003 року у справі №2-1167 2002 р. роз?яснено рішення місцевого суду м. Червонограда Львівської області від 02.08.2002 року в цій частині таким чином, що у разі відмови надати путівки оплата за дані путівки проводиться коштами Львівської Терради працівників вугільної промисловості при пред`явленні рахунку про вартість путівок. В даному випадку Стягувач ОСОБА_1 не вчинила жодних дій, щоб виконати рішення суду в цій частині, а саме не надала до Боржника Львівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України рекомендації лікуючих лікарів для надання санаторно-курортної путівки ОСОБА_3 та висновків лікувально-профілактичного закладу про надання такої ж путівки собі, як супроводжуючій особі (при потребі), а тому арешт коштів (списання ДВС коштів) в сумі 131040 грн, з рахунків Боржника не відповідає рішенню суду та виконавчому документу, оскільки стягнення оплати за лікувальну-профілактичну путівку(и) можливо лише у випадку не надання такої путівки боржником, чого в даному випадку не було. Також, згідно додаткового рішення від 02.06.2003 року Червоноградського міського суду Львівської області до рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02.08.2002 року у справі №2-1167 2002 р. зобов`язано Львівську територіальну організацію профспілки працівників вугільної промисловості м. Червонограда відшкодувати витрати ОСОБА_1 пов`язані з перевезенням ОСОБА_3 на консультації, обстеження, санаторно-курортне лікування та назад до постійного місця проживання внаслідок його розшуку згідно пред`явлених консультативних довідок, висновків лікарень, обстежень, довідок про місце перебування

ОСОБА_3 під час розшуку, підтверджуючих проїзних документів (квитків,чеків) та добових, встановлених згідно законодавства про службові відрядження разом з супроводжуючою особою. 3 долучених «відряджень» та пов`язаних з цим витрат на відшкодування вартості проїзду, добових і т.д. документів, які б підтверджували доцільність таких поїздок (зокрема до м. Львова), а саме пред`явлених консультативних довідок, висновків лікарень, обстежень Стягувач не надав, що є підставою для не зарахування даних витрат до таких, що підлягають відшкодуванню за рішенням суду (безспірне списання) та скасування незаконного арешту коштів. Крім того, з приводу долучення так званих «квитків з рук водія», зазначає, що листом від 01.12.2016 р. № 26059/6/99-99-08-02-01-15 ДПС України визначено, що для підтвердження витрат на проїзд працівника підприємства, що перебуває у відрядженні, якщо у квитку на міжміські перевезення реквізити, передбачені п. 2 Наказу № 503 «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу» на маршрутах загального користування, уписані від руки чи не вказані, необхідно долучити також відповідну розрахункову квитанцію, видану перевізником. Також стосовно проїзду в маршрутці по м. Червонограду жодного білету на проїзд не долучено, а взято до відшкодування, як і відривні квитки водія до м. Львова і назад. Згідно, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02.08.2002 року у справі №2-1167 2002 р. зобов`язано Львівську територіальну організацію профспілки працівників вугільної промисловості відшкодовувати витрати ОСОБА_1 за придбання ліків на лікування відповідно до призначення лікуючих лікарів по пред`явленню рахунків і чеків підтверджуючих придбання даних медичних препаратів. До рахунків і чеків призначення лікуючих лікарів на купівлю даних медикаментів не долучено, що є підставою для не зарахування даних витрат до відшкодування шкоди за рішенням суду (безспірне списання) та скасування незаконного арешту коштів.

Червоноградським ВДВС в Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не подано відзиву проти скарги.

Стягувачем ОСОБА_1 подано письмові пояснення, якими вона категорично заперечує проти задоволення скарги та вказує на безпідставність такої, вказуючи, що у випадку примусового виконання рішень, якого стосується ця скарга, боржник роками цілеспрямовано і тенденційно намагається утруднити та уникнути виконання ним судового рішення щодо відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я її сину ОСОБА_3 шляхом оскарження дій державних виконавців як в порядку судового контролю за виконанням рішення, так і в порядку адміністративного судочинства, та звернення до суду із заявами про роз`яснення судового рішення для отримання такого роз`яснення, яке б хоча б суттєво мінімізувало його відповідальність. Щодо фактичних обставин, то вказує, що згідно довідки ЛКК КП «ЦПМСД м. Червонограда» для одержання путівки на санаторно-курортне лікування № 187 від 18.05.2023 її сину ОСОБА_3 рекомендовано санаторно-курортне лікування в санаторії в зв`язку із наслідками травми з рекомендованим місцем лікування «Східниця, Трускавець, Моршин, Закарпаття», в зв`язку з чим нею було отримано рахунок-фактуру № 21117 від 14.06.2023 р. на оплату путівки в санаторій «Квітка полонини» (ТОВ «Курорти України»), розташованому в с. Солочин Свалявського району Закарпатської області, що узгоджується і з вищевказаною довідкою в частині рекомендованого місця лікування, з 19.07.2023 р. на 24 дні загальною вартістю 131040 грн. При цьому обмежень щодо вартості путівок на санаторно-курортне лікування, які боржник зобов`язаний надавати її сину та супроводжуючій його особі, як і граничного розміру відшкодування вартості таких путівок не встановлено. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11.07.2018 р. вищевказане судове рішення від 02.08.2002 р. за заявою боржника було роз`яснено так, що такі путівки слід надавати у межах граничних розмірів витрат на відшкодування вартості встановлених Порядком відшкодування витрат санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 14.12.2017 р. № 72, однак постановою Апеляційного суду Львівської області від 25.09.2018 р. вказану ухвалу скасовано та постановлено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви боржника про роз`яснення судового рішення. Зазначає, що доводи боржника про те, що нібито вона не вчинила жодних дій на виконання рішення суду в частині зобов`язання боржника надати путівки, оскільки не представила боржнику рекомендації лікуючих лікарів та висновків лікувально-профілактичного закладу про надання таких путівок сину та супроводжуючій особі, не ґрунтуються на вимогах нормативно-правових актів та рішенні суду, скарга не містить посилань на вимоги відповідних нормативно-правових актів, якими б вимагалось надання нею таких документів боржнику для виконання ним судового рішення, як і відсутнє роз`яснення судового рішення від 02.08.2002 р в цій частині, з якого б слідувало те, що вона повинна надавати боржнику рекомендації лікуючих лікарів та висновки лікувального профілактичного закладу для отримання від нього таких путівок, за відповідним роз`ясненням боржник не звертався. Що стосується оплати боржником вартості таких путівок, то в резолютивній частині вищевказаної ухвали від 25.07.2003 р. роз`яснено про здійснення такої оплати при пред`явленні рахунку про вартість путівок та не вказано при цьому про необхідність пред`явлення будь-яких інших документів, в т.ч. й рекомендацій лікуючих лікарів та/чи висновків лікувально-профілактичного закладу. Щодо доводів боржника про те, що арешт та стягнення коштів в розмірі вартості путівки в сумі 131040 грн. з рахунків боржника можливий лише у випадку не надання такої путівки Боржником, чого на його думку в даному випадку не було, то боржником не доведено надання ним такої путівки ні сину, ні їй, як супроводжуючій особі, ні в даній ситуації, ні взагалі хоча б будь-коли за весь період з часу набуття рішенням від 02.08.2002 р. законної сили, як і вжиття ним будь-яких заходів для надання таких путівок будь-коли за весь цей період. Окрім того, відсутні й будь-які докази звернення боржника до державного виконавця з метою повідомлення його про самостійне надання боржником такої путівки чи наявності у нього наміру це зробити.

Боржником не надано доказів того, що у разі невжиття державним виконавцем такого заходу примусового виконання рішення як арешт коштів боржника і їх списання з рахунку, рішення суду буде виконано ним самостійно шляхом надання путівки, що в сукупності з відсутністю будь-яких доказів вжиття ним таких заходів за весь період примусового виконання свідчить про відсутність у нього такого наміру. Оскільки примусове стягнення з Боржника відшкодування вартості путівок на санаторно-курортне лікування відповідає змісту резолютивної частини вищевказаного судового рішення від 02.08.2002 р. з врахуванням його роз`яснення, наданого ухвалою від 08.05.2003 р., і за своїм характером являється примусовим виконання вимоги майнового характеру, то таке допускає застосування такого заходу примусового виконання як звернення стягнення на кошти боржника шляхом їх арешту та списання з рахунку. Накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника в межах вартості вищевказаної путівки являє собою виконання ним свого обов`язку щодо вжиття передбачених Законом заходів примусового виконання рішення з метою його ефективного виконання, для забезпечення реального виконання судового рішення, що узгоджується із засадами верховенства права та обов`язковості судових рішень, відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129? Конституції України та ефективно забезпечує право на справедливий суд. Зазначає, що лист Державної фіскальної служби України від 01.12.2016 р. № 26059/6/99-99-08-01-15 не являється нормативно-правовим актом, в зв`язку з чим не може застосовуватись як джерело матеріального права та/чи як процесуальне законодавство. Вказує, що ставлячи у цій скарзі під сумнів доцільність здійснення поїздок, з якими пов`язані витрати, на примусове стягнення відшкодування яких нею надано державному виконавцю документи, з огляду на відсутність (на думку боржника) належних документів, боржник при цьому не заявляв державному виконавцю клопотань, пов`язаних із перевіркою такої доцільності, заперечень проти моїх заяв (клопотань) щодо долучення таких документів, не надавав будь-яких додаткових матеріалів, якими б спростовувалась доцільність таких поїздок, та пояснень з аргументами з цього приводу. Звертає увагу, що ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 21.02.2011 р. (справа № 4-с-2/11) відмовлено у задоволенні скарги Боржника на дії державного виконавця щодо стягнення, на думку Боржника, відшкодування понесених витрат на ліки у завищеному розмірі та без належного підтвердження; ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 06.05.2011 р. залишено без задоволення заяву боржника про роз`яснення судового рішення в частині відшкодування витрат на придбання ліків; ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28.04.2012 р. залишено без задоволення заяву боржника про роз`яснення судового рішення в частині відшкодування витрат на ліки відповідно до призначення лікаря, витрат на перевезення та санаторно-курортне лікування; постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 р. (справа № 813/4764/13-а) відмовлено у задоволенні адміністративного позову боржника до ВДВС Червоноградського міського управління юстиції про зобов`язання провести перерахунок стягнень на її користь з боржника коштів та зарахувати безпідставно стягнуті кошти в рахунок майбутніх платежів.

В судовому засіданні представники скаржника (боржника у виконавчому провадженні) скаргу підтримали повністю, дали пояснення аналогічні викладеним в скарзі та додатково пояснили, що у випадку звернення ОСОБА_1 до них з заявою про надання путівки, то виконання рішення в цій частині відбулось би добровільно шляхом оплати вартості такої, незважаючи на те, що видатки на такі потреби не передбачені бюджетом організації, яка існує виключно за рахунок профспілкових внесків працівників вугільної промисловості. Вважає, що сама по собі відсутність у відділі державної виконавчої служби виконавчого листа в частині зобов`язання Львівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України надавати ОСОБА_3 путівки для санаторно-курортного лікування відповідно до рекомендації лікуючих лікарів, а також путівки для супроводжуючої особи, згідно висновку лікувально-профілактичного закладу є підставою для скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 23.06.2023 року № 10771863, а тим більше недотримання стягувачем порядку виконання рішення в цій частині з врахуванням роз`яснення ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 25.07.2003 року, що лише у разі відмови надати путівки оплата за дані путівки проводиться коштами Львівської Терради працівників вугільної промисловості при пред`явленні рахунку про вартість путівок свідчить про незаконність оскаржуваної постанови. Крім того, пояснив, що оскаржуючи постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 26.06.2023 року у ВП № 10771679, вважав, що сума 1757,25 грн стосується відшкодування за ліки на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.06.2023 року, однак лише в судовому засіданні довідався, що вказана сума 1757,25 грн арештована на підставі іншої раніше поданої заяви ОСОБА_1 , а на підставі її заяви від 12.06.2023 року державним виконавцем винесена ще одна постанова, яка не вручена боржнику і не є предметом цієї скарги. Просять задовольнити скаргу повністю.

В судовому засіданні державний виконавець пояснила, що у її провадженні перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області, яке узагальнено складається з щомісячних стягнень втраченого заробітку, відшкодування витрат на лікування (придбання ліків), відшкодування витрат на проїзд до лікувальних закладів та добових, а також відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування згідно призначень лікаря. Оскільки рішення перебувало на виконанні з 2002 року, неодноразово роз`яснювався порядок його виконання, а також мало місце переведення старих виконавчих проваджень в нову автоматизовану систему виконавчих проваджень, то на сьогоднішній день не всі документи збереглись, проте саме по цим перерахованим вище складовим здійснюється примусове виконання. Вказує, що незважаючи на те, що в оскаржуваних постановах про арешт коштів боржника від 26.06.2023 року у ВП № 10771863 на суму 145782 гривень та ВП № 10771679 на суму 1757,25 грн, винесених в одному зведеному виконавчому провадженні, перераховано три складових стягнення ( - зобов`язання відшкодовувати витрати ОСОБА_1 за придбання ліків на лікування ОСОБА_3 відповідно до призначення лікуючих лікарів по пред`явленню рахунків і чеків підтверджуючих придбання даних медичних препаратів; - зобов`язання відшкодовувати витрати пов`язані з перевезенням ОСОБА_4 на консультації, обстеження, санаторно-курортне лікування та назад на постійне місце проживання внаслідок його розшуку, згідно пред`явлених консультативних довідок, висновків лікарень, обстежень, довідок про місце перебування ОСОБА_4 під час розшуку, підтверджуючих проїзних документів та добових з супроводжуючою особою; - про відшкодування втраченого заробітку щомісячно в розмірі 281 грн. з врахуванням зміни розміру середньомісячної номінальної заробітної плати середньооблікового штатного працівника занятого в галузях економіки м. Червонограда та витрат на постійний сторонній та побутовий догляд у розмірі 123,75 грн. тобто 0,75% мінімального розміру заробітної плати встановленої на день виплати), виконання рішення здійснюється і в частині компенсації витрат на санаторно-курортне лікування і на підтвердження цього є листи, в тому числі і в матеріалах цивільної справи, з яких вбачається, що саме виконавець звертався за роз`ясненням способу виконання рішення в частині забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Крім того, вказує, що забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування припинилось внаслідок відсутності таких путівок, а тому рішення в цій частині протягом більше 15 років виконується шляхом покриття витрат на оплату путівки, яку ОСОБА_5 замовляє за рекомендацією лікарів, однак ще жодного разу, незважаючи на обізнаність боржника про такий обов`язок, рішення не було виконано добровільно, а завжди приходиться розшукувати кошти боржника в різних установах банку. Додатково вказала, що постанова про арешт коштів боржника від 26.06.2023 року у ВП № 10771863 на суму 145782 гривень включає в себе витрати на оплату вартості путівки на суму 131040 гривень та 14742 грн витрат на компенсацію проїзду на консультації та аналізи в період з березня по травень 2023 року, однак не включає вартість самих ліків на суму 12324,74 грн, оскільки з цього приводу є ще одна (третя) постанова про арешт коштів боржника, яка ним не оскаржується, так само як і постанова від 26.06.2023 року у ВП № 10771679 на суму 1757,25 грн не стосується заяви ОСОБА_1 про оплату вартості ліків від 12.06.2023 року на суму 12324,74 грн, а стосується раніше поданої нею заяви. Просить відмовити в задоволенні скарги повністю.

В судовому засіданні стягувач ОСОБА_6 та її представник адвокат Романів С. категорично заперечили проти задоволення скарги за її безпідставністю та просять відмовити в задоволенні такої. Стягувач надала детальні пояснення з приводу витрат, що пов`язані з добирання до медичних установ до м. Львова з метою обстеження чи консультації лікарями. Зокрема, пояснила, що 26.06.2023 року нею подано державному виконавцю заяву про відшкодування з ЛТО ППВПУ вартості витрат, що пов`язані з перевезенням ОСОБА_4 на консультації, обстеження, санаторно-курортне лікування та назад на постійне місце проживання внаслідок його розшуку, згідно пред`явлених консультативних довідок, висновків лікарень, обстежень, довідок про місце перебування ОСОБА_4 під час розшуку, підтверджуючих проїзних документів та добових з супроводжуючою особою, зокрема в даному випадку такі витрати за період березень-травень 2023 року становили 14742 гривні. Так, 16.03.2023 року вона відвідувала лікаря ОСОБА_7 МЦ «Нейроклінік» з приводу консультації та призначення лікування сину, 06.04.2023 року-центр алергології, 26.04.2023 року- проходили обстеження ехокардіографію, 24.05.2023 року проходили обстеження енцефалограмою, 30.05.2023 року відвідини невропатолога у діагностичному центрі, 06.06.2023 року (об`єднано з 02.06.2023 року) медичний центр «Ескулаб» для здачі аналізів на торчінфекції. При цьому, пояснила, що вказані витрати нею підтверджені довідкою про вартість проїзду, хоча насправді вона може нести більші витрати на транспортування та переїзд, оскільки не завжди добирається громадським транспортом внаслідок стану здоров`я сина, але не просить відшкодовувати їй витрати в більшому розмірі. Що стосується витрат на санаторно-курортне лікування, то вказала, що протягом всього часу виконання рішення суду, таке здійснюється виключно примусово, ще жодного разу, незважаючи на обізнаність боржника про такий обов`язок, рішення не було виконано добровільно, а завжди приходиться розшукувати кошти боржника в різних установах банку та стягувати такі виключно через накладення арешту, натомість боржник всілякими методами намагається утруднити виконання вказаного рішення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оглянувши матеріали цивільної справи, оглянувши оригінали документів, що знаходяться в матеріалах виконавчого провадження, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно достатті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Здійснення контролю за виконанням судового рішення закріплені на рівні положень Основного Закону України; обов`язковість судового рішення поширюється не лише на територію України; відповідальність за виконання судового рішення покладено на державу, а контроль за цим процесом на суд, що виніс відповідне рішення.

Вказані положення додатково відображені у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України), де зазначено, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, у цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що в пункті 43 рішення ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них.

Судом встановлено, що рішенням місцевого суду м. Червонограда від 02.08.2002 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з Львівської територіальної Ради профспілкових працівників вугільної промисловості в її користь одноразово за період з 01.08.2001 року по 01.08.2002 року відшкодування шкоди за ушкодження здоров`я ОСОБА_3 в сумі 7158,54 грн; починаючи з 01.08.2002 року і пожиттєво стягувати на утримання ОСОБА_3 щомісячно відшкодування втраченого заробітку в розмірі 281 грн 09 коп з врахуванням зміни розміру середньомісячної номінальної заробітної плати середньооблікового штатного працівника, зайнятого у галузях економіки м.Червонограда та витрати на постійний сторонній та побутовий догляд у розмірі 123 грн 75 коп, тобто 0,75 мінімального розміру заробітної плати встановленої на день виплати; зобов`язано Львівську територіальну Раду профспілкових працівників вугільної промисловості м. Червонограда відшкодовувати витрати ОСОБА_1 за придбання ліків на лікування ОСОБА_3 відповідно до призначення лікуючих лікарів по пред`явленню рахунків і чеків, підтверджуючих придбання даних медичних препаратів, зобов`язано Львівську територіальну Раду профспілкових працівників вугільної промисловості надавати ОСОБА_3 путівки для санаторно-курортного лікування відповідно до рекомендацій лікуючих лікарів, а також путівки для супроводжуючої особи згідно висновку лікувально-профілактичного закладу, вирішено питання судових витрат (т.1 а.с.93-101). Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25.11.2002 року вказане рішення залишено без змін (т.1 а.с.137-142). Згідно супровідного листа від 20.01.2003 року (т.1 а.с. між 151 та 152), на адресу Відділу ДВС Червоноградського міського управління юстиції скеровано 6 виконавчих листів. Ухвалою місцевого суду м. Червонограда Львівської області від 08.05.2003 року, за клопотанням старшого державного виконавця, роз`яснено судове рішення в частині відшкодування витрат за придбання ліків та лікування ОСОБА_3 (т.1 а.с.157) відповідно до призначення лікуючих лікарів по пред`явленню рахунків і чеків підтверджуючих придбання медичних препаратів, що відшкодування проводити з 01.08.2002 року і пожиттєво.

02.06.2003 року місцевим судом м. Червонограда Львівської області ухвалено додаткове рішення, яким зобов`язано Львівську територіальну Раду профспілкових працівників вугільної промисловості м. Червнограда відшкодовувати витрати ОСОБА_1 пов`язані з перевезенням ОСОБА_3 на консультації, обстеження, санаторно-курортне лікування та назад на постійне місце проживання внаслідок його розшуку, згідно пред`явлених консультативних довідок, висновків лікарень, обстежень, довідок про місце перебування ОСОБА_3 під час розшуку, підтверджуючих проїзних документів (квитків,чеків) та добових, встановлених згідно законодавства про службові відрядження разом з супроводжуючою особою(т.1 а.с.161-162).

18.07.2003 року за вих.№ 2-37/03-1879 старший державний виконавець відділу ДВС ЧМУЮ звернулась до Червоноградського місцевого суду з листом, яким просить надати роз`яснення щодо можливості накладати арешт на кошти боржника згідно рахунку санаторію у разі відмови виконання рішення про надання путівки Львівською террадою при виконанні виконавчого листа про зобов`язання надавати ОСОБА_3 путівки для санаторно-курортного лікування відповідно до рекомендацій лікуючих лікарів, а також путівки для супроводжуючої особи згідно висновку лікувально-профілактичного закладу, який перебуває на виконанні з 27.01.2003 року (т.1 а.с.166)

Ухвалою судового засідання від 25.07.2003 року Місцевий суд м. Червонограда Львівської області роз`яснив, що у разі відмови надати путівку оплата за дані путівки проводиться коштами Львівської територіальної Ради профспілкових працівників вугільної промисловості при пред`явленні рахунку про вартість путівок (т.1 а.с.168-169).

Крім того, 23.06.2018 року ЛТО ППВПУ звернулась до Червоноградського міського суду Львівської області з заявою про роз`яснення рішення від 02.08.2002 року в частині визначення граничної вартості путівки для ОСОБА_3 та супроводжуючої особи, яка була задоволена ухвалою від 11.07.2018 року (т.1 а.с.298), однак постановою Апеляційного суду Львівської області від 25.09.2018 року вказана ухвала про встановлення граничних розмірів відшкодування вартості путівки була скасована (т.2 а.с.78-81).

Вирішуючи скаргу в частині скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.06.2023 року у ВП № 10771863 на суму 145782 гривень межах заявлених доводів, суд виходить з того, що на час набуття судовим рішенням законної сили та звернення такого до примусового виконання діяв ЗУ «Про виконавче провадження» від 1999 року, який втратив чинність з 05.01.2017 року на підставі ЗУ «Про виконавче провадження» 1404-VIII від 2016 року. При цьому, ЗУ «Про виконавче провадження» 1999 року передбачав, що стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ (ч.2 ст.8 Закону), а підставою для відкриття виконавчого провадження була заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п.1.ч.1ст.19 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист в частині зобов`язання надавати ОСОБА_3 путівки для санаторно-курортного лікування відповідно до рекомендацій лікуючих лікарів, а також путівки для супроводжуючої особи згідно висновку лікувально-профілактичного закладу перебував на виконанні у ВДВС Червоноградського МУЮ з 27.01.2003 року, про що свідчать лист старшого державного виконавця відділу ДВС ЧМУЮ від 18.07.2003 року за вих.№ 2-37/03-1879 про роз`яснення щодо можливості накладати арешт на кошти боржника згідно рахунку санаторію у разі відмови виконання рішення про надання путівки Львівською террадою при виконанні виконавчого листа про зобов`язання надавати ОСОБА_3 путівки для санаторно-курортного лікування відповідно до рекомендацій лікуючих лікарів, а також путівки для супроводжуючої особи згідно висновку лікувально-профілактичного закладу (т.1 а.с.166), ухвала про роз`яснення судового рішення, якою постановлено, що у разі відмови надати путівку оплата за дані путівки проводиться коштами Львівської територіальної Ради профспілкових працівників вугільної промисловості при пред`явленні рахунку про вартість путівок, що не оскаржувалась боржником (т.1 а.с.168-169), неодноразовим ознайомленням з матеріалами цивільної справи та зверненням 23.06.2018 року ЛТО ППВПУ до Червоноградського міського суду Львівської області з заявою про роз`яснення рішення від 02.08.2002 року в частині визначення граничної вартості путівки для ОСОБА_3 та супроводжуючої особи та її подальший розгляд судом першої та апеляційної інстанції, про що боржник був повідомлений та подавав заяви про розгляд такого у його відсутності (т.1 а.с.298, т.2 а.с.78-81).

Незважаючи на те, з введенням в дію з 05.01.2017 року ЗУ «Про виконавче провадження» від 2016 року змінилась процедура відкриття виконавчого провадження, матеріали справи не містять відомостей про повернення стягувачу, або органу що видав виконавчий документ, виконавчого листа з примусового виконання рішення від 02.08.2022 року в частині зобов`язання надавати ОСОБА_3 путівки для санаторно-курортного лікування відповідно до рекомендацій лікуючих лікарів, а також путівки для супроводжуючої особи згідно висновку лікувально-профілактичного закладу, а відтак прийняття судом до уваги аргументу боржника про відсутність на примусовому виконанні виконавчого листа саме в цій частині буде суперечити принципу обов`язковості судового рішення. Що стосується доводу боржника про порушення процедури оплати вартості путівки внаслідок відсутності попереднього звернення ОСОБА_1 до боржника з заявою про оплату такої, то суд не приймає до уваги таке твердження, оскільки як вбачається з тесту резолютивної частини ухвали від 25.07.2003 року «…..у разі відмови надати путівку оплата за дані путівки проводиться коштами Львівської територіальної Ради профспілкових працівників вугільної промисловості при пред`явленні рахунку про вартість путівок» (т.1 а.с.168-169). Тобто,дослівно йдетьсяпро замінуобов`язку надатипутівку наоплату вартостітакої,при цьомужодних вимогщодо попередньогозверненням стягувачадо боржниказ вимогоюпро оплатупутівки нейдеться,такої умовисудове рішенняне містить. Яквстановлено всудовому засіданніз поясненьпредставників іця обставинавизнана сторонами,у боржникавідсутня можливістьзабезпечувати стягувачапутівками насанаторно-курортнелікування внаслідокзміни об`єктивнихфакторів (зміназаконодавства,економічної ситуаціїтощо),а відтакєдиним можливимваріантом отриманняпутівки єїї оплатаборжником.При цьому,саме наборжника покладенообов`язок вживатизаходів длядобровільного виконаннярішення суду,а відтакйого доводив ційчастині судомдо увагине приймаються.Що стосуєтьсяпідтвердження витратна оплатупроїзду,то такідетально проаналізованів судовомузасіданні заучастю якстягувача такі представникаборжника,всі оригіналипідтверджуючих документівоглянуті всудовому засіданні,стягувач надаладетальні поясненнящодо необхідностіпоїздок ум.Львів таназад домісця проживанняв м.Червоноград тапідтвердила відповіднимидокументами змедичних установ,відтак причинно-наслідковийзв`язок міжвідвідинами медичнихзакладів тавитратами надобирання дотаких знайшовсвої підтвердженняв ходісудового розглядусаме назаявлену суму.Таким чином, правові та фактичні підстави для скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника від 26.06.2023 року у ВП № 10771863 на суму 145782 гривень не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду скарги.

Що стосується посилань скаржника на неналежне підтвердження витрат стягувача на купівлю ліків та оплату медичних послуг згідно її заяви від 12.06.2023 року, то, як встановлено в судовому засіданні, постанова про арешт майна боржника ВП № 10771679 на суму 1757,25 грн не стосується тих витрат, а інших доводів щодо скасування такої боржником не висловлено. За наведених обставин, скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. 3-13,43,76,77,80,81,89,247,258-261,354,447-449 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні скарги Львівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості на дії державного виконавця Червоноградського відділу державної виконавчої служби Червоноградського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марчук Н.П. з примусового виконання виконавчого листа № 2-1161 від 20.01.2003 року Червоноградського міського суду Львівської області відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається доЛьвівського апеляційного судупротягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 26.07.2023 року

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська