Постанова

від 27.07.2023 по справі 341/1726/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/1726/21

Провадження № 22-ц/4808/840/23

Головуючий у 1 інстанції ГАПОЛЯК Т. В.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря Працун В.В.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобода», Більшівцівська селищна рада

особа, яка не приймала участі у справі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2022 року, ухвалене судом у складі судді Гаполяк Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода», Більшівцівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з вищезазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що позивач користується нежитловою будівлею зерноскладом №2 в селі Слобода Кукільницька Більшівцівська селищна рада об`єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області.

Як засновник та член Т3ОВ «Слобода» в рахунок своєї частки отримав даний склад та більше 10 років здійснює там діяльність відкрито. Позивач звернувся до відповідача для оформлення документів, з метою приведення документації в порядок, але відповідач повідомив, що документів немає і не було, що вони втрачені але вимоги визнає щодо фактичного власника, який користується майном більше 10 років

Позивач вказав, що іншого способу ніж визнання в судовому порядку права власності у позивача немає тому змушений звернутися до суду за захистом свого права.

10.06.2008 року було прийнято рішення про ліквідацію ТОВ «Слобода», але воно ще існує і дане майно в якості частки позивачем було залишено за собою, яким він користується більше 10 років.

У зв`язку з викладеним просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю зерносклад №2, загальною площею 697,4 м.кв за адресою Івано-Франківська обл, Галицький район, с. Слобода Кукільницька, інвентиризаційною вартістю 89000 грн за набувальною давністю.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода», Більщівцівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на зерносклад № 2, загальною площею 697,4 м2, оціночною вартістю 89 000 гривень, що за адресою: с. Слобода Кукільницька, Більшівцівської територіальної громади, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл.

Ухвало Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2022 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2022 року, зазначено «Визнати за ОСОБА_1 право власності на зерносклад № 2, загальною площею 697,4 м2, оціночною вартістю 89 000 гривень, що за адресою: с. Кукільники, Більшівцівської територіальної громади, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл.»

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 , яка не приймала участі у розгляді справи, звернулась до суду з апеляційною скаргою на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України, в якій посилаючись на невідповідність висновків рішення суду фактичним обставинам справи та на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Галицького районногосуду Івано-Франківськоїобласті від15березня 2022року таухвалити новерішення,яким відмовитиу задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржниця зазначила, що вона працюючи із своїм чоловіком в підсобному господарстві Бурштинської державної районної електростанції (на даний час - ТзОВ «Слобода»), протягом кількох років не отримували заробітної платні. Після їх звернення до адміністрації Бурштинської ДРЕС та їх погодження, 8 листопада 2011 року, в якості компенсації заборгованості по заробітній платні, згідно накладної, їм було передано тваринницьке приміщення, площею 697,4 м2, вартість якого складала 67879,13 грн, що знаходиться за адресою: с. Кукільники Більшівцівської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Після отримання, вказане приміщення вони передали у користування зятю ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати йому у користування частини цього приміщення, позивачу було надано у користування даного приміщення за згодою скаржниці. На цей час приміщення фактично поділене на дві окремі частини, з відповідно облаштованими двома окремими заїздами.

5 лютого 2021 року, за нею було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №1 (площею 354,1 м2, частини тваринницького приміщення, отриманого по накладній за №27 від 08.11.2011 року), яке знаходиться в с. Кукільники Більшівцівської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Зазначає, що при розгляді справи позивач скрив цей факт від суду, чим ввів його в оману, внаслідок чого судом було прийнято рішення, яким визнано за ним право власності на це ціле приміщення.

При розгляді справи судом не встановлено обставин наявності у відповідача, в особі ТзОВ «Слобода», або інших суб`єктів господарювання спірного нерухомого майна як об`єкта цивільних прав, оскільки не встановлено час, коли та ким вказаний об`єкт був побудований, відсутні докази введення його в експлуатацію, немає підтвердження факту набуття ним статусу нерухомого, що є порушенням статей 331, 344, 376 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 отримав, як частку з пайового фонду ТзОВ «Слобода», зерносклад №2, загальною площею 697,4 м2, яке знаходиться на земельній ділянці в с. Кукільники Більшівцівської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, відсутні докази припинення діяльності ТзОВ «Слобода».

Зазначила, що оскаржуваним рішенням порушено її право як власника.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - ОСОБА_5 , зазначив, що до апеляційної скарги скаржницею додано копію довідки №374 від 22.09.2020 року про те, що нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_2 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка видана виконавчим комітетом Більшівцівської селищної ради та підписана в.о. старости с. Кукільники ОСОБА_6 . Однак, відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень старости не входить видача довідок від імені виконавчого комітету місцевої ради.

У поданому скаржницею акті огляду нежитлового приміщення площею 697,4 м.кв. в с. Кукільники Більшівцівської селищної ради від 12.06.2023 року, комісією встановлено, що 05.02.2021 року вказаному приміщенню під час державної реєстрації було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Однак, відповідно до ст.40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

16.09.2022 року виконавчий комітет Більшівцівської селищної ради ухвалив рішення №189, яким присвоїв на виробничий будинок (зерносклад №2), що належить ОСОБА_1 поштову адресу: АДРЕСА_2 , яке спростовує твердження скаржниці про те, що нежитлове приміщення площею 697,4 м.кв. у АДРЕСА_1 та частково належить скаржниці.

Також зазначив, що відповідно до відповіді Більшівцівської сільської ради, виконавчим комітетом Більшівцівської селищної ради не приймалося рішення про присвоєння поштової адреси на нежитлове приміщення в АДРЕСА_3 .

Вважає, що у скаржниці відсутні підстави стверджувати, що вона є власником частини нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 та що вказаним рішенням порушено її права, у зв`язку з чим просив закрити апеляційне провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу Більшівцівська селищна рада зазначила, що рішенням виконавчого комітету Більшівцівської селищної ради №189 від 16.09.2022 року виробничому будинку (зерносклад №2) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .

У відповіді на запит староста ОСОБА_7 зазначив, що на час розгляду в Галицькому районному суді справи №341/1726/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю йому не було відомо, що ОСОБА_8 має намір оформити право власності на цілу будівлю, оскільки дане приміщення поділене на дві окремі частини (приміщення №1 та №2) і відповідно обладнане двома окремими заїздами. Приміщення №1 даної будівлі, належить на праві власності ОСОБА_2 , з 2011 року користується її зять ОСОБА_3 , а приміщенням №2 користусться ОСОБА_1 .

Вказала, що староста ОСОБА_7 помилково вважав, що ОСОБА_1 має намір отримати у власність за набувальною давністю частину будівлі приміщення №2, якою фактично користувався.

На звернення ОСОБА_2 комісією Кукільницького старостинського округу Більшівцівської селищної ради в складі: старости ОСОБА_7 , діловода ОСОБА_9 та депутатки селищної ради ОСОБА_10 12.06.2023 року здійснено виїзд на місцезнаходження даного об?єкта нерухомого майна та складено Акт огляду, згідно якого дане приміщення фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та частини якого, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, належить ОСОБА_2 .

Крім того зазначив, що нежитлове приміщення, загальною площею 697,4 м2, що зареєстроване 09.02.2023 державним реєстратором, під реєстраційним номером 2638635326040. за фермерським господарством «Мрія Прикарпаття», і було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 , є одним і тим самим приміщенням, частиною якого, площею 354,1 м2, користується зять ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , а іншою частиною, площею 343,3 м2, користується ОСОБА_1 .

Вказав, що при розгляді справи у суді позивач ОСОБА_1 скрив від суду факт, що приміщення ним фактично не використовувалася та належала ОСОБА_2 на праві приватної власності, чим ввів суд в оману, внаслідок чого судом було прийнято рішення, яким визнано за ним право власності на це ціле приміщення.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_11 апеляційну скаргу підтримав в межах її доводів, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив закрити провадження по справі, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням не порушено права ОСОБА_2 ..

У судове засідання представник Більшівцівської селищної ради, ТОВ «Слобода» не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без позивача та відповідача по справі, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що об`єкт нерухомого майна за адресою: с. Слобода Кукільницька, Більшівцівської територіальної громади, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл. - зерносклад № 2, загальною площею 697,4 м2, перебував на балансі ТзОВ «Слобода». Рішенням № 5 від 01 листопада 2021 року загальних зборів учасників ТзОВ «Слобода» вирішено визнати даний позов. ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» в порядку виконання ухвали про витребування доказів повідомлено суд про відсутність інвентаризаційної та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - зерносклад № 2, загальною площею 697,4 м2 за адресою: с. Слобода Кукільницька, Більшівцівської територіальної громади, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл. Суд встановив, що спірне нерухоме майно зерносклад № 1, загальною площею 515 м2, що за адресою: с. Слобода Кукільницька, Більшівцівської територіальної громади, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл., не має власника, або власник його невідомий, а позивач відкрито, безперервно володіє нерухомим майном протягом десяти років, Більшівцівська селищна рада позов визнала. Встановивши дані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та визнав право власності на зерносклад № 2, загальною площею 697,4 м2, що за адресою: с. Слобода Кукільницька, Більшівцівської територіальної громади, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл. за вавкою П.П. за набувальною давністю.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою та другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 зазначив, що він є засновником ТзОВ «Слобода» і в рахунок своєї частки отримав зерносклад №2 та більше 10 років користується даною нежитловою будівлею, яка знаходиться в селі Слобода Кукільницька Більшівцівська селищна рада об`єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області. На даний склад відсутні правовстановлюючі документи, відповідач не чинить перешкод у користуванні майном.

Між тим в матеріалах справи відсутній акт передачі ТзОВ «Слобода» ОСОБА_1 нежитлового приміщення зерноскладу №2, площею 697,4 м.2.

В матеріалах справи наявний технічний паспорт на виробничий будинок (зерносклад) АДРЕСА_4 , де зазначено, що дане нежиле приміщення складається з двох частин: склад І площею 348,3 кв. м та склад ІІ площею 349, 1 кв.м., а загальна площа складає 697 кв.м., власника даного приміщення не зазначено.

Згідно державного акту на право колективної власності на землю, який видано ТзОВ «Слобода» та відповідно до якого вказаному власнику землі передається у колективну власність 252,7 га землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Галицької районної ради народних депутатів від 06 листопада 2001 року. Між тим даний акт не містить посилання на те, що дана земельна ділянка передана ТзОВ «Слобода» для обслуговування нежитлового приміщення.

Згідно виписки з балансу №34 ТзОВ «Слобода» на балансі ТОВ «Слобода» рахується нерухоме майно зерносклад №1 загальною площею 515 м.2 та зерносклад №2 загальною площею 697,4 м.2, за адресою Івано-Франківська область, Галицький район, с. Слобода Кукільницька.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні будь які докази того, що зерносклад №2, площею 697, 4 м.2 перебував у власності товариства та його було передано позивачу в рахунок його частки як члена ТзОВ «Слобода».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , особа, яка не була залучена до участі у справі, вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушено її право власності на нежитлове приміщення №1, площею 354,1 м2., право власності на яке зареєстровано за нею 05 лютого 2021 року.

До апеляційної скарги скаржницею надано копію накладної №27 від 08.11.2011 року, копію довідки виконавчого комітету Більшівцівської селищної ради від 22.09.2020 року №374, копію технічного паспорту на нежитлове приміщення №1 за адресою АДРЕСА_1 , копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Акт огляду нежитлового приміщення від 12 червня 2023 року.

Згідно копії накладної №27 від 08.11.2011 року ОСОБА_2 за її заявою надано нежитлове тваринницьке приміщення.

Згідно довідки виконавчого комітету Більшівцівської селищної ради від 22.09.2020 року №374, нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_2 знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана довідка стороною позивача не спростована.

Згідно копії технічного паспорту на нежитлове приміщення №1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , має площу 354,1 м.кв.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 05.02.2021 року зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №1 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 354,1 м.кв

З Акту огляду нежитлового приміщення від 12 червня 2023 року, який складено комісією Кукільницького старостинського округу Більшівцівської селищної ради, в складі: старости ОСОБА_7 , діловода ОСОБА_9 , депутатки селищної ради ОСОБА_10 вбачається, що за заявою ОСОБА_2 було здійснено виїзд на місце розташування об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення, площею 697,4 м.2, що знаходиться за адресою с. Кукільники Більшівцівської селищної ради.

Комісією було встановлено, що дане приміщення знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . частина вказаного нежитлового приміщення, площею 354,1 м кв, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, належить ОСОБА_2 , фактичні розміри приміщення, що належить ОСОБА_2 відповідають даним, що зазначені в технічному паспорті на нежитлове приміщення №1, виданого 30.06.2020 року.

Зазначено, що 05.02.2021 року, під час реєстрації права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 354,1 м. кв, що належить громадянці ОСОБА_2 , було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Нежитловому приміщенню, загальною площею 697,4 м. кв, право власності на яке зареєстроване 09.02.2023 року за фермерським господарством «Мрія Прикарпаття», було присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 , та фактично є одним і тим самим приміщенням, частиною якого, площею 354,1 м.кв, користується зять ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , а іншою частиною, площею 343,3 м.кв користується громадянин ОСОБА_1 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 22.09.2022 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на виробничий будинок (зерносклад №2) , загальною площею 697,4 м.2, що знаходиться за адресою івано- АДРЕСА_2 .

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що спірне нежитлове приміщення, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 є одним і тим самим нежитловим приміщенням, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_5 зазначив, що вказані об`єкти мають різні поштові адреси.

У відзиві на апеляційну скаргу селищний голова Більшівцівської селищної ради зазначив, що зареєстроване за ОСОБА_1 нежитлове приміщення (зерносклад №2) площею 697, 4 м.2 та нежитлове приміщення №1, площею 354,1 м.2, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , згідно Акту огляду нежитлового приміщення є одним об`єктом, якому присвоєно дві поштові адреси.

Враховуючи, вищевказані обставини, колегія суддів приходить до висновку, що спірний об`єкт нерухомості знаходиться АДРЕСА_2 , якому присвоєно дві поштові адреси.

На частину нежитлового приміщення №1, спірного об`єкта нерухомості за скаржницею 05 лютого 2021 року було зареєстровано право власності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються права ОСОБА_2 як власниці нежитлового приміщення №1 площею 354,1 м.2, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , оскільки оскаржуваним рішенням визнано право власності на весь спірний об`єкт нерухомості, площею 697, 4 м2, частина якого (приміщення №1) на час розгляду справи у суду першої інстанції перебувала у власності ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі.

За таких обставин прийняте по справі рішення стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 , тому її залучення до участі у справі у якості співвідповідачів є обов`язковим.

Суд першої інстанції не з`ясував, чи було передано нежитлове приміщення (зерносклад №2), площею 697,2 м.2 у користування позивачу ОСОБА_1 , не перевірив та не з`ясував власників вказаного спірного об`єкта нерухомості.

Колегія суддів зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо набуття права власності на об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: с. Кукільники Більшівцівської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Разом з тим, суд згідно ч.1 ст. 51 ЦПК України лише за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, може залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Оскільки позивач заявив позов не до всіх власників майна, а суд за своєю ініціативою не може цього зробити, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи всіх належних відповідачів.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При розгляді справ про визнання права власності на нерухоме майно, суд має з`ясовувати підстави набуття права власності, перевіряти докази, які надаються сторонами на підтвердження виникнення такого права власності.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не встановив власника спірного об`єкта та дійшов помилкового висновку щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на зерносклад № 2, загальною площею 697,4 м2, оціночною вартістю 89 000 гривень, що за адресою: с. Слобода Кукільницька, Більшівцівської територіальної громади, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл.

При цьому, ОСОБА_2 до участі у справі судом першої інстанції не була залучена. Позивач не звертався до місцевого суду з клопотанням про залучення співвідповідачем до участі її у справі власника нежитлового приміщення №1.

Тоді як апеляційний суд не наділений повноваженнями на стадії апеляційного розгляду здійснювати залучення до участі у справі осіб в якості співвідповідачів.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч.3 статтею 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення,якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги, оскільки вони можуть бути предметом розгляду при звернені з позовом до належних відповідачів.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України,статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи скаржницею за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1362 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору. Оскільки апеляційна скарга скаржника підлягає задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмір 1362 грн.

Керуючись статтями 259,367,374,376,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода», Більщівцівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце проживання с. Кукільники, Івано-Франківська обл., 77143 на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 липня 2023 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева