Постанова

від 19.07.2023 по справі 204/9094/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4675/23 Справа № 204/9094/21 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кедріна 49» до ОСОБА_1 , третя особа Дніпровська міська рада, про скасування державної реєстрації, припинення права власності та витребування майна з незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року ОСББ «Кедріна 49» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що спірне нежитлове приміщення, як допоміжне приміщення, вибуло з власності співвласників нежитлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 поза їх волею, а тому має бути повернуто з чужого незаконного володіння назад у їх власність.

Так, в липні 2021 року до голови ОСББ «Кедріна 49» прийшов відповідач і повідомив, що він придбав у територіальної громади м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради на підставі договору купівлі-продажу нежитлове приміщення №VІ, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, відповідно до листа КП «ДМБТІ» ДМР від 10 серпня 2021 року на дату первинної інвентаризації, проведеної 15 листопада 1980 року, на першому поверсі житлового будинку літ.А-16 нежитлові приміщення не значиться.

Відповідно до експлікації приміщень першого поверху станом на 15 листопада 1980 року (дату первинної інвентаризації будинку) нежитлове приміщення, площею 9,6 кв.м., вказане в технічному паспорті відповідача, відповідає приміщенням VІ (кладова), площею 4,4 кв.м., та VІІ (кладова), площею 5,2 кв.м.

Листом від 19 вересня 2021 року Управління з питань комунальної власності Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомило, що підставою для видачі ними витягу з Реєстру об`єктів прав комунальної власності територіальної громади м.Дніпра на нежитлове приміщення стало рішення Дніпровської міської ради від 19 листопада 2003 року Т№11/13 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Центральний», «Лівобережний». На підставі вказаного витягу державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Коноваленко А.В. 26 жовтня 2020 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення 54771670 про реєстрацію за Дніпровською міською радою права власності на спірне нежитлове приміщення, що і стало підставою для укладення з відповідачем договору купівлі-продажу.

Тобто, спірне нежитлове приміщення, яким за відповідачем зареєстровано право власності, є кладовками, а отже допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку, яким мають право користуватися усі власники квартир у будинку, оскільки дане допоміжне приміщення призначене для обслуговування потреб співвласників багатоквартирного будинку.

Також позивач зазначив, що спірне нежитлове приміщення не є ізольованим, доступ до вищевказаних приміщень відбувається через загальний вхід до будинку та сходову клітку загального користування.

З огляду на викладене, ОСББ «Кедріна 49» просило суд скасувати державну реєстрацію та визнати припиненим право власності за відповідачем на нежитлове приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ.А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101; витребувати з незаконного володіння від відповідача на користь співвласників спільного майна багатоквартирного будинку в особі ОСББ «Кедріна 49» нежитлове приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ.А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101; стягнути з відповідача на користь ОСББ «Кедріна 49» судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2022 року позов ОСББ «Кедріна 49» до ОСОБА_1 , третя особа - Дніпровська міська рада, про скасування державної реєстрації, припинення права власності та витребування майна з незаконного володіння задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСББ «Кедріна 49» нежитлове приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ.А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101. У задоволенні решти позовних вимог ОСББ «Кедріна 49» відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Кедріна 49» судові витрати у розмірі 6 010 грн 50 коп.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСББ «Кедріна 49» до ОСОБА_1 , третя особа - Дніпровська міська рада, про скасування державної реєстрації, припинення права власності та витребування майна з незаконного володіння.

ОСББ «Кедріна 49», відповідно до ст.360 ЦПК України, подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2022 року фактично оскаржується в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСББ «Кедріна 49» нежитлового приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ.А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що на дату первинної інвентаризації, проведеної 15 листопада 1980 року, на першому поверсі житлового будинку літ.А-16 за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення не значаться.

Разом з цим, судом встановлено, що на першому поверсі житлового будинку літ.А-16 за адресою: АДРЕСА_1 , на дату первинної інвентаризації, проведеної 15 листопада 1980 року, знаходяться дві комори, а саме №VI, загальною площею 4,4 кв.м. та №VII, загальною площею 5,2 кв.м. (том 1 а.с.33-35,116-122).

Рішенням Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19 листопада 2003 року «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» прийнято у комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебувають на їх балансі, відповідно до актів приймання-передачі від 18 серпня 2003 року, від 10 вересня 2003 року та від 12 вересня 2003 року (том 1 а.с.38).

На виконання зазначеного рішення Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19 листопада 2003 року до комунальної власності територіальної громади міста, у тому числі, передано будинок АДРЕСА_1 (том 1 а.с.39).

04 квітня 2018 року за замовленням територіальної громади м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення №VІ на першому поверсі в житловому будинку літ.А-16 будинку АДРЕСА_1 , відповідно до якого нежитлове приміщення №VІ складається з двох приміщень загальною площею 4,4 кв.м. та 5,2 кв.м., що разом по приміщенню №VІ складає 9,6 кв.м. Крім того, інженером з ІНМ ОСОБА_2 складено акт про те, що в ході обстеження вказаного нежитлового приміщення встановлено, що при уточненні лінійних розмірів змінилась загальна площа приміщення, а тому вважати по приміщенню №VІ загальну площу 9,6 кв.м. (том 1 а.с.45-47).

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19 листопада 2003 року «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» до Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра внесені відомості про те, що нежитлове приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ.А-16 по АДРЕСА_1 перебуває на балансі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, що підтверджується витягом з даного Реєстру за №6893 від 06 жовтня 2020 року (том 1 а.с.37).

20 жовтня 2020 року за Дніпровською міською радою на підставі Витягу з Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра №6893 від 06 жовтня 2020 року зареєстровано право комунальної власності на нежитлове приміщення №VІ, загальною площею 9,6 кв.м., що знаходиться на І поверсі в житловому будинку літ.А-16 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.48-50).

21 травня 2021 року ОСББ «Кедріна 49» зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується інформацією з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с.19).

24 червня 2021 року між територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (продавець) та відповідачем (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу №299/А, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, який став переможцем електронного аукціону без умов №UA-PS-2021-05-21-000051-2, об`єкт малої приватизації нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення №VІ (том 1 а.с.41-44).

02 липня 2021 року на виконання договору купівлі-продажу від 24 червня 2021 року №299/А відповідачем прийнято від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради нежитлове приміщення на І поверсі в житловому будинку літ.А-16, загальною площею 9,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення №VІ (том 1 а.с.44).

05 липня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Ричка Ю.О. прийнято рішення №59105506 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення з реєстраційним номером 22030618112101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення VІ, за відповідачем (том 1 а.с.51).

Враховуючи вказане рішення державного реєстратора №59105506, відповідач на підставі договору купівлі-продажу №299/А, виданого 24 червня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О., є власником нежитлового приміщення №VІ, загальною площею 9,6 кв.м., що знаходиться на І поверсі в житловому будинку літ. А-16 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22030618112101 (том 1 а.с.53,106-109).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ.А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є допоміжним приміщенням, а тому перебуває у спільній сумісній власності співвласників вказаного багатоквартирного будинку, як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин. При цьому, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за територіальною громадою міста Дніпра було оформлене право власності на окреме нежитлове приміщення, а не належні позивачу на праві спільної сумісної власності допоміжні приміщення, а саме дві комори, відповідачем та третьою особою не було надано. Також не було надано суду і будь-яких доказів на підтвердження того, що з самого початку спірне приміщення №VІ будувалося як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин, використання якого мало інше (окреме) призначення (магазин, перукарня, офіс, поштове відділення тощо).

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про витребування з незаконного володіння від відповідача на користь співвласників спільного майна багатоквартирного будинку в особі ОСББ «Кедріна 49» нежитлового приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ.А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101, підлягає задоволенню.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації та визнання припиненим право власності за відповідачем на нежитлове приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ.А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2203061812101, районний суд дійшов висновку, що у задоволенні таких вимог слід відмовити через обрання позивачем неналежного способу захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтями 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що факт створення в багатоквартирному будинку ОСББ, не є підтвердженням надання власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку повноважень ОСББ щодо володіння спільним майном цього багатоквартирного будинку. При цьому, вказує, що суд першої інстанції не встановив, чим саме порушені права ОСББ «Кедріна 49», як юридичної особи, яка створена власниками квартир для використання спільного майна. Відтак, спірний об`єкт нерухомості, а саме: нежитлове приміщення з реєстраційним номером 22030618112101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення VI, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 , не може входити до предмету позову щодо витребування майна з чужого незаконного володіння у даній справі, оскільки позивач в силу вимог ст.ст.331, 334 ЦК України ОСББ «Кедріна 49» не є та не був власником спірного об`єкту нерухомості.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав.

Звертаючись до суду із цим позовом ОСББ «Кедріна 49» зазначало, що набуло право спільної сумісної власності на приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ.А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке по суті є двома коморами, як на допоміжне приміщення.

Так, відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно зі статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено поняття допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, нежилих приміщень та загального майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Загальне майно частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Тобто, в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим у власників квартир право власності на такі приміщення не виникає.

У статті 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно у спільній частковій власності.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого.

Згідно з висновками, викладеними у Рішенні Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року №14-рп/2011 (справа за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду») за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт допоміжні приміщення.

Аналіз зазначених норм права та рішень Конституційного Суду України, свідчить про те, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

При цьому, положеннями статті 382 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №598/175/15-ц (провадження №14-363цс19) вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Отже, нормами законодавства визначено, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому немає підстав стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Як зазначалося вище, нежитлове приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Натомість, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Такий підхід щодо визначення правового статусу нежитлових і допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку відповідає сталій судовій практиці.

Зокрема, аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі №904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі №906/1169/17, від 06 серпня 2019 року у справі №914/843/17, від 07 липня 2021 року у справі №461/4259/18 та від 24 травня 2023 року у справі №554/8296/21.

Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку мають право користування допоміжними приміщеннями, отримувати доступ до технічної документації, інформації про технічний стан, умови утримання та експлуатації, витрати на утримання, надходження від використання таких приміщень.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції установлено, що приміщення №VІ, загальною площею 9,6 кв.м., що складається з двох приміщень загальною площею 4,4 кв.м. та 5,2 кв.м., право власності на яке зареєстроване за відповідачем, та дві комори загальною площею по 4,4 кв.м. та 5,2 кв.м. кожна, що вже існували станом на дату первинної інвентиризації будинку 15 листопада 1980 року, є одним і тим же приміщенням (том 1 а.с.33-50,116-122).

Отже, приміщення №VІ на І поверсі в житловому будинку літ.А-16, загальною площею 9,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є допоміжним приміщенням, а тому перебуває у спільній сумісній власності співвласників вказаного багатоквартирного будинку, як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за територіальною громадою міста Дніпра було оформлене право власності на окреме нежитлове приміщення, а не належні позивачу на праві спільної сумісної власності допоміжні приміщення, а саме дві комори, відповідачем та третьою особою ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції не було надано.

Також не було надано суду і будь-яких доказів на підтвердження того, що із самого початку спірне приміщення №VІ будувалося як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин, використання якого мало інше (окреме) призначення (магазин, перукарня, офіс, поштове відділення тощо).

Крім того, матеріали даної справи не містять доказів перебудови комор у нежитлове приміщення на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування та проектної документації, а отже спірне приміщення є допоміжним та належить на праві сумісної власності власникам квартир будинку, представником яких виступає позивач.

Таким чином, встановивши, що спірне нежитлове приміщення є саме допоміжним приміщенням житлового будинку, районний суд правильно виходив з того, що реєстрація за відповідачем права власності на це приміщення свідчить про порушення права співвласників будинку, оскільки перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Так, витяг з Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

У той же час, у цій справі не встановлено наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів (актів введення спірних приміщень в експлуатацію як новозбудоване майно або ж за наслідками реконструкції житлових чи допоміжних приміщень), які б підтверджували набуття третьою особою та в подальшому відповідачем речових прав на спірні приміщення, як окремий об`єкт цивільних прав, відмінний від прийнятого у 2003 році в комунальну власність житлового фонду будинку АДРЕСА_1 .

Рішення Дніпропетровської міської ради №11/13, яке стало підставою для реєстрації за територіальною громадою міста права власності на спірні приміщення, таким правовстановлюючим документом не є, оскільки таке рішення прийнято з метою реєстрації за третьою особою права власності на житлові багатоквартирні будинки в цілому, як житловий фонд.

Складений інженером з ІНМ ОСОБА_2 . Акт від 04 квітня 2018 року про те, що в ході обстеження спірного нежитлового приміщення встановлено, що при уточненні лінійних розмірів змінилась загальна площа приміщення, а тому вважати по приміщенню №VІ загальну площу 9,6 кв.м., суд першої інстанції мотивовано не взяв до уваги, оскільки такий акт не є належним та допустимим доказом перебудови комор №VІ та №VІІ у нежитлове приміщення, їх реконструкції тощо (том 1 а.с.47 зворотна сторона).

Договір купівлі-продажу від 24 червня 2021 року №299/А, який посвідчуює право власності на спірні приміщення за відповідачем, сам по собі не змінює їх правового статусу за умови встановлення у справі належності цих приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку.

Отже, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Таким чином, судом першої інстанції було повно з`ясовано обставини справи та враховано, що законні підстави для перебування у власності третьої особи спірного нерухомого майна були відсутні, а тому третя особа не мала законних підстав на укладення відповідного правочину спрямованого на відчуження відповідачу спірного майна, що свідчить про нікчемність такого правочину та того що відповідач не є добросовісним набувачем спірного приміщення та на правовідносини, які виникли у даній справі, поширюється дія статті 387 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки районний суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу та надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, в цілому зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність судового рішення в оскаржуваній частині.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній апелянтом частині без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 09 вересня 2022 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова