Рішення

від 17.07.2023 по справі 452/4461/21

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/4461/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2023 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.

секретаря Кафтан О.Ю.,

із участю: представника позивача адвоката Брух А.О.,

представника третьої особи Васьків І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Самбірський відділ ДРАЦС у Самбірському районі Львівської області про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести до актового запису про народження дитини відомості про його батьківство, вказавши дитині прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та вказати його як батька дитини; в обґрунтування позову посилається на те, що він із відповідачем познайомилися у 2018 році та надалі почали зустрічатися, між ними були близькі стосунки; у лютому 2020р. відповідач повідомила його телефоном, що вагітна; позивач постійно навідував останню за її місцем проживання в м. Рудки Самбірського району, ночував у неї вдома та по можливості забезпечував всім необхідним; у серпні відповідач припинила усі форми спілкування із ним, заблокувала його номер телефону; після народження дитини, позивач відновив із нею зв`язок та двічі на тиждень навідував дочку і бачився з нею, однак відповідач безпричинно знову почала ігнорувати його, не відповідала на дзвінки та позбавила його можливості бачитись із дитиною; батько дитини в органах ДРАЦС був записаний зі слів матері, оскільки сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі; так як, позивач вважає себе біологічним батьком дитини, просить в судовому порядку постановити рішення, яким визнати його батьком малолітньої ОСОБА_3 та відповідно внести зміни в актовий запис про її народження.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Брух А.О. в інтересах свого довірителя підтримав позовні вимоги та посилався на викладені обставини у позовній заяві, просив позов задовольнити окрім вимоги про зміну прізвища дитині; третя особа представник органу ДРАЦС у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач повідомлялася у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явилася та не повідомила про причини неявки, із відзивом на позов не зверталася, а тому суд вважає за можливе розглядати справу в її відсутності на підставі наявних даних про права та взаємовідносини сторін у заочному провадженні, проти чого не заперечив представник позивача.

Крім того у судовому засіданні суд вислухав думку представника Служби у справах дітей Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області, яка позовні вимоги підтримала в інтересах дитини та підтвердила, що між сторонами були близькі відносини, вони разом гуляли з дитиною, поводили себе як сім`я, позивач часто приїздив до дочки. Така інформація була здобутою через виконання судового доручення коли кілька разів представник виходила по місцю проживання дитини з матір`ю та опитувала сусідів.

Заслухавши пояснення представника-адвоката, представника служби у справах дітей Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області як третю особу, дослідивши матеріали справи, суд уважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав:

Судом у справі встановлено, що відповідно до актового запису про народження №79 від 29.09.2020 року ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Рудки Самбірського району Львівської області, батьками дитини вказані: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_2 .

Підставою актового запису про народження дитини є заява її матері; запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно статті 128 СК України визнання батьківства за рішенням суду відбувається за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері та батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Судом також установлено, що сторони з 2019 року перебували близьких інтимних відносин, за період яких відповідач завагітніла та народила дитину; відповідач повідомила про це позивача, він періодично бачився з дочкою, вважав себе її батьком; у зареєстрованому шлюбі сторони не перебували.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13.01.2022р. була призначена судова медико-генетична експертиза, яка двічі не проведена в зв`язку з неприбуттям ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_3 для відібрання зразків буквального епітелію для проведення експертизи, що підтверджується повідомленнями №СЕ-19/114-22/1916-Бд від 25.03.2022, №СЕ-19/114-23/3633-БД від 05.04.2023.

Із актів обстеження умов проживання №42 від 05.05.2023р., №45 від 22.06.2023р. відомо, що за місцем проживання відповідача із дитиною в АДРЕСА_1 на момент візиту Служби у справах дітей помешкання було зачинено, зі слів сусідів місце перебування матері з дитиною невідоме, є припущення перебування їх за кордоном.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Отже, визнання факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, в разі ухилення від участі в проведенні експертизи є правом суду, а не без заперечним обов`язком.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07.05.2009 № 3451/05, § 34, «Kalacheva V. Russian Federation»).

У свою чергу, висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 89 ЦПК України, згідно із якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх відхилення або врахування, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 109 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Отже, якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі визнати факт батьківства.

Відповідач про призначення експертизи була обізнана, належним чином повідомлена про час та місце відбору зразків для проведення генетичної експертизи, однак не сприяла її проведенню, так як у визначені дати до експертної установи жодного разу не з`явилась, будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки до експертної установи не надала.

Так само, відповідач не надала суду належних та переконливих доказів на спростування тверджень позивача щодо його батьківства стосовно малолітньої ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів у їх сукупності, з урахуванням приписів ст. 109 ЦПК України, суд приходить висновку, що будучи належним чином повідомленою та обізнаною про призначення і проведення судово-медичної експертизи, відповідач жодного разу не з`явилась за викликами на забори зразків крові для проведення експертизи, тобто умисно ухилялась від проведення генетичної експертизи, що, враховуючи насамперед інтереси дитини, є підставою для визнання позивача батьком дитини.

Крім того суд бере до уваги те, що при реєстрації народження дитини ім`я батька дитини записано саме зі слів матері, остання протягом певного часу не заперечувала його батьківство, зокрема, враховуючи їх спілкування, зустрічі позивача із дочкою, жодних даних, які суперечили цьому відповідачем не заявлено.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Главою 5 Цивільного-процесуального Закону регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обов`язок доказування і подання доказів. Тому, при задоволенні позову суд виходить із засад змагальності щодо подання таких, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу представлених і наявних у цивільній справі документів, у тому числі надання позивачем достатньо допустимих доказів на підтвердження свого батьківства відносно малолітньої дочки, які в своїй сукупності можуть засвідчити факт походження від нього дитини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підставний і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст. 128, 129 СК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає в АДРЕСА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_1 , - батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якої є ОСОБА_2 .

Внести зміни до актового запису №79 від 29 вересня 2020 року, складеного виконавчим комітетом Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області про народження дитини ОСОБА_3 , а саме: в графі відомості про батька вказати прізвище батька « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ім`я залишити без змін, по-батькові « ІНФОРМАЦІЯ_6 », із датою народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження м. Соснівка Львівської області, громадянство України, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 26 липня 2023 року повного судового рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача у порядок і строк, передбачений ст. 284 ЦПК України.

Суддя