Постанова

від 18.07.2023 по справі 914/2759/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2023 р. Справа №914/2759/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін:

від позивача Коцелко Ю.В.-представник

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Синерджі Консалтинг б/н та б/д (Вх.№ ЗАГС 01-05/1151/23 від 13.04.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 (повний текст складено 22.02.2023, суддя Юркевич М.В.)

у справі №914/2759/22

за позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства Синерджі Консалтинг, м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 301 242,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Синерджі Консалтинг про стягнення заборгованості в розмірі 301 242,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано, тим, що у спірний період з 01.12.2021 по 31.06.2022 відповідач не виконав свій обов`язок з оплати отриманих послуг та допустив заборгованість в розмірі 301 242,92 грн. В підтвердження розміру боргу позивач надав суду його детальний розрахунок.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі №914/2759/22 позовні вимоги ЛМКП Львівтеплоенерго задоволено повністю. Стягнуто з ПП Синерджі Консалтинг на користь ЛМКП Львівтеплоенерго 301 242,92 грн заборгованості та 4 518,64 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, відповідачем не виконано умов договору щодо оплати в повному обсязі вартості спожитої теплової енергії за розрахунковий період, а тому, станом на момент подання позовної заяви до суду до стягнення підлягає 301 242,92 грн основного боргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ПП Синерджі Консалтинг подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі №914/2759/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Скаржник вважає, що позивачем надано розрахунок, за яким неможливо встановити точний розмір спожитої ПП «Синерджі Консалтинг» теплової енергії, плата за приєднане теплове навантаження, розрахована виходячи з показника 0,065000 Гкал/год за кожен місяць є невмотивованою та необґрунтованою, позивачем не доведено суми заборгованості, яку вони намагаються стягнути з відповідача.

Скаржник також стверджує, що до позовної заяви долучено схему розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між Теплопостачальною організацією та Споживачем, з якої вбачається, що за адресою (м. Львів, вул. Наукова, 16) також споживачами теплової енергії є TOB «Деревляни» та Сторожик Л.В.

Окрім того, як вбачається з Акту про включення системи теплопоживання від 16.10.2018, такий не підписано ПП «Синерджі консалтинг».

ЛМКП Львівтеплоенерго відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2023, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 апеляційну скаргу ПП Синерджі Консалтинг у справі №914/2759/22 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути встановленні при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 6 777,96 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 продовжено скаржник строк виконання вимог ухвали суду від 18.04.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі №914/2759/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП Синерджі Консалтинг на рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі №914/2759/22, призначено розгляд справи №914/2759/22 на 18.07.2023.

Позивач в судовому засіданні виклав заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Скаржник в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

21.08.2018 між ЛМКП Львівтеплоенерго (теплопостачальною організацією) та ПП Синерджі Консалтинг (споживачем) укладено договір №6169/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором теплопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов`язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов`язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії, зокрема, загальне максимальне теплове навантаження об`єкта визначено в обсязі 0,0650000 Гкал/год.

Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об`єкта відповідача за адресою: Львів, вул. Наукова,16.

За твердженням позивача, на виконання умов вищевказаного договору, останній забезпечив об`єкт відповідача за період часу з 01.12.2021 по 31.06.2022 включно тепловою енергією в гарячій воді у відповідних обсягах загальною вартістю 301 242,92 грн, про що долучено до матеріалів справи ряд розрахункових документів.

Згідно з п. 6.1. договору розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що споживач (відповідач) до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації (позивачу) вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до відповідача з даним позовом про стягнення вартості послуг, в сумі 301 242,92 грн заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства).

За змістом ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (ч.1 ст.180 ГК України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Як зазначалось вище та вбачається із матеріалів справи, між ЛМКП Львівтеплоенерго (теплопостачальна організація) та ПП Синерджі Консалтинг (споживач) укладено договір №6169/Ф від 21.08.2018 про постачання теплової енергії в гарячій воді. Сторони підписали Додаток №1 до договору, в якому погодили, що загальне максимальне теплове навантаження об`єкта становить 0,0650000 Гкал/год.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону (ч.6 ст. 276 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затв. постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 визначено механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (п.1 Порядку в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін).

Чинним законодавством передбачена можливість формування двоставкового тарифу, який фактично складається з двох складових, а саме: вартості спожитої теплової енергії, яка є платою за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн/Гкал) та вираховується в залежності від обсягу спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії); вартості приєднаного теплового навантаження, яка становить абонентську плату за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання споживачів та вираховується виходячи з розміру опалювальної площі (умовно-постійна частина - абонентська плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження).

Відповідно до Порядку плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов`язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.

Калькулювання собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з розрахунку на планований період (п. 14 Порядку).

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, в аналогічних справах судами вже досліджувалися правовідносини між сторонами, які склалися у розглядуваній справі, однак за інші періоди нарахування заборгованості та надавалась правова оцінка і укладеним договорам та їх додатками.

Зокрема, у постанові Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021, якою залишено без змін рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2020 у справі №914/1334/20 встановлено, що сторони в додатку №1 до договору, який підписаний сторонами, визначили, що загальне максимальне теплове навантаження об`єкта становить 0,0650000 Гкал/год. Відповідач як під час укладення договору, так і протягом його дії не висловлював жодних зауважень щодо зазначеного обсягу теплового навантаження, не звертався до позивача щодо його перегляду. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні. З огляду на наведене, судом відхилено покликання скаржника на те, що визначене в додатку №1 до договору теплове навантаження не є актуальним.

Також, рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2021 у справі №914/1459/21 (залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022) у задоволенні позову ПП Синерджі Консалтинг до ЛМКП Львівтеплоенерго про визнання недійсним договору №6169/Ф від 21.01.2018 про постачання теплової енергії в гарячій воді відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з додатку №1 до договору сторонами визначено, що загальне максимальне теплове навантаження об`єкта становить 0,0650000 Гкал/год.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується та правомірно встановлено судом першої інстанції, що позивачем, на виконання укладеного між ним та відповідачем договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №6169/Ф від 21.08.2018 та додатку до цього договору надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії. Зазначене підтверджується рахунками надання таких послуг та їх обсягу за грудень 2021 року червень 2022 на загальну суму 301 242,92 грн. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів спростування вихідних даних, вказаних у розрахунку, в зв`язку із чим стягненню підлягає 301 242,92 грн основного боргу.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зокрема, щодо твердження скаржника про те, що позивачем надано розрахунок, за яким неможливо встановити точний розмір спожитої ПП «Синерджі Консалтинг» теплової енергії, плата за приєднане теплове навантаження, розрахована виходячи з показника 0,065000 Гкал/год за кожен місяць є невмотивованою та необґрунтованою, судова колегія зазначає, що у розрахунку заборгованості, який додано до позовної заяви, зазначено кількість теплової енергії спожитої відповідачем помісячно, а також долучено показники лічильника за спірний період.

Також посилання скаржника на те, що Акт про включення системи теплопоживання від 16.10.2018 не підписано ПП «Синерджі консалтинг», судова колегія оцінює критично, оскільки фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. В матеріалах справи відсутні докази наявності пропозицій скаржника про розірвання договору, відмови від отримання послуги по постачанні теплової енергії чи про укладення іншого договору.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Синерджі Консалтинг б/н та б/д (Вх.№ ЗАГС 01-05/1151/23 від 13.04.2023)залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі №914/2759/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2023.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин А. В.