Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/7626/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2023Справа № 910/7626/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Фермерського господарства "ВАСИЛИШЕН В.М." (24600, Вінницька область, Тульчинський район, с. Сонячне, вул. Лісова, буд. 1А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднана-транспортна логістика» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43)

про стягнення 659 510,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Суходольська А.А.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 26.07.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарства "ВАСИЛИШЕН В.М." звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднана-транспортна логістика», в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднана-транспортна логістика» безпідставно набуті кошти у сумі 350 000,00 грн, заподіяні збитки у сумі 109 033,00 грн, 3% річних в розмірі 31 482,16 грн та інфляційні втрати в розмірі 168 994,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що внаслідок збою комп`ютерної системи та несанкціонованого втручання у роботу комп`ютера бухгалтера ФГ «Василишен В.М.» ОСОБА_1, відбулось перерахування коштів позивача у сумі 350 000,00 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднана-транспортна логістика», у зв`язку із чим, позивачем було також понесено збитки на суму 109 033,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 14.06.2023.

У підготовче засідання призначене на 14.06.2023 з`явився представник позивача, який не заперечував проти його відкладення, у зв`язку з неявкою представника відповідача. За наслідками проведення підготовчого засідання суд протокольно відклав його на 28.06.2023.

У підготовче засідання, призначене на 28.06.2023, з`явився представник позивача, який не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, у зв`язку із чим, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 26.07.2023.

У судове засідання, призначене на 26.07.2023, з`явився представник позивача, яка підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Судом зазначається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 про відкриття провадження у справі, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 та від 28.06.2023, які направлялись судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднана-транспортна логістика» - 03195 м. Київ, вул. Степана Рудницького (кол. Академіка Вільямса), 6-Д, офіс 43 також були повернуті відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

15.06.2023 та 29.06.2023 на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі інтернет було розміщено повідомлення для Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднана-транспортна логістика» про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 07.06.2023 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 16.05.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

За твердженням позивача 19.05.2020 об 11:43 з кредитного рахунку позивача в наслідок неправомірного збою комп`ютерної системи, було перераховано на рахунок відповідача 350 000 грн.

За даним фактом Крижопільським відділенням поліції Бершатського відділу поліції Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області було відкрито кримінальне провадження № 12020020190000178 від 21.05.2020 року за статтею 361 ч.2 КК України, яке пізніше об`єднали у зведене кримінальне провадження №12020240010001475 від 15.04.2020 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 361, ч. ч. 2, 3 ст. 190 КК України, яке на сьогодні знаходиться в Слідчому управлінні Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Зарічанським В.Г. Вінницької області у справі № 134/830/20 в провадженні 1- кс/134/142/2020 було накладено арешт на рахунок ТОВ « Об`єднана-транспортна логістика» ВАТ «СБЕРБАНК» - НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів зведеного кримінального провадження №12020240010001475 від 15.04.2020, 19.05.2020 о 11:43 в роботу електронно-обчислювальної техніки (комп`ютера) головного бухгалтера ФГ «Василишен В.М.» - ОСОБА_1 , було здійснено несанкціоноване втручання, внаслідок чого на підставі платіжного доручення № 120 від 19.05.2020 з рахунків ФГ «Василишен В.М.» було виведено грошові кошти у сумі 350 000,00 грн на рахунок ТОВ «Об`єднана-транспортна логістика» (ідентифікаційний код: 40180827).

Постановою Старшого слідчого Крижопільського відділення поліції Бершадського відділення поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області Цісар Р.А. від 18.08.2020 було визнано ФГ «Василишен В.М.» потерпілим у даній кримінальній справі.

Крім цього, позивачем було вказано, що відповідач з 19.05.2020 по день розгляду справи не звертався до відповідача з питання безпідставного надходження грошових коштів в сумі 350 000, 00 грн та їх повернення.

За твердженням позивача, жодних договірних відносин між позивачем та відповідачем не було, а перераховані грошові кошти були відправленні без цільового призначення, що підтверджує факт відсутності договірних відносин та зобов`язань.

26.10.2021 позивач звернуся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно набутих коштів, проте, станом на час подання позовної заяви до суду відповіді отримано не було, грошові кошти так і лишились неповернутими.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманих останнім коштів у розмірі 350 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 109 033,86 грн, 3% річних у розмірі 31 482,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 168 994,27 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив безпідставне перерахування відповідачу грошових коштів в загальному розмірі 350 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 1212 ЦК України з мотивів відсутності обов`язку у позивача перераховувати грошові кошти, внаслідок відсутності господарських правовідносин між сторонами, надання або виконання відповідачем певних послуг на зазначену в позові суму.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тобто, зазначений у ст. 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ч.1 ст.1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України.

Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Тут розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №924/1338/19.

З аналізу ст.1212 ЦК України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань виникає за умови одночасної наявності у відносинах сторін трьох елементів: набуття особою майна або його збереження; здійснення цього за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Матеріалами справи підтверджується відсутність укладених між позивачем та відповідачем будь-яких договорів, а як вбачається, з наявних матеріалів кримінального провадження №12020240010001475 від 15.04.2020, перерахування грошових коштів позивача у розмірі 350 000,00 грн відбулось у зв`язку із несанкціонованим втручанням в роботу комп`ютерної системи позивача, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про відсутність між сторонами господарських зобов`язань, а отже й відсутність достатніх правових підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача 350 000,00 грн.

Також, матеріали справи свідчать, що позивач 26.10.2021 звернувся до відповідача з вимогою, в якій вимагав негайно повернути кошти у розмірі 350 000,00 грн, проте вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому суд вважає, що 7-денний строк на повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 350 000,00 грн відповідачем позивачу, почав свій перебіг з дати направлення позивачем відповідного листа відповідачу на його юридичну адресу, а саме з 03.11.2021.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, у відповідності до приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути позивачу безпідставно набуті кошти у 350 000,00 грн. до 02.10.2021 включно.

Відповідачем доказів повернення позивачу безпідставно набутих грошових коштів у сумі 350 000,00 грн до суду не надано, і в матеріалах справи такі докази відсутні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 350 000,00 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно набутих коштів, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 31 482,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 168 994,27 грн за період з 19.05.2020 по 18.05.2023.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, позивач прийшов до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів з моменту перерахування грошових коштів у розмірі 350 000,00 грн з рахунку позивача, а саме 19.05.2020, проте така позиція позивача суперечить приписам частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Так, судом було встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з повернення позивачу безпідставно набутих коштів з 03.11.2021, (дата направлення вимоги 26.10.2021 + 7 днів), а відтак, суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідачем штрафних санкцій, вважає обґрунтованим стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 16 167,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 116 188,14 грн за загальний період з 03.11.2021 по 18.05.2023.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача завданих майнових збитків у розмірі 109 033,86 грн, судом зазначається наступне.

За твердженням позивача через неправомірне списання з кредитного рахунку останнього грошових коштів у розмірі 350 000,00 грн, позивач отримало зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 109 033,86 грн.

Статтею 224 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності частині 1 статті 225 Господарського процесуального кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов`язань, а не причиною.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, оскільки відповідачем було неправомірно отримано грошові кошти у розмірі 350 000,00 грн з кредитного рахунку позивача, останнім було понесено збитки у розмірі 109 033,86 грн, сплачених відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується листом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», який міститься в матеріалах справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 109 033,86 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення грошові кошти.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фермерського господарства "ВАСИЛИШЕН В.М." частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднана-транспортна логістика» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43, ідентифікаційний код: 40180827) на користь Фермерського господарства "ВАСИЛИШЕН В.М." (24600, Вінницька область, Тульчинський район, с. Сонячне, вул. Лісова, буд. 1А, ідентифікаційний код: 24898997) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 350 000 грн 00 коп., завдані збитки у розмірі 109 033 грн 86 коп., 3 % річних у розмірі 16 167 грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 116 188 грн 14 коп. та судовий збір у сумі 8 870 грн 83 коп.

3. В іншій частині вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.07.2023.

Суддя Л.Г. Пукшин