Рішення

від 31.07.2023 по справі 910/6831/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2023Справа № 910/6831/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький м`ясокомбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кариота"

про стягнення 1321600,80 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький м`ясокомбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кариота" про стягнення 1321600,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 17/08-1 від 17.08.2020.

Ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.05.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 08.05.2023.

В заяві про усунення недоліків позовної заяви, зазначено, що в резолютивній частині позовної заяви допущено описку в ціні позову та сумі 3% річних.

З огляду на надані позивачем пояснення, суд зазначає, що загальна заявлена позивачем ціна позову становить 1321600,80 грн, а сума 3% річних - 66167,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105494450700, яким відповідачу було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 22.05.2023, відповідач отримав поштове відправлення 25.05.2023

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький м`ясокомбінат" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кариота" (покупець) було укладено договір № 17/08-1 відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується у 2020 році продати і відвантажити товар - блок із м`яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений в обсязі та відповідно до потреби покупця, а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору: блок із м`яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожені у кількості 20020 кг за ціною 122,04 грн.

Згідно п. 4.1 договору розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати кожної партії товару покупцем протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

В п 5.5 договору зазначено, що моментом поставки товару визначається момент передачі товару від представника продавця представнику покупця, шляхом підписання сторонами видаткових накладних.

Згідно п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

В підтвердження обставин поставки товару позивачем відповідачу до матеріалів справи долучено видаткові накладні: № РН-0000001 від 01.09.2020 на суму 361238,40 грн, № РН-0000002 від 01.09.2020 на суму 816447,60 грн, № РН-0000003 від 01.09.2020 на суму 716374,80 грн, № РН-0000004 від 01.09.2020 на суму 549180,00 грн. Накладні підписані обома контрагентами без зауважень. Також до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні: № 1 від 01.09.2020, № 2 від 01.09.2020, № 3 від 01.09.2020, № 4 від 01.09.2020. Зазначені документи підтверджують поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 2443240,80 грн.

Відповідач 08.09.2020 частково оплатив вартість поставленого товару на суму 1600000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 08.09.2020.

Судом встановлено, що позивачем був поставлений товар на загальну суму 1600000,00 грн за договором № 17/08-1 від 17.08.2020, який був прийнятий відповідачем, проте оплачений в частині на суму 1600000,00 грн.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 2443240,80 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже було зазначено вище, у договорі сторони обумовили відстрочення платежу на 7 календарних днів від дати поставки товару.

Отже, оплата товару мала бути здійснена у строк до 08.09.2020, а прострочення відповідачем грошового зобов`язання настало з 09.09.2020.

Відповідач сплатив за товар грошові кошти у сумі 1600000,00 грн, в зв`язку з чим сума не оплаченого товару становить 843240,80 грн.

Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 22.05.2023.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 843240,80 грн.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 66167,03 грн, інфляційні втрати у розмірі 412192,97 грн за період з 09.09.2020 по 21.04.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, оскільки факт прострочення відповідача перед позивачем виконання грошового зобов`язання встановлено, суд, перевіривши розрахунки позивача, наведені у позовній заяві, дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми за загальний період з 09.09.2020-21.04.2023 інфляційних втрат у розмірі 412192,97 грн та 3% річних у розмірі 66167,03 грн є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кариота" (03110, м. Київ, вулиця Олександра Пироговського, будинок 19, корпус 4; ідентифікаційний код 40114864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький м`ясокомбінат" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Трускавецька, будинок 114; ідентифікаційний код 30899640) заборгованість у розмірі 843240 (вісімсот сорок три тисячі двісті сорок) грн. 80 коп., 3% річних у розмір 66167 (шістдесят шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 03 коп., втрати від інфляції у розмірі 412192 (чотириста дванадцять тисяч сто дев`яносто дві) грн 97 коп., судовий збір у розмірі 19824 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 01 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко