Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/3642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2023Справа № 910/3642/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЕНЕРГОСТАТУС"

вул. Полковника Шутова, 16, м. Київ, 03067

до Приватного акціонерного товариства "Електроград"

вул. Соловцова Миколи, буд. 2 , оф. 38, м. Київ, 01014

про стягнення 2 463 943,60 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ЕНЕРГОСТАТУС" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Електроград" (далі-відповідач) стягнення 2 463 943,60 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

28.03.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 13.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

24.04.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

У судовому засіданні 03.05.2023 оголошено перерву до 07.06.2023.

04.05.2023 позивачем подано відповідь на відзив, який долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.06.2023 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.06.2023, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

В розгляді справи по суті судом оголошувались перерви.

Представник позивача у судовому засіданні 26.07.2023 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті позову, проти задоволення позову заперечував повністю з підстав недоведеності та необґрунтованості.

У судовому засіданні 26.07.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

26.04.2021 року між ТОВ «НВП ЕНЕРГОСТАТУС» (надалі - Позивач/покупець) та ПАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» (надалі - Відповідач/постачальник) було укладено Договір поставки №26- 04/2021, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується в порядку і строки, встановлені Договором, передати товар у власність покупця, в певній кількості, що відповідає якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених у Договорі (пункт 1.1 Договору);-

- відомості про товар, у тому числі найменування/асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, загальна ціна товару, що поставляється, визначається специфікаціями та технологічною документацією, яка підписується сторонами одночасно з підписанням Договору і з моменту її узгодження сторонами стає його невід`ємною частиною, та містить інформацію щодо кодів УКТЗЕД товару (пункт 1.2 Договору);

- умови поставки товару визначаються сторонами у специфікації (пункт 2.1 Договору);

- постачальник здійснює поставку товару на умовах зазначених в специфікації №1 до Договору (Додаток М2), пунктів 4.1 та 4.2, протягом 65 (шістдесяти п`яти) календарних днів після погодженої сторонами необхідної технічної документації, одержання передоплати, передбаченої пунктом 3.2 Договору, заявки покупця на відвантаження партії товару (пункт 2.2 Договору);

- пунктом 2.3. Договору передбачено право власності на товар і ризик випадкового його ушкодження (псування) переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної, підписаної вповноваженими представниками сторін, або акту приймання- передачі товару;

відповідно до п. 2.4. Договору поставка вважається завершеною, з моменту7 передачі партії товару Покупцеві у власність, що засвідчує видаткова накладна, підписана вповноваженими представниками сторін, або акту приймання-передачі й необхідних документів, зазначених у даному договорі.

Згідно з п. 2.5. Договору поставка (доставка) товару Покупцю здійснюється за рахунок Постачальника будь-яким видом транспорту за вибором Постачальника. Вартість товару визначається сторонами в національній валюті України і передбачається в специфікації № 1, що додається до Договору (пункт 3.1 Договору).

Покупець здійснює 50 % (п`ятдесят) передплату за партію товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виписки рахунку, решта 50 % (п`ятдесят) по факту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження. Допускається 100 % передоплата вартості товару, вказаного у специфікації №1 (пункт 3.2 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання й діє до виконання сторонами обов`язків за Договором, а в частині взаємних розрахунків - повного виконання сторонами розрахунків (пункт 9.1 Договору).

26.04.2021 сторонами було також підписано Специфікацію, відповідно до умов якої сторони узгодили поставку такого обладнання:

2БКТП "Каскад -4" 630/100,4-УТ (корпус + сторона0,4) у кількості 1 (одна) штука, ціна без ПДВ - 2 068 600 грн;

розподільчий пристрій РУ-10 кВ у кількості 1 (один) комплект, ціна без ПДВ - 408 400 грн;

трансформатор ТМГ- 630/10/0,4 у кількості 2 (дві) штуки, ціна без ПДВ - за одну штуку 149 000 грн, а за дві - 298 000 грн;

згідно пункту 3.1 Договору разом до сплати 3 330 000 грн, у тому числі ПДВ - 555 000 грн (пункт 1 Специфікації);

умови оплати: покупець здійснює 50 % (п`ятдесят) передплату за партію товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виписки рахунку, решта 50 % (п`ятдесят по факту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження. Допускається 100 % передоплата вартості товару, вказаного у специфікації (пункт 2 Специфікації);

- умови поставки: об`єкт покупця (пункт 4 Специфікації).

У п.4.2 Специфікації сторони визначили монтаж на фундамент (встановлення кабельних підвалів, корпусів, даху та герметизація стикових місць) здійснюються силами Постачальника.

Договір і Специфікація підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Позивачем було перераховано передоплату у загальному розмірі 2 839 920 грн, що підтверджується такими платіжними дорученнями: - від 29.04.2021 №5233 на суму 1 665 000 грн; - від 31.05.2021 №5369 на суму 322 944 грн; - від 28.07.2021 №5658 на суму 350 000 грн; - від 30.07.2021 №5664 на суму 150 000 грн; - від 03.08.2021 №5681 на суму 200 000 грн; - від 04.08.2021 №5685 на суму 51 976 грн; - від 08.10.2021 №6010 на суму 100 000 грн.

Звертаючись до суду із позовом, позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 918 428,00 грн. у якості відшкодування на ремонтно-будівельні роботи, проведення яких необхідно для усунення виявлених дефектів блочної комплектної трансформаторної підстанції та 1 492 515,60 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивач вказує, що відповідач був зобов`язаний здійснити поставку товару 03.07.2021 та здійснити визначений специфікацією монтаж на фундамент.

Водночас, позивач надав односторонній акт про фактичну якість від 07.09.2022, з якого вбачається, що товар поставлений та змонтований, але має певні недоліки.

Вказаним актом в односторонньому порядку позивачем встановлено, що 1) не закінчені оздоблювальні роботи БКТП «Каскад-4»-630/10/0,4/-УІ (не пошпакльовано, не вирівняно, не пофарбовано); 2) наявна вода у підвальні частині БКТП «Каскад-4»-630/10/0,4/-УІ; 3) відсутня гідроізоляція у підвальні частині БКТП «Каскад-4»-630/10/0,4/-УІ; 4) відсутні драбини для спуску у приямки; 5) відсутня гідроізоляція покрівлі БКТП «Каскад-4»-630/10/0,4/-УІ; 6) не підписані розетки та вмикачі; 7) не поклеєні однолінійні схеми; 8) не зафіксовані трансформатори; 9) не змонтовані електрообігрівачі.

Умовами погодженою між сторонами Специфікацією встановлено, що монтаж на фундамент (встановлення кабельних підвалів, корпусів, даху та герметизація стикових місць) здійснюються силами Постачальника.

На підтвердження своїх вимог про стягнення 918 428,00 грн. Позивачем до матеріалів справи додано висновок експерта №943/01/2023 від 18.01.2023.

Із вказаного висновку вбачається, що за результатами проведеного дослідження, встановлено, що наявні дефекти будівлі блочної комплектної трансформаторної підстанції, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р- н., с. Нові Петрівці, вул. Баліцька, 1, на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886001:02:087:0157, унеможливлюють нормальну безпечну експлуатацію за цільовим призначенням, оскільки: наповненість водою підземно-цокольної частини об`єкту дослідження не забезпечує можливості безперешкодного розташування та обслуговування у ній кабелів та кабельних перемичок; зволоження огороджувальних конструкцій створює небезпеку розвитку грибкового ураження та цвілі, що загрожує здоров`ю обслуговуючого персоналу; вода на поверхні розподільчих приладів та іншого електричного обладнання наражає на небезпеку присутніх у досліджуваній будівлі людей, наражаючи їх на небезпеку ураження електричним струмом. В результаті про веденого дослідження по будівлі БКТП «КАСКАД-4»-630/10/0,4-У1, встановлено технічну причину виявлених пошкоджень як таку, що утворилася в результаті порушення регламенту виконання будівельно-монтажних робіт при виготовленні та влаштуванні об`єкту дослідження.

Таким чином, із наданого дослідження вбачається, що експертом встановлені дефекти будівлі блочної комплектної трансформаторної підстанції, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р- н., с. Нові Петрівці, вул. Баліцька, 1, на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886001:02:087:0157 в результаті наявності води у підземно-цокольній частині об`єкту дослідження.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказував на те, що ним здійснено поставку товару та здійснено монтаж на фундамент, що розташований на ділянці, яка була підготовлена Позивачем. Суд погоджується із твердженням Відповідача, що за умовами Специфікації, Постачальник не виконує робіт із встановлення фундаментної плити на місце монтажу, підведення зовнішніх електричних мереж до конструкції підвалу підстанції, не виконує роботи із влаштування пристінно-дренажної системи водовідведення та інші будівельно-монтажні роботи, не пов`язані із монтажем на фундамент.

Проте, у суду відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що підтоплення БКТП «КАСКАД-4»-630/10/0,4-У1 сталося саме в результаті неналежного здійснення монтажу Постачальником, оскільки ні актом про фактичну якість від 07.09.2022, ні висновком експертного дослідження не встановлено, що вищезазначені дефекти утворилися внаслідок виконання Постачальником монтажних робіт, визначених Специфікацією, а саме: встановлення кабельних підвалів, корпусів, даху та герметизація стикових місць, а отже не встановлено наявності вини Постачальника у постачанні та монтажі Товару неналежної якості. Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені Позивачем недоліки товару не узгоджуються з умовами обумовленими сторонами і зобов`язаннями Відповідача щодо переліку монтажних робіт, які він виконував відповідно умов специфікації.

Окрім того, Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на неможливість використання поставленого Товару у власній підприємницькій діяльності. Проте, посилання Позивача у позовній заяві на статтю 906 ЦК України не приймається судом до уваги, з огляду на те, що вказана стаття стосується відшкодування збитків, завданими за договором про надання послуг, позаяк між сторонами у справі укладений договір поставки, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для відшкодування Позивачу коштів у сумі 918 428,00 грн. на ремонтно-будівельні роботи, проведення яких необхідно для усунення виявлених дефектів блочної комплектної трансформаторної підстанції.

Вимога про стягнення із Постачальника 1 492 515,60 грн. штрафних санкцій за період з 08.10.2021 по 24.02.2022 та з 27.07.2022 по 27.02.2023 за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1. Договору, у випадку непостачання, недопоставки або прострочення поставки товару, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми звід вартості непоставленого, недопоставленого або невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені.

Актом про фактичну якість, що складений Покупцем 07.09.2022. підтверджується здійснення огляду визначеного у специфікації до Договору Товару поставленого Постачальником Покупцю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022, що набрало законної сили 27.03.2023 у справі №910/5251/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ЕНЕРГОСТАТУС" до Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОГРАД" про зобов`язання відповідача поставити товар відповідно до договору поставки від 26.04.2021 №26-04/2021 (далі - Договір) та специфікації від 26.04.2021 №1 (далі - Специфікація) з таким найменуванням та кількістю: 2БКТП "Каскад -4" 630/100,4-УТ (корпус + сторона0,4) у кількості 1 (одна) штука; розподільчий пристрій РУ-10 кВ у кількості 1 (один) комплект; трансформатор ТМГ- 630/10/0,4 у кількості 2 (дві) штуки та стягнення 647 479,73 грн пені у задоволенні позовних вимог відмовлено та встановлено, що строк поставки товару, враховуючи узгоджені сторонами умови Договору та Специфікації, не настав.

Що ж до факту поставки товару, то суд зазначив таке.

Позивачем було складено 07.09.2022 акт №1 про фактичну якість, в якому представник позивача оглянув БКТП "Каскад-4"-630/10/0,4-У1 та виявив невідповідність по якості.

Вказаний акт свідчить про те, що товар поставлений позивачу відповідачем і лише 07.09.2022 ТОВ "НВП ЕНЕРГОСТАТУС" здійснило огляд товару щодо якості та оформило відповідний акт.

Водночас, заявлені позивачем недоліки товару не узгоджуються з умовами обумовленими сторонами і зобов`язаннями відповідача щодо переліку послуг, які мав надати.

Згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, у справі №910/5251/22 встановлені обставини того, що відповідно до умов укладеного сторонами Договору строк поставки Товару не настав, проте факт постачання Товару зафіксовано у акті від 07.09.2022, а також те, що заявлені позивачем недоліки товару не узгоджуються з умовами обумовленими сторонами і зобов`язаннями відповідача щодо переліку послуг, які мав надати є преюдиційними при розгляді справи №910/3642/23 та не потребують повторного доведення.

Отже, обставин з якими Закон та Договір пов`язує можливість застосування до Постачальника штрафних санкцій у розмірі 1 496 094,67 грн. судом не встановлено.

З огляду на викладене, системно проаналізувавши норми законодавства та встановивши, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову.

Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЕНЕРГОСТАТУС" є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 31.07.2023.

Суддя М.О. Лиськов