Рішення

від 31.07.2023 по справі 910/6677/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2023Справа № 910/6677/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМ СТАЛЬ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ЕМКО"

про стягнення 153248,71 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІМ СТАЛЬ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ЕМКО" про стягнення 153248,71 грн, з яких: 122620,10 грн - інфляційне збільшення, 16046,46 грн - 3% річних, 14582,15 грн -пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №0302-2020 від 03.02.2020 в частині своєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

19.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.05.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6677/23 розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 05.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105494354477.

Отже, згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

25.05.2023 від відповідача через електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву.

26.07.2023 від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву.

У відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №0302-2020 від 03.02.2020 позивач поставив відповідачу товар на суму 1281243,34 грн, що підтверджується видатковими накладними № 210309560 від 14.12.2021 та № 114 від 18.02.2022.

Однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань, оплату повної вартості поставленого товару, здійснив з порушенням строку, встановленого договором.

Товар на суму 622276,35 грн було повернуто позивачу.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував 122620,10 грн інфляційних втрат,16046,46 грн 3% річних, 14582,15 грн пені.

Позиція відповідача.

Ухвалою суду від 27.07.2023 відзив на позовну заяву залишено судом без розгляду.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

03.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ЕМКО" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІМ СТАЛЬ" (далі - постачальник) укладено договір поставки №0302-2020 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язаний у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупцю металопрокат (далі - товар), загальний асортимент, кількість і ціна якого вказуються в рахунках на оплату та/або специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.5 договору датою отримання покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили порядок розрахунків: 100% вартості поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити в строк до 21 календарних днів з дати отримання товару, якщо інше не обумовлене у специфікації. Покупець не вправі посилатись на відсутність рахунку як підставу нездійснення платежу.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 11.2 договору у випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на зальну суму 1281243,34 грн, що підтверджується видатковими накладними № 210309560 від 14.12.2021 на суму 524 603,42 грн та № 114 від 18.02.2022 на суму 756639,92 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату зазначених накладних на загальну суму 658 964,99 грн, зокрема 08.02.2022 - 120000,00 грн, 17.02.2022 - 120000,00 грн, 15.06.2022 - 60000,00 грн, 13.10.2022 - 10002,00 грн, 21.10.2022 - 10002,00 грн, 28.10.2022 - 10002,00 грн, 09.12.2022 - 10002,00 грн, 14.12.2022 - 100002,00 грн, 23.12.2022 - 18951,75 грн, 26.12.2022 - 100000,00 грн, 27.12.2022 - 100000,00 грн, 13.03.2023 - 5,24 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Крім того, відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 622276,35 грн, на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи накладні повернення постачальнику: № 1 від 08.08.2022 на суму 498599,14 грн, № 2 від 08.08.2022 на суму 22112,81 грн, № 3 від 08.08.2022 на суму 101564,40 грн.

Таким чином, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений за видатковими накладними № 210309560 від 14.12.2021 та № 114 від 18.02.2022 товар відсутня.

Однак, оскільки відповідач оплату заборгованості по договору здійснив з порушенням строків, встановлених договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 122620,10 грн інфляційних втрат,16046,46 грн 3% річних та 14582,15 грн пені.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 1281243,34 грн, що підтверджується видатковими накладними № 210309560 від 14.12.2021 та № 114 від 18.02.2022.

Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.3 договору сторони погодили, що 100% вартості поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити в строк до 21 календарних днів з дати отримання товару, якщо інше не обумовлене у специфікації.

З урахуванням викладеного, оскільки матеріали справи не містять доказів погодженням між сторонами іншого строку оплати, відповідач повинен був розрахуватись за поставлений товар в строк до 21 календарних днів з дати отримання товару, тобто за товар, отриманий 14.12.2021 - у строк до 04.01.2022 включно, за товар, отриманий 18.02.2022 - у строк до 11.03.2022 включно.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість за поставлений товар відсутня, в той же час, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 122620,10 грн інфляційних втрат,16046,46 грн 3% річних та 14582,15 грн пені.

Загальний строк нарахування пені позивачем визначено з 20.11.2022 по 13.03.2022. Нарахування здійснено за такі періоди: з 20.11.2022 по 09.12.2022 на суму 328960,99 грн, з 10.12.2022 по 12.12.2022 на суму 318958,99 грн, з 13.12.2022 по 23.12.2022 на суму 218956,99 грн, з 24.12.2022 по 26.12.2022 на суму 200005,24 грн, з 27.12.2022 по 27.12.2022 на суму 100005,24 грн, з 28.12.2022 до 13.03.2023 на суму 5,24 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами у п. 7.1. договору, відповідно до якого у випадку порушення строку оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день порушення строку.

У постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19 зроблено висновок про те, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18.

Отже, оскільки зобов`язання відповідачем мали бути виконані 04.01.2022 та 11.03.2022 відповідно, початком нарахування пені є 05.01.2022 та 12.03.2022 відповідно. Періодом, за який можливе стягнення пені є період з 05.01.2022 по 05.07.2022 та з 12.03.2022 по 12.09.2022.

Визначений позивачем період для нарахування пені (з 20.11.2022 по 13.03.2023) не входить у вказаний період, за який можливе стягнення пені.

Нарахування та стягнення пені за період з 20.11.2022 по 13.03.2023 суперечить приписам статті 232 ГК України.

З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 14582,15 грн пені.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено позивачем здійснено за загальний період нарахування з 05.01.2022 по 13.03.2023.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Так, у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16 зазначено наступне:

"35.3 В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Суд враховує, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19, від 16.12.2020 у справі №912/1433/16 від 16.12.2020, від 10.11.2020 у справі № 903/802/18.

Таким чином, судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи за меже загального періоду, визначеного позивачем, з урахуванням сум та дат оплат і повернень товару, зокрема за такі періоди: з 05.01.2022 по 07.02.2022 на суму 524603,42 грн, з 08.02.2022 по 16.02.2022 на суму 404603,42 грн, з 17.02.2022 по 11.03.2022 на суму 284603,42 грн, з 12.03.2022 по 15.05.2022 (кінцева дата, вказана позивачем) на суму 1041 243,34 грн, з 16.06.2022 (дата початку, вказана позивачем) по 07.08.2022 на суму 981243,34 грн, з 08.08.2022 по 12.10.2022 на суму 358966,96 грн, з 13.10.2022 по 20.10.2022 на суму 348964,99 грн, з 21.10.2022 по 27.10.2022 на суму 338962,99 грн, з 28.10.2022 по 08.12.2022 на суму 328960,99 грн, з 09.12.2022 по 13.12.2022 на суму 318958,99 грн, з 14.12.2022 по 22.12.2022 на суму 218956,99 грн, з 23.12.2022 по 25.12.2022 на суму 200005,24 грн, з 26.12.2022 по 26.12.2022 на суму 100005,24 грн, з 27.12.2022 по 13.03.2023 на суму 5,24 грн.

За перерахунком суду, розмір 3% річних становить 15998,57 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено сума інфляційних втрат становить 124152,88 грн, проте, оскільки, суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволення у сумі 122620,10 грн в межах заявлених вимог.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМ СТАЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ЕМКО", а саме: в частині стягнення 15998,57 грн 3% річних та 122620,10 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ЕМКО" (03067, місто Київ, вулиця Олекси Тихого, будинок 99, ідентифікацій код 01412785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМ СТАЛЬ" (31000, Хмельницька область, Хмельницький район, місто Красилів, вулиця Центральна, будинок 16, ідентифікаційний код 40246112) 15998,57 грн 3% річних, 122620,10 грн інфляційних втрат та 2427,77 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.07.2023.

Суддя С.О. Турчин