Постанова

від 12.12.2023 по справі 910/6677/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 910/6677/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕМКО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023

у справі № 910/6677/23 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тім Сталь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕМКО"

про стягнення 153 248,71 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Тім Сталь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Завод "ЕМКО" про стягнення 153 248,71 грн, з яких: 122 620,10 грн інфляційних втрат, 16 046,46 грн 3 % річних та 14 582,15 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 0302-2020 від 03.02.2020 в частині здійснення своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Завод "ЕМКО" на користь ТОВ "Тім Сталь" 15 998,57 грн 3 % річних, 122 620,10 грн інфляційних втрат та 2 427,77 грн судового збору за подання позову. В решті вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідачем порушено умови договору № 0302-2020 від 03.02.2020 щодо здійснення своєчасного розрахунку за отриманий товар, у зв`язку з чим задоволено вимоги позову щодо стягнення 15 998,57 грн 3 % річних та 122 620,10 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 47,89 грн 3 % річних та 14 582,15 грн пені відмовлено, оскільки позивачем здійснено невірний розрахунок та визначено період стягнення пені без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "Завод "ЕМКО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило частково скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, яким: стягнути з ТОВ "Завод "ЕМКО" на користь ТОВ "Тім Сталь" 73 595,23 грн інфляційних втрат та 11 304,97 грн 3 % річних, а в решті позовних вимог відмовити.

Підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначав про невірність розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на те, що порушення грошового зобов`язання сталося внаслідок непереборної сили та нездійсненням підприємством господарської діяльності. Відповідач також вказував про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву, неврахування під час розгляду спору викладених у ньому доводів та долучених доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л., поновлено апелянту пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судді Шаптала Є.Ю. та Яковлєв М.Л. перебували у відпустці з 20.11.2023 по 08.12.2023, суддя Гончаров С.А. перебував у відпусці 11.12.2023.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, апеляційний господарський суд встановив наступне.

03.02.2020 між ТОВ "Завод "ЕМКО" (покупець) та ТОВ "Тім Сталь" (постачальник) укладено договір поставки № 0302-2020 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупцю металопрокат (далі - товар), загальний асортимент, кількість і ціна якого вказуються в рахунках на оплату та/або специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.5 договору датою отримання покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили порядок розрахунків: 100 % вартості поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити в строк до 21 календарних днів з дати отримання товару, якщо інше не обумовлене у специфікації. Покупець не вправі посилатись на відсутність рахунку як підставу нездійснення платежу.

За умовами пунктів 9.3, 9.4 договору сторона для якої виявиться неможливим виконання своїх зобов`язань за даним договором внаслідок форс-мажорних обставин повинна повідомити іншу сторону в письмовій формі про виникнення та припинення дії вищевказаних обставин не пізніше 10-ти днів з моменту їх початку або припинення. Повідомлення повинно містити відомості про дату виникнення (припинення), характер обставин та їх можливих наслідках. У випадку невиконання вимог даного пункту, а також пункту 9.4 договору сторони не вправі посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання свої обов`язків за договором. Достатнім підтвердженням виникнення і дії вищевказаних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України на підтвердження настання форс-мажорних обставин.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (пункти 11.1, 11.2 договору).

Позивач поставив відповідачу товар на зальну суму 1 281 243,34 грн, що підтверджується видатковими накладними № 210309560 від 14.12.2021 на суму 524 603,42 грн та № 114 від 18.02.2022 на суму 756 639,92 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 658 964,99 грн, зокрема 08.02.2022 - 120 000,00 грн, 17.02.2022 - 120 000,00 грн, 15.06.2022 - 60 000,00 грн, 13.10.2022 - 10 002,00 грн, 21.10.2022 - 10 002,00 грн, 28.10.2022 - 10 002,00 грн, 09.12.2022 - 10 002,00 грн, 14.12.2022 - 10 0002,00 грн, 23.12.2022 - 18 951,75 грн, 26.12.2022 - 100 000,00 грн, 27.12.2022 - 100 000,00 грн, 13.03.2023 - 5,24 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Покупцем здійснено повернення постачальнику товару на загальну суму 622 276,35 грн згідно накладних: № 1 від 08.08.2022 на суму 498 599,14 грн, № 2 від 08.08.2022 на суму 22 112,81 грн, № 3 від 08.08.2022 на суму 101 564,40 грн.

Таким чином, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача за товар відсутня, однак відповідач оплату заборгованості по договору здійснив з порушенням строків, встановлених договором, у зв`язку з чим було заявлено даний позов.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на суму 1 281 243,34 грн (видаткові накладні № 210309560 від 14.12.2021 та № 114 від 18.02.2022) за який останній повинен був розрахуватися 04.01.2022 та 11.03.2022.

Вартість товару покупцем сплачена у повному обсязі, проте здійснена з порушенням встановленого договором строку, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 122 620,10 грн інфляційних втрат та 16 046,46 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 05.01.2022 по 13.03.2023.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 15 998,57 грн 3 % річних та 122 620,10 грн інфляційних втрат, є обґрунтованими, а отже правомірно задоволені судом першої інстанції. В решті нарахування 3 % річних не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо безпідставності вимог в частині стягнення 14 582,15 грн пені, оскільки її нарахування позивачем здійснено з 20.11.2022 по 13.03.2022, без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами у п. 7.1 договору, відповідно до якого у випадку порушення строку оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день порушення строку.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Початком нарахування пені є 05.01.2022 та 12.03.2022, проте визначений позивачем період з 20.11.2022 по 13.03.2023 не входить до періоду за який можливе стягнення пені.

Стосовно доводів апелянта щодо невірно визначеного періоду стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на те, що порушення грошового зобов`язання сталося внаслідок непереборної сили та нездійсненням підприємством господарської діяльності, то вони є недоведеними, оскільки підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати (ТПП) України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, а саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на наявність обставин непереборної сили без надання доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням обставин щодо неможливості виконання грошового зобов`язання перед позивачем. Окрім того, нездійснення господарської діяльності підприємством не звільняє юридичну особу від встановлених зобов`язань за договорами, при цьому матеріали справи не містять повідомлень відповідача про неможливість виконання грошових зобов`язань (п. 9.3 договору) та/або зміни строку їх виконання, пропонування та/або укладення додаткових угод стосовно зміни відповідних строків, тощо.

Відхиляючи твердження скаржника щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до поштового повідомлення № 0105494354477 відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі - 05.06.2023, проте відзив надійшов до господарського суду міста Києва - 25.07.2023. Клопотань про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву до 20.06.2023 заявлено не було. Водночас, наведені обставини в обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання відзиву (перебуванням адвокатів у відпустці) не є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення відповідача та такими, що пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, тож апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-282 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ЕМКО" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/6677/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/6677/23 залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв