Рішення

від 31.07.2023 по справі 922/1186/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2023 р. м. Київ Справа № 922/1186/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕРМ УКРАЇНА" (09108, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, пр-т Незалежності, 85)

про стягнення 243724,48 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р., у тому числі - 146012,63 грн. основного боргу, 64885,61 грн. пені, 4368,38 грн. 3% річних, 28457,86 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ" (далі - ТОВ "ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ", позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕРМ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЮТЕРМ УКРАЇНА", відповідач) про стягнення 243724,48 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р., у тому числі - 146012,63 грн. основного боргу, 64885,61 грн. пені, 4368,38 грн. 3% річних, 28457,86 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р., у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 146012,63 грн. основного боргу, 64885,61 грн. пені, 4368,38 грн. 3% річних, 28457,86 грн. інфляційних втрат та судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2023 р. було відкрито провадження у справі № 922/1186/23 та постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13.04.2023 р. до Господарського суду Харківської області надійшов відзив відповідача на позовну заяву б/н від 10.04.2023 р. (вх. № 9107 від 13.04.2023 р.), в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, зазначаючи, що договір № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р. з боку відповідача не підписувався та не укладався, у зв`язку з недосягненням згоди по умовах, передбачених проектом договору, наданим позивачем. Водночас, позивачем не було долучено до позову копії спірного договору. При цьому, відповідач не заперечує поставку товару на підставі видаткової та товарно-транспортної накладних, яку було здійснено на усне замовлення відповідача, у зв`язку з чим відповідач вважає, що між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб. Водночас, до 20.01.2023 р. з боку позивача жодних рахунків, претензій чи вимог щодо оплати поставленого товару не надходило, а 20.01.2023 р. на електронну пошту відповідача було надіслано претензію № 17-01/1 від 17.01.2023 р. з вимогою сплатити заборгованість та нараховані штрафні санкції, з якою відповідач не погодився та просив погодити оплату заборгованості за поставлений товар рівними частинами в строк до 15.04.2023 р.

Поряд з цим, відповідач зазначав, що згідно з Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 р. № 75, Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 3, Чугуївська міська територіальна громада Харківської області, до складу якої входить м. Чугуїв, перебуває з 24.02.2022 р. і по теперішній час в районі проведення воєнних (бойових) дій. Відповідач повідомив позивача, що він перебуває під дією форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме: про зупинку виробничої діяльності, оскільки підприємство відповідача перебуває у зоні ведення активних бойових дій з 24.02.2022 р. і по теперішній час; про вимушену релокацію підприємства з м. Чугуїв до більш безпечного регіону України. Факт зупинення виробництва, призупинення трудових договорів з працівниками підприємства підтверджується листом Харківської торгово-промислової палати № 102/63.01-6 від 27.09.2022 р. Тому відповідач, на підставі ст. 617 Цивільного кодексу України, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання по оплаті поставленого товару, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України. Поряд з цим, відповідач зазначав, що вимогу про стягнення пені за прострочку виконання грошового зобов`язання в розмірі 64885,61 грн. вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки між сторонами не було укладено договору з визначеним розміром штрафних санкцій (пені) за порушення грошового зобов`язання. При цьому, відповідач, керуючись ст. 267 Цивільного кодексу України просить суд застосувати спеціальну позовну давність, строк якої передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 64885,61 грн.

Також відповідач повідомив, що з 27.03.2023 р. місцезнаходження відповідача було змінено на: 09108, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Біла Церква, пр. Незалежності, буд. 85.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 р. справу № 922/1186/23, на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, було передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

18.04.2023 р. до Господарського суду Харківської області від ТОВ "ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ" надійшла відповідь на відзив б/н від 17.04.2023 р. (вх. № 9505/23 від 18.04.2023 р.), за змістом якої позивач зазначав, що згідно із Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію якої надано відповідачем, відомості про зміну його місцезнаходження було внесено 28.03.2023 р. без зазначення часу. Отже, позивачу на дату підписання та направлення позову не було відомо про зміну місцезнаходження відповідача.

Також позивач зазначав, що ініціатором укладення договору між позивачем та відповідачем був співробітник позивача - менеджер зі збуту ОСОБА_1 , який засобами телефонного зв`язку та електронної пошти вів відповідні переговори. Так, 01.10.2021 р. ОСОБА_1 з його електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено комерційну пропозицію на електронну пошту співробітника відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 19.10.2021 р. на цю ж електронну пошту для попереднього погодження умов поставки ОСОБА_1 було направлено проект договору у форматі Документ Word. 20.10.2021 р. на електронну пошту ОСОБА_1 надійшов лист з електронної пошти ОСОБА_2 , пересланий останнім з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі змісту якого вбачалось, що до проекту договору пропонується внести правки. Після ознайомлення з цими правками та їх усного погодження з керівництвом ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», ОСОБА_1 направив лист на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким повідомив про згоду з боку позивача із запропонованими змінами, а також звернувся з проханням заповнити преамбулу договору та реквізити підприємства відповідача. 22.10.2021 р. з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 отримав лист з прикріпленим файлом заповненого з боку ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» договору поставки у форматі Документ Word. Після цього, погодивши дату і номер, ОСОБА_1 було роздруковано та підписано договір директором ОСОБА_3 , скріплено підпис печаткою ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» у двох примірниках. У той же день, з метою підписання зазначеного договору контрагентом, ОСОБА_1 особисто відвіз його до ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА», де зустрівся з ОСОБА_2 та передав йому обидва примірники підписаного з боку ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ договору. Підписаний з боку відповідача примірник договору ОСОБА_1 забрав 10.11.2021 р. Після виявлення втрати договору ОСОБА_1 неодноразово звертався до співробітників ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» з проханням надати ще раз підписаний примірник вищевказаного договору, однак позитивної відповіді та підписаного ще раз договору отримати від ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» не вдалось. Оскільки на момент звернення позивача до суду із даним позовом питання щодо наявності укладеного та підписаного договору поставки від 25.10.2021 р. № 25/10/2021-П не поставало, а виникло лише після подання відповідачем відзиву, позивачем додаються до відповіді на відзив пояснення свідка - менеджера зі збуту ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» ОСОБА_1 , викладені у його заяві. На переконання позивача, твердження відповідача стосовно неукладення та непідписання між позивачем та відповідачем договору поставки від 25.10.2021 р. № 25/10/2021-П вбачається таким, що не відповідає дійсності.

Також, на думку позивача, факт настання форс-мажору не звільняє від зобов`язань щодо виконання договору, а лише скасовує відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань. При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору недостатньо. Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання, не надав відповідний сертифікат, а також докази наявності причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили.

Також позивач зазначав, що поставку партії товару на суму 146012,63 грн. було здійснено 27.01.2022 р., останнім днем для оплати за поставлений товар було 28.03.2022 р. Таким чином, нарахування пені розпочалося з 29.03.2022 р., у зв`язку з чим позивачем не було пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені. Водночас, відповідач листом від 25.01.2023 р. № 25/01/2022-01, який підписано директором ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» Д.І. Бодня, підтвердив взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару. При цьому, відповідач не зазначав, що пеня за порушення строку оплати поставленого позивачем товару нарахована неправомірно, а лише вказував, що не повинен відповідати за невиконання або неналежне виконання своїх господарських зобов`язань у період дії воєнного стану. Позивач вважає, що вчинені з боку відповідача дії свідчать про надання відповіді на претензію юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості і який може служити підставою для перебігу строку позовної давності заново в порядку статті 264 ЦК України.

Крім того, позивач просить суд звернути увагу, що відзив на позовну заяву від імені відповідача підписано ОСОБА_5 , на підтвердження повноважень якої надано копію довіреності від 10.04.2023 р., зі змісту якої не вбачається надання їй права ані на підписання відзиву на позов, ані на засвідчення вірності копій будь-яких документів, у зв`язку з чим вказана довіреність не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження наявності у ОСОБА_5 відповідних повноважень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2023 р. було прийнято справу № 922/1186/23 до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

12.05.2023 р. до Господарського суду Київської області від ТОВ "ЮТЕРМ УКРАЇНА" надійшли заперечення б/н від 24.04.2023 р. (вх. № 9316/23 від 12.05.2023 р.), відповідно до яких відповідач зазначає, що умовами розділу 9 Статуту ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» передбачено, що виконавчим органом товариства (відповідача) є директор товариства. Згідно розділу 11 Статуту директор товариства у відповідності до чинного законодавства та цього Статуту укладає будь-які угоди та інші юридичні акти без довіреності, крім випадків, коли попереднє прийняття рішення Загальними зборами про надання згоди на укладання таких правочинів передбачено цим Статутом та/або чинним законодавством. Тобто, відповідно до Статуту відповідача, особою, яка має юридичне право на укладання правочинів від імені відповідача, є директор відповідача. Будь-яких довіреностей на підписання з позивачем договору поставки № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р. директором відповідача не видавалось. А тому твердження позивача про отримання ним електронних листів про погодження договору будь-яким зі співробітників відповідача не може бути прийнято судом в якості належного доказу укладання відповідачем договору поставки № 25/10/2021-11 від 25.10.2021 р. Господарські відносини між позивачем та відповідачем, відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України, відбувались на підставі договору, укладеного у спрощеному вигляді. Щодо заяви свідка, яку надає позивач, де свідок - ОСОБА_1 , який працює менеджером зі збуту у позивача, дає показання, що ним 22.10.2021 р. було передано відповідачу два примірники оригіналу договору поставки № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р. та 10.11.2021 р. отримано підписаний відповідачем примірник вищевказаного договору, який в подальшому було ним загублено, спростовується наявністю у відповідача тих самих двох примірників оригіналів договору поставки № 25/10/2021-11 від 25.10.2021 р., які з боку відповідача не підписані, у зв`язку з недосягненням згоди по всіх умовах, передбачених проектом договору, наданим позивачем (які долучено до даних заперечень). Позивач поштою (поштове відправлення № 6100355212846) надіслав відповідачу на підписання два примірники оригіналу договору № 25/10/2021-11 від 25.10.2021 р., однак вказане поштове відправлення відповідачем не отримувалось, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №6100355212846. Наявність у відповідача підписаних позивачем двох примірників оригіналу договору поставки № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р., які відповідачем не підписувались, спростовують факти, викладені у заяві свідка від 17.04.2023 р., яку було надано позивачем у якості доказу по справі, та, відповідно, спростовують твердження позивача про укладення між позивачем та відповідачем договору поставки № 25/10/2021-11 від 25.10.2021 р.

Окрім того, із наданої відповідачем відповіді на претензію № 25/01/2022-01 від 25.01.2023 р. не вбачається її визнання відповідачем на умовах, викладених позивачем у претензії № 17-01/1 від 17.01.2023 р. Навпаки, відповідач у відповіді на претензію аргументовано заперечує проти застосування до нього відповідальності, передбаченої чинним законодавством України, та намагається вирішити спір у досудовому порядку шляхом підписання угоди про порядок погашення заборгованості за поставлений товар, оскільки до 20.01.2023 р. з боку позивача жодних рахунків на оплату, претензій чи вимог щодо оплати поставленого товару не надходило. Відсутність у відповіді на претензію інформації стосовно заперечення відповідачем наявності укладеного з позивачем договору поставки № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р. не може бути доказом того, що відповідачем визнається факт укладання договору.

Також відповідач наголошує, що військова агресія Російської Федерації України визнана Торгово-промисловою палатою України форс-мажорною обставиною для всіх суб`єктів господарської діяльності на території України (лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р.). Згідно з Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 р., Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р., Чугуївська міська територіальна громада Харківської області, до складу якої входить м. Чугуїв, перебуває з 24.02.2022 р. і по теперішній час в районі проведення воєнних (бойових) дій. Станом на 24.02.2022 р. підприємство відповідача було зареєстровано та знаходилось за адресою: м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 8, виробничі потужності були розташовані за адресою: м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 4-а, в Чугуївській міській територіальній громаді. Територія, на якій було розташовано виробничі потужності відповідача, а саме - приміщення за адресою: м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 4-а , 25.03.2022 р. постраждала внаслідок обстрілу, що підтверджується актом про пожежу. Факт зупинення виробництва, призупинення трудових договорів з працівниками підприємства підтверджується наказом № 24/02/22 від 24.02.2022 р. «Про призупинення виробничої діяльності», наказом № 05/04/22 від 05.04.2022 р. «Про призупинення дії трудових договорів» та листом Харківської торгово-промислової палати вих. № 102/63.01-6 від 27.09.2022 р. Оскільки відповідач, перебуваючи на території, розташованій в зоні проведення воєнних (бойових дій), був змушений призупинити свою виробничу діяльність, призупинити трудові договори зі своїми працівниками, які самостійно евакуювались у безпечні регіони України та за кордон, не мав змоги функціонувати, здійснювати виробництво, реалізацію своєї продукції та виконувати взяті на себе зобов`язання, тому відповідач, на переконання останнього, на підставі ст. 617 Цивільного кодексу України, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання по оплаті поставленого товару, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, відповідач зазначав, що довіреністю б/н від 10.04.2023 р. представнику ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» ОСОБА_5 було надано повноваження користуватися всіма правами, наданими процесуальним законодавством ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА». На підтвердження процесуальної дієздатності представника відповідача ОСОБА_5 надається наказ про прийняття на роботу № 17к/тр від 02.02.2021 р., відповідно до якого ОСОБА_5 перебуває на посаді начальника юридичного відділу ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА», посадові обов`язки якої визначені у посадовій інструкції начальника юридичного відділу ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА», за змістом якої до завдань та обов`язків ОСОБА_5 відноситься представляти інтереси товариства в цивільних, адміністративних, господарських справах у всіх судових органах, районних, адміністративних і господарських судах усіх інстанцій, з правом підпису заяв по суті справи і заяв з процесуальних питань; власноручно завіряти копії документів, як з проставленням печатки товариства, так і без проставлення печатки, необхідних для виконання покладених на нього функцій, інших документів, що стосуються правової діяльності товариства. Тому твердження позивача про відсутність повноважень у представника відповідача щодо підписання відзиву на позовну заяву та засвідчення копій документів є безпідставним.

Суд відзначає, що у строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як слідує з позову, 25.10.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТЕРМ УКРАЇНА» (покупець) було укладено договір поставки № 25/10/2021-П, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар (товари в асортименті) у власність покупцю в певній кількості та відповідної якості та згідно з узгодженою ціною, зазначеною у видаткових накладних та/або додатках до договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього відповідно до вимог, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.2 договору найменування товару, його асортимент, кількість і одиниці виміру зазначаються у видаткових накладних та/або додатках, підписаних сторонами щодо кожної партії товару, які є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього договору.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем виключно у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження товару, якщо інше не узгоджено сторонами.

Згідно з п. 7.3 договору у випадку порушення терміну оплати покупець на вимогу постачальника сплачує останньому неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пеня та штрафні санкції, визначені цим договором, нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її погашення, без застосування обмежень, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України (п. 7.8 договору).

Водночас, позивач зазначав, що ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» було втрачено підписаний відповідачем примірник договору поставки № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р.

На виконання умов даного договору, за твердженням позивача, постачальник здійснив поставку товару покупцю на суму 146012,63 грн., що підтверджується видатковою накладною № 125 від 27.01.2022 р. (яка не містить посилання на номер та дату договору поставки).

ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» було виставлено ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» рахунок на оплату № 115 від 27.01.2022 р. на суму 146012,63 грн.

За твердженням позивача, ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» не виконало передбаченого договором № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р. обов`язку з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» на адресу відповідача направило претензію № 17-01/1 від 17.01.2023 р., в якій вимагало негайно сплатити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, що складає 146012,63 грн. основного боргу та 51084,42 грн. пені, передбаченої п. 7.3 договору.

У відповіді на претензію № 25/01/2022-01 від 25.01.2023 р. відповідач наявність договірних відносин ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» та ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» не заперечував, підтвердив взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем товару, але посилаючись на форс-мажорні обставини, пов`язані із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на всій території України військового стану, зазначив про неможливість виконання їх належним чином і запропонував укласти угоду про реструктуризацію заборгованості.

Як слідує з матеріалів справи, угоди про реструктуризацію заборгованості укладено не було.

Відповідно, оскільки відповідач не сплатив позивачу зазначену заборгованість, останній і звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 146012,63 грн. основного боргу, 64885,61 грн. пені, 4368,38 грн. 3% річних, 28457,86 грн. інфляційних втрат на підставі договору № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що договір № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р. з боку відповідача не підписувався та не укладався, у зв`язку з недосягненням згоди по умовах, передбачених проектом договору, наданим позивачем. При цьому, відповідач не заперечував поставку товару на підставі видаткової та товарно-транспортної накладних. Поряд з цим, відповідач вказував на повідомлення позивача, що він перебуває під дією форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і що факт зупинення виробництва та призупинення трудових договорів з працівниками підприємства підтверджується листом Харківської торгово-промислової палати № 102/63.01-6 від 27.09.2022 р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п. 1).

Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Поряд з цим, статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2).

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).

Щодо укладання сторонами у справі договору поставки № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р. у письмовому вигляді шляхом складання єдиного документу, підписаного повноважними представниками сторін цього договору, слід зауважити таке.

Матеріали даної справи не містять примірника договору поставки № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р., підписаного зі сторони відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 674/461/16-ц та від 19.08.2020 р. у справі № 385/344/16-ц наведено висновки, відповідно до яких підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши, що особа договір не підписувала, і, відповідно, істотні умови цього договору не погоджувала, можна дійти обґрунтованого висновку, що у цієї особи було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

До матеріалів справи на підтвердження укладення договору № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р. позивачем, зокрема, долучено нотаріально завірену заяву свідка від 17.04.2023 р. ОСОБА_1 , з якої слідує, що у 2021 році ним було ініційовано укладення договору поставки між ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» та ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 40532173, місцезнаходження на той час: 63506, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 8). Для цього він зв`язався телефоном з представниками ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА», а саме: з менеджером (повна назва посади свідку невідома) ОСОБА_2 (тел. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) та начальником відділу матеріально-технічного постачання (назва посади з її слів) ОСОБА_6 (тел. НОМЕР_3 ). Після телефонних переговорів, ним 01.10.2021 р. було направлено комерційну пропозицію на електронну пошту ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 19.10.2021 р. на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4 для попереднього погодження умов поставки ним було направлено проект договору у форматі Документ Word. 20.10.2021 р. на електронну пошту свідка ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшов лист з електронної пошти ОСОБА_2 , пересланий ним з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_5 (зазначене ім`я: ОСОБА_7 ), зі змісту якого вбачалось, що до проекту договору пропонується внести правки. Після ознайомлення з цими правками та їх усного погодження з керівництвом ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ», свідок направив лист на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5, яким повідомив про згоду з боку позивача із запропонованими змінами, а також звернувся з проханням заповнити преамбулу договору та реквізити їх підприємства. 22.10.2021 р. з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_5 свідок отримав лист з прикріпленим файлом заповненого з боку ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» договору поставки у форматі Документ Word (скріншоти листування роздруковано та завірено власним підписом). Після цього, погодивши дату і номер, договір було роздруковано свідком, підписано директором позивача ОСОБА_3 та скріплено печаткою ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» у двох примірниках. У той же день, з метою підписання зазначеного договору контрагентом, свідок особисто відвіз його до ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА», де зустрівся з ОСОБА_2 та передав йому обидва примірники підписаного з боку ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» договору. Перша поставка товару на суму 34342,15 грн. відбулась 10.11.2021 р. Тоді свідок також особисто їздив до ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА», контролюючи виконання взятих підприємством зобов`язань за укладеним договором, і тоді ж свідок забрав підписаний з боку ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» один примірник договору від 25.10.2021 р. № 25/10/2021-П, однак, не передав договір своєчасно для відповідного зберігання юрисконсульту ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» Велічко Діані Олегівні , залишивши його у себе в кабінеті. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану, ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» наказом від 24.02.2022 р. № 11-к для більшості працівників, у тому числі - і для свідка, встановило режим простою, а з 24.03.2022 р. - призупинило дію трудових договорів. В результаті проведення воєнних (бойових) дій на території м. Харкова офісна будівля ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» була частково пошкоджена через вибух. Враховуючи обставини, що склалися, певний час працівники підприємства не мали змоги відвідувати офіс. Повернувшись до роботи та перевіривши цілісність і наявність документів з договірної роботи, юрисконсульт Велічко Д.О. звернулась до свідка з питанням щодо надання їй договору від 25.10.2021 р. № 25/10/2021-П, укладеного між ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» та ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА». Проте, свідку так і не вдалось знайти вказаний договір, і стало зрозуміло, що його втрачено. Свідок неодноразово звертався до співробітників ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» з проханням надати ще раз підписаний примірник вищевказаного договору. Зокрема, 27.12.2022 р. свідок надіслав відповідне повідомлення у Viber (тел. НОМЕР_3 ) ОСОБА_6 (скріншоти роздруковано свідком та завірено власним підписом). У своїй відповіді вона попросила свідка надіслати договір в електронному вигляді, щоб звірити його з тим, який є у них в наявності. Свідок направив цей договір їй у Viber (тел. НОМЕР_3 ) та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_6. Однак, позитивної відповіді та підписаного ще раз договору отримати від ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» так і не вдалося.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст. 86 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч. 2 ст. 86 ГПК України). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і окремо кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі (ч. 3 ст. 86 ГПК України). Зазначене положення кореспондується з приписами ч. 5 ст. 236 ГПК України, у якій визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як слідує з матеріалів справи, твердження позивача та свідка про повернення відповідачем позивачу підписаного примірника договору спростовується наявністю у відповідача двох оригінальних примірників, наданих йому позивачем, які відповідач надав до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд констатує, що факт підписання (і, відповідно, укладання) обома сторонами договору № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р. належними та допустимими доказами не підтверджується.

Водночас, за загальним правилом здійснення господарської операції підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 р. у справі № 910/14900/19.

З матеріалів справи слідує, що товар був поставлений позивачем відповідачу згідно видаткової накладної № 125 від 27.01.2022 р. на суму 146012,63 грн., в якій відсутнє посилання на номер договору і дату поставки.

Також факт поставки підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною № 0000-000125 від 27.01.2022 р.

За вищенаведених обставин суд дійшов висновку, що товар був поставлений не за договором поставки № 25/10/2021-П від 25.10.2021 р., як стверджує позивач, а за договором, укладеним у спрощений спосіб, зокрема - за видатковою накладною № 125 від 27.01.2022 р.

Як зазначалося вище, частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, здійснивши аналіз долучених до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку між ТОВ «ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ» та ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» договір поставки товару було укладено в спрощений спосіб, за яким позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов`язався такий товар прийняти та оплатити.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, загальні положення про поставку визначено статтею 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт поставки товару на суму 146012,63 грн. та підписання вказаної накладної № 125 від 27.01.2022 р. сторонами не заперечується. Однак відповідач, отримавши відповідний товар за вказаною видатковою накладною, не сплатив його вартість у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем у сумі 146012,63 грн.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач факт наявності боргу не заперечує, але посилається, зокрема, на те, що до 20.01.2023 р. з боку позивача жодних рахунків на оплату, претензій чи вимог щодо оплати поставленого товару не надходило, а, в подальшому, пропозиція відповідача щодо підписання угоди про порядок погашення заборгованості позивачем була залишена без задоволення.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Аналіз наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару (наведений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 р. у справі № 910/8612/19).

Обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 р. у справі № 908/2258/18).

Отже, за умови відсутності на момент здійснення спірної поставки між сторонами чинного письмового договору поставки такого товару, покупець був зобов`язаний оплатити отриманий товар у день його поставки.

З урахуванням зазначеного, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати 146012,63 грн. вартості поставленого товару є таким, що настав, однак, відповідач порушив свої зобов`язання та не оплатив поставлений товар у встановлений строк.

У свою чергу, відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з якими він на підставі приписів статті 617 Цивільного кодексу України має звільнятися від відповідальності за порушення зобов`язань з оплати поставленого товару, передбаченої ст. 625 ЦК України, а також на те, що факт зупинення виробництва, призупинення трудових договорів з працівниками підприємства підтверджується листом Харківської торгово-промислової палати № 102/63.01-6 від 27.09.2022 р., з якого слідує, що згідно з Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 р. № 75, Чугуївська міська територіальна громада Харківської області, до складу якої входить м. Чугуїв, перебуває з 24 лютого 2022 року по теперішній час в районі проведення воєнних (бойових) дій. У зв`язку з проведенням воєнних (бойових) дій на території міста Чугуїв Харківської області діяльність підприємства щодо виробництва продукції була зупинена. Наказом ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» від 05.04.2022 р. № 05/04/22 через загрозу життю та здоров`ю дію трудових договорів працівників підприємства було призупинено до закінчення воєнного стану.

Слід зазначити, що відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З вищенаведених норм вбачається, що чинне законодавство пов`язує наявність форс-мажорних обставини з підставами для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань і не поширює у зв`язку з цим свою дію на матеріально-правові вимоги щодо стягнення основної заборгованості за укладеним договором, тобто присудження до виконання обов`язку, що не відноситься до відповідальності. Наявність вказаних обставин законодавством не визначено в якості підстав для звільнення від виконання зобов`язань або їх припинення.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку щодо задоволення у даній справі позовної вимоги про стягнення 146012,63 грн. основного боргу.

Щодо посилання відповідача на лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. Торгово-промислової палати України, яким остання на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" № 671/97-ВР від 02.12.1997 р., Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), суд зазначає наступне.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) у своєму листі від 28.02.2022 р. вказала, що: "…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

13.05.2022 р. ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 р., за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 р. № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: ст. 14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину, надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо, унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 р. у справі № 914/374/21).

Також у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20, суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2022 р. у справі № 922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. При цьому, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажор суд оцінює цей доказ у сукупності з іншими доказами у справі.

Зважаючи на викладене, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 та надання відповідачем до справи листа Харківської торгово-промислової палати № 102/63.01-6 від 27.09.2022 р., не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, або продовження його дії на період дії таких обставин, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, тобто їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, в той час як відповідач не довів об`єктивної неможливості здійснення у січні 2022 року оплати за поставлений позивачем товар у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання зобов`язань ТОВ «ЮТЕРМ УКРАЇНА» саме за поставкою товару згідно видаткової накладної № 125 від 27.01.2022 р., заборгованість за якою виникла 28.01.2022 р., до моменту настання форс-мажорних обставин.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4368,38 грн. 3% річних та 28457,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 29.03.2022 р. по 27.03.2023 р., проти чого відповідач заперечує, посилаючись на наявність передбачених ст. 617 ЦК України підстав для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

Наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.01.2020 р. у справі № 924/532/19, від 01.10.2019 р. у справі № 910/12604/18 та ін.

Отже, платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Як зазначалося вище, відповідачем не доведено у належний спосіб наявності причинно-наслідкового зв`язку між дією обставин непереборної сили та неможливістю виконання конкретного зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 125 від 27.01.2022 р. (зокрема, не надано відповідного сертифікату ТПП), у зв`язку з чим підстави для застосування приписів ст. 617 ЦК України у даному випадку є відсутніми.

Поряд з цим, з огляду на вимоги ст.ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно здійснює перерахунок, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Суд, враховуючи, що наявні в матеріалах справи розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та арифметично вірними, дійшов висновку, що 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем строку виконання грошового зобов`язання, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 64885,61 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Водночас, відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки у даному випадку судом було встановлено, що господарські зобов`язання між позивачем та відповідачем були врегульовані шляхом укладення договору у спрощений спосіб, і узгодження сторонами відповідальності покупця за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в письмовій формі є відсутнім, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Відповідачем, у свою чергу, було заявлено про застосування до вимог позивача у даній справі в частині стягнення пені наслідків спливу строку спеціальної позовної давності.

Слід зазначити, що згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Водночас, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

З огляду на викладене, у даній справі позовна давність не може бути застосована, оскільки судом було встановлено відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Підсумовуючи все вищезазначене, беручи до уваги встановлені у даній справі обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТЕРМ УКРАЇНА" (09108, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, пр-т Незалежності, 85, код 40532173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР ІНТЕХ ХОЛДІНГ" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 7, код 37998891) 146012 (сто сорок шість тисяч дванадцять) грн. 63 коп. основного боргу, 4368 (чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн. 38 коп. 3% річних, 28457 (двадцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 58 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31.07.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна