Рішення

від 05.07.2023 по справі 911/1411/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1411/23

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Хендлінгова компанія «Авіасервіс»

про стягнення штрафу,

за участю представників:

позивача: Юрченко Н.П. (наказ №11-07/1-240/п п.3 від 03.04.2023 року);

відповідача: Гончарова Е.В. - адвоката (довіреність від 01.03.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Хендлінгова компанія «Авіасервіс» (далі - відповідач) про стягнення штрафу в сумі 59 500,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов генеральної угоди №02.1-14/4-06 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС від 01.08.2019 року.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року відкрите провадження в справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке призначене на 07 червня 2023 року.

02 червня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судове засідання відкладене на 05 липня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

15 червня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, визнав його таким, що підлягало задоволенню, причини пропуску процесуального строку для її подання поважними та прийняв до розгляду відповідь на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

01 серпня 2019 року між державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хендлінгова компанія «Авіасервіс» (далі - відповідач) була укладена генеральна угода №02.1-14/4-06 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС (далі - угода).

Згідно з п. 1.1 угоди, позивач забезпечує відповідачу можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з технічного обслуговування ПС) на території аеропорту "Бориспіль" з використанням інфраструктури позивача, а відповідач зобов`язується сплачувати позивачу плату за це.

Відповідно до п. 3.1 угоди, розмір плати, яку має сплачувати відповідач за створення та підтримання позивачем необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення відповідачем господарської діяльності в позивача з надання послуг з ТО ПС з використанням інфраструктури позивача у відповідності з Правилами та на умовах цієї угоди становить: 3% (без урахування ПДВ) від квартального чистого доходу отриманого відповідачем від здійснення діяльності з ТО ПС + (плюс) щомісячна фіксована плата у розмірі 6 000,00

грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) (без урахування ПДВ). Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.2 угоди встановлено, що інформацію про розмір чистого доходу, відповідач щоквартально надає бухгалтерії позивача до 12 (дванадцятого) числа місяця, що слідує за звітним кварталом у вигляді довідки про розмір чистого доходу (далі - довідка). Дана довідка має містити в собі інформацію про розмір чистого доходу, отриманого від надання послуг з ТО ПС на території аеропорту «Бориспіль». Така довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером відповідача (за наявності такої посади). Протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання довідки про розмір чистого доходу, позивач виписує відповідачу рахунок та акт.

Згідно з п. 3.3 угоди, рахунки та акти на фіксовану плату позивач виписує щомісячно до 10 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 3.4 угоди, представник відповідача самостійно отримує в бухгалтерії позивача рахунки на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї угоди та акти:

- в строк до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, що слідує за звітним кварталом - рахунки та акти для оплати 3 % (без урахування ПДВ) від квартального чистого доходу отриманого відповідачем від здійснення діяльності з ТО ПС;

- в строк до 15 числа кожного місяця - рахунки для оплати щомісячних фіксованих платежів.

У разі неотримання представником відповідача рахунків у строки, що вказані вище, позивач направляє рахунки та акти відповідача на адресу е-mail:

Сторони домовились, що датою отримання рахунків та актів буде вважатися 15-е (п`ятнадцяте) число кожного місяця (для оплати щомісячних фіксованих платежів) або кожне 15-е (п`ятнадцяте) число місяця, що слідує за звітним кварталом (для оплати 3 %), незалежно від дати їх фактичного отримання представником відповідача.

Пунктом 3.5 угоди встановлено, що оплата рахунків позивачу здійснюється відповідачем протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідний поточний рахунок позивача, що вказаний в параграфі 11 угоди.

Згідно з п. 3.8 угоди, у випадку порушення строків надання довідки за звітний період відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 100,00 (сто) грн. (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.

Відповідно до п. 4.1 угоди, ця угода набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року (включно). Якщо угода підписується сторонами окремо, датою підписання вважається більш пізня дата.

Якщо за 60 днів до закінчення терміну дії угоди жодна із сторін офіційно не повідомить іншу сторону про припинення строку дії угоди, угода вважається продовженою на кожний наступний календарний рік (п. 4.2 угоди).

07 лютого 2020 року позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №1 до генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС №02.1-14/4-06 від 01.08.2019 року (далі - додаткова угода №1), згідно з умовами якої, сторони домовились пункт 3.8 угоди викласти в наступній редакції:

"3.8. У випадку порушення строків надання довідки за звітний період відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн. (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну".

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач порушив умови угоди та не надав позивачу довідки про чистий дохід, отриманий від надання послуг з технічного обслуговування повітряних суден на території аеропорту "Бориспіль" за період: I, II, III та IV квартали 2022 року, після чого не оплатив надані позивачем рахунки-фактури на сплату штрафу за ненадання довідок про чистий дохід, отриманий від надання послуг з технічного обслуговування повітряних суден на території аеропорту «Бориспіль», у сумі 59 500,00 грн.

Оскільки відповідачем штраф оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 59 500,00 грн. штрафу.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

02 червня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував, послався на форс-мажорні обставини, викликані запровадженням воєнного стану на території України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що 01 серпня 2019 року сторонами укладена генеральна угода №02.1-14/4-06 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС, відповідно до умов якої, відповідач зобов`язувався щоквартально, до 12-го числа місяця, що слідує за звітним кварталом, надавати до бухгалтерії позивача довідку про чистий дохід, отриманий від надання послуг з технічного обслуговування повітряних суден на території аеропорту «Бориспіль».

За твердженнями представника позивача, за період: I, II, III та IV квартали 2022 року відповідачем довідки про чистий дохід вчасно до бухгалтерії позивача подані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив на адресу позивача вищевказані довідки, які позивач отримав 24 січня 2023 року, що підтверджується листами №5, №6, №7 та №8 від 23.01.2023 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Так, відповідачем були порушені строки надання довідок про чистий дохід, отриманий від надання послуг з технічного обслуговування повітряних суден на території аеропорту «Бориспіль», передбачені умовами генеральної угоди №02.1-14/4-06 про умови здійснення господарської діяльності з надання послуг з технічного обслуговування ПС від 01.08.2019 року.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 3.8 додаткової угоди №1, у випадку порушення строків надання довідки за звітний період відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн. (без ПДВ) за кожен календарний день прострочення терміну.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до п. 3.4 угоди, надав відповідачу рахунки - фактури на сплату неустойки за ненадання довідок про чистий дохід, отриманий від надання послуг з технічного обслуговування повітряних суден на території аеропорту «Бориспіль», за період I, II, III та IV квартали 2022 року, у сумі 58 500,00 грн., а саме:

- рахунок - фактура №2/1 від 13.01.2023 року, на суму 51 800,00 грн.;

- рахунок - фактура №2/12 від 14.02.2023 року, на суму 7 700,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані рахунки - фактури були направлені відповідачу на електронну адресу, зазначену в п. 10.1 угоди, а саме: dir@airservice.com.ua, що підтверджується листами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що представник відповідача документів, що підтверджували б оплату штрафу в сумі 59 500,00 грн., суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 59 500,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відзиві на позовну заяву, а також у судовому засіданні, представник відповідача просив суд зменшити розмір неустойки до 10 000,00 грн., послався на те, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, викликаному запровадженням воєнного стану на території України, а також на положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву, а також у судовому засіданні, проти задоволення вищевказаного клопотання представника відповідача заперечувала.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі №913/89/18 від 06.11.2018 року, в справі №916/65/18 від 04.12.2018 року, в справі №917/791/18 від 03.07.2019 року, в справі №904/5830/18 від 22.10.2019 року, в справі № 902/855/18 від 13.01.2020 року.

Так, відповідно до загальних правил, право суду на зменшення заявлених до стягнення сум пов`язане із наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданих учасниками справи доказів та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення суми, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд з`ясовує наявність значного перевищення розміру з розміром збитків, а також об`єктивно оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Оголошення воєнного стану належить до форс-мажорних обставин.

Разом з цим, форс - мажор не являється автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Форс - мажорні обставини не мають приюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості (прострочення) виконання зобов`язань, повинна довести те, що ці обставини були форс - мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення розміру неустойки до 10 000,00 грн., суд дійшов висновку про недоведеність представником відповідача, що настання форс - мажорних обставин вплинуло саме на можливість виконання відповідачем зобов`язань, тому в задоволенні вищевказаного клопотання судом було відмовлено.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 2 ст. 549, ч. 3 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 626, ст. 629, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. ч. 1, 4 ст. 119, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до товариства з обмеженою відповідальністю «Хендлінгова компанія «Авіасервіс» про стягнення штрафу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хендлінгова компанія «Авіасервіс» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок 54, корпус А, ідентифікаційний код 31943150) на користь державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 59 500,00 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) штрафу; 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 грн.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 31.07.2023 року.

Суддя С. Грабець