Рішення

від 05.07.2023 по справі 911/2620/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2620/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аркадстрой

до приватного акціонерного товариства Київгідромонтаж

про визнання договору оренди недійсним,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Багрія А.Г. адвоката (ордер, серії АН №1063600, від 09.05.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» (далі позивач) до приватного акціонерного товариства «Київгідромонтаж» (далі відповідач) про визнання договору оренди недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення сторонами під час укладення договору оренди №01-12/2021 АР від 01.12.2021 року вимог, встановлених чинним законодавством України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2022 року відкрите провадження в справі в порядку спрощеного письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

27 січня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про витребування доказів.

31 січня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява, в якій представник позивача заперечував проти прийняття судом відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2023 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 01 березня 2023 року.

01 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У засіданні представник відповідача просив поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача проти задоволення вищевказаного клопотання заперечував.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву, визнав його таким, що підлягало задоволенню, причини пропуску процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву поважними, поновив його та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву.

Крім цього, у засіданні судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 01.03.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 05 квітня 2023 року.

05 квітня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про перевірку повноважень представника відповідача, яке підлягало задоволенню судом.

У підготовчому засіданні оголошена перерва до 10 травня 2023 року.

10 травня 2023 року в підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.05.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 07 червня 2023 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Судове засідання відкладене на 05 липня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні суд розглянув клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, подане ним 01.03.2023 року.

Представник відповідача проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечував.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 05 липня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

01 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аркадстрой» (далі позивач) та приватним акціонерним товариством «Київгідромонтаж» (далі відповідач) був укладений договір оренди №01-12/2021АР (далі договір), відповідно до умов якого відповідач передав позивачу в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4, а позивач прийняв вищевказане приміщення, що підтверджується актом приймання передачі від 01 грудня 2021 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, договір оренди є недійсним, оскільки його зміст суперечить вимогам, встановленим Цивільним кодексом України, а також положенням ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, згідно з якими істотними умовами договору оренди, зокрема, є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

27 січня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, послався на те, що договір оренди сторонами виконувався, претензій щодо стану орендованого приміщення або умов договору оренди позивачем відповідачу не направлялись, докази недійсності договору оренди позивачем не надані.

Судом встановлено, що згідно з п. 1.1 договору, відповідач передав позивачу в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 100,0 кв. м. частину приміщення М №11 згідно плану розміщення будівель та споруд ПрАТ "Київгідромонтаж" та технічного паспорту (надалі об`єкт оренди), яка належить відповідачу на підставі договору №23 від 04.08.1993 року, свідоцтва про власність №19 від 13 жовтня 1993 року та розташоване за адресою: м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4.

Відповідно до п. 1.2 договору, об`єкт оренди передається в оренду позивачу для використання під офіс (розміщення персоналу та офісної техніки, меблів).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що передача в оренду об`єкта оренди оформляється відповідним актом прийому передачі, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору, передача об`єкта оренди позивачу, провадиться по акту прийому передачі, підписаного вповноваженими представниками обох сторін. Даний акт є невід`ємною частиною даного договору. В акті прийому передачі вказуються технічні характеристики та технічний стан об`єкта оренди на момент його передачі позивачу.

Відповідно до п. 2.2 договору, відповідач передає позивачу об`єкт оренди протягом восьми робочих днів з моменту підписання цього договору за актом приймання передачі.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що вступ позивача в користування об`єктом оренди наступає з моменту підписання сторонами акту прийому передачі об`єкта оренди.

Згідно з п. 2.8 договору, з моменту підписання сторонами акту прийому передачі (повернення) об`єкта оренди всі ризики випадкової загибелі або ушкодження об`єкта оренди переходять на відповідача.

01 грудня 2021 року сторонами був підписаний акт приймання передачі, з якого, зокрема, вбачається, що стан об`єкта, що орендується, на момент передачі в оренду задовільний (п. 2), та недоліки об`єкта, що орендується, - відсутні (п. 3).

Відповідно до п. 3.1 договору, щомісячна орендна плата за вказаний у п. 1.1 договору об`єкт оренди складає: 4 200,00 грн., ПДВ 840,00 грн., всього з ПДВ 5 040,00 грн. (п`ять тисяч сорок гривень 00 копійок), виходячи з розрахунку 50,40 грн. за 1 (один) кв. м.

Пунктом 3.4 договору встановлено, зокрема, що відшкодування (компенсація) відповідачу витрат, пов`язаних з оплатою електроенергії здійснюється окремо (додатково) за фактом їх споживання на підставі показників лічильників обліку спожитої електроенергії. Позивач відшкодовує (компенсує) послуги за електроенергію, на підставі рахунку, виставленого відповідачем протягом 3 (трьох) банківських днів від дня одержання рахунку.

Згідно з п. 4.1.1 договору, позивач має право установлювати на об`єкті оренди додаткове устаткування за умови одержання письмової згоди відповідача.

Відповідно до п. 4.1.2 договору, позивач має право після одержання письмової згоди відповідача, за власний рахунок здійснювати поліпшення орендованого об`єкту протягом усього строку оренди та строку його можливого продовження.

Пунктом 4.1.5 договору встановлено, що позивач має право вимагати зменшення орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість передбаченого договором користування об`єктом, що надається в оренду, істотно зменшилась.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Так, Цивільним кодексом України передбачений поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані, які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. При цьому, кожен з видів недійсності правочинів передбачає, зокрема, різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів, а залежно від підстав визнання правочину недійсним, настають різні правові наслідки.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 284 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Так, відсутність в договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених законодавством України, є підставою для визнання договору недійсним.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняв приміщення в оренду, претензій щодо нього або умов договору оренди не заявляв, сплачував орендну плату за користування приміщенням, а відсутність у договорі оренди окремих істотних умов не унеможливило виконання договору, зокрема, в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, доказів, що підтверджували б порушення, не визнання або оспорення прав, свобод чи інтересів позивача, або спростували б доводи відповідача, представник позивача суду не надав, а договір оренди не може визнаватись судом недійсним, керуючись лише відсутністю в ньому окремих істотних умов, передбачених законодавством.

Відтак, вимога позивача про визнання договору оренди №01-12/2021 АР від 01.12.2021 року недійсним є необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 11, ст. 16, ч. ч. 1, 2 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ст. 204, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ч. ч. 1, 2 ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю Аркадстрой до приватного акціонерного товариства Київгідромонтаж про визнання договору оренди недійсним.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 31.07.2023 року.

Суддя С. Грабець